Ухвала суду № 39852402, 02.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2014 р. м. Київ К/9991/27476/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08.11.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012

у справі №2а/1770/3564/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродторг" (далі - ТОВ «Укрпродторг»)

до ДПІ,

за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімлідер" (далі - ТОВ «Агрохімлідер»)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року ТОВ «Укрпродторг» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнення до нього) просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.04.2011 № 0001492342 та від 26.04.2011 № 0001502342.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.11.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012, позов задоволено.

Судові рішення по справі мотивовано тим, що реальність виконання господарських операцій з поставки товарів та орендних послуг позивачеві в рамках господарських правовідносин з ТОВ «Агрохімлідер» підтверджується документально, у зв'язку з чим витрати по сплаті ПДВ, понесені за цими операціями, цілком об'єктивно були враховані позивачем при визначенні об'єкта оподаткування ПДВ.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та відмовити у позові. Зокрема, скаржник зазначає, що неподання позивачем товарно-супровідної документації, складеної під час транспортування товару в процесі виконання розглядуваних поставок, а також відсутність у названого постачальника основних фондів (у тому числі приміщень та транспортних засобів) є свідченням фіктивності спірних операцій та їх номінального оформлення виключно з метою створення сприятливих наслідків у податковому обліку платника (позивача у справі).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Укрпродторг» щодо взаємовідносин, зокрема, з ТОВ «Агрохімлідер» за січень 2011 року.

За наслідками цієї перевірки податковим органом складено акт від 12.04.2011 № 420/23-100/31059714 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 1 144 290 грн. за основним платежем та на 1 грн. за штрафними санкціями.

Правова позиція податкового органу, покладена в основу цього донарахування, полягає у тому, що позивач незаконно включив до податкового кредиту суми ПДВ за операціями з придбання товару (мінеральних добрив, карбіду) та послуг з оренди нежитлових приміщень та автонавантажувача, які мали фіктивний характер. На обґрунтування такого висновку податкова інспекція посилається на те, що позивачем не подано товарно-супровідної документації, оформленої під час транспортування товару у процесі його поставки, доказів сертифікації товару, його прийняття та оприбуткування в установленому порядку. Також ДПІ зазначає, що відсутність у ТОВ «Агрохімлідер» власних або орендованих основних фондів (у тому числі складських, торговельних та офісних приміщень, транспортних засобів) виключає можливість передачі відповідних об'єктів в оренду іншим особам (зокрема, позивачеві).

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів з названим контрагентом без мети настання відповідних цим правочинам правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Втім суди цілком об'єктивно не погодилися із зазначеними висновками податкового органу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

У справі, що переглядається, суди дійшли висновку про дотримання позивачем наведених умов формування податкового кредиту.

Так, за наслідками дослідження обставин щодо виконання спірних господарських операцій суди з'ясували, що у рамках господарських правовідносин з ТОВ «Агрохімлідер» позивачем придбавалися товари (аміачна селітра, карбід) та орендувалися нежитлові приміщення та спеціалізовані транспортні засоби (автонавантажувач).

Виконання зазначених операцій оформлено складенням первинних документів, притаманних відповідним операціям з урахуванням законодавчих вимог та звичаєвої практики. Так, передача основних фондів в оренду позивачеві оформлена складенням договорів оренди, актів приймання-передачі, податкових накладних. Судами перевірено і наявність у ТОВ «Агрохімлідер» правовстановлюючих документів (договорів купівлі-продажу), на підставі яких названий контрагент набув у власність майно, що виступало предметом оренди. Так, зокрема, офісне нежитлове приміщення, яке розташоване по вул. Соборній, БОС, 68 у м. Рівному та було передано позивачеві в оренду за договором від 29.05.2009 № 2905-О, придбано ТОВ «Агрохімлідер» за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 13.10.2008; у матеріалах справи міститься копія технічного паспорту та витяг з Державного реєстру правочинів, що засвідчують право власності ТОВ «Агрохімлідер» на спірне приміщення. Аналогічні обставини були встановлені судами і відносно інших об'єктів, які були передані в оренду позивачеві у межах правовідносин з ТОВ «Агрохімлідер».

Наведене спростовує доводи ДПІ про відсутність у ТОВ «Агрохімлідер» власних або орендованих основних фондів, якими відповідач мотивував правомірність оспорюваного донарахування.

За наслідками дослідження динаміки виконання операцій з поставки названим контрагентом товару позивачеві суди встановили, що виконання поставок оформлено складенням податкових, видаткових накладних, рахунками-фактурами; перевезення товару здійснювалося залізничним транспортом, що підтверджується наявними у справі залізничними накладними, на противагу доводам ДПІ про відсутність у позивача товарно-транспортної документації; придбаний товар було використано ТОВ «Укрпродторг» у власній діяльності шляхом продажу іншим особам.

Таким чином, реальність виконання спірних операцій належить до кола установлених судами обставин справи з дотриманням правил оцінки доказів, визначених статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України; переоцінка зазначених доказів та перевстановлення цих обставин не належить до компетенції касаційного суду.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з наданою судами правовою оцінкою обставин справи щодо обґрунтованості позовних вимог та незаконності оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги були розглянуті судами першої та апеляційної інстанцій по суті, ці доводи були спростовані належним чином під час вирішення даного спору.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судами на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08.11.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 у справі №2а/1770/3564/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько