Рішення № 39862378, 18.07.2014, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/2267/13-ц

н/п 2/640/71/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2014 року Київський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Божко В.В.

за участю секретаря Пащук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, третя особа: Відділ Держземагенства у Дергачівському районі Харківської області про визнання незаконними та скасування рішення та державного акту на право власності та відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

08.02.2013 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати ОСОБА_5 відновити стан земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1, що існував до 25.01.2012р., шляхом відновлення залізобетонної огорожі навкруги зазначеної земельної ділянки.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював та доповнював позовні вимоги та в останній редакції уточненої позовної заяви просив визнати незаконним та скасувати рішення VIII сесії VI скликання Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 08.07.2011 року № 91 про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,1496 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, визнати незаконним та скасувати державний акт від 06.02.2012р. на право власності ОСОБА_5 на зазначену земельну ділянку; стягнути з ОСОБА_5 на його користь реальні збитки, а саме витрати, які ОСОБА_1 мусить зробити для відновлення свого порушеного права у розмірі 26602 (двадцять шість тисяч шістсот дві) грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 30.07.2002р. належить на праві власності земельна ділянка пл. 0,150 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6322083002:00.01.006. В 2009 році він за власні кошти встановив залізобетону огорожу навкруги зазначеної земельної ділянки та встановлено залізобетонний гараж. 25.01.2003р. невідомі йому особи демонтували частину огорожі. В подальшому йому стало відомо, що демонтаж замовив гр.ОСОБА_5, який начебто є власником даної земельної ділянки. В подальшому йому стало відомо, що 06.02.2012 ОСОБА_5 було видано ще один Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, відповідно до рішення VIII сесії VI скликання Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 08.07.2011 року № 91. Тобто земельна ділянка, яка була передана у його власність фактично повністю співпадає з земельною ділянкою яка знаходиться у власності позивача. Таким чином, відповідачем Черкасько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області за наявності державного акту на вказану земельну ділянку на ім'я позивача, який було видано в 2002 році на підставі рішення від

11.06.2002р. №193, 08.07.2011 року було винесено ще одне рішення про передачу у власність тієї ж самої земельної ділянки вже гр.ОСОБА_5, на підставі якого останньому 06.02.2012р. було видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку Черкасько-Лозівська сільська рада приймаючи рішення від 08.07.2011 року № 91 в частині надання у приватну власність гр.ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,1496 га, не вирішила питання щодо припинення права власності на зазначену земельну ділянку за ним, якому рішенням Черкасько-Лозівської ради народних депутатів від 11.06.2002р. №193 було передано зазначену земельну ділянку у приватну власність, що є грубим порушенням ст.116, ст.118 ЗК України та фактично позбавило його права власності Вважає незаконним передачу у власність відповідачу ОСОБА_5 земельної ділянки, яка перебуває у його власності, та має наслідком скасування такого рішення.

Також позивач зазначив, що 28.03.2013р. між ним та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ГРЕЙФ» було укладено договір підряду №2803-13 на виконання монтажних робіт по встановленню огорожі, яку було самовільно незаконно демонтовано ОСОБА_5 Відповідно до договірної ціни вказаного договору підряду загальна вартість монтажних робіт по встановленню огорожі складає 26602 грн., включаючи прямі затрати у тому числі заробітна плата будівельників та монтажників, вартість матеріальних ресурсів, вартість експлуатації будівельних машин та механізмів (19261 грн.), загальновиробничі затрати (2239 грн.), кошторисний прибуток (466 грн.), засоби на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій (202 грн.) та податок на додану вартість (4434 грн.) Витрати, які він мусить зробити для відновлення огорожі, яка була незаконно демонтована відповідачем складають 26602 грн., які просить стягнути з відповідача.

ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_5 помер, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 25.05.2013р., актовий запис №9753556.

Згідно листа №3828/01-16 від 24.09.2013р. за підписом зав. шостої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, із заявами про прийняття спадщини до нотконтори звернулися дружина померлого - ОСОБА_2 та дочка померлого - ОСОБА_3, інша дочка померлого - ОСОБА_3 від спадщини відмовилась на користь дружини спадкодавця.

Ухвалою суду від 15.10.2013р. було залучено до участі у справі правонаступників відповідача ОСОБА_5, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - дружину померлого ОСОБА_2 та доньку померлого ОСОБА_3.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав пояснення відповідні вищенаведеному, а також зазначив, що земельна ділянка, яка була передана йому у власність та земельна ділянка яка була передана у власність ОСОБА_5 це одна і таж земельна ділянка, а різниця площ зазначених земельних ділянок пояснюється тим, що до 2006 року при визначені загальної площі ділянки виконавці робіт округляли число до 3 цифри у значенні, хоча площі сторін, а також визначенні межі сусідів є повністю ідентичними як в акті ОСОБА_1 так і в актів ОСОБА_5 Крім того зазначив, що ОСОБА_5 була порушена процедура отримання державного акту, оскільки ані прізвищ сусідів, ані їх підписів в акті погодження меж ОСОБА_5 не має, і при реальному виході на місцевість при визначені меж, все ж таки було б виявлено залізобетонну огорожу та залізобетонний гараж, а також ведення активного садівництва.

Представник позивача ОСОБА_7 у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та зазначив, що перевірка правильності та законності визначення координат земельної ділянки не належала і не належить до обов'язків особи, що отримує земельну ділянку у власність або користування, і єдиним документом який визначає місце розташування земельної ділянки та встановлює її межі в натурі є акт встановлення та погодження меж земельної ділянки, при чому акт ОСОБА_5 було погоджено лише головою Черкасько - Лозівської сільської ради Шабалтас П.П. та підписано виконавцем земельно-кадастрових робіт ПП «Перспектива Земля». Тобто ані сам замовник ОСОБА_5, ані сусідні землекористувачі, прізвища яких навіть не стали встановлювати, а лише зазначили адреси прилеглих земельних ділянок, не стали погоджувати вказаний акт.

Відповідач ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилась про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Представник відповідача ОСОБА_9 - ОСОБА_10 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі та зазначив, що ОСОБА_5 отримав у власність земельну ділянку у відповідності до вимог діючого законодавства, що також підтверджується і тим, що обидва акти було підписано однією і тією ж особою Шабалтас П.П., а також тим, що на даний час в Державному земельному кадастрі власником зазначеної земельної ділянки обліковується саме ОСОБА_5 Також надав додаткові письмові пояснення в яких зазначив, що вирішенні питання про порушення меж та накладення земельних ділянок має виключне значення для ухвалення законного та обґрунтованого рішення у справі, оскільки предметом доказування є власне факт порушення рішенням про надання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки прав Позивача. Враховуючи, що саме позивач ухиляється від надання необхідних для проведення експертизи матеріалів, припускає, що порушення меж та накладення земельних ділянок не існує. У зв'язку з чим, суду слід відмовити у визнанні такого факту. Також зазначив, що згідно наданої Управлінням Держземагенства у м. Харкові відповіді на запит Прокуратури Київського району м. Харкова встановити тотожність ділянок неможливо, у зв'язку з тим, що земельна ділянка, що належить на праві власності ОСОБА_1 має невірні координати. Таким чином, посилання позивача на нібито накладення земельних ділянок не підтверджується жодними доказами, що містяться в матеріалах справи. Більш того, матеріали справи свідчать, що тотожність таких земельних ділянок неможливо встановити з огляду на те, що вони мають відмінні координати.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Представник відповідача Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, надав до суду письмові заперечення, в яких просив розглянути у його відсутності та зазначив, що позовну заяву не визнає, вважає її необґрунтованою, такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так ОСОБА_5 скориставшись своїм правом на одержання безоплатно у власність земельну ділянку із земель комунальної власності, звернувся до сільської ради з відповідною заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відносно земельної ділянки площею 0,1496 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Місце розташування земельної ділянки ОСОБА_5 визначив АДРЕСА_1. Черкасько-Лозівська сільська рада розглянувши заяву ОСОБА_5 своїм рішенням від 02.07.2010р. останньому надала дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1. Розроблений за замовленням ОСОБА_5 проект землеустрою відповідно до положень ст.118 ЗК України, 08.07.2011 року було розглянуто VIII сесії VI скликання Черкасько-Лозівської сільської ради та прийнято рішення №91 про затвердження технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1. Під час розгляду проекту землеустрою відповідною комісією із числа депутатів сільської ради попереднього скликання, вивчались матеріали землеустрою, які відповідно діючих на той час нормативно-правових актів містила ряд висновків компетентних органів. Будь яких зауважень, у тому числі і щодо того, що земельна ділянка АДРЕСА_1 перебуває у власності інших осіб погоджені матеріали землеустрою не містили.

