Рішення № 39862431, 17.07.2014, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/8633/13-ц

Провадження № 2/645/214/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2014 року Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Горпинич О.В.

за участю секретарів судових засідань - Погрібняк А.В, Скоропляс Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом Житлового кооперативу „Простор-13", ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Приватного підприємства „Уртіка-Діойса", третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів купівлі - продажу нежитлових приміщень, визнання недійсним акту приймання - передачі нежитлових приміщень, скасування державної реєстрації та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду із вищевказаним позовом, в остаточно уточненій редакції якого просили визнати недійсним договір купівлі - продажу нежитлових приміщень підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIII, XХIV, XXV, XXVI в літ. „А-16" загальною площею 52,7 кв.м АДРЕСА_1, укладений 10.04.2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7, реєстровий № 1674, визнати недійсним договір купівлі - продажу вищезазначених нежитлових приміщень підвалу, укладений 22.04.2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7, реєстровий № 1935, визнати недійсним акт від 01.06.2011 року прийому - передачі нерухомого майна - приміщень підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIII, XХIV, XXV, XXVI в літ. „А-16" загальною площею 52,7 кв.м АДРЕСА_1 до статутного капіталу приватного підприємства „Укртіка-Діойса", скасувати реєстрацію вищевказаних нежитлових приміщень підвалу, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 літ. „А-16" за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі - продажу від 22.04.2008 року, визнати за ЖК „Простор-13" право власності на нежитлові приміщення підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIII, XХIV, XXV, XXVI в літ. „А-16" загальною площею 52,7 кв.м АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову посилалися на те, що ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, тоді як житловий будинок АДРЕСА_1 на праві власності належить ЖК „Простор-13". ЖК „Простор-13" був заснований у 1978 року в 626 мікрорайоні Салтівського житлового масиву м. Харкові пайщиками - членами кооперативу з метою задоволення їх потреб у житловій площі шляхом будування багатоквартирного будинку за власні кошти кооперативу та за допомогою державного кредиту. Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 31.10.1997 року № 662 „Про затвердження актів приймання державними комісіями об'єктів житлово - громадського призначення", затверджено акт приймання до експлуатації державною комісією об'єкту житлово - громадського призначення житлового будинку АДРЕСА_1, передано будинок на баланс ЖБК „Простор" та з даного моменту житловий будинок став власністю ЖК „Простор-13". Позивачі зазначали, що будинок АДРЕСА_1 та підвальні приміщення побудовані за рахунок особистих грошових коштів членів кооперативу та введений в експлуатацію безпосередньо житловим кооперативом згідно акту та рішення міської ради у 1979 році. Жодного нового об'єкту у підвалі не будувалося. 