Постанова № 39860089, 21.07.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2014 р. Справа № 914/4671/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м.Київ

на рішення господарського суду Львівської області від 27.02.2014 р.

у справі №914/4671/13

за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м.Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Енергія-Новояворівськ»

м. Новояворівськ

про стягнення 368 369, 53 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Козак Н.В. - за довіреністю №14-174 від 24.06.2014 р.

відповідача: Нагірняк І.В. - за довіреністю б/н від 08.05.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.02.2014 р. (суддя М.М. Синчук) позов задоволено частково. Зменшено належний до сплати розмір пені на 90%, до суми 6 711,40 грн.; зменшено належний до сплати розмір штрафу на 90%, до суми 23 431,05 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Енергія - Новояворівськ» на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ 6 711,40 грн. пені, 23 431,05 грн. штрафу 7% ; 13 589,13грн. інфляційних втрат; 19 864,26 грн. 3% річних; 7 367,39 грн. судового збору.

Позивачем подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій просить скасувати рішення місцевого суду в частині відмови у стягненні пені в сумі 67 859,74 грн. та штрафу в сумі 236 913,94 грн. і прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача частини пені в сумі 67 859,74 грн. та штрафу в сумі 236 913,94 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, порушує норми матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім цього, скаржник посилається на відсутність виняткових обставин у відповідача для зменшення розміру нарахованої пені та штрафу. Крім того, апелянт посилається на невиконання судом першої інстанції вимог ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а саме: обов'язку суду дослідити не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, тобто суд при вирішенні питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен врахувати майновий стан боржника і кредитора. В своїй апеляційній скарзі позивач також зазначає те, що зменшення судом розміру пені та штрафу спричиняє позивачу додаткові збитки та дозволяє відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що суд має право відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Крім цього, відповідач зазначає, що факти несвоєчасного перерахування основними споживачами - населенням, бюджетними установами та організаціями м.Новояворівськ - платежів за надані житлово-комунальні послуги спричинили неналежне виконання зобов'язання відповідачем і продовжують перешкоджати своєчасному здійсненню розрахунків за куплений природний газ. Також відповідач вказує, що розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій (штрафу та пені) є надмірно великим порівняно із збитками позивача, що може суттєво зашкодити нормальному функціонуванню підприємства у сфері житлово-комунальних послуг.

В судовому засіданні представниками сторін викладено доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення частковому скасуванню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційною інстанцією, 29.09. 2011р. між сторонами був укладений договір № 29/09/11-БО купівлі-продажу природного газу.

Згідно п. 1.1. вказаного договору, продавець (позивач у справі) зобов'язався передати у власність покупця у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець (відповідач у справі) зобов'язався прийняти і оплатити газ на умовах, визначених цим Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011 р. сторонами до договору була укладена додаткова угода №1, 11.10.2011 р.; додаткова угода №2, 01.08.2012 р.; додаткова угода №3 від 01.08.2012 р.

Згідно вище вказаних додаткових угод, сторонами погоджено «Кількість та якість газу» та «Ціну газу».

Відповідно до п. 3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Позивач протягом жовтня 2011 року - грудня 2012 року передав відповідачу, а останній прийняв природний газ у обсязі 2 255,252 тис. м3 на загальну суму 10 483 429, 51 грн.

Вищезазначений факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 р. (за 1 частину жовтня 2011року), від 31.10.2011 р. (за 2 частину жовтня), від 26.11.2012 р. (за вересень 2012 року), від 30.09.2012 р. (за вересень 2012 року), від 27.11.2012 р. (за жовтень 2012 року), від 30.11.2012 р. (за листопад 2012 року) та від 31.12.2012 р. (за грудень 2012 року), а також довідками щодо кінцевого сальдо відповідача за період з 01.10.2011 р. по 30.09.2013 р. та щодо операцій із відповідачем за цей період.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач розраховувався за поставлений позивачем газ з порушенням строків встановлених договором, а тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів -

13 589,13 грн., 3% річних в розмірі 19 864,26 грн., пені - 74 571,14 грн. та штрафу 7% в розмірі - 260 344,99 грн. за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ст. 193, 265 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. ст. 610, 611, 612, 625 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи вищезазначені положення, позивач нарахував відповідачу 3% річних за невиконаними зобов'язаннями вересня 2012 року - 8 123, 67 грн.; за зобов'язаннями жовтня 2012 року - 7 747,22 грн.; за зобов'язаннями листопада 2012 року - 3 740,01 грн.; за зобов'язаннями грудня 2012 року - 253,37 грн.; всього 3% річних за вищезазначені періоди прострочення нараховано на загальну суму 19 864,26 грн.

Крім цього, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати за зобов'язаннями вересня 2012 року - 1 899,22 грн.; за зобов'язаннями жовтня 2012 року - 4 556, 61 грн.; за зобов'язаннями листопада 2012 року - 5 750, 47 грн.; за зобов'язаннями грудня 2012 року -

1 382,83 грн.; всього інфляційних втрат за вищезазначені періоди прострочення нараховано на загальну суму 13 589,13 грн.

Таким чином, враховуючи порушення відповідачем строків виконання зобов'язань, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції про стягнення з відповідача

13 589,13 грн. інфляційних втрат та 19 864,26 грн. 3% річних вищезазначені періоди прострочення виконання зобов'язання.

Щодо стягнення штрафу та пені, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 193, 230 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.2 договору, у разі невиконання покупцем (відповідачем) умов п.6.1. договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю пеню (крім суми заборгованості) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача пеню на загальну суму 74 571, 14 грн. та 7% штрафу від суми простроченого платежу на загальну суму 260 344, 99 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У зв'язку з цим, суд першої інстанції зменшив суму пені та штрафу, яка підлягає до стягнення з відповідача на 90%, стягнувши 7% штрафу - 23 431,05 грн. та пені - 6 711,40 грн., виходячи з наступних підстав:

- газ, який постачався за договором використовувався товариством з обмеженою відповідальністю науково - виробничим підприємством «Енергія - Новояворівськ» для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, населенням та іншими установами, заборгованість яких за спожиту теплову енергію та надані послуги підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про обороти рахунку 369 за січень 2014р., що також є підтвердженням того факту, що в діях відповідача відсутній будь-який умисел щодо несплати заборгованості;

- єдиним джерелом розрахунків за спожитий природний газ є отримання коштів від споживачів, а основною причиною несвоєчасних розрахунків за спожитий природний газ є наявність різниці у тарифах на теплову енергію, та її несвоєчасне відшкодування із боку держави, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про обороти рахунку 369 за січень 2014 р. (бюджет) на послуги постачання теплової енергії наданих населенню товариством з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства «Енергія - Новояворівськ», якою підтверджується заборгованість держави перед товариством з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства «Енергія - Новояворівськ»;

- прострочка з оплати газу за договором № 29/09/11-БО купівлі-продажу природного газу від 29.09.2011 р. виникла саме через несвоєчасність розрахунку із боку держави та населення за теплову енергію.

Однак, колегія суддів не погоджується з такою позицією суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до п. 1 ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Таким чином, майновий стан сторін, стан розрахунків та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки. Втім, розмір, до якого суд зменшив пеню (на 90%) не є співрозмірним, в контексті інтересів позивача та відповідача.

А тому, враховуючи принцип справедливості та розумності та інтереси обох сторін, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне зменшити розмір суми штрафу та пені, яка підлягає до стягнення з відповідача на 50% та відповідно стягнути 37 285,57 грн. пені та 130 172, 495 грн. 7% штрафу.

Щодо можливості зменшення штрафу та пені на 50 %, тим самим врахування інтересів як позивача та відповідача, вказує і Вищий господарський суд України у своїх постановах: від 23.04.2014 р. у справі №912/1485/13, від 04.06.2014 р. у справі №917/2512/13, від 05.06.2014 р. у справі №904/4883/13.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення суду необхідно скасувати частково, в цій частині прийняти нове рішення, яким зменшити розмір суми штрафу та пені, яка підлягає до стягнення з відповідача на 50% та відповідно стягнути 37 285,57 грн. пені та 130 172, 495 грн. 7% штрафу.

В решті позовних вимог рішення місцевого суду необхідно залишити без змін.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України. Згідно цієї ж статті, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, судовий збір у розмірі 4 018, 22 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції необхідно стягнути з відповідача на користь позивача. За розгляд справи в суді апеляційної інстанції стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі

1 674, 18 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 27.02.2014 р. у справі

№ 914/4671/13 скасувати в частині стягнення пені у сумі 6 711, 40 грн. та стягнення штрафу у сумі 23 431, 05 грн. В цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути 37 285,57 грн. пені та 130 172, 495 грн. 7% штрафу.

В решті рішення залишити без змін.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Енергія-Новояворівськ» (81053 м.Новояворівськ, вул.Пасічника, ідент. код 32789941) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601 м.Київ, вул.Б. Хмельницького, 6, ідент. код 20077720) 37 285,57 грн. пені, 130 172, 495 грн. 7% штрафу, 13 589, 13 інфляційних втрат, 19 864, 26 грн. 3% річних.

4. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Енергія-Новояворівськ» (81053 м.Новояворівськ, вул.Пасічника, ідент. код 32789941) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601 м.Київ, вул.Б. Хмельницького, 6, ідент. код 20077720) судовий збір у розмірі 4 018, 22 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції.

5. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Енергія-Новояворівськ» (81053 м.Новояворівськ, вул.Пасічника, ідент. код 32789941) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601 м.Київ, вул.Б. Хмельницького, 6, ідент. код 20077720) судовий збір у розмірі 1 674, 18 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Господарському суду Львівської області видати накази на виконання даної постанови.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

7. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.07.2014 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

Скрипчук О.С.