Ухвала суду № 39855682, 03.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 р.Справа № 816/1576/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Курило Л.В.,

суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2014р. по справі № 816/1576/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

24.04.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" ( далі по тексту - позивач, ТОВ "Інтерлінк") звернулось до суду з адміністративним позовом , в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2014 року № 0000341501.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2014 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 23 січня 2014 року № 0000341501.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідача ТОВ "Інтерлінк", посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Інтерлінк" зареєстровано як юридична особа 24 листопада 1997 року, ідентифікаційний номер 25158877, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість. ( а.с.44-45).

В період з 24 грудня 2013 року по 30 грудня 2013 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Інтерлінк" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з рахунка платника у банку за жовтень 2013 року, за результатами якої складено акт від 10 січня 2014 року № 93/16-01-15-02/25158877, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за жовтень 2013 року на 11450,00 грн. ( а.с.16-37).

За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 23 січня 2014 року № 0000341501, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 11450,00 грн. ( а.с.15).

ТОВ "Інтерлінк" оскаржило вищевказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Міністерства доходів і зборів України, та за результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2014 року № 0000341501 скарги платника податків залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін. ( а.с. 46-51).

Не погодившись із податковим повідомленням - рішенням від 23 січня 2014 року № 0000341501, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи факт обґрунтованого отримання позивачем податкової накладної та інших первинних документів, складених його контрагентом на підтвердження підстав включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, визначених цими документами, використання придбаного товару в оподатковуваних операціях позивача, суд першої інстанції погодився із правомірністю віднесення ТОВ "Інтерлінк" до складу свого податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ "Номєй" у жовтні 2013 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення слугував висновок податкового органу про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2013 року на 11450 грн. При цьому, податковий орган посилався на те, що відповідно до акту ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя від 10.01.2014 року № 4/08-29-22-1304/37713657 встановлено неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Номєй" щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Інтерлінк". Станом на 05.02.2014 року за даними ІС "Податковий блок" підприємство має стан "28"- триває процедура припинення. Крім того, постачальник - ТОВ "Номєй" - не задекларував податкові зобов'язання за жовтень 2013 року по операціях із ТОВ "Інтерлінк" щодо постачання товару ( льону) на загальну суму 68700,31 грн., в т.ч. ПДВ -11450,05 грн., що призвело до розбіжностей між податковими зобов'язаннями ТОВ "Номєй" (заниження податкових зобов'язань за жовтень 2013 року на суму ПДВ 11450,05 грн.) та податковим кредитом ТОВ "Інтерлінк" (завищення податкового кредиту за жовтень 2013 року на суму ПДВ 11450,05 грн.).

Відповідно до вимог підпункту 14.1.26 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

За правилами пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

З матеріалів справи убачається, що 21 жовтня 2013 року між ТОВ "Інтерлінк" та ТОВ "Номєй" укладено договір поставки № 21/10/2 (а.с. 70-71), згідно умов якого ТОВ "Номєй" (Постачальник) зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити в порядку та на умовах, визначених цим договором, льон врожаю 2013 року (товар), вологістю на більше, ніж 8%, засміченістю - не більше 1,5 %, не заражений карантинними шкідниками та бур'янами, без сторонніх запахів, без амброзії, без ГМО. На кожну партію товару обумовлено видавати окреме замовлення, що належить вважати невід'ємною частиною цього договору.

На підставі рахунка-фактури від 21 жовтня 2013 року № 57 на суму 68700,31 грн. (а.с. 77), складеного постачальником на виконання умов вищевказаного договору, позивачем здійснено повну оплату льону врожаю 2013 року, що підтверджується платіжним дорученням від 22 жовтня 2013 року № 1048 (а.с. 79).

У свою чергу контрагентом позивача - ТОВ "Номєй" відвантажено на користь покупця ТМЦ, обумовлені умовами договору поставки, а покупцем їх перевірено та прийнято, що підтверджується видатковою накладною від 21 жовтня 2013 року № 53 (а.с. 76) та довіреністю ТОВ "Інтерлінк" на отримання ТМЦ від ТОВ "Номєй" від 21 жовтня 2013 року № 151 (а.с. 87).

На виконання цього правочину ТОВ "Номєй" складено податкову накладну 21 жовтня 2013 року № 53 (а.с. 74). Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено позивачем до складу податкового кредиту.

Транспортування товару за вказаним договором здійснювалось із залученням перевізника - ФО-П ОСОБА_1, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 21 жовтня 2013 року № 53 (а.с. 78).

Згідно квитанції №1 від 21.10.2013 року ТОВ "Номєй" включило податкову накладну від 21.10.2013 року №53 до Єдиного реєстру податкових накладних. ( а.с. 53).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналізуючи наявні у справі докази, надані на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності та ведення бухгалтерського обліку позивачем, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання договору поставки між позивачем та його контрагентом, що стала підставою для формування спірного податкового кредиту позивача, оформлена належним чином, з акта перевірки випливає, що порушень при її оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, основним видом економічної діяльності ТОВ "Інтерлінк" є: -46.90 -неспеціалізована оптова торгівля ( а.с.44-45).

Як убачається із матеріалів справи, придбаний у ТОВ "Номєй" товар - льон позивачем реалізовано за договором поставки ТОВ "Бімекс Льон". Ці обставини підтверджуються договором, укладеним між ТОВ "Інтерлінк" та ТОВ "Бімекс Льон", від 30 квітня 2014 року № 30/04/1 (а.с. 71), копією довіреності на отримання товару та підписання документів з приймання-передачі представником ТОВ "Бімекс Льон" (а.с. 72), копією довіреності, виданою ФО-П ОСОБА_2 на керування автомобілем МАН (а.с. 73), податковими накладними (а.с. 91-92), видатковою накладною (а.с. 89), копіями виписок з розрахункового рахунка позивача щодо надходження коштів (а.с. 94-95) та ТТН, що підтверджує факт перевезення товару контрагенту позивача (а.с. 88). Зазначені обставини судом оцінюються як логічні та послідовні з урахуванням того, що неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД-2010 46.90), є основним видом господарської діяльності підприємства позивача (а.с. 44).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи, оформлені належним чином, з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Реальність вказаної господарської операції підтверджується наданими підприємством позивача первинними бухгалтерськими документами, перелік яких зазначено вище. Матеріали справи свідчать, що первинні документи ТОВ "Номєй" складені з дотриманням вимог чинного законодавства та дають всі правові підстави для їх використання у бухгалтерському обліку ТОВ "Інтерлінк".

Під час розгляду справи, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладеного договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

На момент укладення договору поставки, оформлення первинних документів та складання податкової накладної контрагент позивача - ТОВ "Номєй"- значився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зазначені відповідачем в акті перевірки обставини про те, що оскільки постачальником позивача не задекларовані та не сплачені до бюджету податкові зобов'язання за жовтень 2013 року за операціями з поставки товару ТОВ "Інтерлінк" на суму 68700,31 грн., тому податковий кредит позивача не може вважатись сформованим правомірно, є необгрунтованими, оскільки приписи Податкового кодексу України не ставлять право платника податків на формування податкового кредиту в залежність від сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість його контрагентом.

Отже, зазначені відповідачем в акті перевірки обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

При цьому, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі виписаних контрагентом - ТОВ «Номєй» - податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, а отже донарахування податку на додану вартість є необґрунтованим.

У зв'язку з тим, що податковий орган не мав належних підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, тому згідно положень Податкового кодексу України відповідач також не мав правових підстав для визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 23 січня 2014 року № 0000341501.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2014р. по справі № 816/1576/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.