Рішення № 39854085, 15.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11323/14 15.07.14За позовом приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ"

до 1) відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"

2) Черкаської обласної організації Товариства сприяння обороні України

про відшкодування шкоди 13 966,46 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін не прибули

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ"(надалі - страховик, позивач) звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (надалі - відповідач-1) та до Черкаської обласної організації Товариства сприяння обороні України(надалі - відповідач-2) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 13 966,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов"язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов"язку здійснити регресну виплату.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.06.2014 порушено провадження у справі № 910/11323/14, розгляд справи призначено на 01.07.2014.

В судове засідання 01.07.2014 представники сторін не прибули, причин неявки не повідомили, хоча про час та місце розгляду були повідомлені належним чином, а тому суд відклав розгляд справи на 15.07.2014.

Представник позивача в судове засідання 15.07.2014 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представники відповідачів 1 та 2, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання 15.07.2014 також не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Місцезнаходження відповідача-1 є: 02081, м. Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська, буд.7, літ. «Д»;

Ухвала суду від 01.07.2014 за вказаною адресою отримана відповідачем-1 04.07.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 02081 0359346 8 ( в матеріалах справи).

Місцезнаходження відповідача-2 є: 18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 195;

Ухвала суду від 01.07.2014 за вказаною адресою отримана відповідачем-2 07.07.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 18001 8633094 3 ( в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.07.2013 між ПрАТ «ПРОСТО страхування» та гр. ОСОБА_1(надалі - страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № ПК 003150, за яким позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу легкового автомобіля « Тойота РАВ-4», д.н. НОМЕР_1 .

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання страхових подій, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

13.08.2013 на вул. Кайсарова-Каменярів в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів: застрахованого позивачем автомобіля « Тойота РАВ-4», д.н. НОМЕР_1 та автомобіля «Фольцваген» д.н. НОМЕР_2 , під час якої автомобілю автомобіля « Тойота РАВ-4», д.н. НОМЕР_1 були завдані механічні пошкодження. Автомобіль«Фольцваген» д.н. НОМЕР_2 під час даної ДТП знаходився під керуванням водія ОСОБА_2, що підтверджується довідкою № 9247196 ВДАІ України( в матеріалах справи).

Згідно з постановою Солом»янського районного суду м. Києва від 30.08.2013 (справа № 760/17711/13-п) ОСОБА_2 за вчинення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

Застрахованим майном за вказаним Договором є автомобіль «Тойота РАВ-4», д.н. НОМЕР_1, а страховим випадком крім інших, вважаються також збитки: пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу або його частини в результаті ДТП та ін.

Згідно до звіту з оцінки транспортного засобу №9221/85599 від 14.08.2013 вартість матеріального збитку, нанесеного власнику даного автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП становить 11680,52 грн. (копія в матеріалах справи).

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування, звіту з оцінки транспортного засобу №9221/85599 від 14.08.2013,страхового акту №85599 від 29.10.2013, розрахунку суми страхового відшкодування, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування у розмірі 13 966,46 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 33160 від 05.11.2013 та №7824 від 13.03.2014( в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_2. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «Фольцваген», д.н. НОМЕР_2 ним відшкодовується.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як водія власника даного автомобіля, на дату ДТП була застрахована ВАТ «НАСК «Оранта» згідно із Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/1176729, відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ № 7/2-28/16567 від 19.06.2014 за вказаним полісом ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн., франшиза - нуль.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

У зв'язку з наведеним заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу не підлягає зменшенню на суму франшизи, а відтак позовні вимоги до відповідача-2 про стягнення з нього 510,00 грн. франшизи є безпідставними, а тому суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Відповідач-1 заперечив проти виплати відповідачу суми в розмірі 13 966,46 грн., зазначивши, що сума яка підлягає виплаті становить суму відповідно до Звіту з оцінки транспортного засобу № 9221/85599 від 14.08.2013 про оцінку вартості матеріального збитку автомобіля «Тойота РАВ-4», д.н. НОМЕР_1 - 11 680,52 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Відповідно до п. 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів Наказ Міністерства юстиції України, затвердженої наказом Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Тобто в будь-якому випадку проведення оцінки транспортного засобу у даному випадку є обов'язковим.

Суд наголошує, що відповідно до Звіту з оцінки транспортного засобу № 9221/85599 від 14.08.2013 про оцінку вартості матеріального збитку автомобіля «Тойота РАВ-4», д.н. НОМЕР_1, який міститься в матеріалах справи, вартість матеріальної шкоди становить 11 680,52 грн.

Тобто, оціненою шкодою та реальними збитками є збитки на суму 11 680,52 грн.

Пунктом 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно п. 36.2 ст. 36 наведеного Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. За змістом ст. 34 вказаного Закону розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром, визнання яких містяться в п. 2 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1998 р. №8 та Положенні щодо укладення угоди на проведення експертної оцінки майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 08.01.1998 №16.

Таким чином, належним доказом розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу є висновок особи, яка згідно чинного законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна (суб'єкт оціночної діяльності або аварійний комісар).

Нормою ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу складає 11 680,52 грн. та хоча позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 13 966,46 грн.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент направлення заяви) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів

Отже, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З матеріалів справи слідує, що позивач з метою отримання коштів від відповідача звернувся до останнього із заявою від 13.08.2013 про виплату страхового відшкодування. Дана заява із доданими до неї документами, які необхідні для виплати страхового відшкодування на користь позивача. Проте відповідач на момент падання позову платежу не здійснив.

Враховуючи вимоги пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування (регламентна виплата) за полісами ОСЦПВВНТЗ повинна бути виплачена страховиком (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Проте, відповідач після отримання вищезазначеної заяви у встановлений пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк суми страхового відшкодування на користь позивача не виплатив.

Відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам..

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" до Черкаської обласної організації Товариства сприяння обороні України відмовити.

2. Позов приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" до відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" задовольнити частково.

3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (02081, м. Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186) на користь приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10, код ЄДРПОУ 24745673) суму страхового відшкодування у розмірі 11 680 (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 52 коп. та судовий збір у розмірі 1 527(одна тисяча п"ятсот двадцять сім) грн. 92 коп.

4. В іншій частині позову до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л. Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 22.07.2014