Представник третьої особи відділу Держземагенства у Дергачівському районі Харківської області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення сторін, та їх представників, дослідивши матеріли справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області №46 від 13.02.2001 року ОСОБА_1 було виділено в довічне спадкоємне володіння земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд АДРЕСА_1 загальною площею 1500 кв. метрів.

12.03.2001р. згідно зазначеного рішення Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області №46 від 13.02.2001 року, представником госпрозрахункового ПАПБ Філатовою Н.М. було проведено виділ в натурі присадибної ділянки площею 1500 кв.м. АДРЕСА_1 в користування ОСОБА_1 Вказана земельна ділянка була передана присутньому при виділі забудовнику гр. ОСОБА_1

14.12.2001 року за участю ОСОБА_1, представника Дергачівської районної філії ХРЦ ДЗК Мережко В.А., представника районного відділу земельних ресурсів Саларченко Л.С., представника ради народних депутатів землевпорядника Черкасько-Лозівської ради Помченко Н.М., було складено акт встановлення та погодження меж земельної ділянки для виготовлення акту на право приватної власності позивачу ОСОБА_1 Земельна ділянка розташована на території АДРЕСА_1

Відповідно до зазначеного акту, розміри ділянки та її межі було погоджено як всіма вищезазначеними особами так і з сусідніми землекористувачами, а саме гр. ОСОБА_15, гр. ОСОБА_16, гр. ОСОБА_17 та головою Черкасько-Лозівської сільської ради Шабалтас П.П.

Рішенням Черкасько - Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області №193 від 11.06.2002 року, ОСОБА_1 була передана безкоштовно у приватну власність земельна ділянка для будівництва житлового будинку та господарчих споруд АДРЕСА_1, загальною площею 1500 кв.м.

30.07.2002 року ОСОБА_1 було видано державний акт серія Р2 №758398 на право приватної власності на земельну ділянку, що розташована на території АДРЕСА_1 Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право власності на землю за № 60

Згідно реєстраційного посвідчення Дергачівської районної філії Харківського регіонального центру Державного земельного кадастру, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер якої 6322083002:00.01.006 площею 0,150 га. Запис в книзі реєстрації за №6-251 від 17.07.02.

Згідно креслення забудови житлового кварталу, користувачем земельної ділянки АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 Сусідами зазначеної земельної ділянки в тому числі є ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_15

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Земельного кодексу України набуття права власності громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 статті 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

У відповідності до ст.126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою засвідчується державним актом.

Відповідно до п. 3.5 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.99, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за N 354/3647, та який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 404 від 03.07.2013р. (далі - Інструкція) державні акти, що посвідчують право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю або право постійного користування землею реєструються, відповідно, у: - Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за формою згідно з додатком 1.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 правомірно, у відповідності до вимог діючого на той час законодавства, набув права власності на земельну ділянку, що розташована на території АДРЕСА_1

02.07.2010р. рішенням Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області було надано дозвіл ОСОБА_5 на розробку технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки в натурі та складання документів що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1, площею 1500 кв.м. в організації, що має відповідних дозвіл.

Рішенням Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області VІІІ сесії VІ скликання №91 від 08.07.2011р. було затверджено технічну документацію із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1, площею 0,1496 га

06.02.2012 ОСОБА_5 на підставі рішення VIII сесії VI скликання Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 08.07.2011 року № 91, було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1. (кадастровий номер земельної ділянки 6322083002:00.000.0647).

Згідно експлікації земельних угідь (ф.6 зем.), яка знаходиться в матеріалах про передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку гр.ОСОБА_1 та плану встановлення меж, що знаходиться в технічній документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі гр.ОСОБА_5, обидві земельні ділянки повністю співпадають, як площею, так і за визначенням меж ділянки з сусідніми землекористувачами.

При цьому суд погоджується з твердженням позивача, про те, що площа ділянок є повністю тотожною, оскільки розміри земельної ділянки ОСОБА_1 складають: від точки А до Б - 44,0 м., від Б до В - 34,00 м., від В до Г - 29,40 м., від Г до Д - 14,60 м., від Д до А - 34,0 м., і розміри земельної ділянки ОСОБА_5 складають: від точки А до Б - 44,0 м., від Б до В - 34,00 м., від В до Г - 29,40 м., від Г до Д - 14,60 м., від Д до А - 34,0 м.

Таким чином, враховуючи одну і ту ж саму адресу ділянок, а саме АДРЕСА_1, а також тотожність площ та визначення меж земельних ділянок як ОСОБА_1 так і ОСОБА_5, суд приходить до висновку, що зазначені земельні ділянки повністю накладають одна на одну.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 рішенням Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області VІІІ сесії VІ скликання №91 від 08.07.2011р. було передано у власність земельну ділянку, що вже перебувала у власності ОСОБА_1 та в подальшому видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку.

Відповідно до ч.5 ст.116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.1 ст.153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Черкасько-Лозівська сільська рада приймаючи рішення від 08.07.2011 року № 91 в частині надання у приватну власність гр.ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,1496 га, не вирішила питання щодо припинення права власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_1, якому рішенням Черкасько-Лозівської ради народних депутатів від 11.06.2002р. №193 було передано зазначену земельну ділянку у приватну власність, на та підставі якого останньому було видано відповідний державний акт на право приватної власності на землю, що являється порушенням ст.116, ст.118 ЗК України та фактично позбавило права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, що прямо заборонено діючим законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом «г» ч. 3 ст. 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідальність органу місцевого самоврядування за видачу актів, які порушують права власників земельних ділянок передбачена ст.155 ЗК України і відповідно до ч.1 цієї статті у разі видачі органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частинами 1, 2 ст. 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Тобто, рішення суб'єкта владних повноважень може бути скасовано виключно у випадку порушення ним прав власника або землекористувача земельної ділянки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що передання у власність відповідачу ОСОБА_5 земельної ділянки, яка перебуває у власності позивача ОСОБА_1 згідно оспорюваного рішення Черкасько-Лозівської сільської ради, є незаконним, та має наслідком скасування такого рішення та визнання незаконним та скасування виданого ОСОБА_5 державного акту на право власності на зазначену земельну ділянку.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами по справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановить наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин ,які мають значення по справі. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема , звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно вимог ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.

При цьому суд зазначає, що відповідачами не надано жодного доказу про те, що зазначені земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є різними та знаходяться в різних місцях.

Суд не приймає до уваги надану представником відповідача відповідь Управління Держземагенств у м. Харкові на запит Прокуратури Київського району м. Харкова про те, що встановити тотожність ділянок неможливо, у зв'язку з тим, що земельна ділянка, що належить на праві власності ОСОБА_1 має невірні координати, оскільки невірне визначення координат не спростовує факту накладення земельних ділянок одна на одну та не визначає інше розташування земельної ділянки ОСОБА_1

Відповідно до п.1.12. Інструкції - складання державного акта на право приватної власності на землю, право власності на землю або право постійного користування землею при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та товариствам громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.

