Ухвала суду № 39852904, 16.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2014 р. м. Київ К/9991/32200/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції (Білогірське відділення) Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.11.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012

у справі № 2а-13280/11/0170/1

за позовом Закритого акціонерного товариства «Інтергаз»

до Державної податкової інспекції в Білогірському районі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, скасування податкового боргу,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.11.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012, задоволено позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Інтергаз» (надалі - позивач, ЗАТ «Інтергаз») до Державної податкової інспекції в Білогірському районі Автономної Республіки Крим, правонаступником якої є Сімферопольська міжрайонна державна податкова інспекція (Білогірське відділення) Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ в Білогірському районі АР Крим), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, скасування податкового боргу.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.11.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 і відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками відповідача проведено фактичну перевірку об'єкта ЗАТ «Інтергаз», розташованого за адресою: м. Білогірськ, вул. Нижньогірська, біля ретранслятора) з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що було складено акт № 73/01/14/23/22298336 від 18.05.2011.

Згідно акта перевірки встановлено, зокрема, проведення позивачем розрахунків з населенням без придбання торгового патенту.

Відповідно до розрахунку фінансових санкцій до позивача на підставі п. 125.1 ст. 125 Податкового кодексу України застосовано фінансові санкції у сумі 752,00 грн. за порушення вимог пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, про що прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000842330 від 31.05.2011.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було направлено позивачу та отримано останнім 04.06.2011, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням та корінцем податкового повідомлення-рішення.

17.06.2011 позивачеві була направлена податкова вимога № 52, в якій було зазначено про наявність податкового боргу у розмірі 752,00 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до п.267.1.1 ст. 267 Податкового кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2011, платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять, зокрема, торговельну діяльність у пунктах продажу товарів.

Положеннями пп. 14.1.250 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу визначено, що торговий патент для цілей розділу XII цього Кодексу - це державне свідоцтво з обмеженим строком дії на провадження певного виду підприємницької діяльності та користування яким передбачає своєчасне внесення до бюджету відповідного збору.

Згідно пп. 267.4.1 п. 267.4 ст. 267 даного Кодексу для провадження передбачених цією статтею видів підприємницької діяльності суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем сплати збору заявку на придбання торгового патенту, яка повинна містити такі відомості: а) найменування суб'єкта господарювання, код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) та прізвище, ім'я, по батькові суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичної особи); б) юридична адреса (місцезнаходження) суб'єкта господарювання, а у разі якщо патент придбається для відокремленого підрозділу, - місцезнаходження такого відокремленого підрозділу згідно з документом, що засвідчує право власності (оренди); в) вид підприємницької діяльності, для провадження якої придбається торговий патент; г) вид торгового патенту; ґ) найменування документа про повну або часткову сплату збору; д) назва та фактична адреса (місцезнаходження) пункту продажу товарів, пункту з надання платних послуг, пункту обміну іноземної валюти, грального місця, позначення "виїзна торгівля"; е) назва, дата, номер документа, що засвідчує право власності (оренди); є) період, на який придбається торговий патент.

Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до цієї статті. Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється.

Відповідно до рішення від 11.08.2010 № 706/3, прийнятого на позачерговій 37 сесії 5 скликання Білогірської районної ради, строком на 5 років продовжено ЗАТ «Інтергаз» договір оренди земельної ділянки № 115 від 20.03.2005 площею 0,0200 га для розміщення навісу та кіоску-операторської для продажу газу.

Згідно даних щодо тимчасового об'єкту обслуговування, погоджених із начальником відділу містобудування, архітектури та ЖКГ, начальником відділу економіки Білогірської райдержадміністрації, начальником ДПІ в Білогірському районі АР Крим, затверджених Білогірським міським головою, на земельній ділянці розташовано навіс та кіоск-операторська, які виготовлено з металу. Із всіх комунальних мереж до тимчасового об'єкта підключено лише електромережу.

Відповідно до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 982 «Про затвердження порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності» стаціонарна мала архітектурна форма - це тимчасова

одноповерхова споруда соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення для провадження підприємницької діяльності висотою не вище ніж 4 метри, що має по зовнішньому контуру площу близько 30 кв. метрів, виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без закладення фундаменту.

Відповідно до пояснень представника позивача у судовому засіданні під час розгляду справи у суді першої інстанції, торгівля скрапленим газом здійснювалась за допомогою спеціально обладнаного автомобіля - ЗІЛ АЦТ 8130 ТО, 1988 року випуску, реєстраційний номер 07752 КО, власником якого є ЗАТ «Інтергаз», котрий перевозить бочки із скрапленим газом до місця здійснення продажу газу. Тобто, наведене засвідчує, що позивач здійснював пересувну торгівлю.

Згідно абзацу «г» пп.267.5.1 п. 267.5 ст. 267 Податкового кодексу України порядок сплати збору платниками збору, які здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, здійснюється за місцем реєстрації таких платників.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 433264 ЗАТ «Інтергаз» зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим. Крім того, позивач знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м. Сімферополі.

Згідно заявки ЗАТ «Інтергаз» на придбання торгового патенту, наданої в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим, вид торгової діяльності, що її проводить позивач, визначено як «реалізація скрапленого газу (пересувна торгівля)».

Торговий патент ЗАТ «Інтергаз», виданий 09.02.2011 ДПІ у м. Сімферополі АР Крим, серія ТПВ № 012732, дійсний з 01.02.2011 до 31.01.2016, є підтвердженням права позивача на здійснення підприємницької діяльності у сфері роздрібної торгівлі скрапленим газом. У вказаному патенті не зазначено місця здійснення торгівельної діяльності позивача, так само не вказано територіальних обмежень його дії. При цьому, об'єктом торгівлі визначено АГЗС за адресою: м. Білогірськ, вул. Нижньогірська, біля ретранслятора.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачем не порушено п.267.1.1 ст. 267 Податкового кодексу України, тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням № 0000842330 від 31.05.2011, що підлягає скасуванню.

При цьому, оскільки податковий борг у розмірі 752,00 грн. виник внаслідок несплати податкового зобов'язання, визначеного на підставі податкового повідомлення-рішення, яке визнано судом неправомірним, суди попередніх інстанцій правильно постановили про те, що належним способом захисту порушеного права позивача та задоволення його позовної вимоги щодо скасування податкового боргу є саме скасування податкового повідомлення-рішення № 0000842330 від 31.05.2011.

Правомірність рішень судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог доводами касаційної скарги не спростовується.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції (Білогірське відділення) Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.11.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 у справі № 2а-13280/11/0170/1 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна