Рішення № 39859924, 15.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7374/14 15.07.14

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»

До Публічного акціонерного товариства «ХДІ Страхування»

Про стягнення 10 601,00 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Лембея Р.М. представник за довіреністю № 0003-ЮРС від 08.01.14.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства «ХДІ Страхування» (далі - відповідач) про стягнення 6 541,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що третьою особою, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого позивачем в порядку статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України та на підставі Договору купівлі-продажу боргових зобов'язань отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.14. порушено провадження у справі № 910/7374/14 та призначено її до розгляду на 27.05.14.

22.05.14. позивачем через відділ діловодства суду на підставі ст. 22 ГПК України було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 10 601,00 грн. Вказану заяву було прийнято судом, внаслідок чого має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

В судовому засіданні 27.05.14. представником відповідача було подано письмовий відзив на позовну заяву в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 27.05.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 12.06.14., про що сторони були повідомлені під розписку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.14. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 26.06.14.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.14. на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

23.06.14. відповідачем через відділ діловодства суд убуло подано письмові пояснення по справі.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/7374/14 було призначено до розгляду на 15.07.14.

В судовому засіданні 15.07.14. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 15.07.14. не з'явився, заяв та клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/7374/14.

В судовому засіданні 15.07.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.13. між позивачем (Страховиком) та ОСОБА_2 (Страхувальником) було укладено Договір № б/н добровільного страхування наземного транспорту «Авто-Каско», відповідно до якого позивач прийняв під страховий автомобіль марки Suzuki, д.р.н. НОМЕР_1

11.12.13. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась на перехресті вул. Тельмана - вул. Боженко в місті Києві, автомобіль марки Suzuki, д.р.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою № 9317579 відділу ДАІ з обслуговування Голосіївського району міста Києва.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля марки Nissan, д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 30.01.14. в адміністративній справі № 752/435/14-п.

З наявного в матеріалах справи рахунку-фактури № 101 від 14.02.14. та рахунку-фактури № 73 від 14.04.14. вбачається, що вартість ремонту автомобіля Suzuki, д.р.н. НОМЕР_1 склала 7 221,00 грн. + 4 060,00 грн., всього 11 281,00 грн.

На підставі страхового акту № АК.813GL-4765 позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 10 601,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 1766 від 12.03.14. та № 2810 від 23.04.14.

Вказані платіжні доручення є реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику (вказану правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 23.08.11. у справі № 42/92).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 10 601,00 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/3094048 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки Nissan, д.р.н. НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, застрахований у відповідача.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_3, яка керувала автомобілем марки Nissan, д.р.н. НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Згідно пункту 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом № АС/3094048 становить 500,00 грн. Строк дії з 06.07.13. по 05.07.14. При цьому, ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майно за вказаним полісом становить 50 000,00 грн.

Крім того, щодо посилань відповідача у своєму письмовому відзиві на необхідність наявності звіту про оцінку транспортного засобу, слід відзначити наступне.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" унормовано, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

При цьому, п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено обов'язок страховика при настанні страхового випадку відшкодувати у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаними нормами врегульовано правовідносини, пов'язані у тому числі із визначенням розміру збитків у правовідносинах у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як відзначалось судом, правовідносини позивача і страхувальника виникли на підставі Договору, отже є добровільним страхуванням.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування", добровільним є страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

При цьому, приписами ст. 25 Закону України "Про страхування", якими визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Отже, Закон України "Про страхування" не містить положень, які б зобов'язували страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням лише автотоварознавчої експертизи, проведеної оцінювачем або суб'єктом оціночної діяльності, а також лише на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу.

Вказану правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 05.08.13. у справі № 5011-12/11966-2012.

При цьому, суд критично ставиться до викладених в письмовому відзиві на позовну заяву доводів відповідача стосовно того, що при направленні позивачем на адресу відповідача регресної вимоги не додано всіх належних документів, оскільки згідно правової позиції Верховного суду України, викладених в постанові від 28.08.12. № 23/279, страховик отримує право вимоги потерпілої особи, яке може бути реалізовано шляхом подання відповідного позову після виплати останній страхового відшкодування, та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 10 601,00 страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню в розмірі 10 101,00 грн. (10 601,00 грн. - 500,00 грн.).

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ХДІ Страхування» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, б. 102; ідентифікаційний код 22868348) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, б. 21/17, кв. 1; ідентифікаційний код 20448234) 10 101 (десять тисяч сто одну) грн. 00 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 740 (одну тисячу сімсот сорок) грн. 83 коп.

3. В іншій частині позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.07.14.

Суддя Т.М. Ващенко