Рішення № 39850897, 15.07.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" липня 2014 р.Справа № 916/1977/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Укртрансгаз" в особі Філії „Управління магістральних газопроводів „Прикарпаттрансгаз" Публічного акціонерного товариства „Укртрансгаз"

до відповідача: Приватного підприємства „РЕМЕРЦЕНТР"

про стягнення 1871,51грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представник

Від позивача: Висоцький С.О. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 15.07.2014р. приймали участь представники:

Від позивача: Висоцький С.О. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Публічне акціонерне товариство „Укртрансгаз" в особі Філії „Управління магістральних газопроводів „Прикарпаттрансгаз" Публічного акціонерного товариства „Укртрансгаз" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „РЕМЕРЦЕНТР" про стягнення заборгованості в сумі 1871,51грн., яка складається з основного боргу в сумі 1652,87грн., 3% річних в розмірі 106,24грн. та інфляційних витрат в сумі 112,40грн.

Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Приватного підприємства „РЕМЕРЦЕНТР" є саме та адреса на яку судом здійснювалась відправка поштової кореспонденції, а саме: 65026, м. Одеса, вул. Пастера, буд.64.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були здійсненні саме за адресою зазначеною у витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 15.07.2014р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, Дочірньою компанією „Укртрансгаз" в особі Одеського ЛВУМГ філії УМГ „Прикарпаттрансгаз" був наданий Приватному підприємству „РЕМЕРЦЕНТР" (Відповідач) Договір №458-Т від 21.11.2011р. на транспортування природного газу магістральними трубопроводу для розгляду та підписання, про що свідчить Лист №21-2108 від 21.11.2011р..

Однак, як зазначає сам позивач, відповідач підписаний примірник договору не повернув.

Відповідно п.1.1. договору, позивач зобов'язався надати відповідачу послуги з транспортування природного газу, а відповідач зобов'язався прийняти ці послуги та сплатити з них.

Згідно п.3.1 договору, обсяг про транспортованого газу визначається приладами обліку, що встановлені у відповідача та зазначається в Акті, який підписується відповідачем та газотранспортним підприємством (ПАТ „Одесагаз").

Відповідно Актам від 31.12.2011р, 31.01.2012р., 22.02.2012р., які підписані уповноваженими представниками Відповідача та ПАТ „Одесагаз" та скріплені печатками, Відповідач прийняв 2575куб.м., 1198куб.м., 2561куб.м газу у грудні - лютому 2011р. відповідно.

Посилаючись на вищезазначені умови вказаного Договору № 458-Т від 01.04.2011р. на транспортування природного газу магістральними трубопроводу, позивач вважає, що відповідач мав сплатити за послуги з транспортування газу, суму, яка відповідно до розрахунку позивача складає - 1652,87грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем вказаної суми боргу, позивач, з врахуванням положень ст. 625 ЦК України, розрахував 112,40грн. - інфляційних витрат та 106,24 грн. - 3% річних, які також вимагає стягнути з відповідача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору, відповідно ст. 3 ЦК України.

Згідно п. 1, ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ч. 1 ст. 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

В той же час, ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.

Аналогічні положення містить і ГК України.

Частиною 2 статті 12 Закону України „Про трубопровідний транспорт" визначено, що підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють прий мання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з ме тою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на осно ві договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.

У відповідності до статті 13 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу", транспортування природного газу здійснюється відповідно до договору. За договором транспортування природного газу газотранспортне підприємство зобов'язується транспортувати природний газ, довірений йому замовником, магістральними трубопроводами до пункту приймання-передачі газу та передати його замовнику, а замовник зобов'я зується сплатити газотранспортному підприємству встановлену в договорі вартість транспортування.

Пунктом приймання-передачі газу є об'єкт Єдиної газотранспортної системи Украї ні, на якому здійснюється передача природного газу між учасниками газового ринку, обладнаний вузлом обліку природного газу.

Отже, з наведеного суд робить висновок, що єдиною підставою для надання послуг з транспортування природного газу є Договір, укладений сторонами у встановленому порядку.

Відповідно п. 1 ч. 1ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Проте, надана позивачем копія Договору не підписана представником відповідача та не містить відповідної печатки та підпису уповноваженої особи Приватного підприємства „РЕМЕРЦЕНТР".

Тобто, суд не вбачає підстав вважати Договір №458-Т від 21.11.2011р. на транспортування природного газу магістральними трубопроводу укладеним.

Отже, будь-які посилання на умови вказаного Договору в обґрунтування позову є безпідставними.

Крім того, в якості доказу надсилання вказаного Договору відповідачу позивач надав суду копію листа від 21.11.2011р. № 21-2108, який містить підпис та дату проставлену невстановленою особою: „22.11.2011 „підпис"".

Суд не вважає вказаний лист належним доказом отримання відповідачем двох екземплярів Договору № 458-Т від 21.11.2011р. Більш того, навіть отримання відповідачем проектів договору - не свідчить про погодження Приватного підприємства „РЕМЕРЦЕНТР" з умовами такого договору та про волевиявлення відповідача на укладення цього договору.

Оскільки Договір, на неналежне виконання якого посилається позивач, як на підставу позову, не був укладений між сторонами, а позивач не надав належних доказів укладення такого договору і не обґрунтував з яких підстав цей договір було б можна вважати укладеним - суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення боргу по цьому Договору.

Оскільки позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат є похідними від вимог про стягнення суми основного боргу, то у задоволені цих вимог, також, слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Укртрансгаз" в особі Філії „Управління магістральних газопроводів „Прикарпаттрансгаз" Публічного акціонерного товариства „Укртрансгаз" до Приватного підприємства „РЕМЕРЦЕНТР" про стягнення заборгованості в сумі 1871,51грн., не обґрунтовані, матеріалами справи не підтверджені, тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.07.2014р.

Суддя Погребна К.Ф.