Ухвала суду № 39852407, 09.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2014 року м. Київ К/9991/35882/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012

у справі № 2а-1100/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Шиндлер" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У січні 2012 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати рішення ДПІ від 01.11.2011 № 0002160701.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012, позов задоволено з тих мотивів, що саме по собі порушення нормативних правил заповнення податкової звітності не утворює складу податкового правопорушення та не може бути підставою для визнання податкової вигоди необґрунтованою та застосування заходів відповідальності до платника.

ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи. Зокрема, скаржник наполягає на тому, що порушення позивачем вимог пунктів 4.6.3, 4.6.4, 4.6.5 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41, та пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті Податкового кодексу України мало наслідком завищення позивачем задекларованої суми бюджетного відшкодування з ПДВ, що обумовлює законність прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що ДПІ було проведено камеральну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок майбутніх платежів з цього податку за серпень 2008 року, оформлену актом від 13.10.2011 № 179/07-01/32852667. За наслідками цієї перевірки податковим органом прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2011 року в розмірі 529 656 грн. та застосовано до Товариства 132 414 грн. штрафних санкцій.

Підставою для прийняття цього акта індивідуальної дії став висновок податкового органу про те, що у Довідці про залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до декларації), позивачем не заповнено показника стовпчика 2 «Звітний період, у якому виникла сума».

Як вірно зазначили попередні судові інстанції, таке заповнення додатка 2 до декларації з ПДВ є технічною помилкою, яка сама по собі за відсутності інших обставин, що свідчили б про допущені платником правопорушення у сфері оподаткування, не мала наслідком завищення суми задекларованого Товариством бюджетного відшкодування ПДВ.

За наслідками дослідження показників податкових декларацій з ПДВ за липень, серпень 2011 року суди встановили, що значення рядка Д3 декларації за серпень 2011 року (в якому відображається сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню за звітний період) обчислено позивачем у відповідності з правилами, викладеними у пунктах 200.2-200.4 статті 200 Податкового кодексу України з урахуванням залишку від'ємного значення ПДВ попереднього звітного періоду (липня 2011 року) та позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту звітного періоду.

Доказів щодо порушення Товариством податкового законодавством про формуванні даних податкової звітності, за наслідками яких у податковому обліку позивача виникло від'ємне значення ПДВ в оспорюваній сумі, ДПІ не подано.

Згідно ж з пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування (підпункт «б»).

А відтак суди, встановивши, що допущена позивачем технічна помилка при заповненні податкової декларації з ПДВ за серпень 2011 року не призвела до об'єктивного викривлення стану розрахунків платника з бюджетом, а загальна сума, що підлягає відшкодуванню з бюджету, визначена платником правильно, цілком правомірно задовольнили даний позов.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зроблених судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджених матеріалами справи висновків.

За таких обставин у касаційного суду відсутні підстави для задоволення касаційних вимог.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 у справі № 2а-1100/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько