Постанова № 39860154, 11.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 липня 2014 року 16:00 № 826/6963/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Вітаміни»

до

1. Київської міжрегіональної митниці Міндоходів,

2. Головного управління Державного казначейства України у м. Києві

про

визнання протиправною бездіяльності, стягнення надміру сплачених платежів,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Вітаміни» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо непідготовлення висновку про повернення надміру сплачених коштів з бюджету та неподання його для виконання органу Державної казначейської служби;

- стягнути з Державного бюджету України через відповідача 2 на користь позивача надміру сплачені кошти (мито) в сумі 1 704 848, 00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що відповідачем 1 протиправно відмовлено у задоволенні вимоги позивача щодо повернення надмірно сплачених сум митних платежів, з посиланням на обставини, які не визначені законом як підстава для такої відмови, зокрема - на оскарження вищезазначених судових рішень в касаційному порядку та на те, що суд не зобов’язав відповідача 1 здійснювати митне оформлення товару за кодом лікарського засобу у майбутньому. При цьому, позивач зазначив, що код групи товарів 2106 визначав самостійно.

В судовому засіданні 25.06.2014 р. суд замінив неналежного відповідача 1 – Київську регіональну митницю та належного – Київську міжрегіональну митницю Міндоходів.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування заперечень на заявлені позовні вимоги зазначив, що товар «Табекс» не відповідає додатковій примітці 1 (а) до групи 30 УКТ ЗЕД, тому його не можна розглядати в товарній позиції 3004 УКТ ЗЕД. Реєстрація лікарських засобів національними органами охорони здоров’я не може слугувати критерієм для класифікації товару. Крім того, судове рішення, на яке посилається позивач, в якості обґрунтування позовних вимог, оскаржується відповідачем 1 в касаційному порядку.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяви про розгляд справи без його участі або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Пояснень або заперечень по суті заявлених позовних вимог до суду не надходило.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв’язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2012 року Київською регіональною митницею проведено невиїзну документальну перевірку дотримання ПАТ «Вітаміни» законодавства України з питань державної митної справи.

За результатами перевірки складено акт № н/66/12/100000000/00480968 від 22.10.2012 року у якому зазначено, що товар, який завозився на територію України ПАТ «Вітаміни» за період з 01.11.2009 року по 30.09.2012 року, а саме: лікарській засіб для людей «Табекс ®), фасований для дрібної торгівлі, у вигляді таблеток, вкритих оболонкою по 1,5 мг (1 таблетка містить цитизину 1,5 мг), виробника AT «Софарма», Болгарія, був задекларований за кодом згідно із УКТЗЕД - 3004 40 10 00 (ставка ввізного мита - %), тобто як лікарський засіб, що на думку відповідача призвело до порушення Закону України від 05.04.2001 року № 2371-III «Про митний тариф України», та як наслідок призвело до заниження податкового зобов'язання, оскільки, на думку відповідача вказаний товар повинен має бути задекларованим як харчові продукти за кодом згідно із УКТЗЕД - 2106 90 92 00 ставка мита - 8%).

На підставі зазначеного акту відповідачем 1 було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 12.11.2012 року № 254, відповідно до якого, ПАТ «Вітаміни» було донараховане податкове зобов'язання у сумі 3 351 924,65 грн., у тому числі 573 694,33 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись із таким висновком, позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення відповідача 1 від 12.11.2012 року № 254.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/269/13-а за позовом ПАТ «Вітаміни» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2012 року № 254 та зобов’язання проводити митне оформлення товару «Табекс» із зазначенням коду товару 3004 40 10 00 за УКТ ЗЕД, позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.11.2012 року № 254. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

За період з лютого 2013 року по січень 2014 р., здійснюючи митне оформлення та декларування зазначеного товару – лікарський засіб «Табекс» позивач зазначав код 2106 90 92 00 та сплачував митні платежі за ставкою 8 % від митної вартості товару.

Позивачем було надміру сплачено митні платежі за наступними митними деклараціями: № 100260000/2013/136602, № 100260000/2013/136890, № 100260000/2013/139072, № 100260000/2013/139319, № 100260000/2013/139335, № 100260000/2013/140592, № 100260000/2013/140935, № 100260000/2013/141054, № 100260002/2013/142608, № 100260002/2013/142733, № 100260002/2014/167246, № 100260002/2014/167242 на загальну суму 1704848,00 грн.

