Ухвала суду № 39851927, 07.07.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5880/14 Справа № 208/6570/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ізотов В. М. Доповідач - Лаченкова О.В. Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2014 року м. Дніпропетровськ

07 липня 2014 року колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Лаченкової О.В.

суддів - Городничої В.С., Григорченко Е.І.,

при секретарі - Цибук Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 14 січня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось з позовом ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 14 січня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було - відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк». посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, та порушення норм матеріального права і норм процесуального права, які призвели до не правильного вирішення по справи по суті.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 28.08.2006 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_2, було укладено кредитний договір за умовами якого останній отримав кредит у сумі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом 36,00% на один рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що і відповідає строку дії картки.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно заяви ОСОБА_2 та п. 3.10, п. 5.5, п. 6.5, п. 6.6, п. 8.6, умов і правил надання банківських послуг, підписаних відповідачем ОСОБА_2, останній зобов'язався забезпечити своєчасне повернення кредиту і сплату нарахованих відсотків, а у разі несвоєчасного погашення заборгованості - сплатити банку пеню та штраф.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же термін (а. с. 16).

Суд прийшов до вірного висновку , що уклавши кредитний договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення строковості та платності, відповідач у травні 2007 року припинив виконувати свої зобов'язання за вказаним договором, що призвело до виникнення заборгованості, яка, згідно наданого банком розрахунку, станом на 31.07.2013 року складає 47835,24 грн., яка складається з: 8701,43 грн. - заборгованість за кредитом; 36379,75 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2254,06 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

У відповідності до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що строк позовної давності сторонами договору не був обумовлений, як це зазначено у ст. 259 ЦК України, тому до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до п. 6.9 Умов та правил надання банківських послуг (а.с.20), відповідач зобов'язався погашати заборгованість на протязі 30 днів з моменту її виникнення.

З матеріалів справи вбачається, що останній платіж на кредитну картку відповідачем було здійснено 04.05.2007 року і з цього часу відповідач кредитною карткою не користувався та заборгованість не сплачував, і про це порушення з боку відповідача банку було відомо вже після спливу 30 днів від останньої дати погашення, а саме в червні 2007 року

Крім того, судом першої інстанції правильно вказано, що строк, у межах якого банк мав право звернутися до суду з вимогою про захист свого права, закінчився в червні 2010 року, проте позивач, пропустивши строк давності, звернувся до суду з позовом лише 19.08.2013 року. З клопотанням, щодо поновлення строку позовної давності, позивач до суду не звертався і підстав, для визнання пропуску цього строку з поважних причин, з матеріалів справи не вбачається .

Згідно розпоряджень п. 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, ярок давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Відповідно до вимог ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку відмовивши в позовних вимогах Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Таким чином, колегія суддів вважає, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень по ним. Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються.

З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями сторін.

Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»- відхилити.

Заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 14 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді