Постанова № 39858179, 17.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2014 року Справа № 1938/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України у Ужгородському районі Закарпатської області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Ужгороді Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Ужгородському районі Закарпатської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Ужгороді Закарпатської області про стягнення коштів в сумі 42558,77 грн, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2013 року Управління Пенсійного фонду України у Ужгородському районі Закарпатської області (далі - Позивач, УПФУ в Ужгородському р-ні) звернулося до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Ужгороді Закарпатської області (далі - Відповідач, ВВД ВСС в м.Ужгороді) про зобов'язання відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Ужгород Закарпатської області відшкодувати пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з липня 2007 року по жовтень 2013 року щодо громадянина ОСОБА_1 у сумі 42559,36 грн. У судовому засіданні в суді першої інстанції 10.01.2014 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 42558,77 грн. заборгованості.

Позивач мотивує позов тим, що витрати понесені Пенсійним фондом України у зв'язку з виплатою пенсій, передбачених ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Ужгород (вул. Перемоги, буд. 92б,м. Ужгород,Закарпатська область,88018,код - 25450492) заборгованість у розмірі 11577,84 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот сімдесят сім гривень 84 копійки ). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки відповідач відмовився відшкодувати спірні витрати, позивач правомірно звернувся в суд з позовом про стягнення суми виплаченої пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Постанову суду першої інстанції оскаржили УПФУ в Ужгородському р-ні та ВВД ВСС в м.Ужгороді, подавши на неї апеляційну скаргу.

Сторони не погоджуються з висновком суду першої інстанції та вважають, що постанова підлягає скасуванню.

Звертають увагу на порушення судом першої інстанції положень матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Апеляційні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що УПФУ поніс витрати на виплату та доставку державної адресної допомоги, які, як передбачено ст.26 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України повинен відшкодувати Позивачу.

Апеляційні вимоги Відповідача обґрунтовані тим, що особова справа ОСОБА_1 Відповідачу не передавалася, а тому ніяких правових підстав для відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві Пенсійному фонду України витрат по виплаті і доставці пенсії по інвалідності в даному випадку немає. Звертає також увагу на пропуск строку звернення Позивача до суду.

Клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги УПФУ в Ужгородському р-ні слід відмовити, а апеляційну скаргу ВВД ВСС в м.Ужгороді слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач за період з грудня 2007 року по жовтень 2013 року проводив щомісяця звірку з відповідачем по особах, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Розбіжності виникли по витратах на виплату і доставку пенсії призначеної по інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві та щомісячної державної адресної допомоги, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року. Вказані фактичні обставини підтверджуються копіями актів щомісячної звірки з грудня 2007 року по жовтень 2013 року. Виплати щомісячної цільової грошової допомоги громадянину ОСОБА_1, який отримав каліцтво на території Співдружності Незалежних Держав, в акти звірки не були включені.

Як вбачається з розрахунку суми позовної заяви, витрати на виплату та доставку основного розміру пенсії громадянину ОСОБА_1, які не включені до актів щомісячних звірок, за період з грудня 2007 року по жовтень 2013 року становлять відповідно 11400,00 грн. та 177,84 грн., всього 11577,84 грн.

Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.

Щодо доводів апеляційної скарги УПФУ в Ужгородському р-ні, слід зазначити наступне.

Пунктом 2,4,5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» № 265 від 26.03.2008 року (далі - Постанова № 265) передбачено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму. Виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога. Щомісячна державна адресна допомога встановлюється з 1 квітня 2008 р. і переглядається у зв'язку із збільшенням прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

Механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, зокрема, на виплату пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві визначено «Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року N 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року N 376/7697 (далі - Порядок № 5-4/4).

Відповідно до вимог п. 4, 5 цього Порядку № 5-4/4, управління Пенсійного фонду України в районах та містах області та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у цих населених пунктах проводять звірку сум витрат, про що складають відповідний акт звірки, який подають Головному управлінню ПФУ та обласному управлінню виконавчої дирекції фонду соціального страхування. Останні в свою чергу узгоджують суми, що підлягають відшкодуванню і подають свою довідку відповідно до Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Фонд соціального страхування на централізованому рівні до 25 числа, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду України.

Згідно з п. 4 Порядку № 5-4/4 відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: 1) сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; 2) щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; 3) допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; 4) сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Адресної допомоги, виплата якої передбачена згаданою вище постановою Кабміну № 256, у наведеному переліку немає, що також свідчить про те, що ці кошти не є страховими виплатами і не повинні відшкодовуватись за рахунок Фонду.

Така позиція також викладена в Постанові Верховного суду України від 20.06.2011 року у справі № 21-118а11. Відповідність практиці Верховного Суду України важлива з огляду на статтю 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви при перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Зокрема, суд зазначає, що одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням. Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.

Доводи апеляційної скарги Позивача не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.

Щодо доводів апеляційної скарги ВВД ВСС в м.Ужгороді, слід зазначити наступне.

Статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Таким чином, законодавством передбачено обов'язок Фонду здійснювати відшкодування пенсійними органам чітко визначеного переліку понесених останніми витрат. Серед таких витрат передбачено відшкодування витрат з виплачених пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 року закони Української PCP та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української PCP, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Стаття 9 зазначеного Закону передбачає, що всі громадяни СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Відповідно до статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Відповідно до статті 3 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього закону.

Отже, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасниць Угоди, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України.

Таким чином, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав-учасниць Угоди.

За таких обставин, вказані кошти підлягають стягненню в судовому порядку, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Крім того, в Фонду виникає обов'язок відшкодовувати витрати позивачу, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, навіть при відсутності особових справ в розпорядженні виконавчої дирекції фонду. Посилання апеляційної скарги на положення на пункт 2 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» є помилковими, оскільки такі втратили чинність згідно із Законом України від 08.07.2010 р. №2464-VI.

Доводи апеляційної скарги в частині неправомірності призначення пенсії громадянину ОСОБА_1 не беруться до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вказані обставини знаходяться за межами предмету доказування в даній справі.

Однак, колегія суддів, вивчивши матеріали справи вважає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Частинами 1, 2 статті 99 КАС України (в редакції від 07.07.2010 року) встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог

Відповідно до ст.100 КАС України (в редакції від 07.07.2010 року) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Позивач дізнався про порушення своїх прав ще у липні 2007 року, тобто тоді, коли відділення Фонду не включило і в подальшому щомісячно не включало до актів звірки кошти на відшкодування пенсії ОСОБА_1 про що робилися відмітки в таблиці розбіжностей, які щомісячно підписував позивач але до суду з адміністративним позовом він звернувся лише 25.11.2013 року, чим самим пропустив шестимісячний строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, а подавши адміністративний позов не ставив питання перед судом про поновлення пропущеного строку.

Колегія суддів не вбачає підстав для поновлення вказаного строку звернення до адміністративного суду, а тому позовні вимоги за період до 25.05.2013 року слід залишити без розгляду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, прийняв рішення стягнути з відповідача заборгованість в сумі 11577,84грн. Це сума основного розміру пенсії та витрати на доставку пенсії ОСОБА_1 починаючи з липня 2007 року по жовтень 2013 року включно.

Згідно довідки Пенсійного фонду про складові виплаченої суми пенсії ОСОБА_1, яка підлягає відшкодуванню відповідачем, позивач протягом травня-жовтня 2013 року виплатив потерпілому ОСОБА_1 900,00 грн. (дев'ятсот грн.) основного розміру пенсії та 14,04грн. (чотиринадцять) грн. на її доставку, всього 914,04грн. (дев'ятсот чотирнадцять грн.) 04 коп.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

З огляду на викладене, оскаржувана постанова підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ужгородському районі Закарпатської області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Ужгороді Закарпатської області задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 року у справі № 807/4319/13-а скасувати.

Позов Управління Пенсійного фонду України у Ужгородському районі Закарпатської області про стягнення коштів за період до 25.05.2013 року залишити без розгляду.

Прийняти нову постанову, якою позов Управління Пенсійного фонду України у Ужгородському районі Закарпатської області задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Ужгород (вул. Перемоги, буд. 92б,м. Ужгород,Закарпатська область,88018,код - 25450492) на користь Управління Пенсійного фонду України у Ужгородському районі Закарпатської області заборгованість у розмірі 914,04 грн. (дев'ятсот чотирнадцять гривень 04 копійки ).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська