Постанова № 39862995, 15.07.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 року Житомир справа № 806/866/14

категорія 3.7.2

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Панкеєва В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Російські залізниці" до Житомирського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про скасування постанови № 950015 від 18.06.2012, -

встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Російські залізниці" (далі - позивач) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі - відповідач) про скасування постанови № 950015 від 18.06.2012 про накладення штрафу. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач є неналежним суб'єктом адміністративного правопорушення. Згідно Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" суб'єктом правопорушення в кожному випадку є перевізник. ВАТ "Російські залізниці" перевізником на території України не являються. Відкрите акціонерне товариство "Російські залізниці" з 1 квітня 2010 р. не здійснює діяльність з перевезення пасажирів, оскільки постановою Уряду Російської Федерації від 18.05.2001 № 384 "Щодо програми структурної реформи на залізничному транспорті" та на підставі Договору від 02.12.2009 № 2009-01 "Про створення відкритого акціонерного товариства "Федеральна пасажирська компанія" створене дочірнє акціонерне товариство ВАТ "РЖД" - Відкрите акціонерне товариство "Федеральна пасажирська компанія", яка здійснює діяльність у сфері пасажирських перевезень в далекому сполученні, яке є самостійною юридичною особою. Також зазначає, що на території України транспортування пасажирських вагонів по залізничних коліях здійснює Державна адміністрація залізничного транспорту України "Укрзалізніця".

Представник позивача в судове засідання не прибув, до суду надіслав клопотання з проханням розглядати справу без його участі.

Представник відповідача просив розглядати справу в порядку письмового провадження, про що надав відповідне клопотання.

Оскільки немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, але прибули не всі сторони, які беруть участь у справі, суд відповідно до ч.6 ст.128 КАС України розглядає дану справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.06.2012 о 07:30 в пункті пропуску через державний кордон України "Виступовичі - залізнична станція" Овруцького району Житомирської області, прикордонним нарядом відділу прикордонної служби "Овруч" на виїзді з України в потязі № 20 сполученням "Одеса-Санк-Петербург", в вагоні № 6 (провідник вагону ОСОБА_1) під час перевірки документів на право перетину державного кордону України пасажирів виявлено, що у пасажира ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, який слідував в супроводі своєї матері ОСОБА_3, відсутні документи, які б надавали право на перетин державного кордону України для виїзду до Республіки Білорусь.

Начальником Житомирського прикордонного загону підполковником Вавринюком Валерієм Павловичом 18.06.2012 прийнято постанову № 950015 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, якою на ВАТ "Российские железные дороги" накладено штраф у розмірі 8500,00 грн (а.с.11-13).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 № 273/96-ВР, із змінами і доповненнями, та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Статуту залізниць України" від 06.04.1998 № 457, із змінами і доповненнями, - міжнародне залізничне сполучення - перевезення пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу та пошти між Україною та іноземними державами.

Згідно Переліку пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон України, у межах яких створюються або можуть створюватися зони митного контролю, затвердженого спільним наказом Державної митної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства транспорту та зв'язку України від 1 червня 2005 року N 457/438/270, залізничний пункт контролю через державний кордон України "Виступовичі" має категорію міжнародного.

Пунктом 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про прикордонний контроль" від 05.11.2009 р. № 1710-VI, визначено, що перевізник - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт діяльність із перевезення пасажирів чи (та) вантажів через державний кордон.

Відповідно до ст.22-1 Закону України "Про залізничний транспорт", під час перевезення у міжнародному залізничному сполученні пасажир зобов'язаний мати належним чином оформлені документи, необхідні для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та пред'явити їх перевізникові на його вимогу. Перевізник при перевезенні пасажира у міжнародному залізничному сполученні, крім обов'язків, передбачених статтею 22 цього Закону, зобов'язаний до початку такого перевезення перевірити наявність у пасажира паспортного документа, що посвідчує особу пред'явника, або документа, що його замінює, та відмовити у перевезенні пасажиру, який на його вимогу не пред'явив необхідні документи. Відмова перевізника від договору міжнародного залізничного перевезення пасажира, який на його вимогу не пред'явив документи, зазначені в частині другій цієї статті, не тягне за собою обов'язок перевізника відшкодувати пасажиру заподіяну у зв'язку з цим шкоду. За невиконання обов'язку перевірити перед початком перевезення пасажира у міжнародному залізничному сполученні наявність у нього документів, зазначених у частині другій цієї статті, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, перевізник несе відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ст.ст.1, 2 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" від 10.01.2002 № 2920-III, із змінами і доповненнями, підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення. Справи про правопорушення, передбачені статтею 1 цього Закону, розглядають відповідні органи охорони державного кордону України. Від імені органів охорони державного кордону України розглядати справи про правопорушення та накладати штрафи мають право начальники органів охорони державного кордону України та їх заступники.

Позивачем не спростовуються обставини встановлені оскаржуваною постановою.

Загальні положення про перевезення визначені ст.908 Цивільного кодексу України, згідно якої перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 910 ЦК України передбачено, що за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

За загальними правилами укладення договору перевезення пасажира посвідчується проїзним документом (квитком), здача пасажиром багажу - багажної квитанцією. Відповідно до договору перевезення пасажира перевізник зобов'язаний перевезти пасажира до пункту призначення з наданням йому місця в поїзді, а в разі здачі пасажиром багажу - доставити багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання багажу особі. При цьому на перевізника, що уклав договір перевезення, згідно з яким частина маршруту прямування проходить по території іноземної держави, покладаються не лише зобов'язання по виконанню умов цивільно-правового договору, а й обов'язки, пов'язані із вступом у правовідносини з прикордонними, митними, тощо органами іноземної держави.

Статтею 11 Угоди про міжнародне пасажирське сполучення (УМПС) зі змінами та доповненнями на 30 травня 1999 року, визначено, що до потягу не допускаються, та під час поїздки можуть бути видалені з потягу особи, які не дотримуються діючих для пасажирів внутрішніх законів та правил.

Укладаючи договір перевезення, перевізник повинен знати предмет договору та перевірити наявність у пасажира документів, відсутність яких позбавить його (перевізника) можливості виконати прийняті на себе зобов'язання згідно з договором перевезення. Для контролюючих органів факт видачі перевізником проїзного документу свідчить про домовленість учасників договору перевезення про істотні умови цього договору.

За невиконання обов'язку перевірити перед початком перевезення пасажира у міжнародному сполученні наявність у нього документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, перевізник несе відповідальність, передбачену Законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про те, що саме на перевізника покладається обов'язок по перевірці наявності у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, а також те, що позивачем не був виконаний до початку перевезення обов'язок перевірити наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, що призвело до спроби перевезення пасажира ОСОБА_2 через державний кордон України без необхідних документів для в'їзду в Республіку Білорусь.

Отже, відповідачем обгрунтовано винесено постанову та притягнуто до відповідальності ВАТ "Російські залізниці" за правопорушення, пов'язане зі здійсненням міжнародних пасажирських перевезень.

Суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що він є неналежним суб'єктом правопорушення з огляду на таке.

У преамбулі Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" зазначено, що цей Закон прийнято відповідно до Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми встановлює відповідальність перевізників за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність, але не справжність, у пасажирів документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажирів через державний кордон України без необхідних документів, а також визначає порядок застосування цієї відповідальності.

Стаття 7 ("Прикордонні заходи") Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми передбачає наступне:

1. Без шкоди для міжнародних зобов'язань стосовно вільного пересування осіб Сторони будуть посилювати, наскільки це можливо, такий прикордонний контроль, який може бути необхідним для запобігання й виявлення торгівлі людьми.

2. Кожна Сторона вживає законодавчих або інших відповідних заходів для запобігання, наскільки це можливо, використанню транспортних засобів, які експлуатуються комерційними перевізниками, для вчинення правопорушень, визначених згідно із цією Конвенцією.

3. Де це доцільно й без шкоди для відповідних міжнародних конвенцій такі заходи включають запровадження обов'язку комерційних перевізників, зокрема будь-якої транспортної компанії або власника чи оператора будь-якого транспортного засобу, упевнитися, що всі пасажири мають проїзні документи, які вимагаються для в'їзду до приймаючої держави.

4. Кожна Сторона вживає необхідних заходів згідно зі своїм внутрішнім законодавством для забезпечення санкцій у випадках порушення обов'язку, викладеного в пункті 3 цієї статті.

5. Кожна Сторона вживає таких законодавчих або інших заходів, які можуть бути необхідними згідно з внутрішнім законодавством Сторони для відмови у в'їзді або анулюванні віз особам, причетним до здійснення правопорушень, визначених згідно із цією Конвенцією.

6. Сторони посилюють співробітництво між прикордонними службами, inter alia, шляхом установлення й підтримання прямих каналів зв'язку.

Таким чином, будь-яка транспортна компанія зобов'язана упевнитися, що всі пасажири мають проїзні документи, необхідні для в'їзду до приймаючої держави.

Аналогічна норма передбачена статтею 11 ("Заходи прикордонного контролю") Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та статтею 11 Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми:

1. Без шкоди для міжнародних зобов'язань щодо вільного пересування людей Держави-учасниці, наскільки це можливо, встановлюють такі заходи прикордонного контролю, які можуть знадобитися для попередження і виявлення незаконного ввозу мігрантів.

2. Кожна Держава-учасниця вживає законодавчих та інших відповідних заходів для попередження, наскільки це можливо, використання транспортних засобів, які експлуатуються комерційними перевізниками, при вчиненні злочину, визнаного таким відповідно до пункту 1 (a) статті 6 цього Протоколу.

3. У відповідних випадках і без шкоди для застосовних міжнародних конвенцій такі заходи включають встановлення для комерційних перевізників, у тому числі будь-якої транспортної компанії або власника, чи оператора будь-яких транспортних засобів, зобов'язання переконатися в тому, що всі пасажири мають документи на в'їзд/виїзд, необхідні для в'їзду до приймаючої держави.

4. Кожна Держава-учасниця вживає необхідних заходів, відповідно до свого внутрішнього законодавства для того, щоб передбачити санкції за порушення зобов'язання, встановленого в пункті 3 цієї статті.

5. Кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття заходів, які дозволяють, відповідно до її внутрішнього законодавства, відмовляти у в'їзді особам, причетним до вчинення злочинів, визнаних такими відповідно до цього Протоколу, або анулювати їхні візи.

6. Без шкоди для статті 27 Конвенції Держави-учасниці розглядають можливість зміцнення співробітництва між органами прикордонного контролю, у тому числі шляхом створення і підтримки прямих каналів зв'язку.

Оскільки зазначеною вище Конвенцією та Протоколами держави учасники зобов'язуються встановлювати обов'язок усіх перевізників (авіа, автомобільних, залізничних, морських) переконатися в тому, що всі пасажири мають документи на в'їзд-виїзд, необхідні для в'їзду до приймаючої держави, враховуючи вимоги ст.1 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" , а саме, що підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення та відсутність обставин, що виключають провадження у справі про правопорушення визначених в ст.4 вказаного Закону.

Таким чином, позивач є перевізником і відповідно несе відповідальність згідно Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", отже оскаржувана постанова винесена правомірно у відповідності до чинного законодавства України та міжнародного права.

Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не надано належних доказів в обґрунтування позовних вимог.

Натомість, відповідачем спростовані доводи позивача щодо незаконності спірної постанови про накладення штрафу.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування постанови про накладення штрафу № 950015 від 18.06.2012 про відповідальність перевізника за здійснення міжнародних пасажирських перевезень є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України судовий збір позивачу не повертається.

Керуючись ст.ст.71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -,

постановив:

В задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства "Російські залізниці" відмовити за безпідставністю.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Панкеєва