Ухвала суду № 39851884, 16.07.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/815/14 Справа № 200/4581/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Карягіна Наталія Олександрівна Доповідач - Крот С.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Крот С.І.,

суддів Косенка Л.М., Кір'яка А.В.,

при секретарі Грищенко І.М.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120140406400005006, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1

року народження, уродженця м. Дніпропетровська,

громадянина України, який зареєстрований та

проживає за адресою: АДРЕСА_1,

раніше судимого вироком Кіровського районного

суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2011 року за

ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 263, ч. 2

ст. 357 КК України до покарання у виді позбавлення

волі на строк чотири роки, звільненого 23 жовтня

2012 року умовно-достроково на невідбутий строк

один рік три місяці сім днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 187 КК України,

за участю прокурора Чорнобривець Ю.М.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

потерпілих ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

законного представника потерпілого ОСОБА_5,

законного представника потерпілого ОСОБА_6,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2014 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк чотири роки.

В апеляційний скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду першої інстанції, застосувати до нього ст. 69 КК України, призначивши більш м'яке покарання. Посилається на те, що суд першої інстанції не врахував в ході досудового та судового слідства, що він повністю визнав свою вину та щиро розкаявся в скоєному. Зазначає, що має на утриманні хвору матір та неповнолітнього сина цивільної дружини та має ряд хронічних захворювань.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він 04 лютого 2014 року близько 15 години 41 хвилини, маючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу, знаходячись на ж/м Тополя -2 в м. Дніпропетровську між будинком № 28 та будинком № 38, напав на неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3, при цьому бажаючи подавити волю останніх до можливого опору став погрожувати потерпілим ножем, який мав при собі, таким чином погрожував застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3, після чого заволодів майном, що належить потерпілій ОСОБА_7, а саме: мобільним телефоном «Самсунг» вартістю 899 грн., картою пам'яті вартістю 99 грн., сім картою МТС вартістю 10 грн., на якій знаходились грошові кошти у сумі 10 грн., а всього на загальну суму 1018 грн.; та майном, що належить потерпілій ОСОБА_8, а саме: мобільним телефоном «Самсунг» вартістю 865 грн., картою пам'яті вартістю 32 грн., сім картою МТС вартістю 10 грн., на якій знаходились грошові кошти у сумі 10 грн., а всього на загальну суму 917 грн.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 з приводу поданої ним скарги, в яких він підтримав свою апеляційну скаргу і просив пом'якшити йому покарання, а також заявив клопотання щодо застосування до нього амністії, пояснення потерпілого ОСОБА_3, його законного представника ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_4 та його законного представника ОСОБА_6 щодо залишення без задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та відмові в задоволенні клопотання про застосування до нього амністії, міркування прокурора Чорнобривець Ю.М., яка вважала вирок законним і обгрунтованим, призначене покарання таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України, а також стверджування її про те, що з урахуванням даних про особу ОСОБА_2 останній не є суб'єктом Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 р., перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на вирок суду не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, підтверджені зібраними у провадженні доказами, які досліджені й правильно оцінені судом та обгрунтовано покладені ним в основу вироку, і в скарзі не заперечуються. Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст.187 КК України також є правильною і обвинуваченим не оспорюється.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що при призначенні йому покарання суд не в повній мірі врахував пом'якшуючих обставин, а тому необгрунтовано призначив йому суворе покарання, не заслуговують на увагу.

Згідно зі ст. 69 КК призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за вчинений злочин, може мати місце за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості цього злочину, з урахуванням особи винного.

Під час розгляду кримінального провадження достатніх підстав для застосування щодо ОСОБА_2 статті 69 КК судом не встановлено і в апеляційній скарзі обвинуваченого також не наведено.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, дані про його особу, а також усі обставини провадження. Суд також зазначив, що визнав обставини, як такі, що пом"якшують покарання, його щире каяття у вчиненому злочині. Обставинами, що обтяжують покарання, суд визнав рецидив злочинів, вчинення злочину щодо малолітніх.

Суд також обґрунтовано врахував, що обвинувачений ОСОБА_2 раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом: психічні розлади поведінки в результаті вживання опіоїдів, синдром залежності, задовільно характеризується за місцем свого проживання.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_2 в апеляції на те, що він вину визнав в повному обсязі, щиросердно розкаявся, мають місце, але при цьому вони були враховані судом першої інстанції при постановленні вироку.

Підстав для пом'якшення призначеного покарання ОСОБА_2 з мотивів, про які йдеться в апеляції обвинуваченого, колегія суддів не вбачає.

З огляду на це наведені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_2 доводи про те, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і за своїм видом є явно несправедливим внаслідок суворості, не впливають на відповідність призначеного покарання і не містять достатніх даних про призначення йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, про що наполягав в своїй апеляційній скарзі обвинувачений.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 раніше судимий, звільнявся з місць позбавлення волі умовно-достроково і знову вчинив розбій, за який його засуджено, до нього постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2009 року було застосовано амністію.

Відповідно до пунктів «б» і «є» ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 р., пункту "е" ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в України" амністія не застосовується до осіб, які раніше звільнялися з місць позбавлення волі умовно-достроково і знову вчинили умисний тяжкий злочин, засуджених за розбій (стаття 187 КК України), а також стосовно яких протягом останніх десяти років було застосовано амністію.

Виходячи з наведеного обвинувачений ОСОБА_2 не є суб'єктом Закону України «Про амністію у 2014 році». А тому клопотання обвинуваченого щодо застосування відносно нього амністії є необгрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

Постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2014 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення.

На судові рішення першої та апеляційної інстанцій може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим ОСОБА_9, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді