Постанова № 39849730, 17.07.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2014 року м.ПолтаваСправа № 816/2343/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лайко О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Войко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

17 червня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанови Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції від 23 вересня 2013 року ВП№38007576 про стягнення з боржника виконавчого збору.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на незгоду з оскаржуваною постановою, оскільки вимоги постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №30007576 від 17.07.2013 ОСОБА_1 було виконано добровільно. На підтвердження сплати штрафу в сумі 510 грн позивач надавав відповідачу квитанцію від 28.08.2013, разом з тим, останнім з невідомих причин вказана квитанція прийнята не була. Натомість, було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 51 грн. Позивач наголошував на тому, що державним виконавцем не було вчинено жодних дій щодо примусового виконання постанови від 17.07.2013 ВП№38007576. У зв'язку з цим, як на думку ОСОБА_1, у відповідача відсутні підстави для стягнення з нього виконавчого збору в сумі 51 грн.

17 липня 2014 року позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, у прохальній частині якої останній просив лише скасувати постанову Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції від 23 вересня 2013 року ВП№38007576 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Позивач в судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити з урахування заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила суд відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень посилалась на правомірність оскаржуваної постанови. Вказувала на те, що постановою про відкриття виконавчого провадження від 17.07.2013 ВП№38007576 ОСОБА_1 було надано семиденний строк до 24.07.2013 для добровільного виконання постанови ВДАІ №СЕІ096014 від 27.04.2013 року про накладення штрафу в сумі 510 грн. Разом з тим, боржником вказаний вище штраф було сплачено лише 28 серпня 2013 року. Боржником не було виконано вимоги державного виконавця у встановлений для добровільного виконання строк. Таким чином, відповідачем правомірно та обґрунтовано на підставі статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" постановою від 23.09.2013 було стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір в сумі 51 грн. Тому оскаржувана постанова скасуванню не підлягає.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що 17 липня 2013 року старшим державним виконавцем Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Радченко В.В. було відкрито виконавче провадження №38007576 щодо виконання постанови ВДАІ №СЕІ096014 від 27.04.2013 про накладення штрафу в сумі 510 грн. Вказаною постановою надано семиденний строк для добровільного виконання виконавчого документа до 24 липня 2013 року.

Згідно квитанції від 28.08.2013 ОСОБА_1 було сплачено штраф в сумі 510 грн., накладений постановою ВДАІ №СЕІ096014 від 27.04.2013. Як стверджував позивача, того ж дня він звернувся до державного виконавця Октябрського ВДВС з проханням долучити до матеріалів виконавчого провадження вказану квитанцію та винести постанову про закриття виконавчого провадження.

22 листопада 2013 року старшим державним виконавцем Октябрського ВДВС було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №38007576 у зв'язку зі сплатою боржником стягуваної суми.

У зв'язку з несплатою ОСОБА_1 штрафу у строк для добровільного виконання, 23 вересня 2013 року державним виконавцем Радченко В.В. було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 51 грн.

Не погоджуючись зі вказаною постановою, вважаючи її протиправною та необґрунтованою, позивач звернувся до суду з вимогою про її скасування.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові та перевіряючи її на відповідність вищевказаним критеріям, суд виходить з наступного.

Основним завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Особливості провадження в адміністративних справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби передбачені статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (надалі - Закон № 606-XIV) в редакції, чинній на момент винесення спірної постанови, визначено перелік виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою. До таких, крім іншого, відносяться постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно статті 25 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як було встановлено у ході розгляду справи та підтверджується її матеріалами, 17 липня 2013 року старшим державним виконавцем Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Радченко В.В. було відкрито виконавче провадження №38007576 щодо виконання постанови ВДАІ №СЕІ096014 від 27.04.2013 про накладення штрафу в сумі 510 грн. Вказаною постановою боржнику ОСОБА_1 надано семиденний строк для добровільного виконання виконавчого документа до 24 липня 2013 року.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону № 606-XIV, сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, постанову ВДАІ №СЕІ096014 від 27.04.2013 про накладення штрафу в сумі 510 грн. ОСОБА_1 було виконано 28 серпня 2013 року, що підтверджується долученою до позовної заяви квитанцією, тобто за межами строку, наданого для добровільного виконання виконавчого документа.

Згідно статті 28 Закону № 606-XIV, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

З огляду на викладені вище обставини, державний виконавець Октябрського ВДВС дійшов висновку, що, оскільки ОСОБА_1 штраф в сумі 510 грн. було сплачено 28.08.2013, тобто поза межами строку для добровільного виконання виконавчого документа, боржник зобов'язаний сплатити виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню.

Суд знаходить такі висновки відповідача необґрунтованими, а постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.09.2013 ВП№38007576 - протиправною, з огляду на наступне.

Як стверджував у ході розгляду представник відповідача, постанова про відкриття виконавчого провадження від 17.07.2013 ВП№38007576 направлялась ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що жодних доказів на підтвердження вказаного Октябрським ВДВС надано не було. Крім того, при дослідженні наданих матеріалів виконавчого провадження №38007576 судом також не було виявлено рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Вказане ставить під сумнів твердження відповідача та позбавляє суд можливості дійти висновку, що позивачем було вчасно отримано постанову про відкриття провадження від 17.07.2013.

Посилання представника відповідача про те, що відповідне рекомендоване повідомлення знаходиться у відділі канцелярії Октябрського ВДВС у матеріалах вихідної кореспонденції, суд оцінює критично, оскільки вони, знову ж таки, не підтверджені жодними доказами і вимогу суду надати такі докази - представником відповідача проігноровано.

Натомість, судом встановлено, що у матеріалах виконавчого провадження міститься акт державного виконавця від 01.04.2014, яким зафіксовано пропозицію ОСОБА_1 написати заяву, якою відобразити той факт, що він не отримував копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.07.2013.

Крім того, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач у ході розгляду справи наголошував на тому, що ОСОБА_1 не зобов'язаний сплачувати виконавчий збір в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, оскільки накладений штраф в сумі 510 грн. останнім було сплачено добровільно, при цьому державним виконавцем не було вчинено жодних дій щодо примусового виконання виконавчого документа та стягнення штрафу.

Заперечуючи проти вказаного, представник відповідача посилався на наявність у матеріалах виконавчого провадження відповідних актів державного виконавця, що, як на думку відповідача, підтверджують факт вчинення державним виконавцем дій щодо примусового виконання виконавчого документа та стягнення накладеного штрафу в сумі 510 грн.

Суд критично оцінює такі твердження відповідача, з огляду на наступне.

У ході дослідження матеріалів виконавчого провадження №38007576 судом було досліджено Акт державного виконавця від 01.04.2014, яким зафіксовано пропозицію державного виконавця Городничому В.В. написати заяву, у якій відобразити той факт, що останній постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.07.2013 не отримував.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що вказаний акт було складено 01 квітня 2014 року, у той час як виконавче провадження №38007576 відповідною постановою закінчено 22 листопада 2013 року.

Крім того, матеріали виконавчого провадження містять Акт державного виконавця від 05.08.2013, у якому зазначено, що "за результатами виходу за адресою ОСОБА_1 боржника не виявлено, а зі слів сусідів, позивач за даною адресою не проживає". Разом з тим, суд звертає увагу, що в даному акті не вказано адресу, за якою виходив державний виконавець, тобто не можливо встановити достовірність тверджень відповідача. Жодних інших пояснень представником відповідача суду надано не було.

Таким чином, з огляду на викладені вище факти в їх сукупності, суд доходить висновку, що вказані Акти державного виконавця не можуть бути беззаперечними доказами вчинення державним виконавцем дій щодо примусового виконання виконавчого документа та стягнення накладеного штрафу в сумі 510 грн. Інших доказів на підтвердження здійснення дій щодо примусового стягнення коштів суду надано не було.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного суду України встановлено, що відповідно до статей 45, 46 Закону N 606-XIV (606-14) витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

В даному випадку державним виконавцем не було надано суду доказів вчинення дій щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 накладеного штрафу в сумі 510 грн., таким чином суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 51 грн.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятої ним постанови та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Зважаючи на те, що постанова державного виконавця є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає необхідним визнати протиправною і скасувати постанову Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції від 23 вересня 2013 року ВП№38007576 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Судові витрати за даним адміністративним позовом відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7 - 11, 71, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції від 23 вересня 2013 року ВП№38007576 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 22 липня 2014 року .

Суддя І.Г. Ясиновський