Постанова № 39860102, 10.07.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року (о 13 год. 10 хв.)Справа № 808/2574/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Батечко М.Д.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача 1 Прокофєва С.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Запорізької митниці Міндоходів

до Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області

про визнання протиправною відмову у поверненні з державного бюджету коштів та стягнення надміру сплачених коштів

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Запорізької митниці Міндоходів (далі - відповідач 1) та Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області (далі - відповідач 2), в якому позивач просить суд:

Визнати протиправною відмову Запорізької митниці Міндоходів у поверненні з державного бюджету коштів, сплачених відповідно до рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості №11200006/2010/001747/1 від 28.09.2010.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 79213,72 грн., грошових коштів, надміру сплачених при митному оформленні товару за вантажно-митною декларацією №112000010/2010/008084 від 08.10.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Запорізька митниця Міндоходів безпідставно в добровільному порядку відмовляє вчиняти будь - які дії щодо повернення коштів, сплачених відповідно до рішення про визначення митної вартості товарів №11200006/2010/001747/1 від 28.09.2010, яке було скасовано в судовому порядку та Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 постанова залишена без змін. Також посилання митного органу, що на момент звернення позивача із заявою до Запорізької митниці не існувало будь-якого судового рішення про повернення надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Також додатково пояснив, що факт сплати митних платежів підтверджується копіями платіжних доручень №464 та №420. У позивача відсутня будь-яка заборгованість, що підтверджується листом-довідкою, та копією акту звірки за 2010 рік, складеної станом на 01.01.2011 року.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на те, що підстав для повернення грошових коштів не має, оскільки законодавством не передбачено повернення їх після спливу дії фінансової гарантії, та суд при прийнятті рішення не повноважений визначати метод визначення митної вартості.

Крім того, відповідач-1 зазначив, що позивачем при зверненні із заявою про повернення коштів не було дотримано вимог Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами», затвердженого Наказом Деражвної митної служби України №618 від 20.07.2007.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, проте 20.05.2014 звернувся до суду с запереченнями (вх. № 19365), в яких зазначив, що Порядок повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митих платежів, затверджений спільним наказом Державної митної служби та Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147, який передбачає, що повернення ввізного мита з бюджету здійснюється органами Державної казначейської служби України на підставі висновку митного органу. Оскільки відповідний висновок щодо повернення позивачу помилково або надмірно сплачених митних платежів у сумі 79213,72 грн. на адресу Головного управління від Запорізької митниці не надходив, тому підстави для перерахування коштів у Головного управління відсутні. Також зазначив, що позивачем до позовної заяви не додано жодних платіжних доручень, якими платежі були перераховано до державного бюджету або на рахунок Запорізької митниці. Просить суд врахувати при розгляді справи дані заперечення та розглянути справу за відсутності представника Головного управління.

На підставі ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, які беруть участь у справі, судом встановлені наступні обставини.

У вересні 2010 року на адресу позивача відповідно до контракту №02/08 від 28.02.2008 року, укладеного між ТОВ «Рівєра» та ФОП ОСОБА_3 відповідно до заявки надійшов товар-ювелірні вироби.

14.09.2010 року, з метою митного оформлення товару, позивачем було подано митну декларацію №112000010/2010/007254. При цьому митна вартість товару декларантом була визначена за ціною контракту та відповідно, виходячи з даної суми було розраховано податкові зобов'язання.

28.09.2010 Запорізькою митницею було прийнято рішення №112000006/2010/001747/1 про визначення митної вартості товару за резервним (шостим) методом, внаслідок чого було збільшено митну вартість та відповідно зобов'язання по сплаті податку на додану вартість. З метою завершення митного оформлення товару, 12.10.2010 було подано митну декларацію №112000010/2010/008084 з урахуванням митної вартості, визначеної митним органом.

29.09.2010 року позивач звернувся до митного органу із заявою про випуск товарів у вільний обіг під гарантію банку «Таврика».

Листом від 04.10.2010 року митницею було відмовлено у випуску товарів під гарантію та повідомлено про можливість їх випуску під гарантійні зобов'язання, шляхом сплати митних платежів до бюджету.

В той же день, 04.10.2010, позивач звернувся із заявою про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати митних платежів.

Листом від 07.10.2010 Запорізькою митницею було надано дозвіл щодо випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати митних платежів.

Після здійснення митного оформлення, на підставі прийнятого рішення та під гарантійні зобов'язання позивач звернувся до Державної митної служби України із заявою №177 від 02.11.2010 року про скасування прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості та зарахування грошових коштів у розмірі 79213,72 грн. в рахунок наступних платежів.

У відповідь на дане звернення, листом №1/7-10.16/14438 від 19.11.2010 Державною митною службою було відмовлено вимоги про скасування рішення Запорізької митниці з посиланням на те, що митницею не прийнято остаточне рішення про можливість/неможливість застосування заявленої митної вартості.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням про визначення митної вартості, позивач звернувся з відповідною позовною заявою до Запорізького окружного адміністративного суду.

08.02.2011 адміністративний позов задоволено - рішення про визначення митної вартості визнано протиправним та скасовано.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Відповідно до листа Запорізької митниці №07-01-14-24/9589 від 29.12.2011 оскаржуване Рішення про визначення митної вартості від 28.09.2010 було скасовано, шляхом внесення відповідної відмітки в ПК «Інспектор-2006», в зв'язку з чим підстави для визначення митної вартості в оформленні декларації на рівні визначеному митним органом - відпали.

19.12.2011 ФОП ОСОБА_3 звернувся до Запорізької митниці із заявою (вих. №63), в якій просив здійснити відповідні перерахунки щодо сплачених платежів.

29.12.2011 за вих. №07-01-14-24/9589 Запорізька митниця надала відповідь, що товар був оформлений в митному відношенні та випущений у вільний обіг. Декларантом самостійно заявлено декларацію митної вартості у сумі 891154,35 грн., (за методом №6). Оскільки товар вже оформлений в митному відношенні, не передбачено визначення митної вартості за ціною договору (метод №1) після здійснення митного оформлення.

02.02.2012 позивач звернувся до Запорізької митниці (вих. № 6) та просив здійснити відповідні перерахунки щодо сплачених за скасованим рішенням №112000006/2010/001747 платежів.

23.02.2012 за вих. № 07-01-14-24/1310 Запорізькою митницею повідомлено позивача, що відповідь щодо здійснення перерахунку щодо сплачених за Рішенням від 28.09.2010 платежів була направлена на його адресу 29.12.2011.

17.01.2013 ФОП ОСОБА_3 звернувся до Запорізької митниці (вих. № 1) та просив повернути надмір сплачених грошових коштів у сумі 79213,72 грн., та повідомити позивача про прийняте рішення.

11.02.2013 Запорізька митниця за вих. № 07-02-14-24/1222 повідомила, що питання про виконання постанови суду від 08.02.2011 по справі №2а-9962/10/0870 порушувалось позивачем в аналогічних листах, відповіді на які було направлено неодноразово на адресу ОСОБА_3 Окремо зазначили, що на сьогоднішній день постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 08.02.2011, яка набрала чинності 29.09.2011 Запорізькою митницею виконана, а саме скасоване Рішення про коригування митної вартості від 28.09.2010 №112000006/2010/001747/1 шляхом проставляння відмітки у відповідному програмно-інформаційному комплексі.

29.01.2014 за вих. №5 ФОП ОСОБА_3 звернувся до Запорізької митниці з проханням направити подання до казначейства щодо повернення надміру сплачених коштів.

14.02.2014 за вих. № 855/24/08-70-52-01 Запорізька митниця зазначила, що оскільки судове рішення про повернення надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України відсутнє, підстав для підготовки та направлення до органів казначейства відповідного висновку відсутні.

На неодноразові звернення позивача до Запорізької митниці з проханням про повернення йому надміру сплачених коштів митниця в добровільному порядку відмовляється вчинити будь-які дії щодо повернення коштів, в зв'язку з чим позивач вимушений звернутися з позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

За змістом статті 301 Митного кодексу України (далі - МК України) повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Повернення сум відповідних митних платежів здійснюється, зокрема, у разі, якщо митну декларацію змінено або визнано недійсною.

Повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України визначає Порядок, затверджений наказом Держмитслужби України №618 від 20.07.2007 (далі - Порядок №618).

Так, за правилами п. 1 Розділу ІІІ Порядку №618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів: а) для повернення платнику податків - на поточний рахунок платника податків в установі банку; б) для подальших розрахунків як передоплата або грошова застава: на депозитний рахунок НОМЕР_1; на банківський рахунок НОМЕР_2; До заяви додаються: аркуші з позначенням «3/8» комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надмірно сплачено митні та інші платежі; документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяв про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, у випадках, передбачених в абзацах третьому - восьмому цього пункту.

Згідно приписів п. 11 Порядку №618 за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у неодноразових зверненнях до Запорізької митниці зазначав причиною повернення коштів з Державного бюджету України - набрання законної сили постановою Запорізького окружного адміністративного суду 08.02.2011 року у справі №2а-9962/10/0870, якою скасовано рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів від 28.09.2010 №112000006/2010/001747/1.

Водночас, відповідач у своєї останні відповіді від 14.02.2014року відмову у поверненні коштів мотивував посиланням відсутністю судового рішення про повернення надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, а відтак посилання відповідача на те, що у митного органу відсутнє рішення апеляційної інстанції не є обґрунтованою відмовою у поверненні коштів.

Статтею 14 КАС України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 КАС УКраїни у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

В контексті вищевикладеного Суд звертає увагу на те, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень, є принцип обґрунтованості, закріплений в пункті 3 частини 3 статті 2 КАС України. Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути мотивованим.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України виявлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності слугує підставою для задоволення адміністративного позову за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Суд звертає увагу на те, що дії митного органу при прийнятті оскаржуваних відмов у поверненні коштів аналізуються судом на предмет їх правомірності та відповідності вимогам чинного законодавства України станом на момент вчинення цих дій та обсягу доказів та інших фактичних обставин, які існували на цей момент.

Згідно із статтею 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону від 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Складовою принципу верховенства є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: «Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід'ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов'язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)» (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: «Гасан і Чеус проти Болгарії» від 26.10.2000 року).

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Таким чином, враховуючи те, що рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів №112000006/2010/001747/1 від 28.09.2010 року скасоване в судовому порядку і таке судове рішення набрало законної сили, Запорізька митниця зобов'язана була вчинити всі необхідні та достатні дії щодо повернення надмірно сплачених коштів за заявою позивача.

Окрім того, суд критично оцінює посилання Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області на Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затверджений Наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України 20.07.2007 №611/147, оскільки відповідно до пункту першого наведеного Порядку дія останнього не поширюється на повернення помилково та/або надмірно перерахованих (унесених) платниками коштів на депозитні рахунки, відкриті на ім'я митних органів в органах Державного казначейства України за балансовим рахунком НОМЕР_1 «Депозитні рахунки органів стягнення» (далі - депозитний рахунок НОМЕР_1) як передоплата, або на відповідний рахунок, відкритий митним органом у вповноваженому банку за балансовим рахунком НОМЕР_2 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарської діяльності» (далі - банківський рахунок НОМЕР_2) як доплата або грошова застава.

Відповідно до п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. З матеріалів справи, а саме з Акту звірки станом на 01.01.2011, вбачається, що у позивача відсутня заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів). Відповідно до платіжних доручень №420 від 14.09.2010 та №464 від 11.10.2010 позивачем підтверджено факт сплати митних платежів.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Запорізької митниці Міндоходів у поверненні з Державного бюджету України коштів, сплачених відповідно до рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості №112000006/2010/001747/1 від 28.09.2010.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_379213,72 грн., (сімдесят дев'ять тисяч двісті тринадцять гривен сімдесят дві копійки) грошових коштів, надміру сплачених при митному оформленні товару за митною декларацією №112000010/2010/008084 від 08.10.2010 року.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 182,70 грн., (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак