Постанова № 39862508, 10.07.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року Житомир справа № 806/2028/14

категорія 5.1.2

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Липа В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП САН" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Житомирській області про скасування припису від 18.02.2014 р. та визнання недійсною постанову № 88 від 31.03.2014 р.,-

встановив:

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СП САН" звернулося до адміністративного суду з позовом, у якому просить скасувати припис Інспекції з питань захисту прав споживачів у Житомирській області винесений на підставі акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 00827 від 18.02.2014 року; визнати недійсною постанову № 88 від 31.03.2014 року "Про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" та стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні. Також надав письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи та надані письмові докази, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши положення чинного законодавства, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до преамбули Закону України "Про захист прав споживачів" (далі Закон), даний Закон регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності, встановлює права споживачів та визначає механізм реалізації державного захисту їх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема, давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів; відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету. У разі встановлення за результатами проведених досліджень (експертизи) факту реалізації продукції неналежної якості та/або фальсифікованої суб'єкт господарювання, що перевірявся, відшкодовує здійснені за це витрати. Кошти відшкодовування витрат зараховуються до державного бюджету. Порядок відбору таких зразків визначається Кабінетом Міністрів України; проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію. У разі неможливості повернення продукції, яка була використана (одержана) під час контрольної перевірки, відшкодування затрат відноситься на результати діяльності суб'єктів господарювання. Порядок проведення таких перевірок визначається Кабінетом Міністрів України; одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції; подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів; накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.1 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 465/2011, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністр).

Держспоживінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Згідно п.3 даного Положення, основними завданнями Держспоживінспекції України є реалізація державної політики у сферах державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері; державного ринкового нагляду; державного нагляду за додержанням технічних регламентів, стандартів, норм і правил; внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо формування державної політики у сферах діяльності Держспоживінспекції України.

Судом встановлено, що 18 лютого 2014 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Житомирській області на підставі направлення на проведення перевірки № 79 від 13.02.2014 року, наказу № 68 від 13.02.2014 року, згоди Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 25.01.2014 року № 01/7/708/2014 та відповідно до вимог статей 5, 26 Закону України "Про захист прав споживачів" проведено позапланову перевірку автоматичного газозаправного пункту Товариства з обмеженою відповідальністю "СП САН" за адресою: м. Житомир, вулиця Жуйка, 43 з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів, за результатами якої складено акт № 00827 від 18.02.2014 року.

Слід зазначити, що підставою для проведення позапланової перевірки позивача стала скарга гр. ОСОБА_1

Під час проведеної перевірки були встановлені наступні порушення позивачем законодавства України: при відпуску скрапленого газу при заправці автомобіля оператор автозаправного пункту допустив прямий обрахунок через невидачу решти готівки в сумі 0,05 грн.; встановлено відсутність електронного платіжного засобу для здійснення розрахунків за проданий скраплений газ - платіжного терміналу (під час контрольної закупки в розрахунку платіжною банківською карткою було відмовлено через відсутність терміналу).

18 лютого 2014 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Житомирській області було винесено припис на усунення виявлених під час перевірки порушень, в якому зазначено, що про виконання припису письмово повідомити державний орган з питань захисту прав споживачів до 24.02.2014 року.

31 березня 2014 року на підставі Закону України "Про захист прав споживачів" Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Житомирській області прийнято постанову "Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів"" № 88 від 31.03.2014 року, якою до позивача було застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 статті 17 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов'язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України.

Продавець (виконавець) зобов'язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати.

Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту, у будь-який спосіб обмежувати використання ним електронних платіжних засобів, якщо відповідно до законодавства продавець (виконавець) зобов'язаний приймати їх до сплати.

Відповідно до ч. 3 п. 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого Постановою КМ України 15.06.2006 року № 833, суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити можливість використання спеціальних платіжних засобів під час здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) відповідно до законодавства.

Згідно ч. 1 Постанови Кабінету міністрів України № 878 від 29.09.2010 року "Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів", установити, що суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг і які відповідно до закону використовують реєстратори розрахункових операцій, повинні здійснити перехід на обов'язкове приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги):

до 1 липня 2011 р. - суб'єкти господарювання (крім суб'єктів малого підприємництва), які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 100 тис. осіб;

до 31 грудня 2011 р.:

- суб'єкти малого підприємництва, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 100 тис. осіб;

- суб'єкти господарювання, включаючи суб'єкти малого підприємництва, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення від 25 до 100 тис. осіб.

Кількість платіжних терміналів повинна становити не менше ніж 50 відсотків кількості реєстраторів розрахункових операцій, а у разі наявності одного реєстратора розрахункових операцій суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити приймання спеціальних платіжних засобів.

Частиною 2 Постанови Кабінету міністрів України № 878 від 29.09.2010 року "Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів" передбачено, що звільнити від обов'язкового приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) заклади громадського харчування закритого типу, а також суб'єктів господарювання, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше ніж 25 тис. осіб.

З урахуванням вищевказаного, слід зазначити, що дія частини 2 Постанови Кабінету міністрів України № 878 від 29.09.2010 року не поширюється на м. Житомир, оскільки в даному місті чисельність населення перевищує 25 тис. осіб, та автоматичний газозаправний пункт, не є закладом громадського харчування закритого типу.

Також, суд не бере до уваги доводи позивача стосовно неправомірно застосованих відповідачем штрафних санкцій у розмірі 8500,00 грн. на підставі п.12 ч.1 ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів", так як банки не надавали можливості ТОВ "СП САН" встановлення платіжного терміналу через невелику кількість осіб, які бажають скористатися таким засобом оплати товару, оскільки доказів відмови банків щодо використання електронних платіжних засобів позивачем суду не надано.

Окрім того, на дату розгляду справи позивачем суд повідомлено, що в автоматичному газозаправному пункті, що розташований за адресою: м. Житомир, вулиця Жуйка, 43, вже встановлено електронний платіжний засіб.

Згідно з ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що Інспекція з питань захисту прав споживачів в Житомирській області правомірно застосувала до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП САН" штраф за порушення законодавства про захист прав споживачів в розмірі 8500,00 грн., правильність розрахунку якого перевірена судом.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими, а тому у задоволенні позову належить відмовити повністю.

На підставі викладеного та керуючись статтями 71, 128, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Липа