Постанова № 39861563, 07.07.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2014 року Житомир справа № 806/2387/14

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

за участю секретаря Барібан А.І.,

за участю представників:

позивача Фещенка Р.В.,

відповідача Бистрицької Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.01.2014 р. №0000032200,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, у якому просить скасувати прийняте на підставі акту перевірки №43/22-12/30477405 від 17.12.2013 року податкове повідомлення-рішення № 0000032200 від 10.01.2014 року, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1070,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 535,00 грн. Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало встановлене перевіркою порушення п. 185.1, ст. 185, п.187.1, ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6, п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ "Папір-Мал" завищено податкові зобов'язання з ПДВ за липень 2013 року на суму 169827,95 грн. та завищено податковий кредит з ПДВ у сумі 170897,75 грн. у липні 2013 року. В обґрунтування позовних вимог в позові зазначає, що товариством правомірно сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит на підставі первинних документів по господарським операціям з контрагентом ФОП ОСОБА_3 Вважає, що позивач у липні 2013 року правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 170897,75 грн., оскільки ця сума сплачена у складі ціни макулатури на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від платника ПДВ ФОП ОСОБА_3 Крім того, правочини, укладені з вказаним контрагентом не мають ознак нікчемності та є укладеним відповідно до норм чинного законодавства, а господарські операції підтверджуються належними первинними документами.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмовому запереченні на позовну заяву. Вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства, підтвердженням чого є рішення про результати розгляду скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" у порядку адміністративного оскарження.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Малинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено невиїзну документальну перевірку з питань взаємовідносин ТОВ "Папір-Мал" з ФОП ОСОБА_3 щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2013 року по 31.07.2013 року, про що було складено акт № 43/22-12/30477405 від 17.12.2013 року.

За наслідками проведеної перевірки встановлено порушення п. 185.1, ст. 185, п.187.1, ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством завищено податкові зобов'язання з ПДВ за липень 2013 року у розмірі 169827,95 грн.

Завищення податкових зобов'язань сум ПДВ відбулося внаслідок того, що ТОВ "Папір-Мал" у липні 2013 року до складу податкових зобов'язань віднесено податок на додану вартість від операції з продажу товарів ФОП ОСОБА_3. Підставою такого висновку став акт Кіровоградської ОДПІ за № 128/11-08-17/НОМЕР_2 від 19.11.2013 року, яким було встановлено завищення податкових зобов'язань та податкового кредиту ФОП ОСОБА_3 по взаємовідносинах з контрагентами-постачальника та контрагентами-покупцями.

Крім того, встановлено порушення п.198.3, п.198.6, п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" завищено податковий кредит за липень 2013 року в сумі 170897,75 грн.

Підставою для даного висновку стало невизнання податкового кредиту за операціями із придбання макулатури від ФОП ОСОБА_3 у липні 2013 року. За висновком податкового органу, укладені із ФОП ОСОБА_3 договори купівлі-продажу макулатури є правочинами, які порушують публічний порядок та відповідно до п. 1, п. 5 ст. 203, п.п.1.5 ст.203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі акту перевірки № 43/22-12/30477405 від 17.12.2013 року Малинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032200 від 10 січня 2014 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1605,00 грн., в тому числі за основним платежем 1070,00 грн., за штрафними санкціями 535,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач оскаржив його в порядку адміністративного узгодження, за результатами якого 14.03.2014 року ГУ Міндоходів у Житомирській області було винесено рішення № 4011/Х-С/10-205, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга товариства без задоволення.

В подальшому позивач подав скаргу №03-178 від 27.03.2014 року на податкове повідомлення-рішення від 10 січня 2014 року №0000032200 до Міністерства доходів і зборів України.

18.04.2014 року за вхідним номером №147 позивач отримав рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарг від 14.04.2014 року №6667/6/99-9910-01-15, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Малинської ОДПІ Житомирської області від 10.01.2014 року №0000032200 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скарга без задоволення.

Даючи правову оцінку оскаржуваному рішенню податкового органу, суд виходить з такого.

З матеріалів справи вбачається, що 03.01.2013 року між ТОВ "Папір-Мал" та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу макулатури №03С/13, відповідно до якого продавець (ФОП ОСОБА_3) зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ "Папір-Мал") сировину, макулатуру, в подальшому іменовану товар, а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах цього договору (І том а.с. 87-89).

Відповідно до п.3.1. Договору Товар передається Покупцю (ТОВ "Папір-Мал") частинами (товарними партіями) на умовах "DAP - перевезення до місця знаходження Покупця (правил "Інкотермс" в редакції 2000 р.), автомобільним транспортом. Транспортні витрати по доставці Товару включаються в ціну Товару. Об'єм кожної окремої партії Товару узгоджується сторонами додатково.

За умовами поставки DAP (правила "Інкотермс" в редакції 2000): Продавець зобов'язаний надати не розвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи названої покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.

При цьому, пунктом 3.3. Договору встановлено, що всі витрати, пов'язані з транспортуванням та доставкою Товару до пункту призначення відносяться за рахунок Продавця.

Відповідно до пункту 4.1 Договору ціна за одиницю товару вказується в специфікаціях, які додаються до Договору і є його невід'ємними частинами. Вартість товарної партії, що передається узгоджується сторонами додатково та підтверджується у виданих Продавцем товаро-транспортних документах на Товар (п. 4.2. Договору).

На виконання умов договору у липні 2013 року ФОП ОСОБА_3 було здійснено ряд поставок макулатури, що підтверджується видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, податковими накладними та актами про прийняття макулатури по кількості та якості, копії яких містяться в матеріалах справи (І том а.с.92-250, ІІ том а.с. 1-38).

Крім того, встановлено, що 18.07.2007 року між ТОВ "Папір-Мал" та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу № 4, відповідно до якого постачальник (ТОВ "Папір-Мал") зобов'язується поставити згідно замовленню Товар, а покупець (ФОП ОСОБА_3) зобов'язується прийняти і оплатити товар. (ІІ том а.с. 39-40).

Поставка товару покупцю здійснюється шляхом відвантаження товару із складу постачальника на підставі накладних, виписаних згідно замовлення покупця. Покупець отримує товар від постачальника: а) шляхом перевезення, б) шляхом доставки товару постачальником за адресою, зазначеною покупцем. Приймання товарів по кількості місць проводиться на підставі супровідних документів постачальника. Приймання товару по якості проводиться на підставі документів постачальника, що підтверджують її якість. (п.п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. Договору).

Відповідно до пункту 3.7. Договору, витрати по транспортуванню товару у випадку передбаченому п. 3.2. п. б). даного Договору покладаються на покупця або постачальника по домовленості.

На виконання умов договору у липні 2013 року ТОВ "Папір-Мал" було здійснено ряд поставок товару, що підтверджується видатковими накладними, товаро-транспортними накладними та податковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи (ІІ том а.с. 42-77).

Пунктом 2.1. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88 встановлено, що "первинні документи" - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4. Наказу Мінфіну від 24.05.1995, № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, усі видаткові накладні, які є первинними документами, містять усі необхідні реквізити передбачені пунктом 2.4. Наказу Мінфіну від 24.05.1995, № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", а саме назву документу, номер, дату відвантаження, повну назву продавця та покупця, їх адреси, номера свідоцтв, назву товару, кількість товару, ціну товару, загальну вартість товару, підписи продавця та покупця.

Таким чином, належним чином оформленні вказані документи є достатніми доказами, які підтверджують поставку та отримання Товару за Договорами.

Встановлено, що приймання товару на виконання вимог пункту 6.1 Договору позивач здійснював згідно актів приймання-передачі. Акти прийняття макулатури по кількості та якості складені відповідно до вимог інструкцій П-6, П-7 і містять у собі всі необхідні реквізити. Що свідчить про правильне оформлення Актів та прийняття за ними макулатури поставленої за Договором.

Крім того, наявність товарно-транспортних накладних, як того вимагає п.11.7 "Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України", затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, беззаперечно свідчить про доставку товару. Наявність видаткових накладних беззаперечно свідчить про передачу товару.

Отже, реальність господарських операцій із отримання товару підтверджується належним чином укладеними договорами, які виконані сторонами. А тому дані обставини свідчить про те, що договори були повністю виконані сторонами та були спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Щодо визнання податковим органом договорів між позивачем і ФОП ОСОБА_3 нікчемними, то відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між ТОВ "Папір-Мал" і ФОП ОСОБА_3 з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи Малинською ОДПІ не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Здійснення господарських операцій з контрагентом - ФОП ОСОБА_3 підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх купівля пов'язана з господарською діяльністю позивача, так як основним видом діяльності позивача згідно довідки АБ № 570131 з ЄДРПОУ являється "виробництво паперу та картону", "виробництво інших виробів з паперу та картону", "виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення".

Реальне настання правових наслідків за визначеними Малинської ОДПІ правочинами підтверджено і не оспорюється висновками акту документальної перевірки. Так, контрагент позивача виконав повністю взяті на себе зобов'язання по поставці макулатури, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за придбання ТМЦ. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції та своєчасно сплатив податки.

Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст договорів купівлі-продажу не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобов'язань, що виникли на підставі цих договорів.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази на спростування факту отримання товару відповідачем не надані.

Відповідно до ст.198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами. Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.8, 201.10. статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що позивач та ФОП ОСОБА_3 станом на час проведення операцій за Договорами були зареєстровані як платники податку на додану вартість, підтвердженням чого є копії свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість №09386656 від 11.04.2010 року та № НОМЕР_2 від 11.08.2011 року (І том а.с. 21,86).

Отже, необхідним документом для включення витрат по оплаті поставки товару і податкового кредиту є податкові накладні, а тому враховуючи, що позивачу при передачі товару надано належним чином оформленні податкові накладні у нього виникло право включити сплачені суми до податкового кредиту.

Крім того, як вбачається з постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року по справі №806/8555/13-а, визнано протиправним та скасовано наказ №304 від 16 грудня 2013 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Папір-Мал" з питань дотримання податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах із ПП ОСОБА_3 за період діяльності з 01.07.2013 року по 31.07.2013 року терміном один робочий день з 16.12.2013 року", а також дії Малинської ОДПІ з проведення цієї перевірки - визнані незаконними, а відтак акт перевірки від 17.12.2013 року №43/22-12/30477405 "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки з питань взаємовідносин ТОВ "Папір-Мал" з платником податків ФОП ОСОБА_3 щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2013 року по 31.07.2013 року" на підставі якого 10 січня 2014 року винесене спірне податкове повідомлення-рішення №0000032200, складений всупереч закону. (ІІ том а.с. 108-115).

Також, однією з підстав не визнання господарських операцій з контрагентом ФОП ОСОБА_3 став акт перевірки Кіровоградського відділення Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області №128/11-08-17/НОМЕР_2 від 19.11.2013 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "НТЦ-М.В.М.", ТОВ "Альфа-ІНКС", ПП "ТД "СОНЦЕ", за результатами проведення якої встановлено порушення норм податкового законодавства ФОП ОСОБА_3 з вказаними контрагентами-постачальниками.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

З огляду на вищевикладене, не можна по факту можливого ухилення від сплати податків з боку контрагентів ФОП ОСОБА_3 перекладати на ТОВ "Папір-Мал" відповідальність за їх дії, тим самим ставлячи ТОВ "Папір-Мал" в ряд порушників податкового законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивачем були надані всі первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість, у зв'язку із придбанням товарів, приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Згідно ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 1 ст.70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження правомірності винесення податкового повідомлення - рішення від 10.01.2014 року №0000032200, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" у вигляді 182,70 грн. судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись статтями 86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати прийняте Малинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області податкове повідомлення-рішення від 10.01.2014 р. №0000032200.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" з Державного бюджету України 182,70 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 14 липня 2014 р.