Таким чином, закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є одним із юридичних фактів у юридичному складі набуття прав на земельні ділянки, а кадастровий план земельної ділянки створює лише інформаційну базу у процесі набуття чи реалізації суб'єктивних прав на земельні ділянки громадянами та юридичними особами, державою і територіальними громадами. При цьому діючим законодавством не встановлено обов'язку особи, що отримує земельну ділянку у власність, перевіряти правильність та законність визначених координат земельної ділянки, і єдиним документом, який визначає місце розташування земельної ділянки на місцевості та встановлює її межі в натурі є акт встановлення та погодження меж земельної ділянки.

Також суд не приймає до уваги доводів представника відповідача про те, що на даний час в Державному земельному кадастрі спірна земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_5, а не за ОСОБА_1 з тих підстав, що Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, було затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах N 174 від 02.07.2003р. а закон України «Про Державний земельний кадастр» було прийнято тільки 7 липня 2011 року.

Таким чином, станом на 30.07.2002р., тобто дату отримання ОСОБА_1 земельної ділянки у власність, як державного реєстру земель, так і Державного земельного кадастру не існувало.

Крім того, відповідно до п.2 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011р., земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Таким чином, відсутність в державному земельному кадастрі інформації про зареєстроване право власності на зазначену земельну ділянку на ім'я ОСОБА_1 не спростовує факту правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на вказану земельну ділянку та факту накладення зазначених земельних ділянок одна на одну.

При цьому суд вважає за необхідним також зазначити, що відповідно до акту встановлення та погодження меж земельної ділянки від 20.10.2010р. який знаходиться в технічній документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_5, межі земельної ділянки ОСОБА_5 було погоджено лише головою Черкасько?Лозівської сільської ради Шабалтас П.П. Тобто інші сусідні землекористувачі, прізвища яких не зазначено в акті, зазначивши лише адреси, не погоджували зазначений акт встановлення меж. Крім того, в акті відсутній підпис і самого ОСОБА_5

Відповідно до 2.6 Інструкції - кадастровий план земельної ділянки складається в

масштабі, який забезпечує чітке зображення всіх елементів і написів. На план наносяться: - межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів; - поворотні точки меж земельної ділянки; - лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки та інше.

Відповідно до п.2.8 Інструкції - на плані меж земельної ділянки в бланку державного акта показуються всі елементи, вказані в пункті 2.6, крім елементів, зазначених в абзацах п'ятому, шостому та восьмому.

Таким чином, обов'язковим елементом державного акту є межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_5, опис суміжних землевласників і землекористувачів в державному акті взагалі відсутній та не зазначено жодного сусіднього землевласника і землекористувача.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що передача у власність ОСОБА_5 спірної земельної ділянки проводилась формально та з порушенням норм діючого, на момент виникнення правовідносин, законодавства.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 реальних збитків, а саме витрат, які ОСОБА_1 мусить зробити для відновлення свого порушеного права у розмірі 26602 (двадцять шість тисяч шістсот дві) грн., то суд вважає зазначену позовну вимогу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, оскільки позивач не надав доказів того, що майнова шкода у вигляді демонтування огорожі навкруги його земельної ділянки, була завдана саме діями відповідачів або за їх замовленням, то суд відмовляє у задоволенні зазначеної позовної вимоги за недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 4, 10, 11, 57, 58, 60, 88, 203, 208, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 393, 1166 ЦК України, ст.ст. 16, 116, 125, 126, 152, 153, 155 ЗК України, ст. 14 Конституції України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення VIII сесії VI скликання Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 08.07.2011 р. № 91 про передачу земельної ділянки, площею 0, 1496 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати незаконним та скасувати державний акт від 06.02.2012 р. на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, площею 0, 1496 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 6322083002:00.000.0647).

В задоволенні позову про відшкодування шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення .

Головуючий -