Постанова № 39848103, 18.07.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2014 р. Справа № 5021/1181/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Івакіна В.О. , суддя Бондаренко В.П.

при секретарі - Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивача - Омельчук С.В. (довіреність б/н від 12.05.2014 року);

відповідача - Панченко Н.О. (ордер серія КВ №008300 від 14.17.2014 року);

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх.№1687С/1-43) на рішення господарського суду Сумської області від 28 травня 2014 року у справі №5021/1181/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Навігатор Л", м. Київ,

до Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод", м. Конотоп, Сумська область,

про стягнення 941568 грн. 35 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з відповідача збитків на загальну суму 941568 грн. 35 коп., у тому числі: 94585 грн. 20 коп. - 100% передоплати, здійсненої позивачем відповідачу, 846983 грн. 15 коп. інших збитків, які виникли внаслідок невиконання зобов'язання, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 27.05.2013 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 р. у справі №5021/1181/12 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 456243 грн. 55 коп. збитків, 9124 грн. 87 коп. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.02.2014р. скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 р. та рішення господарського суду Сумської області від 27.05.2013 р., а справу передано на новий судовий розгляд у іншому складі суду.

Рішенням господарського суду Сумської області від 28.05.2014 року у справі №5021/1181/12 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Зражевський Ю.О., суддя Лиховид Б.І., суддя Джепа Ю.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду Сумської області від 28.05.2014 року у справі №5021/1181/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а саме: стягнути з Публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" збитків в сумі 466703,55 грн., з якої 100% передоплати здійсненої позивачем відповідачу за роботу у розмірі за роботу у розмірі 94585,20 грн., та суму завданих збитків у розмірі 372118,35 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 15.07.2014 року.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2014 року у зв'язку з відпусткою судді Пелипенко Н.М. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Івакіна В.О., суддя Бондаренко В.П.

15.07.2014 року представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу (вх.№5573), в якому вважає апеляційну скаргу позивача такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Крім того, представник відповідача подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи довідки з ЄДРЮОФОП (вх.№5574) для долучення до матеріалів справи та про здійснення технічної фіксації судового процесу (вх.№5575), які задоволені судом.

В судовому засіданні представник позивача надав доповнення до апеляційної скарги (вх.№5602).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами ТОВ НВП "Навігатор Л" звернулося до ПАТ "Конотопський арматурний завод" з листом від 31.05.2010 року вих. № А20-132, в якому просило останнього провести кування двох циліндричних заготовок зі сталі 60Х3Г8Н8В. Для цього відповідачу позивачем була надана заготовка розміром: O940+5 / O600-5 х 810+3 (вага 1 шт. 2615 кг.). Необхідні розміри поковки O1100+-14 / O857+-15 х 806+15.

При куванні позивач просив відповідача застосувати оправу для розкочування O300 х 4200, яка знаходиться у відповідача на відповідальному зберіганні.

ПАТ "Конотопський арматурний завод" 02.06.2010 року було направлено ТОВ НВП "Навігатор Л" лист № 40/520у, в якому зазначено, що відповідач має технологічну і виробничу можливість виготовити з сировини позивача наступну продукцію: поковку O1100+-15 / O857+-15 х 806+15 з марки сталі 60ХЗГ8Н8В в кількості 2 штуки ціною за одиницю 26 188, 00 грн. без ПДВ. Термін виготовлення продукції протягом 15-ти днів з моменту надходження 100% передоплати на розрахунковий рахунок підприємства і надання матеріалу.

Позивач листом № А20-219 від 22.11.2010 року повідомив ПАТ "Конотопський арматурний завод", що ним буде поставлено 2 заготовки для кування. Крім того, у даному листі був описаний технологічний процес кування (розкочування).

ТОВ НВП "Навігатор Л" платіжним дорученням № 2627 від 31.05.2010 року перерахувало на рахунок ПАТ "Конотопський арматурний завод" кошти у сумі 62 851, 20 грн. з урахуванням ПДВ.

Листом № 48/266 від 27.12.2010 року відповідач повідомив позивача про те, що ПАТ "Конотопський арматурний завод" двічі виконував перекування переданих позивачем двох заготовок розміром O940/O600 х 810 по технології, вказаній позивачем в листі № А20-219 від 22.11.2010 року з температурним інтервалом кування 600°С - 300°С. За два перекування деформація заготовок по діаметрам склала не більше 0,01 і на даний час поковки мають наступні розміри: O947/O610 х 810 та O950/O615 х 810. Результати деформації поковок на гідравлічному пресі при температурі набагато нижче температури закінчення кування (850°С) вказують на неприпустимість даної технології для досягнення необхідної геометрії поковок і призвело до збільшення затрат на 26 445, 00 грн. без ПДВ.