01.06.2003 року між ЖБК „Простор" та відповідачкою ОСОБА_4 було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1, відповідно до умов якого у користування відповідачці було надано приміщення підвалу житлового будинку АДРЕСА_1. Орендовані приміщення відповідачка використовувала для здійснення підприємницької діяльності, як магазин продуктів харчування та за час експлуатації приміщень ОСОБА_4 провела самовільну реконструкцію підвалу з влаштуванням окремого входу. Відповідно до протоколу установчих зборів власників квартир будинку АДРЕСА_1 від 12.03.2004 року було прийнято рішення про перейменування та перереєстрацію ЖБК „Простор" в ЖК „Простор - 13" та було перереєстровано статут. Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.02.2008 року за ФОП ОСОБА_4 визнано право власності на нежитлове приміщення - магазин, що складається з нежитлових приміщень підвалу: VII - торгівельний зал площею 12,6 кв.м, VIII - торгівельний зал площею 14,1 кв.м, IX - торгівельний зал площею 13,7 кв.м, XXIII - вхід в підвал площею 4,5 кв.м,, XХIV - підсобне приміщення площею 2,6 кв.м., XXV - гардероб площею 3,8 кв.м, XXVI - санвузол площею 1,4 кв.м, в літ. „А-16" загальною площею 52,7 кв.м АДРЕСА_1. 10.04.2008 року на підставі договору купівлі - продажу ОСОБА_4 продала ОСОБА_6 нежитлові приміщення підвалу та 22.04.2008 року за договором купівлі - продажу ОСОБА_6 продав нежитлові приміщення підвалу доньці ОСОБА_4 - ОСОБА_5, яка в той же день за договором позички нерухомого майна передала у користування нежитлові приміщення підвалу ФОП ОСОБА_4. У наступному нежитлові приміщення підвалу за актом приймання - передачі майна від 01.06.2011 року ОСОБА_5 передала до статутного капіталу ПП „Уртіка - Діойса". Постановою Вищого Господарського Суду України від 13.11.2008 року рішення господарського суду Харківської області від 29.02.2008 року було скасовано та справу направлено на новий розгляд. Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.12.2009 року у задоволенні позовних вимог ФОП - ОСОБА_4 відмовлено. У мотивувальній частині рішення, суд встановив правомірність дій ФОП-ОСОБА_4 щодо об'єкту нерухомості - підвального приміщення, та не погоджуючись з мотивувальною частиною ЖК „Простор-13" оскаржило судове рішення та постановою Вищого Господарського Суду України рішення господарського суду від 09.12.2009 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2010 року скасовані, згідно мотивувальної частини постанови, колегія суддів Вищого Господарського суду України зазначала, що спірне приміщення є підвалом кооперативу житлового будинку АДРЕСА_1, що був відведений до експлуатації згідно рішення Харківської міської ради від 31.10.1979 року та переданий на баланс ЖК „Простор-13". При новому розгляді справи рішенням господарського суду Харківської області від 14.10.2010 року у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_4 - відмовлено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2010 року рішення господарського суду Харківської області від 14.10.2010 року скасовано та прийнято нове рішення - у задоволенні позову ФОП ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно - відмовлено. У квітні 2011 року при отриманні позивачем ЖК „Простор- 13" у КП Харківське міськеБТІ свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення у житловому будинку літ. „А-16" АДРЕСА_1 позивач дізнався, що нежитлові приміщення підвалу VII, VIII, IX, XXIII, XХIV, XXV, XXVI не включені до свідоцтва, оскільки зареєстровані за відповідачкою ОСОБА_5. Позивачі зазначали, що оскільки постановою Вищого Господарського Суду України від 13.11.2008 року було скасовано рішення господарського суду Харківської області від 29.02.2008 року про визнання за ОСОБА_4 права власності на нежитлові приміщення підвалу, тому усі дії відповідачки ОСОБА_4 щодо розпорядження нерухомим майном є незаконними та вчинені без відповідних правових підстав.

