Ухвала суду № 39852049, 14.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 липня 2014 року Справа № 922/951/13-г

Вищий господарський суд України у складі:

головуючого:Вовка І.В.,суддів:Грека Б.М., Коробенка Г.П., Стратієнко Л.В., Черкащенка М.М.,

розглянувши заяву державного підприємства "Придніпровська залізниця"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 05.05.2014у справі№ 922/951/13 гза позовом державного підприємства "Придніпровська залізниця"до1) військової частини А 0829 2) Міністерства оборони Українипровідшкодування шкоди в розмірі 1 566 674,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством "Придніпровська залізниця" подано позов про стягнення з військової частини А 0829 та Міністерства оборони України 1 566 674,65 грн. матеріальної шкоди.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.05.2013 у справі № 922/951/13 г присуджено до стягнення з військової частини А 0829 на користь позивача 1 566 674,65 грн. матеріальної шкоди; у задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди з Міністерства оборони України відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позову до Міністерства оборони України, прийнято нове рішення у цій частині про задоволення позову; резолютивну частину рішення викладено в новій редакції, згідно з якою присуджено до стягнення з військової частини А 0829 та Міністерства оборони України солідарно на користь позивача 1 566 674,65 грн. матеріальної шкоди; в іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.05.2014 у справі № 922/951/13 г рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до військової частини А 0829 відмовлено, в частині позовних вимог до Міністерства оборони України провадження у справі припинено.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 05.05.2014 у справі № 922/951/13 г, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову, залишити без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду.

Заяву з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 26.12.2012 у справі № 45/421, на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2011 у справі № 6-3562св11, від 20.03.2012 у справі № 5-164к12, на ухвали Верховного Суду України від 22.10.2008 у справі № 7-4к08, від 18.12.2009 у справі № 6-24831ск09, від 31.03.2010 у справі № 6-16259св07 мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положень статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши доводи заяви та додані до неї постанови Вищого господарського суду України, ухвали Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України вважає, що справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Звертаючись з даною заявою, заявник доводить наявність неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права щодо особи, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану майну інших осіб, внаслідок незаконних дій чи бездіяльності військовослужбовців при здійсненні ними своїх службових обов'язків.

Так, з постанови від 05.05.2014 у справі № 922/951/13 г, про перегляд якої просить заявник, вбачається, що Вищий господарський суд України, застосовуючи до спірних правовідносин приписи статті 1187 ЦК України, положення Закону України "Про Збройні Сили України" та Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", зазначив, що обов'язок відшкодовувати шкоду, завдану майну інших осіб внаслідок вибуху військових боєприпасів у мирний час заподіяну незаконними діями та/або бездіяльністю військовослужбовців при здійсненні ними своїх повноважень, покладено не на військову частину, а на державу в особі Міністерства оборони України. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що враховуючи аналіз вказаних правових норм вбачається, що саме на Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройними Силами України, покладено обов'язок здійснювати контроль за їх використанням і збереженням, у тому числі у разі закріплення військового майна за військовими частинами, а також забезпечувати комплектування Збройних Сил України особовим складом та його підготовку.

Проте, у постанові від 26.12.2012 у справі № 45/421, на яку заявник посилається, Вищий господарський суд України у подібних правовідносинах (в даному випадку правовідносинах, що виникли з цього ж приводу, підстав та між тими ж особами, що і у справі, постанову у якій просить переглянути заявник), посилаючись на статтю 1187 ЦК України, положення Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", дійшов протилежного правового висновку та зазначив, що Міністерство оборони України не може відповідати за шкоду завдану майну позивача з вини військовослужбовців, в зв'язку з чим відмовив у задоволенні позову позовних вимог про стягнення майнової шкоди. При цьому суд касаційної інстанції зазначив про необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій стосовно того, що оскільки вибухи боєприпасів сталися з вини командира військової частини А-2985 та документально підтверджуються висновком судово-економічної експертизи, то за завдану шкоду, в межах суми підтвердженої висновком судової експертизи, має відповідати Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройними Силами України, що здійснює управління майном та від імені Держави укладає з громадянам контракти про проходження військової служби у Збройних Силах України.

В ухвалі судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.03.2012 у справі № 5-164к12, переглядаючи цивільний позов, заявлений у кримінальній справі, суд касаційної інстанції, посилаючись на положення Закону України "Про Збройні Сили України" зазначив, що обов'язок відшкодування шкоди, спричиненої загибеллю військовослужбовця строкової служби, покладено на Міністерство оборони України. Аналогічний висновок також викладений в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 17.10.2011 у справі № 6 3562св11.

При цьому, в ухвалах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 31.03.2010 у справі № 6-16259св07, на яку також посилається заявник, суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах погодився з висновками апеляційного та місцевого судів про те, що шкода, завдана позивачу внаслідок вибухів боєприпасів на території військової частини А 2985, має бути відшкодована солідарно Міністерством оборони України (відповідач-1) та військовою частиною (відповідач-2).

З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що зі змісту зазначених судових рішень вбачається неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

При цьому, ухвали Верховного Суду України від 22.10.2008 у справі № 7-4к08, та від 18.12.2009 у справі № 6-24831ск09, на які посилається заявник, не можуть бути доказами неоднакового застосування норм матеріального права, оскільки в даних ухвалах суд касаційної інстанції не розглядав спори по суті позовних (цивільних) вимог, а вирішував процесуальні питання щодо наявності підстав прийняття та залишення без розгляду цивільних позовів у кримінальній справі (справа № 7-4к08) та щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою (справа № 6-24831ск09).

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Допустити справу № 922/951/13 г до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя:І.Вовк Судді:Б.Грек Г.Коробенко Л.Стратієнко М.Черкащенко