Рішення № 39847954, 14.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9083/14 14.07.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Крапивній А.М., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Будсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мєра макс", Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі відокремленого підрозділу Київської філії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

про стягнення 242 794,52 грн.

за участю представників:

від позивача :Белінський С.Є. - пред. за дов. № 260514/1 від 26.05.2014 р. від відповідача-1: від відповідача-2: від третьої особи:не з'явився не з'явився Костюченко І.В. - представник за довіреністю № 09-3280/14 від 06.06.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер Будсервіс" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мєра макс" (далі - відповідач-1), Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі відокремленого підрозділу Київської філії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" (далі - відповідач-2) про стягнення 242 794,52 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору банківського рахунку № 3812Р-21Ю від 21.03.2013 р. в частині своєчасного проведення розрахункових операцій за дорученням клієнта, внаслідок чого у нього, а також у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мєра макс" в силу договору поруки від 16.04.2014 р. утворилась заборгованість в сумі 242 794,52 грн.

У позові ТОВ "Лідер Будсервіс" просить суд стягнути з солідарно з ТОВ "Мєра макс", ПАТ "Комерційний банк "Південкомбанк" грошові кошти у вигляді залишку на рахунку у розмірі 242 794,52 грн.

05.06.2014 р. ухвалою господарського суду міста Києва до розгляду справи залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

До початку розгляду справи по суті представник позивача подав заяву про зміну предмету позову, яка згідно ст. 63 ГПК України була повернута ТОВ "Лідер Будсервіс" у зв'язку з невиконанням вимог ст. 54-57 ГПК України

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

У судове засідання, призначене на 14.07.2014 р., представники відповідачів не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.

Представник відповідача-2 - ПАТ "Комерційний банк "Південкомбанк" подав через канцелярію суду відзив, в якому проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні у зв'язку з тим, що банк віднесено до категорії неплатоспроможних, розпочато процедуру його виведення з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації, а, отже, кошти не можуть бути перераховані відповідачу у загальному порядку. Крім того, зазначив, що на рахунки банку накладено арешт.

Позиція відповідача-1 - ТОВ "Мєра макс" з приводу заявленого позову суду невідома.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб проти позову заперечив, також зазначив, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 23.05.2014 р. № 305 та рішення Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 37 від 26.05.2014 р. ПАТ "Комерційний банк "Південкомбанк" віднесено до категорії неплатоспроможних та розпочато процедуру виведення його з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації, а тому відповідач не має змоги перерахувати грошові кошти позивачу.

За таких обставин суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами без участі представників відповідачів відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, 21.03.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер Будсервіс" (клієнт) та відповідачем-2 - Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі Київської філії ПАТ "Комерційний банк "Південкомбанк" (банк), був укладений договір банківського рахунку № 3812Р-21Ю, відповідно до якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № 26005028611001 в гривнях, відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів НБУ та умов цього договору та здійснює його розрахункове-касове обслуговування.

Згідно з п. 2.1.5 договору банк зобов'язаний своєчасно здійснювати всі види розрахунково-касових операцій за рахунком клієнта згідно з тарифами банку та окремими рішеннями кредитного комітету банку щодо кредитування рахунку, відповідно до умов цього договору та законодавства України;

Відповідно до п. 8.4 договору в разі закриття рахунку залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується протягом 3 банківських днів на інший рахунок, вказаний клієнтом.

Відповідно до п. 9.5 договору цей договір є укладеним на невизначений строк і набуває чинності з дня його підписання сторонами. Дія договору припиняється за згодою сторін або у випадках, передбачених чинним законодавством України та цим договором.

У судовому засіданні встановлено, що на порушення умов вказаного договору банк не виконав платіжні доручення позивача, а саме: № 2 від 28.03.2014 р., №№ 3-6 від 28.03.2014 р.

У зв'язку з цим позивач повідомив банк листом № 15-04/2014-1 від 15.04.2014 р. про розірвання договору банківського рахунку № 3812Р-21Ю від 21.03.2014 р. та обов'язку повернення йому грошових коштів у сумі 240 000,00 грн., які знаходяться на рахунку ТОВ "Лідер Будсервіс" № 26005028611001, а також подав заяву про закриття поточного рахунку.

Отже, станом на день розгляду справи договір банківського рахунку № 3812Р-21Ю від 21.03.2014 р., укладений між позивачем та банком, розірвано.

Також у судовому засіданні встановлено, що на забезпечення виконання банком зобов'язань за договором банківського рахунку, 16.04.2014 р. між позивачем - ТОВ "Лідер Будсервіс" (кредитор) та відповідачем-1 - ТОВ "Мєра макс" (поручитель) був укладений договір поруки.

Відповідно до п. 2.1 цього договору поручитель поручається перед кредитором за належне виконання банком зобов'язання - повернення грошових коштів в сумі 240 000,00 грн. кредитору в строк 3 банківських днів від дати розірвання договору, тобто до 22.04.2014 р.

23.04.2014 р. листом № 230414/1 ТОВ "Лідер Будсервіс" звернувся до ТОВ "Мєра макс" з вимогою виконати зобов'язання за договором поруки від 21.03.2014 р. Проте, зазначена вимога залишена поручителем без відповіді та задоволення.

Зазначені фактичні обставини у справі встановлені судом та підтверджуються матеріалами справи, предметом спору є наявність чи відсутність підстав для солідарного стягнення з відповідачів - ТОВ "Мєра макс" та ПАТ "Комерційний банк "Південкомбанк" суми, яка знаходиться на рахунку позивача, та нараховані на неї штрафні санкції у загальному розмірі 242 794,52 грн. за договором банківського рахунку № 3812Р-21Ю від 21.03.2014 р.

Відповідно до положень статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно з п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, суд приходить до висновку, що невиконанням договору було порушене майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належним йому майном, яким, у розумінні статей 177, 190 ЦК України, є грошові кошти, у т.ч., враховуючи положення пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", які існують у формі записа на поточному рахунку позивача № 26005028611001, відкритому у банку.

Разом з тим, судом встановлено, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) 26.05.2014 р. прийнято рішення № 37 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у відповідача.

Тимчасову адміністрацію в банку запроваджено строком на 3 місяці з 26.05.2014 р. по 25.08.2014 р.

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказуванню.

Відтак, станом на момент вирішення спору у відповідача запроваджена тимчасова адміністрація.

Відповідно до частини 1 статті 1074 ЦК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 18.05.2010 р. № 2258-VI, від 04.11.2010 № 2677-VI) обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Отже, починаючи з 09.03.2011 р. (дата набрання чинності Законом України від 04.11.2010 р. № 2677-VI про внесення змін) випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Статтею 36 даного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Судом враховано, що пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується фондом.

Однак, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значенні "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".

Відтак, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Разом із цим, указаний Закон не дає визначення поняття "кредитор банку". Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Виходячи з положень частини 1 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За змістом пункту 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Отже, враховуючи вище наведені положення, та, зокрема, положення статей 177, 190, 509 ЦК України, зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритому у відповідача, на його рахунок в іншому банку чи на рахунок контрагента позивача є майновим зобов'язанням.

Відтак, виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є кредитором банку на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і тому не можуть бути задоволені його вимоги (у т.ч. спірні) до відповідача від часу запровадження у останньому тимчасової адміністрації.

Розглядаючи спір по суті, судом враховано, що відповідно до пункту третього частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

У матеріалах справі відсутні докази про те, що уповноважена особа фонду дала дозвіл на повернення грошових коштів з рахунку відповідача.

Крім того, виходячи зі змісту статей 39, 40 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку) у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково.

Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими фондом.

Відтак, із огляду на викладене, підстав для задоволення позову про стягнення грошових коштів, що обліковуються на рахунку, відкритому у відповідача-2 з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк", у суду немає.

Щодо вимог позивача про стягнення грошових коштів з ТОВ "Мєра макс" у солідарному порядку відповідно до договору банківського рахунку та договору поруки суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки на підставі п. 2 ст. 554 ЦК України.

Згідно з п. 1.2 договору поруки зобов'язанням боржника є - зобов'язання банку з повернення грошових коштів кредитору, яке виникло у зв'язку із розірванням договору банківського рахунку № 3812Р-21Ю від 21.03.2014 р. на підставі заяви-повідомлення кредитора від 16.04.2014 р. та заяви про закриття рахунку від 16.04.2014 р. до повного виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 1.3 договору поруки належне виконання зобов'язання це - повернення боржником грошових коштів в сумі 240 000,00 грн. кредитору в строк 3 банківських дні від дати розірвання договору, тобто до 22.04.2014 р.

Згідно з п. 3.1 договору поруки у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Як вбачається з п. 2.3 договору поруки, за цим договором забезпечується виконання зобов'язання частково. Загальний обсяг відповідальності поручителя перед кредитором не може перевищувати 500,00 грн.

Зважаючи на встановлені обставини у справі та умови договору поруки, суд приходить до висновку, що з ТОВ "Мєра макс" підлягає стягненню заборгованість у сумі 500,00 грн. відповідно до п. 2.3 договору поруки, а, отже, позов задовольняється судом частково.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Будсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мєра макс", Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі відокремленого підрозділу Київської філії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення 242 794,52 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мєра макс" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, офіс 519, ідентифікаційний код 38343638) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Будсервіс" (03141, м. Київ, вул. Городня, буд. 38, оф. 27, ідентифікаційний код 38639124) заборгованість у розмірі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мєра макс" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, офіс 519, ідентифікаційний код 38343638) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Будсервіс" (03141, м. Київ, вул. Городня, буд. 38, оф. 27, ідентифікаційний код 38639124) витрати по сплаті судового збору в розмірі 25 (двадцять п'ять) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 14 липня 2014 року.

Повний текст рішення підписаний 21 липня 2014 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна