Постанова № 39862933, 22.07.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2014 року Справа № 904/1370/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Прокопенко А.Є. (доповідач)

суддів: Дмитренко А.К., Крутовських В.І.

при секретарі судового засідання: Погорєловій Ю.А.

Представники сторін:

від позивача: Кім Г.В. представник, довіреність №б/н від 06.11.13;

від відповідача: Сидоренко О.А., представник, довіреність №01-Д від 11.07.14;

від третьої особи: Чекмез М.М., представник, довіреність №4220/0/2-13 від 27.12.13;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обласного комунального підприємства "Фармація", м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетроської області від 20.05.2014р. у справі №904/1370/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-фарм", м.Дніпропетровськ

до обласного комунального підприємства "Фармація", м.Дніпропетровськ

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дніпропетровська обласна рада, м.Дніпропетровськ

про визнання договору оренди продовженим

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України по справі оголошувалась перерва до 22.07.2014р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014р. по справі №904/1370/14 (суддя Васильєв О.Ю.) позовні вимоги задоволено. Визнано договір оренди нерухомого майна №360-УКВ/10 від 01.12.2010р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-фарм" та обласним комунальним підприємством "Фармація", продовженим на той саме строк, на який він був укладений, а саме на 2 роки 351 день (до 03 листопада 2016 року) на тих саме умовах. Стягнуто з обласного комунального підприємства "Фармація" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-фарм" 1 218 грн. судового збору.

Не погодившись із рішенням суду, обласне комунальне підприємство "Фармація" подало до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення господарським судом норм процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с.200-204).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення присутніх у судових засіданнях представників сторін та третьої особи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

01.12.2010р. між управлінням комунальної власності Дніпропетровської міської ради в особі начальника управління Федоренка Володимира Миколайовича, що діє на підставі Положення (орендодавець), з одного боку, та товариством з обмеженою відповідальністю «Медфарм» в особі директора Філіппюка Володимира Володимировича, що діє на підставі Статуту (орендар), з іншого боку, було укладено договір оренди №360-УКВ/10 нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста.

Відповідно до умов договору №360-УКВ/10 та акту приймання-передачі від 01.10.2010р. нежитлове приміщення площею 16 кв.м, що знаходилось на балансі КЗ «Міська клінічна лікарня №19» за адресою: вул.Космічна,21 було передано орендарю.

01.12.2010р. додатковою угодою до договору оренди №360-УКВ/10 сторони доповнили договір оренди пунктами 3.2.1 та 3.2.2., визначивши розмір оплати за оренду майна.

28.02.2011р. додатковою угодою до договору оренди №360-УКВ/10 на підставі заяви орендаря (лист від 16.02.2011р. №63) сторони внесли зміни до преамбули договору щодо найменування підприємства, а саме товариство з обмеженою відповідальністю «Медфарм» в особі директора Злобовського Андрія Володимировича було замінено на товариство з обмеженою відповідальністю «Система аптек Лінда-Фарм» в особі виконавчого директора Мусаєва Максима Бакаровича.

У 2012 році додатковою угодою до договору оренди №360-УКВ/10 від 01.12.2010р. замінено назву КЗ «Міська клінічна лікарня №19, міський онкологічний центр» на КЗ «Дніпропетровський клінічний онкологічний центр» ДОР», а також з моменту підписання додаткової угоди КЗ «Дніпропетровський клінічний онкологічний центр» ДОР» виступає орендодавцем нежитлового приміщення, зазначеного в договорі №360-УКВ/10. власником майна (об'єкта оренди) залишається територіальна громада Дніпропетровської області в особі Дніпропетровської обласної ради, а орендар користується ним протягом строку оренди (абз.2 підпункту 2.1 договору).

Відповідно рішення Дніпропетровської обласної ради від 21.06.2013р. №455-19/VI «Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» нежитлове приміщення за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Космічна,21, загальною площею 16 кв.м. було передано у господарське відання та на баланс обласного комунального підприємства «Фармація» згідно акту приймання-передачі нежитлових приміщень від 06.08.2013р.

06.08.2013р. додатковою угодою №1 до договору оренди №360-УКВ/10 внаслідок передачі у господарське відання та на баланс обласного комунального підприємства «Фармація» нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ, вул..Космічна, 21, преамбулу договору оренди було викладено у новій редакції, в якій обласне комунальне підприємство «Фармація» в особі директора Гармати Євгенія Івановича, який діє на підставі Статуту, в подальшому «орендодавець», з одного боку, і товариство з обмеженою відповідальністю «Система аптек «Лінда-Фарм» в особі виконавчого директора Ступакової Ірини Борисівни, яка діє на підставі Статуту, в подальшому «орендар», з іншої сторони, виклали п.3.2 договору №360-УКВ/10 у новій редакції щодо розміру орендної плати. Дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору №360-УКВ/10, складена в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної із сторін, вступила в силу з моменту підписання та діє протягом строку дії договору.

Згідно п.7.2. договору орендодавець зобов'язаний повідомити орендаря не пізніше 30 діб про свій намір щодо припинення цього договору.

Цей договір діє з 01 грудня 2010р. до 17 листопада 2013р. включно (п.10.1. договору).

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на переукладання договору оренди на новий термін (п.10.2. договору).

Пунктом п.10.3. договору визначено, що у разі відсутності протягом одного місяця заяви від орендаря про переукладання договору оренди на новий термін після отримання листа від орендодавця про закінчення терміну дії договору, цей договір вважається припиненим з наслідками, передбаченими п.5.5. цього договору (а.с.10-13).

Звернувшись до суду з даним позовом, позивач просив визнати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності територіальної громади міста, від 01.12.2010р. № 360-УКВ/10, продовженим на той самий строк, на який він був укладений, а саме на 2 роки 351 день (до 03 листопада 2016 року), на тих саме умовах.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву обласного комунального підприємства "Фармація" від 03.04.2014р. (а.с.57-59) власник орендованого майна (Дніпропетровська обласна рада) листом від 29.07.2013р. №2352/0/2-13 повідомив орендаря про намір використовувати зазначене майно для власних потреб (а.с.79,99).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-фарм" заперечує факт отримання ним листа від 29.07.2013р. вих.№2352/0/2-13 від власника орендованого майна - Дніпропетровської обласної ради, за відсутності надання відповідних доказів. Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпропетровською обласною радою, не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження направлення цього листа позивачу.

Обласне комунальне підприємство "Фармація" зазначило, що листами від 08.10.2013р. №05/1680 та від 25.11.2013р. №05/193/ повідомляло позивача про закінчення терміну дії договору оренди, відсутність згоди на продовження його терміну дії та необхідність повернення приміщення за відповідним актом. За твердженням відповідача, ці листи були отримані 28.10.2013р. та 25.11.2013р. посадовою особою (секретарем) товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-фарм", про що на них було зроблено відмітки та вказано вхідні №113 та №134 (а.с.80,81). Товариство з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-фарм" заперечило проти отримання ним цих листів від відповідача за підстав того, що на вищезазначених листах відсутній штамп чи печатка товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-фарм", не вказане прізвище працівника товариства, який начебто прийняв ці листи; в журналі вхідної кореспонденції товариства зазначено, що за вх.№113 від 28.10.2013р. зареєстровано лист Держлікслужби України від 06.09.2013р. (а.с.109, 112); а за вх.№134 від 26.11.2013р. позивач отримав позовну заяву обласного комунального підприємства "Фармація" від 13.11.2013р. по іншому об'єкту оренди (а.с.110-111,113).

Відповідач додатково надав опис вкладення у цінний лист, направлений на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-фарм" 18.11.2013р. (а.с.131), рекомендоване повідомлення про вручення 26.11.2013р. поштового відправлення товариству з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-фарм" (а.с.132) та фіскальний чек №4444 від 18.11.2013р. про надання послуг з відправлення цінного листа на адресу позивача (а.с.133). Також відповідачем надано лист від 18.11.2013р. №05/1889/1 на адресу позивача про закінчення терміну дії договору оренди №360-УКВ/10 від 01.12.2010р. (а.с.167).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-фарм" також заперечило проти отримання ним цього листа від відповідача та зазначило, що надані відповідачем на підтвердження факту отримання позивачем вищезазначеного листа докази не є належними, оскільки не відповідають вимогам п.61 Правил надання послуг поштового зв'язку .

У відповідності із статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками господарського суду про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

В силу ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Доказів повідомлення позивача власником орендованого майна - Дніпропетровською обласною радою про намір використовувати майно для власних потреб у тримісячний термін до закінчення дії договору відповідно приписів ч.3 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не надано.

Згідно з приписами ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічна норма міститься і в ч.2 ст. 291 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Колегія суддів не погоджується з доводами скаржника, викладеними в апеляційній скарзі, та вважає вірними висновки господарського суду про відсутність належних доказів на підтвердження отримання позивачем листів від 08.10.2013р. №05/1680, від 25.11.2013р. №05/193, від 18.11.2013р.№05/1889/1 про припинення терміну дії договору оренди №360-УКВ/10 від 01.12.2010р., враховуючи наступне.

В матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем позивачеві листа від 08.10.2013р. №05/1680.

Доводи відповідача про отримання позивачем цього листа нарочно не підтверджуються матеріалами справи.

Як вбачається з вказаного листа, на ньому відсутній вхідний штамп чи печатка позивача, відсутнє прізвище працівника, який отримав цей лист, відсутній підпис такої особи.

Із книги реєстрації вхідної кореспонденції позивача, копія витягу з якої міститься в матеріалах справи, вбачається, що позивач отримував лист за вх.№113 від іншої особи, а саме від Державної служби України з лікарських засобів, і не 25.10.2013р., як зазначено на копії листа відповідача від 08.10.2013р. №05/1680, а 28.10.2013р. (копія листа Державної служби України з лікарських засобів за вх.№113 міститься в матеріалах справи).