Відповідач запропонував перекування заготовок виконати по наступній технології:

1. Розкачування заготовок до оптимальних розмірів з температурним інтервалом кування 1100-850°С.

2. Охолодження поковок на повітрі до Т = 600°С, обкатка поковок до необхідних розмірів.

3. Посадка поковок після кування в піч з Т = 550°С, охолодження з піччю.

У зв'язку з цим, відповідач запропонував позивачеві сплатити непередбачені витрати у розмірі 26 445, 00 грн.

Згідно з рахунком № 64 від 20.04.2011 року позивач за виконання робіт відповідачем платіжними дорученнями № 343 від 20.04.2011 року, № 2899 від 20.04.2011 року перерахував на рахунок останнього 31 734, 50 грн. з урахуванням ПДВ.

Таким чином, позивачем на користь відповідача за кування двох циліндричних заготовок зі сталі 60Х3Г8Н8В були перераховані кошти у розмірі 94 585, 20 грн., що підтверджується витягами з банківських виписок за період з 01.04.2011 по 31.04.2011 року та за період з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року.

ПАТ "Конотопський арматурний завод" 11.05.2011 року на адресу ТОВ НВП "Навігатор Л" був направлений лист № 78/89, в якому повідомлялося, що в результаті експериментальної переробки злитків кілець зі сталі 60Х3Г8Н8В в поковки (напівгаряча ковка, термообробка, гаряча ковка, напівгаряча ковка) по погодженим технологіям на останньому його етапі виникли не прогнозовані відповідачем дефекти на поверхні поковки. Вони з'явилися у вигляді відносно глибоких продольних тріщин на внутрішній поверхні кілець по всій їх висоті. По оцінці розмірів дефектів поковки не можуть бути використані за їх прямим призначенням та підлягають переплавці. Пояснити їх виникнення у відповідача відсутні можливості у зв'язку з обмеженістю інформації поведінки та властивостей сталі марки 60Х3Г8Н8В при застосуванні різних температур. Тому, у зв'язку з цим просив позивача направити компетентного представника для прийняття рішення з цих питань у разі його зацікавленості.

ТОВ НВП "Навігатор Л" 11.05.2011 року на адресу ПАТ "Конотопський арматурний завод" був направлений лист № А 20-106, в якому у зв'язку з браком, що стався при розкочуванні (куванні) кілець зі сталі 60Х3Г8Н8В та стислими термінами поставки готових виробів з вищевказаних кілець, просив організувати відвантаження бракованих кілець для подальшої переплавки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не було виконано взятих на себе зобов'язань з виготовлення поковки, отримавши за роботу 100% передоплати, крім того останнім було повністю зіпсовано надані позивачем механічно оброблені кільця зі сталі, на виготовлення яких позивачем було витрачено значні кошти, час та трудові ресурси, тим самим, завдавши останньому значних матеріальних збитків. У зв'язку з тим, що відповідач не виконав роботи з виготовлення поковок здійснена позивачем 100% передоплата підлягає поверненню в повному обсязі, а саме у розмірі 94 585, 20 грн.

Окрім того, позивачем зазначено, що до передачі кілець відповідачу для поковки на купівлю матеріалів та витрат на виготовлення кілець, а потім на роботу по порізці бракованих поковок та передачу матеріалу для (переплавки) відливки методом ЕШЛ нового виливка було витрачено значні матеріальні кошти у розмірі 846 983, 15 грн., які є збитками, завданими ТОВ НВП "Навігатор Л" ПАТ "Конотопський арматурний завод", та підлягають стягненню з відповідача.

Відмовляючи при новому розгляді в задоволенні позовних вимог, господарським судом Сумської області застосовано до спірних правовідносин строк позовної давності.

Проте, розглянувши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, щодо необґрунтованості позовних вимог з огляду на наступне.

У п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні, зокрема такого яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

У ч. 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правовідносини, які склалися між сторонами за своїм змістом є правовідносинами підряду, всі істотні умови були погоджені сторонами в листуванні.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завдання другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 2 статті 837 Цивільного кодексу України встановлює, що договір підряду може укладатись на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.

З матеріалів справи вбачається, що сторони погодили істотні умови для даного виду договорів: предмет договору, вартість робіт, з переданням результату робіт Позивачу. Позивач зобов'язався прийняти та оплати виконану роботу на умовах 100% передоплати.

Додатково сторони в листі № А20-219 від 22.11.2010 погодили виконання робіт з матеріалу замовника та за технологією, обумовленою Замовником (т.1 а.с.30).

Позивач (Замовник) схвалив дії Відповідача (Виконавця), перерахувавши платіжним дорученням № 343 від 20.04.2011 року та платіжним дорученням № 2899 від 20.04.2011 р. на рахунок відповідача суму у розмірі 31 734 грн. 50 коп. з урахуванням ПДВ.

11.05.2011 року листом № А 20-106 від 11.05.2011 року Позивач надав розпорядження позивачу у зв'язку з браком, що стався при розкочуванні організувати відвантаження виробів для подальшої переплавки. (т.1 а.с.33)

12.05.2011 року кільця були відвантажені Відповідачем позивачу на підставі товарно-транспортної накладної № 53 від 12.05.2011 року. (т.1 а.с.34-35).

З наведеного вище вбачається, що Позивач (Замовник) прийняв результат робіт к перевезенню власним транспортним засобом, без врахування приписів закону - статей 853, 882 ЦК України щодо обов'язку замовника прийняти роботу, виконану підрядником, оглянути її і разі виявлених допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Як роз'яснено судам в пункті 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.10.2013 № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України), відповідно до приписів частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

В матеріалах справи відсутній такий акт, крім того, позивач зазначив в позовній заяві, що «акт виконаних робіт» позивачем не підписувався». Отже, в момент отримання результату робіт Замовник в належний спосіб не заявив про недоліки робіт Підряднику.

Оскільки, в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України, замовник своєчасно не заявив про недоліки, він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено належними доказами факту порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань.

Позивачем не доведено належними доказами відступлення Відповідачем від умов договору, а відтак, вимога про стягнення збитків є безпідставною.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення збитків.

Частиною другої статті 852 ЦК України передбачено, що замовник має право на відшкодування збитків, якщо будуть виявлені істотні відступи від умов договору або інші істотні недоліки.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У ч. 1 ст. 225 ГК України закріплено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

При цьому, мають бути наявні усі елементи такого правопорушення: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено наявність складу цивільного правопорушення у діях ПАТ "Конотопський арматурний завод", а отже й правових підстав для задоволення позову в частині стягнення збитків в сумі, визначеної позивачем немає.

Зокрема, вимога про стягнення вартості зіпсованих патрубків у розмірі 246 542, 20 грн., враховуючи вартість повернутого матеріалу, як сировини для подальшого використання, виходячи із середньої вартості металобрухту, зазначеної ТОВ НВП "Навігатор Л" 2 000, 00 грн. за 1 000 кг, є необґрунтованою.

Згідно з ч. 3 ст. 225 ГК України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (ч. 4 ст. 225 ГК України).

Разом з тим, всупереч абз. 1 ч. 1 ст. 225 ГК України, згідно з яким вартість втраченого майна визначається відповідно до вимог законодавства, позивачем не було доведено належними та допустимими доказами відповідність такого розрахунку встановленим цінам на відповідну сировину.

Вимоги ТОВ НВП "Навігатор Л" в частині стягнення вартості понесених ним додаткових витрат внаслідок порушення зобов'язання ПАТ "Конотопський арматурний завод" у розмірі 361 658, 35 грн., які складаються із вартості робіт по порізці купленої труби, придбання полотна для порізки труби, термообробки поковки сталі, вартості електродів для виконання робіт по порізці бракованих поковок, робіт з відливки нового виливка кільця, а також відмовляючи у стягненні збитків в іншій частині, які складаються зокрема з вартості робіт по відсверлюванню поковки та механічної обробки заготовок, не обґрунтовані щодо доцільності виконання усіх таких робіт, понесених у зв'язку з цим витрат та обґрунтованості і правильності включення таких сумарних величин у розрахунок, а отже не визначено достовірно розмір збитків та наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, заявленими до стягнення позивачем.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, позов є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що господарським судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено вимоги пункту 3 частини 2 статті 84 Господарського процесуального кодексу України відносно застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності.

Відповідно до частини 2 статті 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до пункту 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" Порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1 - 7 частини третьої статті 104 ГПК, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі й тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 ГПК приймає нове рішення.

Якщо порушення норм процесуального права не підпадає під ознаки, зазначені у пунктах 1 - 7 частини третьої статті 104 ГПК, господарський суд оцінює порушення норм процесуального права, виходячи з конкретних обставин справи та приписів частини другої зазначеної статті ГПК.

Не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги позивача колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 43, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області 28 травня 2014 року у справі №5021/1181/12 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 18.07.2014 р.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Бондаренко В.П.