Ухвала суду № 39852005, 03.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03 липня 2014 року Справа № 922/2267/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Катеринчук Л.Й.,суддів:Запорощенка М.Д., Коробенка Г.П., Удовиченка О.С., Чернова Є.В.,розглянувши заяву Приватного підприємства "Торгівельна компанії "Інколасс"

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 19.02.2014у справі№922/2267/13за позовомПриватного підприємства "Торгівельна компанії "Інколасс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Ю БІ СІ - Промо"простягнення коштів,та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Ю БІ СІ - Промо"доПриватного підприємства "Торгівельна компанії "Інколасс"пророзірвання договору та стягнення сплаченої суми за товар,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Торгівельна компанія "Інколасс" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Ю Бі Сі - Промо" про стягнення 702657,58 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 52554,94 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 12 705, 59 грн. - 3% річних.

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Ю Бі Сі - Промо" звернулось до Господарського суду Харківської області із зустрічним позовом до Приватного підприємства "Торгівельна компанія "Інколасс", з урахуванням уточнених вимог, про розірвання укладеного сторонами договору від 22.11.2011 №187, та про стягнення з відповідача сплаченої за товар грошової суми в розмірі 420000,00 грн.

Рішенням Господарського суду господарського суду Харківської області від 17.09.2013 у справі №922/2267/13 в задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено; в задоволенні зустрічного позову відмолено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2014 постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі.

Приватне підприємство "Торгівельна компанії "Інколасс" звернулося до Вищого господарського суду України з заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19.02.2014 у справі №922/2267/13, у якій заявник просить скасувати дану постанову, прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а у зустрічному відмовити, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень частини третьої статті 268 Господарського кодексу України та незастосуванням положень Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 08.02.2006 у справі №37/237-05, від 15.11.2006 у справі №3/233-06, від 01.10.2010 у справі №28/529-09, від 02.04.2013 у справі №5008/587/2012 та від 26.01.2010 у справі №25/160.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту постанови від 19.02.2014 у справі №922/2267/13, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволені первісного позову про стягнення заборгованості за поставлену продукцію, та наявності підстав для задоволення зустрічного позову про розірвання договору поставки та стягнення сплачених за неякісний товар коштів. При цьому суд касаційної інстанції виходив з встановлених судом першої інстанції обставин справи стосовно того, що позивачем за зустрічним позовом (покупцем) доведено факт поставки йому відповідачем за зустрічним позовом (постачальником) продукції неналежної якості, що підтверджується, зокрема, висновком судової експертизи, при цьому, постачальником не доведено відсутність своєї вини у неналежному виконанні взятих на себе зобов'язань щодо якості товару, у зв'язку з чим останнім істотно порушено умови договору поставки, що є підставою для розірвання цього договору та повернення замовнику сплачених коштів за поставлений товар неналежної якості; з урахуванням чого, відсутні підстави для задоволення первісного позову.

Водночас у постанові від 08.02.2006 у справі №37/237-05, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову про стягнення штрафу за поставку товару неналежної якості, виходячи з встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи стосовно того, що позивачем не доведено факту поставки йому відповідачем продукції неналежної якості, оскільки акт, на який посилається позивач в обґрунтування своїх доводів поставки неякісного пального, не може вважатись належним доказом з огляду на допущені позивачем порушення при прийманні палива і складанні цього акта; відсутні докази на підтвердження того, що лабораторія, яка здійснювала аналізи проб поставлено пального має право на проведення відповідних аналізів та право на висновки щодо його якості; крім того, позов було подано поза межами встановленої частиною восьмою статті 267 Господарського кодексу України спеціальної позовної давності.

У постанові від 15.11.2006 у справі №3/233-06, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у позові про стягнення коштів за поставлений товар неналежної якості та штрафу, виходячи з того, що докази, надані позивачем в підтвердження своїх вимог (зведений акт лабораторних досліджень, протокол засідання розширеної технічної ради та висновки про потребу додаткових досліджень) не містять висновків щодо характеру прихованих недоліків поставленого товару та причини їх виникнення, тобто позивачем порушено вимоги щодо складання актів про приховані недоліки; крім того, позивачем пропущено позовну давність при звернення із відповідним позовом до суду.

Приймаючи постанову від 01.10.2010 у справі №28/529-09, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки, оформленого за допомогою електронного зв'язку. При цьому, суд касаційної інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів на підтвердження своїх вимог, зокрема, доказів на підтвердження укладення між сторонами договору (підписання договору уповноваженою особою відповідача) та отримання товару відповідачем за спірним договором.

У постанові від 02.04.2013 у справі №5008/587/2012 Вищий господарський суд України залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у позові про стягнення заборгованості за поставлений товар. Суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи стосовно того, що позивачем не надано доказів укладення договору на поставку товару у письмовій формі саме з відповідачем по справі, а відтак відповідач у справі не є зобов'язаною особою у спірних правовідносинах.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов різних правових висновків та застосував відповідні норми матеріального права. Окрім того, в порядку, встановленому розділом ХІІ2 ГПК України, правова оцінка повноти дослідження встановлених обставин справи і доказів попередніми судовими інстанціями під час перегляду справи Верховним Судом України не здійснюється.

Крім того, постанова Вищого господарського суду України від 26.01.2010 у справі №25/160 не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах з огляду на відмінність предметів позовів у вказаній справі у порівнянні зі справою, про перегляд постанови у якій просить заявник. Так, у справі №922/2267/13, про перегляд постанови у якій просить заявник, первісний позов заявлено про стягнення заборгованості за поставлену продукцію, а зустрічний - про розірвання договору поставки та стягнення сплачених за неякісний товар коштів, тоді як у справі №25/160 предметом позову є зобов'язання відповідача виконати розпорядження стосовно платіжного доручення про перерахування коштів, стягнення з відповідача пені та збитків за несвоєчасне виконання платіжного доручення, що виключає подібність правовідносин у розумінні статті 11116 ГПК України.

Відтак, відсутні підстави, визначені статтею 11116 ГПК України, для допуску до провадження даної справи.

Керуючись статями 86, 11114-11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Приватному підприємству "Торгівельна компанії "Інколасс" у допуску справи №922/2267/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяЛ.Катеринчук СуддіМ.Запорощенко Г.Коробенко О.Удовиченко Є.Чернов