11.03.2014 р. та 31.03.2014 р. позивач звернувся до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів з проханням підготувати визначені вказаним порядком документи для перерахування на поточний рахунок ПАТ «Вітаміни» суму надмірно сплачених платежів.

Листом від 25.03.2014 р. № 3770/1/26-70-52-04 Київська міжрегіональна митниця Міндоходів надала відповідь, в якій зазначила, що у зв’язку із касаційним оскарженням постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2013 р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 р. у справі № 826/269/13-а за позовом ПАТ «Вітаміни» до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - розгляд питання про виконання зазначеної постанови суду є передчасним.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України визначено що бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України. Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу Виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.

Частиною 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України зазначено, Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського Обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Згідно п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Тобто, контролюючим органом стосовно стягнення митних платежів, вказаних позивачем, є митні органи.

Відповідно до п. 43.1 ст. 41 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до ч. ч. 1 -3 ст. 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно п. 2.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 №25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.01.2006 №64/11938 (далі - Порядок №25/44), для зарахування коштів, що вносяться платниками та громадянами до/або під час митного оформлення товарів, на балансі Головного управління Державного казначейства України у м. Києві відкриті на ім’я митних органів за балансовим рахунком 3734 «депозитні рахунки митних органів» (далі - депозитний рахунок 3734).

Відповідно до п. 3.1, 3.3, 3.4 Порядку №25/44 сплата коштів у національній валюті, призначених для забезпечення справляння митних та інших платежів, здійснюється платниками до/або під час митного оформлення товарів з рахунків, відкритих ними в банках, у вигляді передплати та/або доплати, а також готівкою через банки на депозитні рахунки 3734, відкриті на ім'я митних органів в Головному управлінні Казначейства. Кошти, що надійшли на депозитні рахунки 3734 митних органів, згідно з Порядком № 25/44, перераховуються митними органами виключно для здійснення таких операцій:

- зарахування до відповідних бюджетів України;

- повернення платникам помилково та/або надміру сплачених коштів.

Розпорядження коштами, що обліковуються на депозитних рахунках 3734 митних органів згідно з Порядком №25/44, здійснюється виключно на підставі платіжних доручень, що оформленні митними органами в установленому порядку. Повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, зокрема, здійснюється відповідно до Порядку №25/44 повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за №1097/14364 (далі — Порядок №618).

Відповідно до Порядку №618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Окрім того порядок повернення таких коштів регламентовано наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 N 787 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за N 1650/24182 «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» (далі - Порядок №787).

Пунктом 5 Порядку №787 встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюються за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Таким чином, повернення надмірно сплачених платежів, можливо при наявності наступних чинників: наявність факту надмірної сплати коштів та звернення платника до відповідного органу.

З огляду на зазначене, суд вважає, що чинним законодавством чітко визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач самостійно визначав код товару за УКТ ЗЕД 2106 90 92 00.

При цьому, суд вважає посилання позивача на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2013 р. у справі № 826/269/13-а безпідставним, оскільки вказане судове рішення стосується інших митних декларацій та винесених податкових повідомлень-рішень, які були подані за період з 01.11.2009 р. по 30.09.2012 р.

Натомість митні декларації № 100260000/2013/136602, № 100260000/2013/136890, № 100260000/2013/139072, № 100260000/2013/139319, № 100260000/2013/139335, № 100260000/2013/140592, № 100260000/2013/140935, № 100260000/2013/141054, № 100260002/2013/142608, № 100260002/2013/142733, № 100260002/2014/167246, № 100260002/2014/167242 на загальну суму 1704848,00 грн. були заявлені позивачем до митного оформлення за період з 2013-2014 роки.

Отже, враховуючи, що позивачем самостійно визначено код товару за УКТ ЗЕД 2106 90 92 00, у суду відсутні підстави для визнання сплачених позивачем сум митних платежів надмірно сплаченими, а відтак, і відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що дії митного органу щодо відмови позивачу у повернені суми надмірно сплачених сум митних платежів є правомірними, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог, вислухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Вітаміни» про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві суми надмірно сплаченого до бюджету мита в розмірі 1 704 848, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У позові Публічного акціонерного товариства «Вітаміни» відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук