Постанова № 39860126, 04.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 липня 2014 року 17:00 № 826/6882/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Євро Груп Україна»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000072203 від 14.01.2014 р., № 0000082203 від 14.01.2014 р., № 0000092203 від 14.01.2014 р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Груп Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому просить:

1. скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000072203 від 14.01.2014 р., яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 174 297,00 грн. за штрафними санкціями 50 277,00 грн.;

2. скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000082203 від 14.01.2014 р., яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 65 501,00 грн., за штрафними санкціями 27 840,00 грн.;

3. скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000092203 від 14.01.2014 р., яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у сумі 94 389,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 25.12.2013 р. № 2142/26-53-22-03-21 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму з податку на прибуток, податку на додану вартість та зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що господарські операції з контрагентами позивача фактично здійснювалися, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Обґрунтовуючи заперечення на позовні вимоги зазначив, що перевіркою встановлено, що позивач здійснював господарську діяльність без мети реального настання правових наслідків та виключно, з метою заниження об'єкту оподаткування шляхом штучного формування податкового кредиту для несплати податку на додану вартість, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини бюджету. Отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті у відповідності до положень чинного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що в судовому засіданні 18.06.2014 р. сторони заявили клопотання про розгляд справи за відсутності представників сторін за наявними у матеріалах справи доказами, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Груп Україна» щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Сітілайт Плюс» за період з 01.06.2012 р. по 31.12.2012 р., ПП «К «Комплекси контролю» за період з 01.08.2011 р. по 31.12.2011 р., ТОВ «Ріп» за період з 01.04.2011 р. по 31.07.2011 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Євро Груп Україна»:

- пп.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 138.7 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 174 297,00 грн., в тому числі за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 73 744,00 грн., за 2012 рік на суму 100 553,00 грн.

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого, ТОВ «Євро Груп Україна» занижено податок на додану вартість всього у сумі 65 501,00 грн., в тому числі за травень 2011 року на суму 9823,00 грн., за липень 2011 року на суму 6830,00 грн., за серпень 2011 року на суму 1332,00 грн., за вересень 2011 року на суму 20 380,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 7270,00 грн., за листопад 2011 року на суму 6684,00 грн., за грудень 2011 року на суму 11 807,00 грн., за грудень 2012 року на суму 1375,00 грн. та завищено від'ємне значення рядка 24 декларації за грудень 2012 року на суму 94 389,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 25.12.2013 р. № 2142/26-53-22-03-21 та прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 14.01.2014 р. № 0000082203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 93 341,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 65 501,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 27 840,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 14.01.2014 р. № 0000072203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 224 574,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 174 297,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 50 277,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 14.01.2014 р. № 0000092203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 94 389,00 грн.

У відповідь на запит ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.11.2013 р. № 9414/10/26-53-22-03 ТОВ «Євро Груп Україна» надало додаткові документи, що стосуються взаємовідносин ТОВ «Євро Груп Україна» з ТОВ «Сітілайт Плюс», ПП «К «Комплекси контролю» та ТОВ «Ріп», що підтверджується листом від 20.11.2013 р. № 20/11 та отримано відповідачем 20.11.2013 р.

За наслідками первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 25.03.2014 р. № 2743/10/26-15-10-04-04, яким податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.01.2014 р. № 0000072203, № 0000082203, № 0000092203 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

За наслідками повторного адміністративного оскарження, Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення від 18.04.2014 р. № 7191/5/99-99-00118, яким податкові повідомлення-рішення від 14.01.2014 р. № 0000072203, № 0000082203, № 0000092203 та рішення, прийняте за результатами розгляду скарги залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В силу ж п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної» затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Група Україна» зареєстровано Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією, взято на облік у ДПІ у Дніпровському районі м. Києва та зареєстровано платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності, згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є неспеціалізована оптова торгівля, а додатковими: надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

Позивачем для здійснення господарської діяльності орендовано офіс під складські приміщення, що підтверджується:

- договором № 2-а найму (оренди) нежитлових приміщень від 01.02.2012 р. укладеним з ВАТ «Київське спеціалізоване управління екскавації», Додатком № 1 до Договору № 2а- найму (оренди) нежитлових приміщень від 01.01.2013 р.;

- договором оренди № 01/02 від 01.02.2011 р., укладеним із ТОВ «Виробниче підприємство «Інтерагротек». Приймання-передача приміщення підтверджується актом приймання-передачі від 01.02.2011 р.

Так, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ТОВ «Сітілайт Плюс», ПП «К «Комплекси контролю», ТОВ «Ріп».

Оцінюючі спірні правовідносини позивача з ТОВ «Ріп», суд виходить з нижченаведеного.

ТОВ «Ріп» (Виконавець) та ТОВ «Євро Груп Україна» (Замовник) укладено договір на виконання робіт від 24.03.2011 р. № 240311, відповідно до умов якого, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується на протязі 11 місяців з моменту підписання цього договору, виконувати у відповідності до умов цього договору роботи по агрегатуванню, зборці, налаштування і пуско-наладці, гідравлічним, механічним, електричним випробуванням насосів і насосних станцій, труб, арматури, кафів управління, фільтрованих установок, переданих Виконавцю згідно актів приймання-передачі комплектуючих, а Замовник зобов'язується оплатити вартість робіт Виконавця, згідно актів виконаних робіт.

На підтвердження оплати за виконані роботи за вищевказаним договором позивачем надано платіжні доручення (а.с. 114-126 Том І).

На підтвердження виконання робіт позивачем надано акти виконаних робіт (а.с. 127-137 Том І).

На підтвердження здійснення видаткових операцій та передачі виконаних робіт надано видаткові накладні (а.с. 138-145 Том І).

На підтвердження виконання робіт (послуг) та відображенню податкових операцій в реєстрі податкових зобов'язань ТОВ «Ріп» виписано позивачу податкові накладні (а.с. 146-164 Том І).

Оцінюючі спірні правовідносини позивача з ПП «К «Комплекси контроля», суд виходить з наступного.

ПП «К «Комплекси контроля» (Виконавець) та ТОВ «Євро Груп Україна» (Замовник) укладено договір від 01.08.2011 р. № 010811, відповідно до умов якого, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується на протязі 11 місяців з моменту підписання цього договору, виконувати у відповідності до умов цього договору роботи по агрегатуванню, зборці, налаштування і пуско-наладці, гідравлічним, механічним, електричним випробуванням насосів і насосних станцій, труб, арматури, кафів управління, фільтрованих установок, переданих Виконавцю згідно актів приймання-передачі комплектуючих, а Замовник зобов'язується оплатити вартість робіт Виконавця, згідно актів виконаних робіт.

На підтвердження оплати за виконані роботи за вищевказаним договором позивачем надано платіжні доручення (а.с. 169-186 Том І).

На підтвердження виконання робіт позивачем надано акти виконаних робіт (а.с. 187-208 Том І).

На підтвердження здійснення видаткових операцій та передачі виконаних робіт надано видаткові накладні (а.с. 209-219 Том І).

На підтвердження виконання робіт (послуг) та відображенню податкових операцій в реєстрі податкових зобов'язань ПП «К «Комплекси контроля» виписано позивачу податкові накладні (а.с. 220-251 Том І).

Оцінюючі спірні правовідносини позивача з ТОВ «Сітілайт Плюс», суд виходить з наступного.

ТОВ «Сітілайт Плюс» (Виконавець) та ТОВ «Євро Груп Україна» (Замовник) укладено договір від 01.06.2012 р. № 010612, відповідно до умов якого, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується на протязі 11 місяців з моменту підписання цього договору, виконувати у відповідності до умов цього договору роботи по агрегатуванню, зборці, налаштування і пуско-наладці, гідравлічним, механічним, електричним випробуванням насосів і насосних станцій, труб, арматури, кафів управління, фільтрованих установок, переданих Виконавцю згідно актів приймання-передачі комплектуючих, а Замовник зобов'язується оплатити вартість робіт Виконавця, згідно актів виконаних робіт.

На підтвердження оплати за виконані роботи за вищевказаним договором позивачем надано платіжні доручення (а.с. 6-12 Том ІІ).

На підтвердження виконання робіт позивачем надано акти виконаних робіт (а.с. 13-49 Том ІІ).

На підтвердження здійснення видаткових операцій та передачі виконаних робіт надано видаткові накладні (а.с. 50-54 Том ІІ).

На підтвердження виконання робіт (послуг) та відображенню податкових операцій в реєстрі податкових зобов'язань ПП «К «Комплекси контроля» виписано позивачу податкові накладні (а.с. 55-94 Том ІІ).

Про реалізацію товарів позивачем в іншому ланцюгу постачання свідчать Реєстри виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 95- 219 Том ІІ).

Натомість, як слідує з матеріалів справи, висновки відповідача щодо порушення приписів податкового законодавства зроблені на підставі наступної податкової інформації.

Відповідачем отримано від ДПІ у Вишгородському районі Київської області акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сітілайт Плюс» від 15.05.2013 р. № 31/22-00/38085080 та від 17.06.2013 р. № 67/22-00/38085080 за період з червня 2012 року по грудень 2012 року.

Згідно вказаних вище актів ТОВ «Сітілайт Плюс» не встановлено факту передачі товарів (робіт, послуг) від продавця до покупця, у зв'язку із відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару (робіт, послуг), видаткових накладних, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Отже, у ТОВ «Сітілайт Плюс» відсутнє право на формування доходів по операціях з підприємствами покупцями, а правочини з контрагентами не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідачем отримано від ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві акт від 01.08.2012 року № 498/3/22-30-34663939 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «К «Комплекси контролю» щодо підтвердження господарських відносин з платникам податків за серпень-грудень 2011 р.

Згідно акту перевірки від 01.08.2012 р. № 498/3/22-30-34663939 від ГВПМ у Голосіївському районі м. Києва отримано висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «К «Комплекси контролю».

В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (робіт, послуг) від продавця до покупця, у зв'язку із відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару (робіт, послуг), видаткових накладних, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Отже, враховуючи, даний факт правочини, вчинені між ПП «К «Комплекси контролю» з контрагентами не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. За перевіряємий період у підприємства відсутнє право на формування валових витрат по операціях з підприємствами покупцями.

Відповідачем отримано акт від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ТОВ «Ріп» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період квітень-липень 2011 року в якому зазнається, що відповідно до пояснення наданого службовою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.07.2011 р. № 4528/ДПІ/26-10/3 директор підприємства ОСОБА_2 не є директором ТОВ «Ріп», підприємство не реєстрував, жодних наказів чи протоколів на призначення директора та головного бухгалтера не складав, не підписував документів та не здійснював жодних фінансово-господарських взаємовідносин з іншими підприємствами. Отже, у підприємства відсутнє право на формування валових витрат по операціях з підприємствами-постачальниками, а правочини з контрагентами не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Оцінивши доводи відповідача, викладені в акті перевірки від 25.12.2013 р. № 2142/26-53-22-03-21, суд вважає їх передчасними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, проаналізувавши первинну документацію позивача, суд дійшов висновку, що вона складена у відповідності до вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Сітілайт Плюс», ПП «К «Комплекси контролю», ТОВ «Ріп» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідачем не спростовано того факту, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Сітілайт Плюс», ПП «К «Комплекси контролю», ТОВ «Ріп» не були зареєстровані як юридичні особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не було досліджено та враховано первинні документи позивача.

Висновки про сумнівність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сітілайт Плюс», ПП «К «Комплекси контролю», ТОВ «Ріп» податковим органом були зроблені не у зв'язку з непідтвердженням товарності цих операцій, відсутністю чи неправильним складанням первинних документів або неналежним їх відображенням у бухгалтерському чи податковому обліку, а лише на підставі актів «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сітілайт Плюс», ПП «К «Комплекси контролю», ТОВ «Ріп», якими встановлено відсутність у вказаних контрагентів права на формування валових витрат по операціях з підприємствами-постачальниками, та те, що правочини з контрагентами не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

При цьому, в акті перевірки від 25.12.2013 р. № 2142/26-53-22-03-21 відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладені між позивачем і ТОВ «Сітілайт Плюс», ПП «К «Комплекси контролю», ТОВ «Ріп» угоди суперечать актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.

Викладене свідчить, що позивач придбані у ТОВ «Сітілайт Плюс», ПП «К «Комплекси контролю», ТОВ «Ріп» послуги та товари, використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.

Судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Сітілайт Плюс», ПП «К «Комплекси контролю», ТОВ «Ріп», що не заперечується податковим органом, сторони під час підписання податкових накладних мали статус платників податку на додану вартість.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагентів, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такі контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження господарських операцій, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо дій цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для донарахування сум податкового зобов'язання позивачеві. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів між позивачем та контрагентами ТОВ «Сітілайт Плюс», ПП «К «Комплекси контролю», ТОВ «Ріп» недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагентів.

Суд виходить з того, що факт здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Сітілайт Плюс», ПП «К «Комплекси контролю», ТОВ «Ріп» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Сітілайт Плюс», ПП «К «Комплекси контролю», ТОВ «Ріп», а тому вважає, що формування ТОВ «Євро Груп Україна» податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат є правомірним, а дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо нарахування позивачу сум з податку на додану вартість, податку на прибуток та зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість - протиправними.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним нарахування позивачу сум з податку на додану вартість та валових витрат, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У даній адміністративній справі ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів м. Києва, як суб'єктом владних повноважень, не було виконано покладеного на нього законом обов'язку щодо доведення правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та не надано належних доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000072203 від 14.01.2014 р., № 0000082203 від 14.01.2014 р., № 0000092203 від 14.01.2014 р. прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Груп Україна» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000072203 від 14.01.2014 р., № 0000082203 від 14.01.2014 р., № 0000092203 від 14.01.2014 р. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Груп Україна» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0000072203 від 14.01.2014 р., № 0000082203 від 14.01.2014 р., № 0000092203 від 14.01.2014 р.

3. Судові витрати в сумі 487, 20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Груп Україна» за рахунок Державного бюджету України.

4. Стягнути решту суми судового збору у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. на користь Окружного адміністративного суду м. Києва (розрахунковий рахунок №31218206784007, отримувач платежу УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, МФО 820019, банк одержувача ГУ ДКСУ у місті Києві, код класифікації доходів бюджету 22030001 із рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (бул. Верховної Ради, 24-Б, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ 38730029).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук