Ухвала суду № 39852566, 15.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2014 р. м. Київ К/800/22037/14

К/800/22256/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді:Вербицької О.В.Суддів: Маринчак Н.Є. Муравйова О.В.,за участю: секретаря - Титенко М.П.

представника позивача - Стельмащука А.В., Беляневича В.Е.

представника відповідача - Маісурадзе З.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників та Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2013 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 р.

у справі № 826/14030/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» (далі - позивач, ТОВ «Зара Україна») звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, Центральний офіс з обслуговування великих платників) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2013 р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 р. № 0000293930.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Центральний офіс з обслуговування великих платників, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 р. в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У касаційній скарзі ТОВ «Зара Україна», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 р. скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Крім того, позивачем подано письмове заперечення на касаційну скаргу Центрального офісу з обслуговування великих платників, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 р. в частині задоволених позовних вимог - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Центральним офісом з обслуговування великих платників проведено фактичну перевірку ТОВ «Зара Україна», за результатами якої складено акт № 0024/28/10/39/35534116 від 05.06.2013 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п. 17 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 № 199 «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування». А саме: під час перевірки книг обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) виявлено наявність 1124 звітних чека (Z-звіту), які не містять визначення номеру чеку, а відтак вони не можуть вважатися розрахунковими документами.

Крім того, в акті перевірки також зазначено порушення позивачем п. 2.6 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті України», а саме встановлено не забезпечення оприбуткування готівкових коштів в КОРО на підставі фіскальних звітних чеків.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 № 0000293930, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 382 160 грн., та податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 № 0000283930, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 806 414,75 грн.

Щодо прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 17.06.2013 № 0000293930 колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем при здійсненні розрахункових операцій використовувався реєстратор розрахункових операцій ІКС-Е260Т.

Відповідно до реєстраційного посвідчення зазначений реєстратор розрахункових операцій включений до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та у встановленому законом порядку зареєстрований в органах Державної податкової служби.

Процедура та особливості такої реєстрації передбачені ст.7 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Порядком реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 614, зареєстрованого в Мін'юсті України 05.02.2001 р. за № 107/5298 (далі -Порядок № 614).

За Порядком № 614 до реєстрації приймаються РРО, модифікації яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з урахуванням сфер їх застосування та за умови, що термін служби, установлений у технічній документації на РРО, не вичерпався, а також з урахуванням термінів реєстрації, установлених Державним реєстром РРО.

У відповідності до пункту 3.1 Порядку № 614 перед реєстрацією РРО центром сервісного обслуговування здійснюється опломбування реєстратора та складається у двох примірниках довідка про опломбування реєстратора розрахункових операцій, один з яких надається суб'єкту господарювання, а другий зберігається у центрі сервісного обслуговування (в органі ДПС), що здійснив опломбування. У довідці обов'язково відображаються дані щодо відповідності конструкції та програмного забезпечення РРО до документації виробника, а також щодо переведення РРО у фіскальний режим роботи. Дані про СГ заносяться з довідки про резервування фіскального номера РРО або з книги обліку розрахункових операцій, а дані про РРО - з паспорта (формуляра) на РРО.

Відповідно до пункту 53 Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Державної податкової служби України №51 від 05.03.2013 р., реєстратор розрахункових операцій, модель ІКС-Е260Т, версія ЕП-02, належить до переліку дозволених електронних контрольно - касових реєстраторів, які використовуються у торгівлі.

Як вбачається з листа ТОВ «ІКС-ТЕХТО» від 30 квітня 2013 року № 1042, що є виробником реєстраторів розрахункових операцій ІКС-Е260Т, в разі відсутності розрахункових операцій протягом зміни при виконанні денного звіту (роздрукуванні фіскального звітного чеку) дані про зміну і номер звіту не заносяться до фіскальної пам'яті та, відповідно, не друкуються.

Таким чином, відсутність на 1124 фіскальних звітних чеках їх номерів зумовлена саме технічними особливостями реєстратора розрахункових операцій ІКС-Е260Т.

Відтак, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості в цій частині заявлених позивачем вимог.

Щодо прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 17.06.2013 № 0000283930 колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не забезпечено оприбуткування готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.6. Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті України» уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій (далі - книга ОРО) на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до п. 7.5. Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затверджених наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), використання КОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає, крім іншого: підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках КОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Згідно з п.7.7. цього Порядку у разі роздрукування на РРО протягом робочого дня декількох фіскальних звітних чеків усі вони підклеюються у відповідній КОРО, записи в розділі 2 КОРО робляться за кожним фіскальним звітним чеком окремо. Якщо фіскальний звітний чек містить дані про операції службового внесення та службової видачі коштів, то графи 3 і 4 розділу 2 КОРО можна не заповнювати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було внесено виправлення у КОРО, зокрема: перекреслення на сторінці 24 КОРО № 2665006690 /1, де у рядку від 26.04.2011 р. (номер чеку 1064) у стовпці « 4. Службова видача» зазначено суму 99 458, а не 72 952 грн. Як зазначає позивач, він того ж дня 26.04.2011 р. здійснив виправлення цього рядка, правильно його записавши на наступній сторінці 25 КОРО; перекреслення на сторінці 12 КОРО № 2665006691 р/1, де позивач у рядку від 18.03.2011 р. (чек 941) у стовпці « 6. Сума розрахунків за ставкою ПДВ 20%» нечітко, з неясним наведенням зазначив суму 29 640,75 грн. Як зазначає ТОВ «Зара Україна», того ж дня, 18.03.2011р., було здійснено виправлення цього рядка чітко записаною сумою 29 640,75 грн. у відповідному стовпці на наступній сторінці 13 КОРО; перекреслення на сторінці 36 КОРО № 265006691 р/1, де позивач у рядку від 22.05.2011 р. (чек 1005) у стовпці «8. Видано при поверненні товару» нечітко, з неясним наведенням зазначив суму 3 151,00 грн. Як зазначає ТОВ «Зара Україна», було здійснено виправлення цього рядка з чітко записаною сумою 3 151 грн. у відповідному стовпці на наступній сторінці КОРО.

Колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що судам першої та апеляційної інстанцій для правильного вирішення справи необхідно встановити, коли саме позивачем здійснювалися виправлення показників в книзі обліку розрахункових операцій при оприбуткуванні готівки в касі підприємства 22.05.2011 р., 18.03.2011 р., 26.04.2011 р., чи відповідають суми готівки, які значаться у фіскальних звітних чеках, сумі, яка зазначена в книзі обліку розрахункових операцій. Крім того, необхідно дослідити хронологію та порядок вклеєння фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги обліку розрахункових операцій.

Також судами не було встановлено належними та допустимими доказами, в чому саме відповідач вбачає порушення ТОВ «Зара Україна» норм Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті України», затвердженого постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

2.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» задовольнити частково.

3.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 17.06.2013 р. № 0000283930 скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 р. залишити без змін.

5.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов