Ухвала суду № 39858629, 14.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2014 року Справа № 876/5159/14 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Довгополова О.М.,

Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Самбірської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Самбірської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

23.10.2013р. ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом в суд до Самбірської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області та з врахуванням поданих уточнень просить визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення від 30.09.2013р. за №23-о; поновити його на посаді головного державного податкового інспектора юридичного сектору Самбірської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі-ОДПІ) з 30 вересня 2013 року; стягнути з ОДПІ на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 9 685,44 грн., кошти в сумі 121,49 грн. як поштові видатки та 3 000,00 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди; рішення в частині поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним і скасовано наказ ОДПІ №23-о від 30.09.2013р. «Про звільнення у зв'язку з скороченням штатної чисельності»; поновлено ОСОБА_2 на посаді головного державного інспектора юридичного сектору ОДПІ з 30 вересня 2013 року; стягнуто з ОДПІ на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 17 161,92 грн. з утриманням прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, а також сум отриманих у період перебування на обліку в органі Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; постанову в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді головного державного інспектора юридичного сектору ОДПІ та стягнення середнього заробітку за один місяць звернено до негайного виконання; в іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що позивача правомірно звільнено з посади за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі-КЗпП України), оскільки таке проведено у відповідності вимогам чинного трудового законодавства. Окрім того, посада головного державного інспектора юридичного сектору ОДПІ є тимчасовим місцем (декретним).

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав. Позивач та його представник щодо апеляційної скарги заперечили та вважали рішення суду першої інстанції законним.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та заперечення позивача на апеляційну скаргу в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.06.2013р. Державною податковою службою України прийнято Наказ №31 «Про реорганізацію територіальних органів Державної податкової служби у Львівській області» згідно якого, з метою реалізації Постанови Кабміну від 09.01.2013р. №14 наказано розпочати реорганізацію Територіальних органів Державної податкової служби у Львівській області, утворити комісії з проведення реорганізації територіальних органів.

Згідно наказу Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області (далі-ДПІ) від 05.07.2013р. «Про питання реорганізації ДПІ у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби та порядок підписання документів під час реорганізації» за №213 розпочато реорганізацію (шляхом приєднання) Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби.

19.07.2013р. позивача попереджено про наступне звільнення із займаної посади 19.09.2013р. у згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України під особистий підпис. При цьому позивачу не пропонувалась посада в ОДПІ, що не заперечується відповідачем.

30.09.2013р. наказом ОДПІ за №23-о «Про звільнення у зв'язку з скороченням штатної чисельності», наказано у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності ДПІ звільнити з займаної посади головного державного податкового інспектора юридичного відділу 30 вересня 2013 року - ОСОБА_2 (п. 1 ст. 40 КЗпП України). Підстава протокол №1 від 18.09.2013р. засідання профспілкового комітету Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області, яким надано згоду на звільнення, в тому числі, позивача.

Не погодившись з наказом про звільнення позивач оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку законності та обґрунтованості рішення першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.15 ч.1 ст. 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що трудову діяльність в державних органах ОСОБА_2 розпочав 03 квітня 2001 року та на момент звільнення займав посаду головного державного податкового інспектора юридичного відділу Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області.

Згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно частини 2 ст.40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою звільнення була реорганізація та скорочення чисельності працівників ДПІ, яка станом на 01.07.2013р. налічувала згідно штатного розпису 81 працівників.

Юридичний відділ, в якому працював позивач, складався з трьох штатних одиниць: начальника відділу, головного державного інспектора та старшого державного інспектора.

Після реорганізації юридичний відділ змінено на юридичний сектор, в склад якого входило дві штатні одиниці: завідувача сектору та головний державний інспектор.

Посада з функціональними обов'язками яку займав позивач в установі яка реорганізовувалась згідно штатного розпису була наявна в ОДПІ, що дало можливість суду першої інстанції дійти висновку про те, що посада головного державного інспектора юридичного відділу, яку обіймав позивач, в результаті реорганізації ДПІ не була скорочена, з чим погоджується колегія суддів.

Фактично відбулась зміна назви посади, яку займав позивач, без зміни її функціональних обов'язків: головний державний інспектор юридичного відділу на головний державний інспектор юридичного сектору.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що згідно поданих суду документів позивач до звільнення був працевлаштований в Державній податковій інспекції у Самбірському районі, проте спірний наказ про звільнення з посади головного державного інспектора юридичного відділу Державної податкової інспекції у Самбірському районі прийнятий ОДПІ - установою, з якою позивач не перебував в трудових відносинах, що на переконання колегії суддів є протиправним.

Дані обставини звільнення представником відповідача пояснюються тим, що на момент прийняття спірного наказу (30.09.2013р.) Державна податкова інспекція у Самбірському районі була виключена з ЄДР (23.09.2013р.).

Статтею 42 КЗпП України визначено категорії працівників, які при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації мають переваги в залишенні на роботі.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно листа погодження кандидатур ДПІ залишено на посадах: ОСОБА_3, яка має неповну вищу освіту за спеціальністю товарознавство, ОСОБА_4, яка зі слів позивача має менший стаж роботи (з 09.11.2005 року), ОСОБА_5, яка зі слів позивача має менший стаж роботи (з 29.12.2003 року), ОСОБА_6, яка зі слів позивача має менший стаж роботи (з 27.02.2003 року), ОСОБА_7, яка зі слів позивача має менший стаж роботи (з 19.01.2002 року), ОСОБА_8, який зі слів позивача має менший стаж роботи.

Вказані обставини ОДПІ жодними належними та допустимими доказами не спростовано. Відповідачем не спростовано факт порушення переважного права позивача про залишення на роботі із врахуванням саме стажу роботи, кваліфікація, тощо.

Дана позиція суду узгоджується з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в абз. 1 п. 19 Постанови від 06.11.1992р. за № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Вищевказані встановлені обставини у справі дають можливість колегії суддів дійти висновку, що Державною податковою інспекцією у Самбірському районі не було виконано вимоги законодавства в частині процедури звільнення працівника в порядку ч.1 ст.40 КЗпП України, оскільки враховуючи, в тому числі, наявність посади в обох установах з одними і тими ж функціональними обов'язками, не запропоновано посаду у новоствореній установі, яка виконуватиме функції реорганізованої.

Доказів того, що ОСОБА_2 відмовився від переведення на іншу роботу (письмові докази про відмову позивача під особистий підпис від запропонованих посад), або що ДПІ не мало можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу відповідачем не надано, чим порушено ст.40 та ст.49-2 КЗпП України та його трудові гарантії як працівника.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково в спосіб, визначений ст.162 КАС України з чим погодився позивач. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Самбірської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року по справі №813/7996/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді: О.М. Довгополов

Н.В. Ільчишин

Повний текст Ухвали виготовлено 18.07.2014р.