Ухвала суду № 39864037, 22.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1633/14 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

22 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівКлючковича В.Ю., Кобаль М.І.,При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено невиїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Трак-Маркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Славія Авто» за період з 01.06.2011 по 30.06.2011, з 01.08.2011 по 31.08.2011, з 01.11.2011 по 30.11.2011. За результатами перевірки складено акт від 09.10.2013 №181/22-03/36263933, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем: п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, що призвело до заниження від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за листопад 2011 року у сумі 126 грн., то до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 604 грн., в тому числі за червень 2011 р. на суму 341 грн., за серпень 2011 р. - на суму 263 грн.

На підставі Акту перевірки від 09.10.2013 №181/22-03/36263933 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 31.10.2013 №0001642301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 126 грн.; №0001632301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у розмірі 604 грн., у тому числі за основним платежем - 604 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України)

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ПП «Славія-авто» (продавець) укладено договір купівлі-продажу автозапчастин №101182 від 18.01.2011.

Факт надання товару оформлювався 5 податковими та 5 видатковими накладними, 5 замовленнями, виписаними ТОВ «Трак Маркет», та 5 рахунками-фактури, що підписувались уповноваженими особами цього контрагента та позивача. Оплата за договором здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента, що підтверджується випискою по рахунках.

Наявність у позивача водіїв та транспортних засобів для перевезення вказаного товару підтверджується наказами по підприємству та іншими документами. Так, з метою регламентації процедури користування службовим автотранспортом працівниками товариства та створення механізму контролю за раціональним використанням службового автотранспорту ТОВ «Трак Маркет» винесено наказ №70/1-з від 08.11.2010 про закріплення автотранспортного засобу товариства марки ЗАЗ 110557 д.н.з. НОМЕР_1 за водієм ОСОБА_5 а наказом №347/1-к ТОВ «Трак Маркет» ОСОБА_5 прийнято на посаду водія. Наявність транспортного засобу у позивача підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки ЗАЗ 110557 д.н.з. НОМЕР_1.

На підтвердження перевезення отриманої товариством продукції вантажним автомобілем позивачем надано 5 подорожних листів та 5 маршрутних листів, а також довіреності ТОВ «Трак Маркет» на отримання матеріальних цінностей від продавця.

Наявність у позивача складських приміщень для зберігання придбаного товару підтверджується договором оренди нежитлового приміщення, укладеного між позивачем та ТОВ «Маковиця» від 01.04.2011. Також надано свідоцтво про право власності на приміщення ТОВ «Маковиця», яке передано позивачу в оренду; акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 31.03.2011 разом з додатковими угодами №1, №2 від 01.04.2012, від 04.04.2012 та від 01.04.2013. Облік товару на складі ТОВ «Трак Маркет» підтверджується картками рахунку 281.

Подальша реалізація позивачем отриманих товарів підтверджується укладеними договорами поставки з ТОВ «Стелла ЛТД» №08-3 від 04.01.2011, з ТОВ «Бумеранг» №120-1 від 11.03.2011, з ТОВ «Ексім-транзит» №123-2 від 15.03.2011, з ТзОВ «Престиж-Транс» №146 від 21.04.2011; податковими та видатковими накладними, виписаними на ТОВ «Эксим-транзит», ТОВ «Престиж-Транс», ТОВ «Бумеранг», ТОВ «Стеллар ЛТД», ТОВ «Ірина».

Суд бере до уваги, що відповідачем не заперечується той факт, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Водночас, суд не погоджується з твердженнями відповідача про нікчемність правочинів між позивачем і контрагентом і вважає такі доводи відповідача необґрунтованими і безпідставними, з огляду на відсутність належного документального підтвердження завідомо умисної мети і факту спрямованості правочинів на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим частина перша ст. 228 ЦК пов'язує визначення порушення публічного порядку.

Також, відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Отже, на підтвердження виконання вказаних правочинів (договорів) надавались первинні бухгалтерські документи, які повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Вимоги правочинів (договорів) виконані в повному обсязі, сторони претензій не мають, що відповідачем в судовому засіданні не заперечувалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з ПП «Славія Авто» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент здійснення правовідносин із ПП «Славія Авто», позивач та контрагент були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи останніх не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб ПП «Славія Авто», правовідносини відбувалися на підставі договорів, виконання яких та сплата коштів за якими підтверджується відповідними первинними документами, згідно до чого контрагентами на адресу позивача були виписані податкові накладні, сума ПДВ за якими була включена позивачем до податкового кредиту за відповідний період.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Кобаль М.І.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Кобаль М.І.