Постанова № 39858128, 14.07.2014, Сумський окружний адміністративний суд

Копія:

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2014 р. Справа №818/1542/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколова В.М.

за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М.,

представника позивача - Буланова О.М.,

третьої особи - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/1542/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Відділу Державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до Сумського окружного адміністратвиного суду з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції (далі по тексту - відповідач, ВДВС Роменського МУЮ), третя особа - ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2), в якому просить:

1. Визнати протиправними дії ВДВС Роменського МУЮ щодо накладення арешту на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

2. Зобов'язати ВДВС Роменського МУЮ зняти арешти з нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належної на праві власності ОСОБА_2, що накладені згідно постанови про відкриття з накладенням арешту на майно, серія та номер: ВП 38830724 від 15.07.2013; постанови про арешт майна боржника, серія та номер: АК № 001515 від 09.11.2007; постанови про відкриття виконавчого провадження, серія та номер: 14645-872-10 від 15.08.2008; виконавчого листа, серія та номер: 6-318, виданий 16.06.2008 Дніпровським районним судом м. Києва; постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: АА 702024 від 12.11.2008; ухвали, серія та номер: 2-11226/09 від 11.09.2009; постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: АА№ 702347 від 24.11.2009; постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: АА 702370 від 23.03.2010; постанови про відкриття виконавчого провадження, серія та номер: ВП 19620694 від 03.06.2010; постанови про відкриття виконавчого провадження, серія та номер: ВП 22751497 від 22.11.2010; постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 30622546 від 12.01.2012; постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 34436265 від 25.09.2012.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступник - ПАТ «Укрсоцбанк») та Дочірнім підприємством «Лаверна» ТОВ «Синєвир» (Позичальник) було укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 750/1-186 від 01.09.2006. Згідно з п.1.1. Кредитного договору позивач надав Позичальнику кредит (грошові кошти) у розмірі 396 000,00 дол. США. У забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору укладено іпотечний договір від 01.09.2006 з майновим поручителем ОСОБА_2, яким в іпотеку передано нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 До Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та до Державного реєстру іпотек, у зв'язку з укладенням договору іпотеки, було внесено відповідні записи про обтяження зазначеного предмету іпотеки.

У відповідності до п.п. 4.1, 4.2 Іпотечного договору від 01.09.2006 у разі невиконання чи належного виконання третьою особою 2 зобов'язань за Кредитним договором, позивач має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

04.06.2014 позивачем отримано від ОСОБА_2 заяву щодо добровільної реалізації предмету іпотеки з метою погашення боргу та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якого стало відомо, що ВДВС Роменського МУЮ накладено арешт на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належної на праві власності ОСОБА_3

Таким чином, дії відповідача щодо накладення обтяження на майно третьої особи, яке находиться в іпотеці позивача (зареєстрованої раніше всіх інших заборон), порушують права останнього як іпотекодержателя на задоволення своїх вимог, в тому числі за рахунок добровільної реалізації іпотекодавцем предмету іпотеки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.85) та надав Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо наявності обтяжень нерухомого майна, належного ОСОБА_2, актуальну на час розгляду справи.

Третя особа у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Суд, заслухавши представника позивача та третю особу, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») та Дочірнім підприємством «Лаверна» ТОВ «Синєвир» (Позичальник) було укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 750/1-186 від 01.09.2006. Згідно з п.1.1. Кредитного договору позивач надав Позичальнику кредит (грошові кошти) у розмірі 396000,00 дол. США.

У забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору укладено іпотечний договір від 01.09.2006 з майновим поручителем ОСОБА_2, яким в іпотеку передано нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-17). До Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та до Державного реєстру іпотек, у зв'язку з укладенням договору іпотеки, було внесено відповідні записи про обтяження зазначеного предмету іпотеки.

У відповідності до п.п. 4.1, 4.2 Іпотечного договору від 01.09.2006 у разі невиконання чи належного виконання третьою особою 2 зобов'язань за Кредитним договором, позивач має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

Згідно Іпотечного договору від 01.09.2006 Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів:

- на підставі рішення суду;

- на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»;

- шляхом продажу предмету іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку»; або

- шляхом організації Іпотекодержателем продажу Предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу Предмета іпотеки між Іпотекодавцем та відповідним покупцем, в порядку, встановленому ст. 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

Таким чином, позивач, як іпотекодержатель, має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами, в тому числі за рахунок добровільної реалізації іпотекодавцем предмету іпотеки.

