Постанова № 39852164, 15.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 року Справа № 909/1324/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т.Б. Дроботової - головуючого, Н.О. Волковицької, Л.І. Рогачза участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)відповідача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 у справі№ 909/1324/13 Господарського суду Івано-Франківської областіза позовомІвано-Франківської міської радидо Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія"простягнення 291996,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

12.11.2013 Івано-Франківська міська рада звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" 291996,31 грн. збитків з призначенням платежу орендна плата, одержувач міський бюджет м. Івана-Франківська, у зв'язку з використанням земельної ділянки без переоформлення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою територіальної громади всупереч приписам статей 125, 126 Земельного кодексу України. Позов обґрунтовано заподіянням зазначеними вище неправомірними діями відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди, обчисленої у відповідності до Порядку визначення та відшкодування збитків власника землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, за період з 10.07.2008 по 01.03.2012.

Відповідач заперечив проти позову, вказавши, що стягнення зазначених збитків за період з 10.07.2008 по 03.08.2011 було предметом судового розгляду у справі № 5010/1211/2011-3/47, рішенням у якій у позові відмовлено; порядок справляння плати за земельну ділянку, щодо якої здійснюється фактичне землекористування, визначено чинним законодавством, наявність збитків у спірних правовідносинах позивач не довів; порушено врегульований постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 порядок визначення розміру заподіяних збитків.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2013 (суддя Фрич М.М.) позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 291996,31 грн. збитків та 5839,93 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 (судді: Скрипчук О.С., - головуючий, Дубник О.П., Матущак О.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неповне з'ясування господарськими судами обставин справи, порушення ними норм матеріального та процесуального права, а саме: судами невірно визначено період нарахування збитків, всупереч строку оренди, вказаному в рішенні органу місцевого самоврядування; залишено поза увагою доводи відповідача про здійснення ним протягом спірного періоду сплати земельного податку, про що подано відповідну звітність органу податкової служби, а також про порушення порядку формування комісії по визначенню збитків, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 та визначення розміру самих збитків, порушено приписи статті 22 та 1166 Цивільного кодексу України.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу відхилив її доводи, як необґрунтовані; сторони не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За приписами частини 1 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, пунктом 7 рішення XXIX сесії Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008 вирішено Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" надати в оренду земельну ділянку площею 0,5742 га по вул. Ботанічній, 8 в м. Івано-Франківську для обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд терміном на 3 роки. Даним рішенням відповідача зобов'язано укласти договір оренди землі. Цим же ж пунктом рішення Івано-Франківської міської ради вирішено зазначену земельну ділянку вилучити у Івано-Франківського СУ-63 ЗАТ "Західхімпроммонтаж" у зв'язку із продажем акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" нежитлових приміщень, які перейшли у власність від СУ-63 на підставі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.09.2005 по справі № 6/272.

20.03.2012 Управлінням Держкомзему у м. Івано-Франківську здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства в м. Івано-Франківську по вул. Ботанічній, 8, за результатами якої складений Акт від 20.03.2012, де зазначено, що земельна ділянка площею 0,5742 га по вул. Ботанічна, 8 в м. Івано-Франківську використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" для обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд без правовстановлюючих документів.

24.05.2013 рішенням № 281 Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради затверджено Акт від 01.06.2012 щодо визначення розміру збитків нанесених Івано-Франківській міській раді (неодержання доходів від орендної плати), в якому зазначено, що земельна ділянка загальною площею 0,5742 га по вул. Ботанічній, 8 в м. Івано-Франківську використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" без правовстановлюючих документів, що призвело до значних втрат бюджету м. Івано-Франківська у вигляді недоодержання доходу від орендної плати; за актом про визначення збитків від 01.06.2012 неодержаний позивачем дохід за використання відповідачем земельної ділянки площею 0,5742 га складає 291996,31 грн. за період з 10.07.2008 по 01.03.2012.

Управлінням земельних відносин Івано-Франківської міської ради на адресу відповідача надсилались листи № 4072/01-13 від 30.12.2011, № 1147/01-19/13в від 11.06.2012 з пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки та добровільно відшкодувати збитки за використання земельної ділянки, які залишені без відповіді та належного реагування.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з обов'язку відповідача виконати рішення Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008 та сплачувати орендну плату в установленому розмірі, вказавши, що відповідач користувався земельною ділянкою без отримання права на таке користування внаслідок власної бездіяльності.

Відхиляючи доводи відповідача, суди вказали на відсутність доказів у підтвердження викладених ним обставин, посилання на приписи Закону України "Про плату за землю", що вже втратив чинність, звернення позивачем у даній справі з інших підстав, ніж у справі № 5010/1211/2011-3/47.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків (неодержаних доходів, упущеної вигоди) з огляду не укладання відповідачем договору оренди використовуваної ним земельної ділянки.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; за статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого було порушено.

Відтак, для правильного вирішення спору, пов'язаного з відшкодуванням збитків, судам належить встановити складові цивільного правопорушення: неправомірність поведінки, розмір заподіяних збитків, зв'язок між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками, вину особи, що заподіяла збитки; при цьому за приписами частини 4 статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Також відповідно до принципів здійснення господарського судочинства, викладених у статтях 4-2, 4-3, 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд розглядає справу на засадах рівності та змагальності сторін, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія відзначає, що, всупереч наведеному, господарські суди попередніх інстанцій не встановили повно та всебічно складові цивільного правопорушення. Так, посилаючись на протиправну бездіяльність відповідача, суди не врахували, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, які суди визнали встановленими, а саме щодо вжиття позивачем заходів до укладення договору оренди земельної ділянки, позаяк докази направлення відповідачу листів № 4072/01-13 від 30.12.2011, № 1147/01-19/13в від 11.06.2012 у справі відсутні, суди не надали оцінки повноваженням Управління земельних відносин Івано-Франківської міської ради щодо ініціювання укладення договору оренди, при цьому жодних інших дій зі сторони позивача з врегулювання правовідносин у спірному землекористуванні з матеріалів справи не вбачається. Також судами не надано жодної оцінки при визначенні розміру заподіяних збитків доводам відповідача щодо здійснюваної ним оплати землекористування у вигляді земельного податку; помилкове посилання відповідача на приписи нечинного закону не позбавляє суди обов'язку застосувати чинне законодавство та мотивовано оцінити наведені доводи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Вказавши, що у даному випадку позовна заява №1776/09-15/в від 04.11.2013 року (вх. № 11922/13 від 12.11.13) про стягнення збитків подана з інших підстав, ніж у справі № 5010/1211/2011-3/7, господарські суди в порушення приписів статей 83, 105 Господарського процесуального кодексу України жодним чином не мотивували та не обґрунтували такий висновок з посиланням на зміст відповідних процесуальних документів, зокрема, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.08.2011 у справі № 5010/1211/2011-3/47.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, невірно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Допущені порушення процесуальних норм унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанову та рішення у даній справі слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарським судам слід врахувати вищенаведене та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 у справі № 909/1324/13 Господарського суду Івано-Франківської області та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач