Постанова № 39862961, 15.07.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2014 р. Справа № 906/1209/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Мамченко Ю.А.

суддів Дужич С.П.

суддів Савченко Г.І.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача - Приходько Д.В. (довіреність №223/14 від 15.04.2014 року)

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №3008 від 09.11.2013 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ФОП ОСОБА_3 на рішення господарського суду Житомирської області від 12.11.13 р.

у справі № 906/1209/13 (суддя Вельмакіна Т.М. )

за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Житомирської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"

до відповідача:

фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 146594,95 дол. США, що еквівалентно 1171733,45 грн.

За клопотанням апелянта запис розгляду апеляційної скарги здіснювався за допомогою програмно-апаратного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду", диск CD-R, серійний номер 115748NH1954

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12 листопада 2013 року у справі №906/1209/13 позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Житомирської обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 146594,95 дол. США, що еквівалентно 1171733,45 грн. задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (11500, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Житомирської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (10014, Житомирська обл., м.Житомир, Богунський р-н., площа Перемоги, буд. 10, код ЄДРПОУ 20404691) 120000,00 дол.США заборгованості по тілу кредиту, що еквівалентно 959160,00 грн.; 17017,38 дол.США заборгованості по відсотках, що еквівалентно 136019,92 грн.; 16047,11 грн. пені за прострочення тіла кредиту, що еквівалентно 2007,65 дол. США; 8433,78 грн. пені за прострочення відсотків, що еквівалентно 1055,15 дол. США; 22393,21 грн. судового збору. У стягненні 32889,49 грн. пені за прострочення тіла кредиту, що еквівалентно 4114,78 дол. США, та 19183,14 грн. пені за прострочення відсотків, що еквівалентно 2399,99дол. США, відмовлено /т.2, а.с.53-56/.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що з графіку погашення (а.с. 123, т.1), банківських виписок по особовим рахункам (а.с. 49-76, 124-131, 140-156, т.1; 3-37т.2), розрахунку (а.с. 17, т.1) та довідки позивача (а.с. 38, т.2) вбачається, що на час звернення позивача до суду непогашеними є 120000,00 дол. США (еквівалент 959 160,00) тіла кредиту та 17017,38 доларів США (еквівалент 136019,92 грн.) нарахованих процентів. На дату вирішення спору суми останніх не змінилися. При цьому прострочення по тілу кредиту та відсотках існує з 29.06.2012 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням господарського суду Житомирської області, відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області по справі №906/1209/13 від 12.11.2013 року в частині стягнення заборгованості з повернення кредиту в сумі 77593,10 дол.США, що еквівалентно 620201,65 грн.; заборгованості з оплати процентів в сумі 11504,48 дол.США, що еквівалентно 91955,31 грн.; пені за прострочення повернення кредиту в сумі 16047,11 грн.; пені за прострочення сплати процентів в сумі 8433,78 грн.; судових витрат в сумі 22393,21 грн. /т.2, а.с.62-66/. Підставами для скасування рішення господарського суду Житомирської області вважає неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків викладених в рішенні суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що відповідно до графіка погашення кредиту в останній редакції, із змінами внесеними Додатковою угодою №5 від 30.01.2012 року, на дату розрахунку заборгованості - 19.07.2013 року, залишок суми кредиту строк повернення якої ще не настав становить 77593,10 дол.США; суд помилково дійшов до висновку про законність вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та безпідставно задовольнив їх в частині стягнення з ФОП ОСОБА_3 суми майбутніх платежів з повернення кредиту в розмірі 77593,10 дол. США, оскільки відповідно до частини 1 статті 1 ГПК України господарський суд здійснює захист порушених прав, а не тих, які можуть бути порушені в майбутньому; розмір суми заборгованості позичальника по сплаті процентів за користування кредитом, яку суд вважав встановленою та стягнув з відповідача, залишився недоведеним належними доказами, що є підставою для скасування рішення суду в частині стягнення з відповідача суми заборгованості по процентам понад суму, яка була визнана ним в судовому засіданні - 5512,90 дол.США; в рішенні суд послався на власний, виконаний ним розрахунок пені за порушенням зобов'язань позичальником, проте в тексті рішення цей розрахунок не наведений.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2013 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 15 січня 2014 року /т.2, а.с.61/.

Від позивача - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Житомирської обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» надійшов відзив на апеляційну скаргу №140-10-2-0-0/28 від 02.01.2014 року, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування своєї правової позиції послався на доводи викладені у оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду.

22 січня 2014 року через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли пояснення по апеляційній скарзі на рішення господарського суду Житомирської області від 12.11.2013 року у справі №906/1209/13 /т.2, а.с.84-86/, в яких відповідач зазначає, що претензія від 24.07.2013 року, на яку банк посилається як на доказ реалізації ним права на дострокове стягнення суми кредиту встановленого в пункті 7.4. кредитного договору, на справді не містить в собі вимоги про дострокове повернення позичальником кредиту в сумі 77593,10 дол.США. В ній наявна лише пропозиція банку протягом 30 днів з дати одержання претензії виконати зобов'язання перед банком та погасити заборгованість за кредитом, процентами та штрафними санкціями. Вказана претензія містить в собі лише вимоги про сплату позичальником суми боргу, якою відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України є невиконані позичальником зобов'язання з оплати платежів за графіком повернення кредиту, та не містить в собі вимоги про дострокове повернення позичальником суми кредиту в розмірі 77593,10 дол. США.

22 січня 2014 року представником відповідача через канцелярію суду було подано клопотання про призначення судової економічної експертизи /т.2, а.с.90-92/.

В судовому засіданні 22 січня 2014 року оголошувалася перерва до 04 лютого 2014 року /т.2, а.с.95/.

30 січня 2014 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від позивача надійшло доповнення до відзиву №140-10-2-0-00/496 від 27.01.2014 року, відповідно до якого банк зазначив, що з розрахунку суми заборгованості до претензії, розрахунку до позовної заяви та наданих позивачем під час розгляду справи розрахунків, сума заборгованості по тілу кредитного договору та несплачених процентів є незмінною. Позивач у претензії та позовній заяві висував одну вимогу - дострокове здійснення оплати по укладеному кредитному договору (тіло кредитного договору до закінчення його дії та нараховані і несплачені проценти) і перерахування вказаної вище грошової суми. Отже, позивач, використовуючи своє право, у відповідності до пункту 7.4. Договору звернувся до відповідача з вимогою викладеною у претензії про дострокове погашення заборгованості за кредитом, включаючи нараховані проценти /т.2, а.с.97-98/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2014 року у справі №906/1209/14 зупинено провадження та призначено судову бухгалтерсько-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (м.Київ, вул.Смоленська, 6). На вирішення експертам було поставлено наступні питання: яким є фактичний розмір заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (включаючи основний борг по кредиту, нарахованих відсотках) по кредитним зобов'язанням за кредитним договором № Z012/110/518 від 25.07.2007 року, який укладений між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3, з наступними змінами та доповненнями, за період з 26.07.2007 року по 19.07.2013 року?; чи підтверджується документально наданий позивачем розрахунок пені за порушення позичальником умов кредитного договору № Z012/110/518 від 25.07.2007 року, який укладений між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3, з наступними змінами та доповненнями, за період з 19.07.2012 року по 18.07.2013 року? Якщо вказаний розрахунок не підтверджується, визначити розмір пені, що підлягає сплаті згідно умов кредитного договору № Z 012/110/518 від 25.07.2007 року, який укладений між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3, з наступними змінами та доповненнями, за період з 19.07.2012 року по 18.07.2013 року за несвоєчасне погашення позичальником основної заборгованості та заборгованості по сплаті відсотків?

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2014 року, в зв'язку з надходженням клопотання експерта про витребування додаткових матеріалів, провадження у справі №906/1209/13 було поновлено та призначено дату судового засідання на 30 квітня 2014 року. Зобов'язано сторони надати судовій колегії матеріали, необхідні для проведення судово-економічної експертизи у справі згідно переліку зазначеного у клопотанні експерта.

В судовому засіданні 30 квітня 2014 року розгляд справи було відкладено 05 травня 2014 року /т.2, а.с.134/. 05 травня 2014 року представником відповідача - ФОП ОСОБА_3 було подано клопотання про продовження на 15 днів строку розгляду апеляційної скарги у справі №906/1209/13 /т.3, а.с.1/.

В судовому засіданні 05 травня 2014 року оголошувалася перерва до 08 травня 2014 року /т.3, а.с.2/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08 травня 2014 року у справі №906/1209/13 було погоджено строк для проведення судової бухгалтерсько-економічної експертизи, призначеної ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 року у справі №906/1209/13 до 08 червня 2014 року. Матеріали справи №906/1209/13 направлено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз для проведення експертизи /т.3, а.с.21-24/.

07 липня 2014 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судово-економічної експертизи за №2638/14-45 від 27 червня 2014 року та матеріали справи №906/1209/13 /т.3, а.с.36-48/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08 липня 2014 року провадження у справі №906/1209/13 було поновлено та призначено дату судового засідання на 15 липня 2014 року /т.3, а.с.49/.

Розпорядженням Голови Рівненського апеляційного господарського суду від 14 липня 2014 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Саврія В.А. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Дужич С.П., суддя Савченко Г.І. /т.3, а.с.59/.

Безпосередньо в судовому засіданні 15 липня 2014 року представники відповідача та позивача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, пояснень до апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, доповнень до відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - частковому скасуванню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2007 року між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор, позивач) в особі начальника Новоград-Волинського відділення Житомирської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (позичальник, відповідач) укладено Кредитний договір №Z012/110/518 з Додатком №1 до нього /т.1, а.с. 8-11/.

В подальшому, 06.01.2009 року, 28.09.2009 року, 27.05.2010 року, 17.12.2010 року, 30.01.2012 року сторонами було укладено Додаткові угоди №№1-5 до Кредитного договору №Z012/110/518 від 25.07.2007 року, з додатками до них /т.1, а.с. 112-123/.

За умовами пункту 1 Договору, кредитор, на положеннях та умовах цього Договору надає позичальнику кредит у сумі 194000,00 (сто дев'яносто чотири тисячі) доларів США; із сплатою 13% (тринадцяти) відсотків річних та сплатою комісії в розмірі 0,99% (нуль цілих дев'яносто дев'ять сотих) відсотка від суми кредиту, строком до 24 липня 2014 року, та з погашенням відповідно до Графіка погашення (додаток 1). Кредитні кошти надаються двома траншами: 1-й транш - 67000,00 доларів США, 2-й транш - 127000,00 (сто двадцять сім тисяч) доларів США після оформлення договору купівлі-продажу на нежитлове приміщення за адресою м.Коростень, вул.Сосновського, 28 та оформлення його в заставу згідно чинного законодавства.

Згідно пункту 3.2 кредитного договору сторони встановлюють, що обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом. При цьому, відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно.

Відповідно до пункту 3.3 сторони встановлюють наступний порядок погашення заборгованості за кредитним договором:

- в першу чергу погашається заборгованість за нарахованими відсотками за користування;

- в другу чергу погашається сума основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість);

- в третю чергу погашається заборгованість за неустойкою, у випадку її нарахування Кредитором, та інша безспірна заборгованість Позичальника за договором.

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що Кредитор зобов'язується на умовах цього договору відкрити Позичальнику позичковий рахунок №220310438 та надати з нього Позичальнику кредитні кошти в сумі та термін, обумовлені цим Договором, шляхом їх перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок Позичальника №2620579139 в Житомирській ОД ВАТ «Райффайзен Банк аваль», МФО 3114528 за умови оформлення відповідного забезпечення, що задовольняє вимоги Кредитора за цим Договором.

Згідно пункту 6.1 відсотки за кредит Позичальник сплачує щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів Кредитора №22087044 не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту.

Основна заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається Позичальником у відповідності до Графіка погашення заборгованості (додаток №1), а у випадку, якщо такий не був укладений - не пізніше останнього дня користування кредитом, зазначеного в пункті 1.1 договору.

