Ухвала суду № 39852063, 11.06.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11 червня 2014 року Справа № 5023/4952/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Удовиченка О.С., Бакуліної С.В., Запорощенка М.Д., Катеринчук Л.Й., Чернова Є.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет - агро" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 04.12.2013Верховним Судом України у справі №5023/4952/12за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет - агро" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Воля" про зобов'язання привести первинні документи у відповідність із здійсненими господарськими операціями та стягнення 174 418, 55 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.12.2012 у справі №5023/4952/12 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Воля" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро" понесені витрати на очищення соняшника в сумі 354,69 грн. згідно з пунктом 2.2 форвардного договору № 0608ПФ від 06.08.2012; в іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 рішення господарського суду Харківської області від 28.12.2012 в частині відмови в стягненні 119 703,88 грн. штрафу та 13 647,60 грн. витрат, понесених на очищення соняшника згідно пункту 2.2 форвардного договору № 0608ПФ від 06.08.2012, скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Воля" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро" 119 703,88 грн. штрафу та 13 647,60 грн. витрат, понесених на очищення соняшника згідно пункту 2.2 договору; в іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2013 у даній справі касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Воля" задоволено, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 скасовано, рішення господарського суду Харківської області від 28.12.2012 - без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Паритет - агро" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 04.12.2013 у даній справі, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову і прийняти нове рішення.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 14.02.2012 у справі №6/377-45/113, від 25.03.2010 у справі №4/50-09, від 20.10.2011 у справі №4/134, від 12.06.2012 у справі №30/5005/12673/2011, від 05.10.2010 у справі №9/70-10-1527, від 07.03.2013 у справі №3/5007/7/12, від 13.07.2011 у справі №5/1507 та від 13.08.2013 у справі №5011-19/16671-2012, мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції статей 664, 673, 674, 678 Цивільного кодексу України та статті 268 Господарського кодексу України, внаслідок чого, як стверджує заявник, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Також зі змісту заяви вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Паритет - агро" заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 04.12.2013 у справі №5023/4952/12, яке колегія суддів вважає за можливе задовольнити.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.05.2014 заявнику було надано строк до 10.06.2014 для усунення виявлених недоліків поданої заяви.

28.05.2014 від заявника, на виконання ухвали Вищого господарського суду України від 22.05.2014, надійшли додаткові документи.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити у допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, або встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце у разі, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за аналогічних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові Вищого господарського суду України від 04.12.2013 у справі №5023/4952/12, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції, погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача витрат понесених на очищення соняшника з огляду на встановлену додатковою угодою вартість щодо послуг з очищення соняшника та реєстрів по накладних за якими було передано товар на зберігання та доробку. В частині позовних вимог про стягнення штрафу за невиконання належним чином зобов'язання, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, оскільки позивачем не підтверджена відсутність його вини у вивозі товару поза строком з полів відповідача, встановленим договором та не було надано позивачем доказів виконання свого обов'язку з надання транспорту у встановлені договором строки для завантаження соняшника, або відмови відповідача завантажити насіння у наданий транспорт, при цьому, зобов'язання з надання транспорту для завантаження соняшника покладалось на позивача відповідно до пункту 4.1 договору.

Водночас у постанові від 14.04.2012 у справі №6/377-45/113, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, виходячи із встановлених обставин справи судами попередніх інстанцій, погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача виконати умови договору поставки, укладеного сторонами щодо прийняття продукції зі складу позивача та наявності підстав для задоволення позову щодо стягнення на користь позивача заборгованості за договором поставки. Даного висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на те, що відповідач безпідставно відмовився від одержання гумових виробів, виготовлених позивачем з урахуванням технологічного процесу відповідно до умов договору; протягом періоду з часу укладення договору до настання узгодженого строку остаточної поставки змін щодо обсягу та строків поставки до умов договору в установленому порядку сторонами не внесено; наведені відповідачем підстави відмови від прийняття виготовленої на його замовлення продукції не звільняють його від обов'язку здійснити розрахунок за наслідками належного виконання своїх зобов'язань позивачем та від виконання обов'язку прийняти виготовлену на його замовлення продукцію.

Приймаючи постанову від 25.03.2010 у справі №4/50-09, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову про розірвання договору та стягнення вартості недотриманого товару, інфляційних втрат з огляду на те, що виходячи із встановлених обставин справи судами попередніх інстанцій позивачем не доведено наявності істотних порушень договору купівлі - продажу з боку відповідача, оскільки позивач звернувся до відповідача з листом про отримання товару 22.10.2008 після спливу більш ніж 16 місяців від останнього перерахування на його рахунок коштів за товар, а вже 24.11.2008 ним складено акт про списання недоотриманого відповідачем товару внаслідок закінчення строку його придатності з рекомендацією утилізувати товар, який за твердженням позивача 26.12.2008, був утилізований.

У постанові від 20.10.2011 у справі №4/134, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, виходячи із встановлених обставин справи судами попередніх інстанцій, дійшов висновку про наявність підстав щодо задоволення позову про стягнення штрафу за порушення відповідачем строків поставки продукції з огляду на неналежне виконання відповідачем його обов'язків за договором поставки, оскільки належних повідомлень відповідача позивачу щодо часу і місця, коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього не надавалось.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Колегія суддів зазначає, що постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2013 у справі №30/5005/12673/2011, на яку посилається заявник, скасовано рішення судів попередніх інстанцій, а справу направлено для нового розгляду до суду першої інстанції.

Прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому на відповідну постанову не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що постанови від 05.10.2010 у справі №9/70-10-1527, від 07.03.2013 у справі №3/5007/7/12, від 13.07.2011 у справі №5/1507 та від 13.08.2013 у справі №5011-19/16671-2012, не можуть бути доказами неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, оскільки, заявником вже подавалась заява про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 04.12.2013 у справі № 5023/4952/12 з тих же підстав, що й у даній заяві, з посиланням на відповідні постанови, за результатами розгляду якої було винесено ухвалу від 11.03.2014 про відмову в допуску справи №5023/4952/12 до провадження Верховного Суду України, що виключає можливість повторного вирішення питання про допуск справи №5023/4952/12 до провадження з аналогічних підстав (посилання на відповідні постанови).

За таких обставин відсутні правові підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Паритет - агро" у допуску справи №5023/4952/12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя О. Удовиченко Судді С. Бакуліна М. Запорощенко Л. Катеринчук Є. Чернов