Постанова № 39863939, 10.07.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року Житомир справа № 806/1645/14

час прийняття: 9 год. 30 хв. категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

за участі секретаря Длугаш О.В.,

за участі представника позивача Кузьміна Д.А.,

за участі представника відповідача Бистрицької Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Живий квас" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, треті особи, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватне підприємство "Молочні інвестиції", Дочірне підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень від 27.01.2014 р. №0000182201 і №0000192201,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 28.01.2014 року №0000182201 та №0000192201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про безпідставність висновків податкового органу зазначених в Акті перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Вказує, що дані податкового обліку з податку на додану вартість формував у відповідності до вимог чинного законодавства.

Зокрема, вказує, що в грудні 2012 року між ним та ПП «Молочні інвестиції» було укладено Договір фінансового лізингу, відповідно до умов якого отримав в платне користування з правом викупу обладнання. Після сплати чергових платежів та отримання належним чином оформленої податкової накладних формував податковий кредит. Правомірність своєї позиції підтверджує первинними документами.

Крім того зазначає, що в подальшому обладнання передано в суборенду ДП «Старокостянтинівський молочний завод», де обладнання по сьогоднішній день і перебуває. Відтак посилання відповідача на порушення товариством п.п.176.1, 176.2 ст.176, п.п.198.1, 198.2 ст.198 ПК України, на думку позивача, є безпідставне, а тому податкові повідомлення - рішення від 28 січня 2014 року, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкцій підлягають скасуванню.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав та просив визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 28.01.2014р. в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві.

Крім того, в судовому засіданні надав лист ГУ Міндоходів у Житомирській області від 07.04.2014р. №5203/10/09-004, з якого вбачається, що кримінальне провадження з приводу перевірки фактів акту перевірки №572/2201/36270081 від 31.12.2013р. закрите на підставі ч.1 п.2 ст.284 КПК України.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог, на підставі доводів викладених у письмових запереченнях.

До участі в справі в якості третьої особи були залучені ДП «Старокостянтинівський молочний завод» та ПП «Молочні інвестиції».

Представник ДП «Старокостянтинівський молочний завод» на виконання вимог суду надала пояснення та документи, просила в позові відмовити. Пояснила, що дійсно ДП «Старокостянтинівський молочний завод» орендує обладнання у ТОВ «Живий квас», яке перебуває у власності ПП «Молочні інвестиції», за що сплачує відповідні орендні платежі.

Від ПП «Молочні інвестиції» надійшли письмові пояснення.

В поясненнях представник наголошує на тому, що ПП «Молочні інвестиції» взято на облік в національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а послуги з фінансового лізингу є основним видом діяльності підприємства.

На виконання умов укладеного Договору з ТОВ «Живий квас» було передано останньому в платне користування з правом суборенди обладнання, яке перебуває у власності ПП «Молочні інвестиції» та територіально знаходилось в м. Старокостянтинів Хмельницької області. У відповідності до вимог чинного законодавства отримавши грошові кошти виписували та реєструвались податкові накладні, які надавались ТОВ «Живий квас».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Встановлено що за результатами документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Живий квас» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при нарахуванні та відображенні в податковому обліку сум податку на додану вартість за період з 01 листопада 2011 року по 01 грудня 2013 року податковим органом 31 грудня 2013 року складено акт № 572/2201/36270081.

Відповідно до висновків акту перевірки, встановлено порушення підприємством п.176.1, п.176.2 ст.176, п. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по декларації з ПДВ (загальна) на загальну суму 1296444,00 грн.

На підставі акту перевірки Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкові повідомлення - рішення від 28.01.2014 р. № 0000192201 та №0000182201.

В акті перевірки зазначено, що не вбачається можливим встановити факт підтвердження отримання товару ТОВ «Живий квас» від ПП «Молочні інвестиції» на підставі Договору фінансового лізингу №01/12-ЖК/МИ, оскільки Актом перевірки ДПІ у м. Житомирі від 12.08.2010р. №5337/23-1/36548863/0100 ПП «Молочні інвестиції» встановлені факти вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Суд не погоджується з висновками акту перевірки з огляду на наступні встановлені обставини справи.

Судом встановлено, що 12.12.2012р. між ТОВ «Живий квас» (лізингоодержувач) та ПП «Молочні інвестиції» (лізингодавець) було укладено Договір фінансового лізингу №01/12-ЖК/МИ, відповідно до умов якого лізингодавець надав лізингоодержувачу у вигляді фінансового лізингу з правом викупу в платне користування обладнання, передбачене специфікацією, що є додатком №1 до даного Договору на умовах, що визначаються цим Договором.

Пунктом 5.2 Договору, сторони погодили, що передача майна підтверджується Актом приймання-передачі, який підписується сторонами.

Виконавши умови Договору в частині здійснення сплати лізингових платежів, 29.12.2012р. майно, відповідно до специфікації було передане, про що складено відповідний Акт.

На підтвердження реальності даних господарських операцій до перевірки надані видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, виписки банку, договори, посвідчення про відрядження, Акти огляду тощо.

Вказане обладнання в подальшому було передано в суборенду ДП «Старокостянтинівський молочний завод», від якого надані первинні документи та дані бухгалтерського обліку, технологічний паспорт на підтвердження наявності такого обладнання та сплати за нього орендних платежів.

Представниками податкового органу під час перевірки та в судових засіданнях, не заперечувалося наявність на підприємстві належним чином оформлених первинних документів на підтвердження реальності вказаних господарських операцій.

З огляду на законодавче врегулювання спірних правовідносин судом зазначається наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезені на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів, як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" (далі-Інформаційний лист), у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді підтверджується документально.

Суд вважає за необхідне зазначити, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів або зобов'язували платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Тому можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у т. ч. недекларування своїх зобов'язань або несплата податку до бюджету, не є підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ за операціями з такими контрагентами. Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за спірною угодою, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Так, висновки відповідача в акті перевірки від 31.12.2013 р. № 572/2201/36270081 ґрунтуються виключно на акті про проведення позапланової невиїздної перевірки контрагента позивача від 12.08.2010р. №5337/23-1/36548863/0100, без урахування первинної документації платника податків, яка у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість формування податкового кредиту і податкових витрат.

В судових засіданнях не віднайшло свого підтвердження будь-яке відношення наведеного Акту спірним правовідносинам, що виникли в грудні 2012 року.

Крім того, чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки (довідку) іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Отже, такі посилання судом не приймаються до уваги, оскільки вищевказані обставини не можуть спростовувати факт реального виконання господарських операцій за договором, укладеним між позивачем та контрагентом, позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочину, а надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування податкового кредиту.

Суд також приймає до уваги і факт проведення слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Житомирській області по кримінальному провадженню №32014060000000021 від 06.02.2014р. щодо службових осіб ТОВ «Живий квас» за фактами викладеними в Акті перевірки №572/2201/36270081 від 31.12.2013р. та закриття провадження на підставі ч.1 п.2 ст.284 КПК України. (в зв'язку з відсутністю в діянні складу правопорушення)

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області про порушення позивачем вимог Податкового Кодексу України під час вчинення спірної господарської операції з контрагентом є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, висновки що викладені в акті базуються на припущеннях та не містять належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень податкового законодавства, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку що спірні податкові повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області є неправомірними та підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 86, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 27.01.2014 р. № 0000182201 і № 0000192201.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 15 липня 2014 р.