У матеріалах справи відсутні як належні та допустимі докази направлення цього листа поштою (касовий чек відділення поштового зв'язку та заповнений бланк опису вкладення), так і докази отримання позивачем такої кореспонденції.

Також в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем позивачеві листа від 25.11.2013р. №05/193.

Доводи відповідача про отримання позивачем цього листа нарочно не підтверджуються матеріалами справи.

Як вбачається з вказаного листа, на ньому відсутній вхідний штамп чи печатка позивача, відсутнє прізвище працівника, який отримав цей лист, відсутній підпис такої особи.

Із книги реєстрації вхідної кореспонденції позивача, копія витягу з якої міститься в матеріалах справи, вбачається, що позивач отримував позовну заяву за вх.№134 від обласного комунального підприємства "Фармація", і не 25.11.2013р., як зазначено на копії листа відповідача від 25.11.2013р. №05/193, а 26.11.2013р. (копія позовної заяви за вх.№134 міститься в матеріалах справи).

У матеріалах справи відсутні як належні та допустимі докази направлення цього листа поштою (касовий чек відділення поштового зв'язку та заповнений бланк опису вкладення), так і докази отримання позивачем такої кореспонденції.

Не підтверджуються матеріалами справи і доводи відповідача про отримання позивачем листа від 18.11.2013р. №05/1889/1.

Правила, що визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку та регулюють відносини між ними, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270. Пунктом 59 цих Правил закріплено, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. Пунктом 61 зазначених Правил встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

В наданому відповідачем опису вкладення у цінний лист, направленого на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-фарм" 18.11.2013р. (а.с.131) в порушення вищезгаданих Правил не зазначено номер поштового відправлення, що не надає змоги встановити, які саме документи направлялися відповідачем на адресу позивача.

Повідомлення про вручення поштового відправлення від 26.11.2013р., копія якого міститься у матеріалах справи, жодним чином не підтверджує того, що саме позивач отримував вищевказану кореспонденцію. У цьому повідомленні міститься підпис невідомої особи, без зазначення посади, прізвища та ініціалів, без вхідного штампу позивача - тобто ідентифікувати ким саме отримано вказану кореспонденцію неможливо. Вказане повідомлення жодним чином не підтверджує, що працівник позивача з відповідними повноваженнями на отримання вхідної кореспонденції, отримав відповідну кореспонденцію.

Опис вкладення у цінний лист і фіскальний чек відділення поштового зв'язку за №444 датовані 18.11.2013р., а на повідомленні про вручення поштового відправлення графа «дата подання» є незаповненою, тобто неможливо визначити коли саме та з якою саме кореспонденцією подавався вказаний документ на пошту для відправлення.

Лист заступника начальника Поштамту ЦПЗ №1 Дніпропетровської дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 19.05.2014р. №5/06-19/м, на який посилається скаржник в апеляційній скарзі, не підтверджує, що позивач отримав лист відповідача від 18.11.2013р. №05/1889/1, а лише свідчить про те, що працівник відділення поштового зв'язку порушив вимоги вищенаведених Правил.

З журналу вхідної кореспонденції позивача (копія витягу із якого міститься в матеріалах справи) вбачається, що 26.11.2013р. позивач не отримував від відповідача спірного листа. Із вказаного журналу вбачається, що 26.11.2013р. позивач отримував лише позовну заяву від скаржника за вх.№134 та лист від ПАТ «Дніпрогаз» вх.№135.

Апеляційний господарський суд вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами направлення позивачеві заяви про припинення договірних відносин за договором оренди №360-УКВ/10 від 01.12.2010р. у строк, передбачений ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відтак, в силу ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди №360-УКВ/10 від 01.12.2010р. вважається продовженим на той саме строк, на який він був укладений, а саме на 2 роки 351 день (до 03 листопада 2016 року) на тих саме умовах.

Наведене узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у п.4.1. у постанові пленуму Вищого господарського суду №12 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", згідно з яким, зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Відповідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.2, 3 ст.16 Цивільного кодексу України).

Також, згідно ч.2 ст.20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів можуть бути захищені шляхом визнання наявності або відсутності прав, а також іншими способами, передбаченими законом.

Підставою пред'явлення даного позову у суді саме і є наявність між сторонами договору оренди спору щодо продовження терміну дії цього договору. Це підтверджується як діями сторін до подання позову, так і позиціями сторін під час розгляду справи у суді.

Отже, висновки господарського суду відповідають матеріалам і обставинам справи, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують таких висновків.

Враховуючи вищевикладене, підстави для скасування рішення господарського суду, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Судовий збір за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу обласного комунального підприємства "Фармація", м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014р. у справі №904/1370/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 23.07.2014р.

Головуючий суддя А.Є. Прокопенко

Суддя А.К.Дмитренко

Суддя В.І.Крутовських