У пункті 2 Додатку №1 до Додаткової угоди №5 зазначено, що Графік повернення кредиту є орієнтовним примірником в частині нарахування процентів. Сума фактичних нарахувань процентів буде змінюватись в залежності: від кількості фактичного користування фактичними коштами та суми залишку заборгованості.

Згідно положень статей 11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають, зокрема з договору.

У відповідності до пункту 1 статті 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

За статтями 627, 629 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 1 статті 19 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

З матеріалів справи вбачається, що підставою звернення позивача до суду останній зазначає неналежне виконання відповідачем умов Кредитного Договору №Z012/110/518 від 25.07.2007 року з Додатками та додатковими угодами до нього /т.1, а.с. 8-10, 18-19, 111-123/.

У відповідності до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За приписами частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як вбачається з наданих до справи документів та не заперечується сторонами, на виконання умов Договору, банк надав фізичні особі-підприємцю ОСОБА_3 кредит в розмірі 194000,00 доларів США, що підтверджується валютними меморіальними ордерами №17 від 26.07.2007 року та №1 від 31.07.2007 року та відображено у виписці банку по особовому рахунку ОСОБА_3 НОМЕР_2.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV визначені правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до приписів пункту 3.2. статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За нормами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до норма статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

В матеріалах справи містяться виписки ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» по особових рахунках ОСОБА_3 за період з 25.07.2007 року по 02.12.2011 року, а саме: 2218.1.1444 - за період з 25.07.2007 року по 26.12.2008 року; 2208.7.0444 - за період з 26.12.2008 року по 29.08.2013 року; 2203.1.0438 - за період з 26.12.2008 року по 31.05.2013 року; 2213.5.1438 - за період з 25.07.2007 року по 31.05.2013 року; 2209.2.39135 - за період з 01.04.2009 року по 29.08.2013 року; 2209.3.46204 - за період з 02.07.2012 року по 29.08.2013 року; 2209.7.45922 - за період з 30.08.2010 року по 29.08.2013 року.

На вказаних аналітичних рахунках Банку, відповідно до пункту 2.1. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 року №566, зафіксована детальна інформація по зазначеному контрагенту - ОСОБА_3 за кожною операцією, пов'язаною з виконанням Кредитного договору №Z012/110/518 від 25.07.2007 року.

Згідно частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до пункту 7.4 Кредитного договору, сторони обумовили, що кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадку невиконання позичальником пунктів 6.1, 6.3, 6.4, 6.6, 6.8, 6.9 даного Договору.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, вимог про дострокове повернення суми отриманого кредиту банк фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 не вручав, строк та порядок дострокового повернення кредиту не встановлював.

За відсутності такої вимоги з боку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду не вбачається порушення з боку позичальника прав кредитора встановлених пунктом 7.4. кредитного договору №Z012/110/518 від 25.07.2007 року та частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, а відтак віднесення позичальником сум платежів строк виконання по яких не настав до простроченої заборгованості з повернення кредиту є безпідставним.

Судом приймається до уваги також висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-економічної експертизи №2638/14-45 від 27.06.2014 року /т.3, а.с.38-48/, яким встановлено, що фактичний розмір заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (включаючи основний борг по кредиту, нарахованих відсотках) по кредитним зобов'язанням за кредитним договором №Z012/110/518 від 25.07.2007 року, який укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3, з наступними змінами та доповненням, за період з 26.07.2007 року по 19.07.2013 року за наданими документами - 59424,28 дол.США (по відсоткам 17017,38 дол.США + по тілу кредиту 42406,90 дол.США).

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд прийшов до неправильного висновку в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 120000 доларів США (еквівалент 959 160,00) основного боргу та 17017,38 доларів США (еквівалент 136019,92 грн.) заборгованості по відсоткам, оскільки стягненню підлягає 42406,90 дол.США (еквівалент 338958,35 грн.) основного боргу та 17017,38 доларів США (еквівалент 136019,92 грн.) заборгованості по відсоткам.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Як передбачено статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 10.2. Договору сторони визначили, що за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 1.1, 6.1 даного договору, позичальник сплачує кредитору: - пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення - для кредитів, наданих в національній валюті України, або пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення - для кредитів, наданих в іноземній валюті.

Зважаючи на обґрунтування позивачем вимог в цій частині та враховуючи заперечення відповідача, слід зазначити, що статті 6 та 627 Цивільного кодексу України визначають принципи свободи Договору. Зокрема, згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (абзац 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України).

Однак, частиною 6 статті 231 встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" також встановлено граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, оскільки визначення максимального розміру пені пов'язано з розміром облікової ставки Національного банку України, яка встановлюється до національної валюти - гривні, а чинним законодавством України Національному банку України не надано повноважень на встановлення облікової ставки для іноземної валюти, то пеня має розраховуватись лише у грошовій одиниці України - гривні та у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Водночас слід враховувати, що за приписами пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вказані норми, у зв'язку з тим, що Договором не передбачено період нарахування пені, останню слід нараховувати в межах шестимісячного строку.

Здійснивши перерахунок пені за період з 19.07.2012 по 18.07.2013 щодо заявленої до стягнення суми простроченої заборгованості по тілу кредиту та щодо простроченої заборгованості по відсотках, переведених у гривневий еквівалент згідно офіційного курсу Національного банку України, встановленого станом на кожну дату виникнення боргу по тілу кредиту та по відсотках, з урахуванням приписів статті 232 Господарського кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що правомірно заявленою сумою пені по простроченій заборгованості по тілу кредиту є 19763,17 грн., що еквівалентно 2472,56 дол. США та 11201,94 грн. пені по простроченим відсоткам, що еквівалентно 1401,47 дол. США.

Даний розрахунок суду апеляційної інстанції узгоджується з висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-економічної експертизи №2638/14-45 від 27.06.2014 року /т.3, а.с.38-48/, яким встановлено, що пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за умовами Кредитного договору №Z012/110/518 від 25.07.2007 року за період з 19.07.2012 року по 19.07.2013 року визначена в розмірі подвійної облікової ставки НБУ становить 3874,03 дол.США (30965,11 грн.).

Відповідно до пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що cудом першої інстанції при постановлені оскаржуваного рішення було невірно застосовано норми матеріального права та мала місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача по справі пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 12.11.2013 року у справі №906/1209/13 скасувати в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 120000 дол.США заборгованості по тілу кредиту, що еквівалентно 959160 грн., 2007,65 дол.США пені за прострочення тіла кредиту, що еквівалентно 16047,11 грн., 1055,15 дол.США пені за прострочення відсотків, що еквівалентно 8433,78 грн. та 22393,21 грн. судового збору.

В цій частині прийняти нове рішення. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (11500, АДРЕСА_2, ід.номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Житомирської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (10014, Житомирська область, м.Житомир, Богунський р-н., площа Перемоги, буд.10, код ЄДРПОУ 20404691): 42406,9 дол.США заборгованості по тілу кредиту, що еквівалентно 338959,35 грн; 19763,17 грн. пені за прострочення тіла кредиту, що еквівалентно 2472,56 дол.США; 11201,94 грн. пені за прострочення відсотків, що еквівалентно 1401,47 дол.США; 10118,00 грн. судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Житомирської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (10014, Житомирська область, м.Житомир, Богунський р-н., площа Перемоги, буд.10, код ЄДРПОУ 20404691) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (11500, АДРЕСА_2, ід.номер НОМЕР_1) 6657,89 (шість тисяч шістсот п'ятдесят сім гривень 89 коп.) судового збору за розгляд апеляційної скарги та 7758,41 (сім тисяч сімсот п'ятдесят вісім гривень 41 коп.) грн. витрат за проведення судової експертизи.

Доручити господарському суду Житомирської області видати наказ.

Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (11500, АДРЕСА_2, ід.номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 223,94 (двісті двадцять три гривні 94 коп.) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 906/1209/13 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуюча суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Савченко Г.І.