Ухвала суду № 39859437, 01.07.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/782/2014(м)

263/12923/13-ц

Головуючий у 1-ій інстанції Кулик С.В.

Категорія 27 Суддя-доповідач Мироненко І.П.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мироненко І.П.

суддів Кочегарової Л.М., Ігнатоля Т.Г.

при секретарі Брежнєві Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 березня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що ОСОБА_3, 26 березня 2008 року уклав кредитний договір з ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк»), отримав кредит у розмірі 5000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Згідно умов договору відповідач повинен здійснювати повернення кредитних коштів рівними частками та сплачувати відсотки у розмірах та у строки, які визначені кредитним договором. Останній неналежним чином виконував умови договору, у зв'язку з чим станом на 31 жовтня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 18 695,04 грн., яка складається з: 4343,64 грн. - заборгованість за кредитом; 10 309,97 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2675 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. (фіксована частина) та 866,43 грн. (процентна складова). Оскільки позивач у добровільному порядку заборгованості не сплатив. Відповідач просив стягнуту суму зазначеної заборгованості та витрати понесені за сплату судового збору у розмірі 229,40 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 березня 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26 березня 2008 року, у розмірі 18 695,04 грн., судовий збір у розмірі 229,40 грн., а всього 18 924,44 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просив рішення скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк». Зазначав, що у 2008 році кредит було повністю погашено, а платіжну картку повернуто банку. Остання операція по рахунку була проведена 20 жовтня 2008 року. Відповідач ОСОБА_3 не підписував «Умови та правила надання банківських послуг», він підписав лише заяву про надання кредиту та довідку про умови кредитування, в яких не відображені умови припинення договору та строки позовної давності. Суд першої інстанції помилково не застосував строк позовної давності, на чому наполягав ОСОБА_3 Висновки суду про те, що в період з 16 квітня 2008 року по 30 червня 2011 року рахунок не був закритий, а відповідач час від часу користувався кредитом, не відповідають дійсності.

Згідно ч.2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, які про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду не надали.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» Шишелової Н.В., перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

\

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_3 не виконував умови кредитного договору по своєчасному поверненню суми кредиту, чим порушив права ПАТ КБ «ПриватБанк», то порушене право підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 18 695,04 грн.

З такими висновками суду колегія суддів не може не погодитися.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, 26 березня 2008 року ОСОБА_3 звернувся із заявою до ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») згідно з якою він отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у сумі 5000 грн. на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% щомісячно із розрахунку 360 днів на рік, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 взятих за кредитним договором зобов'язань станом на 31 жовтня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 18 695,04 грн., з яких 4343,64 грн. - заборгованість за кредитом; 10 309,97 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2675 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, а також штраф (фіксована частина) у сумі 500 грн., штраф (процентна складова) 866,43 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно та об'єктивно розглянув справу, повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, правильно застосував норми матеріального права - ст.ст. 525, 526, 546, 549, 629, 1050, 1054 ЦК України, дав належну оцінку наданим доказам і дійшов до обґрунтованого висновку, що оскільки ОСОБА_3 порушив умови кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості перед банком, то позов ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення непогашеного кредиту, процентів, комісії та штрафів підлягає задоволенню.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують. Зокрема, не є такими, що впливають на правильність судового рішення доводи апеляційної скарги щодо спливу строку позовної давності.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, яка є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місця дії картки ( ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії платіжної картки, отриманої відповідачем ОСОБА_3, квітень 2011 року, а до суду банк звернувся у грудні 2013 року, тобто в межах строку позовної давності.

Посилання апелянта на те, що відповідач не був ознайомлений з умовами припинення дії кредитного договору та обчислення строків позовної давності є неспроможними, оскільки за своєю формою «Умови та Правила надання банківських послуг» не передбачають підпису позичальника.

Натомість, із заяви про відкриття карткового рахунку вбачається, що ОСОБА_3 був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, з якими погодився, що засвідчив своїм підписом.

Що є стосується доводів апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_4 про повне погашення кредитної заборгованості, то останні спростовуються матеріалами справи.

Так, згідно виписки з карткового рахунку ОСОБА_3 вбачається, що останній платіж по картці було здійснено 20 жовтня 2008 року в сумі 800 грн., при цьому залишок заборгованості по кредитному зобов'язанню становив 4488,20 грн.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що було здійснено повне погашення заборгованості та платіжну картку відповідача повернуто до банку, а ні суду першої інстанції, а ні апеляційному суду надано не було.

Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування рішення суду першої інстанції і відмови у задоволені позову, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 березня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: І.П. Мироненко Л.М. Кочегарова Т.Г. Ігнатоля