На підставі викладеного позивачі звернулися до суду із відповідним позовом.

Присутній у судовому засіданні ОСОБА_3, голова ЖК „Простор-13" Юр'єва В.І., а також представник ЖК „Простор-13" Кривошеєнко О.Ю. підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили про їх задоволення, посилаючись на обставини викладені вище.

Представник ОСОБА_5, ОСОБА_4 - ОСОБА_14, що діє на підстав довіреності, заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що відповідачкою ОСОБА_5 за договором купівлі - продажу від 22.04.2008 року придбано у власність нежитлові приміщення підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIII, XХIV, XXV, XXVI в літ. „А-16", загальною площею 52,7 кв.м, згідно п. 2 вказаного договору, зазначені нежитлові приміщення належать продавцю на підставі договору купівлі - продажу, посвідченому приватним нотаріусом ХМНО, а також зареєстрованого в Комунальному підприємстві „ХМБІ". Проте матеріали цивільної справи не містять жодного доказу, який би підтверджував позицію позивачів, що саме вони є власником вказаного нерухомого майна.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, причини неявки суд не повідомив, заперечень проти позов не подав.

Представник ПП „Уртіка-Діойса" в судове засідання не з'явився. ПП „Укртіка-Діойса" повідомлялися про час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили, заперечень проти позову не подали.

Від приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_7 надійшла заява, якою вона просила відмовити в задоволенні позовних вимог, розгляд справи провести у її відсутності.

Суд, вислухавши сторін по справі та їх представників, дослідивши письмові докази по справі, цивільну справу № 2-873/11 за позовом ЖК „Простор-13", ОСОБА_3 про анулювання державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, витребування майна із чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користування нежитловими приміщеннями, вважає, що позовні вимоги ЖК „Простор-13" підлягають частковому задоволенню, тоді як в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.02.2008 року визнано за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 право власності на нежитлове приміщення - магазин, що складається з нежитлових приміщень підвалу VII - торгівельний зал площею 12,6 кв.м, VIII - торгівельний зал площею 14,1 кв.м, IX - торгівельний зал площею 13,7 кв.м, XXIII - вхід в підвал площею 4,5 кв.м, ХXIV - підсобне приміщення площею 2,6 кв.м., XXV - гардероб площею 3,8 кв.м, XXVI - санвузол площе 1,4 кв.м, загальною площею 52,7 кв.м АДРЕСА_1, літ. „А-16" (том 1 а.с. 46).

Договором купівлі - продажу від 10.04.2008 року ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_6 нежитлові приміщення підвалу VII, VIII, IX, XXIII, ХXIV, XXV, XXVI, загальною площею 52,7 кв.м АДРЕСА_1, літ. „А-16" (том1 а.с. 49).

Договором купівлі - продажу від 22.04.2008 року ОСОБА_6 передає у власність ОСОБА_5 нежитлові приміщення підвалу VII, VIII, IX, XXIII, ХXIV, XXV, XXVI, загальною площею 52,7 кв.м АДРЕСА_1, літ. „А-16" (том 1 а.с. 51).

Договором позички нерухомого майна від 23.04.2008 року ОСОБА_5 передає ОСОБА_4 в тимчасове безоплатне користування наступні приміщення VII - торгівельний зал площею 12,6 кв.м, VIII - торгівельний зал площею 14,1 кв.м, IX - торгівельний зал площею 13,7 кв.м, XXIII - вхід в підвал площею 4,5 кв.м, ХXIV - підсобне приміщення площею 2,6 кв.м., XXV - гардероб площею 3,8 кв.м, XXVI - санвузол площе 1,4 кв.м, загальною площею 52,7 кв.м АДРЕСА_1, літ. „А-16" (том1 а.с. 53).

Постановою Вищого Господарського Суду України від 13.11.2008 року була задоволена касаційна скарга ЖК „Простор-13" та рішення господарського суду Харківської області від 29.02.2008 року (яким визнано за визнано за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 право власності на спірні нежитлове приміщення) скасовано, справу направлено на новий розгляд (том 1 а.с. 54).

При новому розгляді рішенням господарського суду Харківської області від 14.10.2010 року ФОП ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні позову про визнання права власності (том 1 а.с. 76).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2010 року вищевказане рішення господарського суду Харківської області від 14.10.2010 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено (том 1 а.с. 81).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України ообставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Відповідно до ст. 1 ЦК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справі з метою захисту порушений, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку ,встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст.3 ЦК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (ст. 15 ЦПК України).

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільного права та інтересів позивача, є визнання правочину недійсним.

Підставою недійсності правочину, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочинів сторонами вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування 9ст. 216 ЦК України).

У пунктах 5 та 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійним" роз'яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Скасування рішення суду, яким було визнано право власності на спірні нежитлові приміщення за ОСОБА_4 тягне за собою і скасування тих наслідків, які ним обумовлені, оскільки дії ОСОБА_4 щодо відчуження спірних нежитлових приміщень за договором купівлі - продажу від 10.04.2008 року є незаконними та вчинені без відповідних правових підстав, так як зазначене в договорі купівлі - продажу рішення господарського суду Харківської області від 29.02.2008 року, як підстава права власності на нежитлові приміщення підвалу, скасовано та не тягне за собою юридичних наслідків. У свою чергу ОСОБА_6 не мав право продавати нежитлові приміщення ОСОБА_5 за договором купівлі - продажу від 22.04.2008 року.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про задоволення вимог ЖК „Простор-13" щодо визнання недійсними договорів купівлі - продажу нежитлових приміщень від 10 та 22 квітня 2008 року.

Що стосується вимог ЖК „Простор-13" визнати недійсним акт від 01.06.2011 року прийому - передачі нерухомого майна - приміщень підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIII, XХIV, XXV, XXVI в літ. „А-16" загальною площею 52,7 кв.м АДРЕСА_1 до статутного капіталу приватного підприємства „Укртіка-Діойса", то вони задоволенню не підлягаю виходячи з наступного, дійсно згідно акту прийому - передачі від 01.06.2011 року ОСОБА_5 у вигляді внеску до статутного капіталу ПП „Уртіка-Діойса" передала нежитлові приміщення VII, VIII, IX, XXIII, ХXIV, XXV, XXVI, загальною площею 52,7 кв.м АДРЕСА_1. Відповідно до цього акту ОСОБА_5 передала у власність ПП „Укртіка-Діойса" у вигляді внеску до статутного капіталу вищевказане нерухоме майно. З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єктів нерухомості від 07.03.2014 року вбачається, що нежитлові приміщення VII, VIII, IX, XXIII, ХXIV, XXV, XXVI, загальною площею 52,7 кв.м АДРЕСА_1 літ. „А-16" належать на праві приватної власності ОСОБА_5.

Проте відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Діючим цивільним законодавством не передбачено можливість оскаржити акт, а тому ЖК „Простор-13" не вірно обраний спосіб захисту.

Також не підлягають задоволенню вимоги ЖК „Простор-13" про скасування реєстрації нежитлових приміщень підвалу № VII - торгівельний зал - 12,6 кв.м, № VIII - торгівельний зал 14,1 кв.м, № IX - торгівельний зал 13,7 кв.м, № XXIII - вхід в підвал 4,5 кв.м, № XXІV - підсобне приміщення 2,6 кв.м, № XXV- гардероб 3,8 кв.м, № XXVI - санвузол 1,4 кв.м, загальною площею 52,7 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 літ. „А-16" за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі - продажу від 22.04.2008 року, оскільки відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України від 11.02.2010 року № 1878-УІ (з наступними змінами) „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1878-УІ).

Так, згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 1878-УІ державна реєстрація прав є обов'язковою.

Обов'язковій державній реєстрацій підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме - зокрема, право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіції); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремим частинами; іпотека; довірче управління майном (п.п. 1,2 ч. 1 ст. 4 Закону № 1878-УІ).

Державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав (п.2 ч. 2ст. 9 Закону № 1878-УІ).

Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що підстав для скасування відповідного запису про державну реєстрацію спірних підвальних приміщень у суду не має. Такий запис підлягає скасуванню на підставі рішення суду відповідним органом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Що стосується позовних вимог ЖК „Простор-13" про визнання права власності на спірні приміщення підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIII, ХXIV, XXV, XXVI, загальною площею 52,7, будинку АДРЕСА_1 по вул. Велозаводський в м. Харкові, то вони підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З акту приймання до експлуатації державною приймальною комісією закінченого будівництвом (реконструкцією) будівлі (споруди) житлово - цивільного призначення від 30.10.1979 року вбачається, що державною приймальною комісією, призначеною рішенням виконкому Харківської міської ради народних депутатів № 358 від 14.01.1976 року, на замовлення для ЖБК „Простор" прийнятий до експлуатації поверховий житловий будинок з інженерними сітями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 12).

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 31.10.1979 року № 662 „Про затвердження актів приймання державними комісіями об'єктів житлово - цивільного призначення" затверджено акт приймання до експлуатації державними приймальними комісіями об'єктів житлово - громадського призначення житловий будинок АДРЕСА_1 корисною площею 3840 кв.м, який передано на баланс ЖБК „Простор" (том 1 а.с. 14).

З технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1, виготовленого 19.03.2002 року вбачається, що рік забудови даного житлового будинку 1979 рік, при цьому у паспорті відображені і підвальні приміщення (том 1 а.с. 25).

01.06.2003 року між ЖБК „Простор-13", в особі голови ОСОБА_15, що діє на підставі Статуту (орендодавець), з однієї сторони та орендатор, в особі ОСОБА_4, з іншої сторони, укладено договір оренди нежитлового приміщення, а саме орендодавець передав орендатору в тимчасове користування на підставах оренди, належні орендодавцю нежитлові підвальні приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 50 кв.м.. За даним договором орендодавець надає орендарю право за рахунок власних коштів здійснювати проведення різного виду ремонт, реконструкцію приміщень, якщо вказані роботи не ведуть до погіршення архітектури або конструктивної цілісності будинку в цілому. Проект реконструкції та ремонту орендар зобов'язаний узгоджувати з орендодавцем у встановленому порядку (п. 2.3). Пунктом 3.7. передбачалося, що всі поліпшення проведені орендатором на орендованій площі передаються безоплатно орендодавцю. Строк дії договору встановлено до 01.12.2007 року (тром 1 а.с. 32).

Необхідно зауважити, що у технічному паспорту на будинок, виданого КП Харківське міське БТІ 29.11.2005 року також зазначено, що магазин, розташований АДРЕСА_1 побудований у 1979 році (том 1 а.с. 133). Тобто у житловому будинку АДРЕСА_1 розташовані спірні приміщення підвалу № VII, VIII, IX, XXIII, ХXIV, XXV, XXVI, загальною площею 52,7 кв.м.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.12.2006 року розірвано вищевказаний договір оренди, укладений між ЖБК „Простор-13 та ОСОБА_4 (том 1 а.с. 36).

Харківським апеляційним господарським судом від 15.03.2007 року вищевказане рішення в частині розірвання договору залишено без змін (том 1 а.с. 40).

Рішення набрали законної сили.

Судом досліджувалася цивільна справа за позовом ОСОБА_17, ЖК „Простор-13" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ПП „Уртіка - Діойса", КП „Харківське МБІ" про анулювання правової реєстрації права власності на нежитлові приміщення, витребування майна із чужого незаконного володіння та усунення перешкоди в користуванні нежитловими приміщеннями. Відповідно до Статуту, який міститься у справі ЖБК „Простор", будинок АДРЕСА_1 був зареєстрований в Управління житлового господарства Харківського міськвиконкому 08.09.1978 року у книзі реєстрації знов створених кооперативів за № 331-6.

Відповідно до протоколу № 1 від 12.03.2004 року установчих зборів власників квартир будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 було вирішено перереєструвати ЖБК „Простор-13" в ЖК „Простор-13" за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 31).

Відповідно до статуту, зареєстрованого в ХМР 30.06.2004 року (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи), ЖК „Простор-13" - юридична особа, утворена фізичними особами, які добровільно об'єдналися на підставі членства кооперативної та приватної власності для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Кооператив створений на базі житлово - будівельного кооперативу „Простор -13", та є правонаступником усіх його прав та обов'язків.

Відповідно до витягу, про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ЖК „Простор-13" зареєстровано право власності на нежитлові приміщення у житловому будинку літ. „А-16" за адресою: АДРЕСА_1 (сходи, тамбури, коридори, сміттєзбірники та інші), окрім спірних підвальних приміщень, оскільки право власності на них 23.04.2008 року було зареєстровано за ОСОБА_5.

Необхідно звернути уваги, що спірні підвальні приміщення відносяться до допоміжних приміщень.

„Допоміжність", як кваліфікація зазначених приміщень підтверджується, з одного боку, фактичними даними, які містяться у наданих суду сторонами письмових доказах, з іншого - відсутністю будь-яких фактичних даних не підтвердження того, що приміщення VII, VIII, IX, XXIII, ХXIV, XXV, XXVI підвалу будинку АДРЕСА_1 є приміщеннями з іншим статусом - нежитловими приміщеннями у термінологічному значенні, приміщеннями громадського призначення - самостійними об'єктами цивільно-правових відносин.

Дана кваліфікація ґрунтується на сутнісних характеристиках, визначених за місцем розташування приміщень та їх цільовим, функціональним призначенням у будинку АДРЕСА_1 в м. Харкові.

Як вже зазначалося судом, відповідно до технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 від 19.03.2002 року площа забудови складала 473,2 кв.м, об'єм будинку 22202 куб.м, загальна площа 3666,2 кв.м, житлова площа 2226,1 кв.м., площа нежитлових приміщен 1546,3 кв.м та підвальний поверх мав у своєму складі наступні приміщення: І - 20,2 кв.м, ІІ - 4,8 кв.м, ІІІ - 13,2 кв.м, ІV= 6,0 кв.м, V - 16,4 кв.м, VІ - 10,0 кв.м, VІІ - 12,9 кв.м, VІІІ - 14,4 кв.м, ІХ - 20,7 кв.м, Х - 16,5 кв.м, ХІ - 20,9 кв.м, ХІІІ -20,7 кв.м, ХІV -20,7 кв.м, ХV - 5,6 кв.м, ХVІІ - 16,5 кв.м, ХVІІІ - 20,5 кв.м, ХVІІІ - 20,5 кв.м, ХІХ - 14,4 кв.м, ХХ - 9,9 кв.м, ХХІ - 12,6 кв.м, ХХІІ - 17,0 кв.м, ХХІІІ - 6,0 кв.м..

Будь-які інші об'єкти - які-небудь приміщення громадського призначення, самостійні об'єкти цивільно-правових відносин, - відповідно до наявних в матеріалах справи документів, у складі будинку АДРЕСА_1, відсутні.

Відповідно до п. 2.1. „Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна", затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24 травня 2001 року (далі „Інструкція з технічної інвентаризації") підвали житлових будинків є елементами цих будинків, а не самостійними об'єктами, щодо яких можуть здійснюватись юридичні дії.

Відповідно до технічного паспорту від 29.11.2005 року вже існували наступні приміщення VII - торгівельний зал площею 12,6 кв.м, VIII - торгівельний зал площею 14,1 кв.м, IX - торгівельний зал площею 13,7 кв.м, XXIII - вхід в підвал площею 4,5 кв.м, ХXIV - підсобне приміщення площею 2,6 кв.м., XXV - гардероб площею 3,8 кв.м, XXVI - санвузол площе 1,4 кв.м, загальною площею 52,7 кв.м АДРЕСА_1, літ. „А-16". Згідно відповіді Фрунзенської районної ради м. Харкова вони не заперечували щодо збереження самовільно реконструйованих приміщень житлового будинку АДРЕСА_1 під подальшу реконструкцію в магазин продовольчих та непродовольчих товарів, з улаштуванням окремого входу, при умові вирішення питань у встановленому Законом порядку. Проте відповідно до договору оренди від 01.06.2003 року між ЖБК „Простор" та ОСОБА_4 передбачалося, що всі поліпшення проведені орендатором на орендованій площі передаються безоплатно орендодавця.

На підтвердження того, що підвал будинку, всі його приміщення, є елементом будинку, а не самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, слід зазначити й те, що всі приміщення підвалу відповідно до технічного паспорту від 19.03.2002 року позначені цифрами І-ХХІІІ що, відповідно до п. 8 „Інструкції з технічної інвентаризації" - „нумерація… допоміжних приміщень спільного загальнобудинкового користування позначається римськими цифрами" - що також є ознакою їх допоміжності.

Віднесення приміщень, в тому числі підвалів, де розташоване технічне обладнання будинку, до допоміжних приміщень в подальшому передбачається п.п.3.1.1. п.3.1. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держкому України з питань ЖКГ № 76 від 17 травня 2005 року. При цьому, до допоміжних приміщень віднесено приміщення, у яких знаходяться інженерні системи будинку, використання яких для розміщення майстерень, комор та інших завдань, на виконання п.3.1.13. п.3.1. цих Правил, не допускається.

Згідно акту КП „Харківські теплові мережі" від 24.01.2013 року № 172/6179 ОСОБА_4 було зроблено припис про необхідність надавати за вимогою цілодобовий доступ до трубопроводу та опалення, які проходять у займаному нею приміщенні слюсарям сантехнікам, які обслуговують будинок, голові ЖК „Простор-13", представник КП „ХТМ".

Таким чином, підвали багатоквартирних житлових будинків входять до складу допоміжних приміщень таких будинків.

За законодавством України допоміжне приміщення у багатоквартирному будинку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Цільове призначення підвалу полягає у використанні його з моменту вводу будинку в експлуатацію та по теперішній час в якості місця прокладення комунікацій, місця забезпечення санітарно-гігієнічних умов й безпечної експлуатації будинку та місця побутового обслуговування мешканців будинку.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З положень ст. 329 ЦК України вбачається, що юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність та на майно набуте нею у власність, на підставах не заборонених законом.

Будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю (ст. 384 ЦК України).

Згідно п.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року („Захист власності"), кожна фізична або юридична особа має право на повагу своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що саме ЖК „Простор-13" є власником спірних підвальних приміщень, проте його право не визнається іншими особами, а тому воно підлягає захисту шляхом визнання за ними права власності на нежитлові приміщення підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIII, XХIV, XXV, XXVI в літ. „А-16" загальною площею 52,7 кв.м АДРЕСА_1.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3, то вони задоволенню не підлягають, виходячи з наступного. ОСОБА_3 дійсно є власником квартири № 14, яка знаходиться в будинку АДРЕСА_1, яка була ним придбана у 01.06.2011 року. Проте житловий АДРЕСА_1 побудований ЖБК „Простор-13", саме вони є власником даного будинку та відповідно до норм діючого цивільного законодавства саме ЖК „Простор-13" має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 54, 57, 60, ч. 3 ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Житлового кооперативу „Простор-13" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Приватного підприємства „Уртіка-Діойса", третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів купівлі - продажу нежитлових приміщень, визнання недійсним акту пиймання - передачі нежитлових приміщень, скасування державної реєстрації та визнання права власності - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу нежитлових приміщень підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIII, XХIV, XXV, XXVI в літ. „А-16" загальною площею 52,7 кв.м АДРЕСА_1, укладений 10.04.2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7, реєстровий № 1674.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу нежитлових приміщень підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIII, XХIV, XXV, XXVI в літ. „А-16" загальною площею 52,7 кв.м АДРЕСА_1, укладений 22.04.2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7, реєстровий № 1935.

Визнати за Житловим кооперативом „Простор-13" право власності на нежитлові приміщення підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIII, XХIV, XXV, XXVI в літ. „А-16" загальною площею 52,7 кв.м АДРЕСА_1

В решті позовних вимог Житловому кооперативу „Простор-13" - відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Приватного підприємства „Уртіка-Діойса", третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів купівлі - продажу нежитлових приміщень, визнання недійсним акту приймання - передачі нежитлових приміщень, скасування державної реєстрації та визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя -