Постанова № 39849978, 15.07.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 липня 2014 р. № 820/9175/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

за участю секретарі судового засідання Хмелівської Н.М.,

представника позивача - Швець Р.П.,

представник відповідача - Буряківського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новохім" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «НОВОХІМ», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 січня 2014 року № 0000042211 та № 0000052211, прийняті Західною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем була проведена документальна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт. На підставі вказаного акту перевірки №9/20-33-22-01-07/32132936 від 09.01.2014 року відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 23 січня 2014 року № 0000042211 та № 0000052211. Обставини, які викладені в акті перевірки, неправомірно кваліфіковані як порушення, що передбачені ст. 139 та ст.198 Податкового кодексу України, вищевказані порушення встановлено відповідачем при довільному трактуванні норм права та при грубому порушенні норм податкового законодавства. В основу встановленого відповідачем у висновках акту перевірки є викладені у акті перевірки висновки з приводу того, що позивачем не доведено факту придбання та необхідності придбання товарно-матеріальні цінностей у контрагента. Позивач не погоджується з вказаним висновком відповідача та зазначає, що обґрунтування відповідачем відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом у перевіряємому періоді з підстав вказаних вище не ґрунтується на нормах діючого законодавства України та свідчить про поверхневе проведення перевірки. У зв'язку із чим, позивач вважає, що податкові повідомлення - рішення від 23 січня 2014 року № 0000042211 та № 0000052211 є протиправними та підлягають скасуванню, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугував відображений в акті перевірки висновок про відсутність реальності господарських правовідносин із контрагентом позивача, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена документальна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новохім" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №9/20-33-22-01-07/32132936 від 09.01.2014 року (т. 1 а.с. 8-86) .

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новохім" п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-2010 року, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 198977 грн.; п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-2010 року, зі змінами та доповненнями, в результаті занижено податок на додану вартість у сумі 168934 грн. (т. 1 а.с.84).

На підставі вказаного акту перевірки №9/20-33-22-01-07/32132936 від 09.01.2014 року відповідачем були прийняті податкове повідомлення - рішення від 23 січня 2014 року № 0000042211 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 198977 грн. та податкове повідомлення - рішення від 23 січня 2014 року № 0000052211 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 168934 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 18219 грн. (т. 1 а.с.87-88).

З дослідженого акту перевірки №9/20-33-22-01-07/32132936 від 09.01.2014 року судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем та його контрагентом ТОВ "ХІМПОСТАЧСЕРВІС - 1".

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з ТОВ "ХІМПОСТАЧСЕРВІС - 1".

Матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новохім" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМПОСТАЧСЕРВІС-1" (продавець) було укладено договір № 7 від 05 січня 2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався надати на покупцю товар - хімічну продукцію та товари виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриманий товар (т. 1 а.с.185).

Реальність виконання умов укладеного договору № 7 від 05 січня 2011 року підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: видатковим накладними № ХП-0000002 від 05.01.2011р.; № ХП-0000003 від 13.01.2011р., № ХП-0000095 від 01.02.2011р.; № ХП-0000096 від 01.02.2011 р.; № ХП-0000096 від 02.02.2011 р.; № ХП-0000093 від 07.02.2011 р.; № ХП-0000197 від 01.03.2011 р.; № ХП-0000211 від 03.03.2011 р.; № ХП-0000216 від 04.03.2011 р.; № ХП-0000224 від 10.03.2011 р.; № ХП-0000230 від 11.03.2011 р.; № ХП-0000316 від 01.04.2011 р.; № ХП-0000317 від 04.04.2011 р.; № ХП-0000323 від 05.04.2011 р.; № ХП-0000340 від 08.04.2011 р.; № ХП-0000411 від 04.05.2011 р.; № ХП-0000412 від 05.05.2011 р.;№ ХП-0000417 від 10.05.2011 р.; № ХП-0000420 від 11.05.2011 р.; № ХП-0000429 від 12.05.2011 р.; № ХП-0000535 від 01.06.2011 р.; № ХП-0000541 від 03.06.2011 р.; № ХП-0000549 від 06.06.2011 р.; № ХП-0000551 від 07.06.2011 р.; № ХП-0000557 від 08.06.2011 р.; № ХП-0000564 від 09.06.2011 р.; № ХП-0000639 від 15.06.2011 р.; № ХП-0000657 від 04.07.2011 р.; № ХП-0000658 від 05.07.2011 р.; № ХП-0000665 від 06.07.2011 р.; № ХП-0000671 від 07.07.2011 р.; № ХП-0000667 від 08.07.2011 р.; № ХП-0000759 від 01.08.2011 р.; № ХП-0000763 від 02.08.2011 р.; № ХП-0000770 від 04.08.2011 р.; № ХП-0000780 від 05.08.2011 р.; № ХП-0000781 від 08.08.2011 р.; № ХП-0000882 від 01.09.2011 р.; № ХП-0000888 від 05.09.2011 р.; № ХП-0000910 від 07.09.2011 р.; № ХП-0000925 від 12.09.2011 р.; № ХП-0000934 від 13.09.2011 р.; податковими накладними № 110 від 05.01.2011р.; № 111 від 13.01.2011р., № 173 від 01.02.2011р.; № 174 від 01.02.2011 р.; № 177 від 07.02.2011 р.; № 2 від 01.03.2011 р.; № 19 від 03.03.2011 р.; № 24 від 04.03.2011 р.; № 23 від 04.03.2011 р.; № 33 від 10.03.2011 р.; № 37 від 11.03.2011 р.; № 8 від 01.04.2011 р.; № 9 від 04.04.2011 р.; № 15 від 05.04.2011 р.; № 35 від 08.04.2011 р.; № 2 від 04.05.2011 р.; № 3 від 05.05.2011 р.; № 9 від 10.05.2011 р.; № 21 від 11.05.2011 р.; № 31 від 12.05.2011 р.; № 5 від 01.06.2011 р.; № 16 від 03.06.2011 р.; № 22 від 06.06.2011 р.; № 26 від 07.06.2011 р.; № 33 від 08.06.2011 р.; № 41 від 09.06.2011 р.; № 62 від 15.06.2011 р.; № 11 від 04.07.2011 р.; № 12 від 05.07.2011 р.; № 17 від 06.07.2011 р.; № 24 від 07.07.2011 р.; № 31 від 08.07.2011 р.; № 1 від 01.08.2011 р.; № 5 від 02.08.2011 р.; № 13 від 04.08.2011 р.; № 23 від 05.08.2011 р.; № 24 від 08.08.2011 р.; № 7 від 01.09.2011 р.; № 11 від 05.09.2011 р.; № 29 від 07.09.2011 р.; № 45 від 12.09.2011 р.; № 53від 13.09.2011 р.

Отриманий товар був оприбуткований на складі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новохім" за адресою м. Харків, вул. Автогенна, 12, що підтверджується наявним у матеріалах справи договором оренди № 1/11 від 01.10.2010 року та № 1/09 від 01.09.2011 року (т. 1 а.с. 174-179)

Переміщення товару відбувалося за рахунок покупця- Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новохім" на автомобілі ГАЗ 330214, державний номерний номер НОМЕР_3, який використовується відповідно до умов договору оренди автомобіля № 6 від 14.06.2008 року та підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, що наявні в матеріалах справи.

Згідно даних книги реєстрації довіреностей Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новохім", фактично товар від ТОВ "ХІМПОСТАЧСЕРВІС-1" був отриманий завідуючим складом Яротенко Т.М., на що йому були видані відповідні довіреності, що підтверджується витягом з реєстру довіреностей наявного в матеріалах справи.

Зобов'язання по оплаті товару, що був отриманий від ТОВ "ХІМПОСТАЧСЕРВІС-1", були виконані ТОВ"Компанія "Новохім" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.

В подальшому придбаний у ТОВ "ХІМПОСТАЧСЕРВІС - 1" товар був використаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новохім" у власній господарській діяльності, а саме: реалізовано на адресу покупців, що підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями.

Суд зазначає, що про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

За статтею 1 розділу 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" "Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності."

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці,

Відповідно до пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На підставі п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України "Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу ( крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником."

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-V: Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються із витрат операційної діяльності ( собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрат та витрат банківських установ) та інших витрат.

Згідно змісту п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України "Витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України "Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг".

Згідно п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України "до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат".

Згідно п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача первинних документів бухгалтерського обліку та факт використання придбаного за цими документами в господарській діяльності є підставою для віднесення витрат на придбання товарів до валових витрат суб'єкта у відповідному періоді.

Також суд звертає увагу, що ні під час перевірки, ні під час розгляду справи у відповідача відсутні зауваження щодо оформлення первинних документів бухгалтерського обліку у вищезазначених правочинах за перевіряємий період.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Однак, в даному випадку виконання договорів між позивачем та його контаргентом підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, виписками з банк, товарно-транспортними накладними.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентом виконано кожною стороною цього договору, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними. Сторони претензій одна до одної не мали.

Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагент належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України .

Вказані норми також кореспондуються із положеннями Закону України "Про податок на додану вартість".

Посилання представника відповідача в акті перевірки №9/20-33-22-01-07/32132936 від 09.01.2014 року про те, що ним отримано від ДПІ у Київському районі м. Харкова акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ХІМПОСТАЧСЕРВІС - 1" та акт "Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "ХІМПОСТАЧСЕРВІС - 1", суд не приймає до уваги виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 порядку №1232 від 27.12.2010 року про проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок передбачено, що зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Тому, у податкового органу не було законних підстав робити висновок про нереальність здійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ "ХІМПОСТАЧСЕРВІС - 1" лише на підставі акту "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ХІМПОСТАЧСЕРВІС - 1", оскільки контрагент позивача фактично не перевірявся, документи первинного та бухгалтерського обліку ТОВ "ХІМПОСТАЧСЕРВІС - 1" досліджені не були.

Щодо посилань на акт "Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "ХІМПОСТАЧСЕРВІС - 1" суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи, що відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно податкових повідомлень - рішень від 23 січня 2014 року за № 0000042211 та № 0000052211, не виконано, та наявність належним чином оформлених первинних документів, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже є такими, що підлягають скасуванню.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новохім" є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новохім" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 23 січня 2014 року за № 0000042211 та № 0000052211.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 21.07.2014р.

Суддя С.О. Чудних