Однак, 04.06.2014 позивачем отримано від ОСОБА_2 заяву щодо добровільної реалізації предмету іпотеки з метою погашення боргу та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якого стало відомо, що ВДВС Роменського МУЮ накладено арешт на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належної на праві власності ОСОБА_3 (а.с.18-30).

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Позивач не є стороною зазначених виконавчих проваджень, тому правомірно звернувся з позовом до адміністративного суду.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Частиною 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення чи земельну ділянку державний виконавець подає запит до відповідних місцевих органів, що здійснюють реєстрацію та облік майна, про належність такого майна боржнику на праві власності, а також перевіряє, чи не перебуває це майно під арештом. Заборона відчуження має похідний характер від арешту нерухомого майна, виходячи з п. 1.1. "Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна" (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин), де вказано, що реєстр це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна: накладені заборони відчуження та арешти нерухомого майна, доступ до яких державний виконавець, згідно зі ст.4 Закону України "Про виконавче провадження", має та відповідно повинен був перевірити чи не перебуває майно цього боржника у переваженому праві інших кредиторів та чи не порушує він їх. Примусове, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень п.8 ст.54 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Згідно ч. 3 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, в порядку примусового виконання допускається лише у разі, коли виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів, а також якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Тобто, положення вказаної статті визначають порядок та допустимість звернення стягнення на заставлене майно боржника в порядку примусового виконання для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями лише у конкретно визначених випадках, та в свою чергу не забороняє здійснювати опис та накладати арешт на майно, що перебуває в заставі, в тому числі для забезпечення задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями. При цьому, даному зверненню повинно передувати такі обставини, зокрема: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів.

В даному ж випадку, право на заставлене майно, щодо якого проведено виконавчі дії накладенню арешту, у позивача - ПАТ "Укрсоцбанк" виникло на підставі іпотечного договору від 01.09.2006, тобто до внесення запису до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна про решт нерухомого майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо про те, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача і третьою особою, державним виконавцем накладено арешт та внесено відповідні записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на спірне майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та перебувають в іпотеці у ПАТ "Укрсоцбанк".

Згідно ст.1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до положень ст. 572 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником забезпеченого заставою (іпотекою) зобов'язання, кредитор (заставодержатель/іпотекодержатель) має право переважно перед іншими кредиторами задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого (переданого в іпотеку) майна.

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно абз. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку", вищий пріоритет - це пріоритет, встановлений раніше будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки (ч.6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до ч. 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Таким чином, дії відповідача щодо арешту (накладення обтяження) на майно ОСОБА_2, яке знаходиться в іпотеці ПАТ "Укрсоцбанк" (зареєстрованої раніше всіх інших заборон), порушують права останнього як іпотекодарежателя, який має вищий пріоритет на переважне задоволення своїх вимог до боржника.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд дійшов висновку, що накладенням арешту та внесенням записів до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна, відповідачем було обмежено реалізацію права позивача, передбаченого ст. 33 Закону України "Про іпотеку" та ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Відділу Державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов'язати ВДВС Роменського МУЮ зняти арешти з нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належної на праві власності ОСОБА_2, що накладені згідно постанови про відкриття з накладенням арешту на майно, серія та номер: ВП 38830724 від 15.07.2013; постанови про арешт майна боржника, серія та номер: АК № 001515 від 09.11.2007; постанови про відкриття виконавчого провадження, серія та номер: 14645-872-10 від 15.08.2008; виконавчого листа, серія та номер: 6-318, виданий 16.06.2008 Дніпровським районним судом м. Києва; постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: АА 702024 від 12.11.2008; ухвали, серія та номер: 2-11226/09 від 11.09.2009; постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: АА№ 702347 від 24.11.2009; постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: АА 702370 від 23.03.2010; постанови про відкриття виконавчого провадження, серія та номер: ВП 19620694 від 03.06.2010; постанови про відкриття виконавчого провадження, серія та номер: ВП 22751497 від 22.11.2010; постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 30622546 від 12.01.2012; постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 34436265 від 25.09.2012.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) В.М. Соколов

Повний текст постанови складено 18.07.2014 року.

З оригіналом згідно:

Суддя В.М. Соколов