Ухвала суду № 39852025, 16.06.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16 червня 2014 року Справа № 925/1332/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Удовиченка О.С., Бакуліної С.В., Запорощенка М.Д., Катеринчук Л.Й., Чернова Є.В.,розглянувши заяву приватного підприємства "Готельно - ресторанний комплекс "Апельсин"про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 15.01.2014Верховним Судом України у справі №925/1332/13за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський деревообробний комбінат" доприватного підприємства "Готельно - ресторанний комплекс "Апельсин"про стягнення 67 919, 88 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 16.09.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2013, у справі №925/1332/13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський деревообробний комбінат" до Приватного підприємства "Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин" про стягнення 67 919,88 грн. задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2014 у даній справі касаційну скаргу Приватного підприємства "Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин" залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 та рішення господарського суду Черкаської області від 16.09.2013 - без змін.

Приватне підприємство "Готельно - ресторанний комплекс "Апельсин" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15.01.2014 у даній справі, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 10.10.2013 у справі №905/3273/13, від 12.11.2013 у справі №916/1595/13, від 05.09.2013 у справі №5010/1024/2012-17/75, від 17.05.2013 у справі №5021/2330/2011 та від 15.08.2013 у справі №922/484/13-г, мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції статей 530, 692 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, як стверджує заявник, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.05.2014 було надано строк до 16.06.2014 заявнику для усунення виявлених недоліків поданої заяви.

06.06.2014 від заявника, на виконання ухвали Вищого господарського суду України від 23.05.2014, надійшли додаткові документи.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним допустити справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, або встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Приймаючи постанову від 15.01.2014 у справі №925/1332/13, про перегляд якої подано заяву, і постанови Вищого господарського суду України від 10.10.2013 у справі №905/3273/13, від 12.11.2013 у справі №916/1595/13, від 05.09.2013 у справі №5010/1024/2012-17/75, від 17.05.2013 у справі №5021/2330/2011 та від 15.08.2013 у справі №922/484/13-г, на які посилається заявник, суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах купівлі - продажу дійшов протилежних правових висновків щодо моменту виникнення обов'язку покупця щодо оплати товару.

Строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 Цивільного кодексу України, однак в постанові, на яку подана заява про перегляд, суд касаційної інстанції ставить зазначений строк в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, положення якої є загальною нормою.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України відповідно до якої, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина друга статті 530 Цивільного кодексу України, передбачає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту постанови від 15.01.2014 у справі №925/1332/13, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову щодо стягнення заборгованості за отриманий товар за видатковими накладними з огляду на неповний та несвоєчасний розрахунок відповідача перед позивачем. Даного висновку суд касаційної інстанції дійшов з урахуванням вимог статті 530 Цивільного кодексу України, та зазначив, що зобов'язання з оплати товару виникло у відповідача, на сьомий день після отримання вимоги позивача про сплату боргу у зв'язку з чим строк позовної давності не був пропущений. При цьому, даного висновку суд касаційної інстанції дійшов посилаючись на статті 256, 257, 261, 525, 526, 530, 610, 655, 691, 692 Цивільного кодексу України.

Викладена правова позиція у постанові від 15.01.2014 у справі №925/1332/13, суперечить судовій практиці суду касаційної інстанції, на яку посилається заявник, у постановах від 10.10.2013 у справі №905/3273/13, від 12.11.2013 у справі №916/1595/13, від 05.09.2013 у справі №5010/1024/2012-17/75, від 17.05.2013 у справі №5021/2330/2011 та від 15.08.2013 у справі №922/484/13-г.

У даних постановах суд касаційної інстанції дійшов протилежного правового висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо стягнення заборгованості за отриманий товар за видатковими накладними з огляду на сплив строку позовної давності у зв'язку з тим, що обов'язок щодо оплати товару у відповідача ( в силу приписів статті 692 Цивільного кодексу України) виник з моменту прийняття товару, а у позивача, відповідно, виникло право вимоги такої оплати. При цьому, суд касаційної інстанції, зазначив у своїх постановах про те, що: доводи скаржника про те, що строк позовної давності за заявленими вимогами не сплив, з огляду на приписи статті 530 Цивільного кодексу України, визнається неспроможним, оскільки, по-перше, він був предметом розгляду апеляційним господарським судом і правомірно відхилений ним як необґрунтований; по-друге, (як вже зазначалося) строк виконання грошового зобов'язання у спірних правовідносинах визначається за правилами статті 692 Цивільного кодексу України, тобто оплата товару пов'язана з моментом його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, оскільки іншого строку оплати сторони не визначили (постанови від 10.10.2013 у справі №905/3273/13 та від 15.08.2013 у справі №922/484/13-г); загальні положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані в даному випадку до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права, а саме статтею 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього ( постанова від 17.05.2013 у справі №5021/2330/2011).

Таким чином, зі змісту наведених постанов вбачаються ознаки неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Допустити справу №925/1332/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя О. Удовиченко Судді С. Бакуліна М. Запорощенко Л. Катеринчук Є. Чернов