Постанова № 39847743, 16.07.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2014 року № 813/4276/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Думич Х.М.,

за участю представника відповідача Антоняка Б.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу Держземагенства у м. Львові Головного управління Держземагенства України у Львівській області про зобов'язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу Держземагенства у м. Львові Головного управління Держземагенства України у Львівській області у якому просить визнати, що відповідач порушив конституційні права позивача на отримання достовірної та повної інформації, які гарантовані статтями 32 і 40 Конституції України. Окрім того просить зобов'язати відповідача надати позивачу вичерпну письмову відповідь з наступною інформацією: на підставі баз земельно-кадастрових даних відповідача, зокрема й Поземельної книги, вказати за період з 1996 року по 2014 рік (окремо за кожен рік) для земельних ділянок, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1: - а) площі всіх земельних ділянок, які там були обліковані; - б) категорії земель цих ділянок (їх цільове призначення); - в) власників/користувачів цих ділянок; - г) форму власності земельних ділянок; - д) кадастрові номери земельних ділянок (з моменту їх присвоєння); - е) обмеження на земельні ділянки; вказати всі зміни, які були внесені в Поземельну книгу або в базу земельно-кадастрових даних Відділу Держземагенства в місті Львові по земельних ділянках, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1, протягом 1996-2014 років по причині: а) зміни власників/користувачів; б) зміни цільового призначення земельних ділянок; в) зміни форми власності земельних ділянок; г) уточнення розмірів земельних ділянок тощо, із зазначенням підстав та документів, на основі яких відбувалися такі записи. Просив розгляд справи проводити за відсутністю позивача. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у березні та додатково в квітні 2014 року позивач звернувся до відповідача з запитами про надання інформації. Однак, з запитуваної інформації відповідач не вказав про дані, які він подав до Державної податкової служби за період з 2003 по 2014 роки (окремо за кожний рік: 2003, 2004, 2005 і т.д.) для нарахування нею земельного податку позивача, із зазначенням: - а) власника/користувача земельної ділянки; - б) площі кожного виду земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка підлягала оподаткуванню. Тому вважає, що відповідач порушив його конституційні права. Вказав, що необхідність отримання від відповідача зазначеної інформації була зумовлена отриманням від ДПІ у Личаківському районі податко площі земельних ділянок, які не відповідали тим, що знаходяться у фактичному володінні позивача та підтверджені державними актами на право приватної власності. Позивач вказує, що з 1996 року практично безперервно тривають порушення його конституційних прав та прав його дружини з боку різних державних органів, в т. ч. відповідача.

Відповідач позов заперечив, подав письмові заперечення та додаткові заперечення на позов. Вказав, що на запити позивача було надано вичерпну інформацію, що стосується земельних ділянок на АДРЕСА_1, яка наявна у відділі Держземагенства у м. Львові Головного управління Держземагенства України у Львівській області. Щодо надання інформації, яка подавалась до ДПІ у Личаківському районі м. Львова відповідач рекомендував звернутися до податкового органу. Окрім того, за параметрами запиту по прізвищах «ОСОБА_2» та «ОСОБА_3», або за адресою земельної ділянки «АДРЕСА_1» в електронній системі документообігу «Lotus Notes» за 2003-2014 роки відсутні відомості щодо подання відповідачем інформації до Державної податкової служби для нарахування нею земельного податку по земельних ділянках за адресою АДРЕСА_1.

Представник відповідача подані заперечення підтримав. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 25 березня 2014 року звернулися до Відділу держземагенства у м. Львові з запитом № 05/03 про надання інформації. У вказаному запиті просили надати інформацію, яка відображена в Поземельній книзі та в базі даних Держземагенства, а саме: вказати для земельних ділянок, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1: - а) кадастрові номери земельних ділянок; - б) категорії земель цих ділянок (їх цільове призначення); - в) форму власності земельних ділянок; - г) площі земельних ділянок; - д) обмеження на земельні ділянки; вказати для кожного виду земельної ділянки за період з 2003 року по 2014 рік (окремо за кожен рік: 2003, 2004, 2005 і т.д.) інформацію, яка подавалася до державної податкової служби для нарахування нею земельного податку, із зазначенням: - а) власника/користувача цих ділянок; - б) площі ділянки; - в) нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації; - г) ставки податку на земельну ділянку; вказати які зміни були внесені в Поземельну книгу або в базу земельно-кадастрових даних Відділу Держземагенства в місті Львові протягом 2003-2014 років по причині зміни власників/користувачів, зміни цільового призначення (форми власності) земельних ділянок тощо, із зазначенням підстав та документів, на основі яких відбувалися такі записи.

У відповідь на запит відповідач скерував лист № 40/Х/39 від 31.03.2014 року, у якому надав наступну інформацію. Згідно земельно-кадастрових даних на АДРЕСА_1 зареєстровані наступні державні акти на право власності на землю протягом 2003-2014 років: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4: - № 641 від 15.01.2003 року в кн.записів 3-5 (власники ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, площа земельної ділянки 0,1000 га, надана для обслуговування житлового будинку). Державний акт виданий на підставі ухвали Львівської міської ради № 102 від 31.10.2002 року (втратив чинність). Кадастровий номер земельної ділянки: 4610137200:06:002:0001. За категорією земель, дана земельна ділянка до 17.05.2005 року відносилась до земель житлової та громадської забудови. За формою власності дана земельна ділянка до 17.05.2005 року знаходилась у приватній власності; - № 1146 від 15.01.2003 року в кн.записів 3-5-2 (власник ОСОБА_4, площа земельної ділянки 0,0562 га, надана для ведення садівництва). Державний акт виданий на підставі ухвали Львівської міської ради № 102 від 31.10.2002 року (втратив чинність). Кадастровий номер земельної ділянки: 4610137200:06:002:0004. За категорією земель, дана земельна ділянка до 09.09.2004 року відносилась до земель сільськогосподарського призначення. За формою власності дана земельна ділянка до 09.09.2004 року знаходилась у приватній власності; - № 1147 від 15.01.2003 року в кн.записів 3-5-2 (власник ОСОБА_2, площа земельної ділянки 0,1123 га, надана для ведення садівництва). Державний акт виданий на підставі ухвали Львівської міської ради № 102 від 31.10.2002 року. Кадастровий номер земельної ділянки: 4610137200:06:002:0003. За категорією земель, дана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення. За формою власності дана земельна ділянка знаходиться у приватній власності; - № 1148 від 15.01.2003 року в кн.записів 3-5-2 (власник ОСОБА_3, площа земельної ділянки 0,0562 га, надана для ведення садівництва). Державний акт виданий на підставі ухвали Львівської міської ради № 102 від 31.10.2002 року (втратив чинність). Кадастровий номер земельної ділянки: 4610137200:06:002:0002. За категорією земель, дана земельна ділянка до 09.09.2004 року відносилась до земель сільськогосподарського призначення. За формою власності дана земельна ділянка до 09.09.2004 року знаходилась у приватній власності; - № 01:04:438:00852 від 09.09.2004 року в кн.записів 01-5 (власник ОСОБА_3, площа земельної ділянки 0.1124 га, надана для ведення садівництва). Державний акт виданий на підставі договору дарування земельної ділянки від 13.12.2003 року серії ВВА № 381769 та ухвали Львівської міської ради № 102 від 31.10.2002 року взамін державних актів на право власності на земельну ділянку №1146 та №1148 від 15.01.2003 року в кн.записів 3-5-2. Кадастровий номер земельної ділянки : 4610137200:06:002:0009. За категорією земель, дана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення. За формою власності дана земельна ділянка знаходиться у приватній власності; - № 01:05:438:00939 від 17.05.2005 року в кн.записів 01-5 (власники ОСОБА_2, ОСОБА_3, площа земельної ділянки 0,1000 га, надана для обслуговування житлового будинку). Державний акт виданий на підставі договору дарування земельної ділянки від 13.12.2003 року серії ВВА № 381771 та ухвали Львівської міської ради № 102 від 31.10.2002 pоку, взамін державного акта на право власності на земельну ділянку № 641 від 15.01.2003 року в кн.записів 3-5. Кадастровий номер земельної ділянки: 4610137200:06:002:0001. За категорією земель, дана земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови. За формою власності дана земельна ділянка знаходиться у приватній власності. Згідно п.2.3 ухвали Львівської міської ради №102 від 31.10.2002 року: - забезпечити цілодобовий доступ на території ділянок інженерних мереж для їх ремонту, обслуговування, дотримуватись правил використання земель в охоронній зоні згідно з вимогами інженерних служб міста і не чинити перешкод при будівництві нових.

Додатково в листі повідомлено, що згідно земельно-кадастрових даних нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,1000 га на АДРЕСА_1 для земель житлової забудови становить у 2003 році - 336 596,86 грн., у 2004 році - 336 596,86 грн., у 2005 році - 336 596,86 грн., у 2006 році - 348 377,76 грн., у 2007 році - 348 377,76 грн., у 2008 році - 358 132,34 грн., у 2009 році - 412 568,46 грн., у 2010 році - 436 910,00 грн., у 2011-2014 роках - 1 661 020,00 грн.; нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,1123 га на АДРЕСА_1 для садівництва становить у 2003 року - 190,71 грн., у 2004 році - 190,71 грн., у 2005 році - 190,71 грн., у 2006 році - 197,37 грн., у 2007 році - 197,37 грн., у 2008 році - 202,89 грн., у 2009 році - 233,49 грн., у 2010 році - 247,24 грн., у 2011-2014 роках - 722,02 грн.; нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,1124 га на АДРЕСА_1 для садівництва становить у 2003 році - 190,88 грн., у 2004 році - 190,88 грн., у 2005 році - 190,88 грн., у 2006 році - 197,54 грн., у 2007 році - 197,54 грн., у 2008 році - 203,08 грн., у 2009 році - 233,70 грн., у 2010 році - 247,46 грн., у 2011-2014 роках - 722,66 грн.

Оскільки нарахування ставки податку на земельні ділянки не входить до компетенції Відділу держземагенства у м. Львові, то відповідач порекомендував заявнику звернутись до ДПІ у Личаківському районі м. Львова Головного управління міндоходів у Львівській області (м.Львів, вул. Стрийська, 35).

09 квітня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Відділу держземагенства у м. Львові з повторним запитом № 01/04 про надання інформації, у якому вказали, що у відповіді на запит від 25 березня 2014 року не повідомлено, яку інформацію подавалось до ДПС для нарахування нею земельного податку із зазначенням: - а) власника/користувача земельної ділянки; - б) площі земельної ділянки для кожного виду земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, за період 2003-2014 років (окремо за кожний рік: 2003, 2004, 2005 і т.д.).

На даний запит відповідачем надано відповідь № 40/Х/59 від 07.05.2014 року, з інформацією аналогічною інформації, яка містилася у відповіді № 40/Х/39 від 31.03.2014 року.

Вважаючи, що відповідачем порушено конституційні права на отримання інформації, які гарантовані статтями 32 і 40 Конституції України, позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 32 Конституції України кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Згідно з статтею 40 Основного закону - усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про інформацію» визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 6 цього Закону право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення; обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Частина 1 статті 15 цього Закону передбачає, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Положенням про Управління (Відділ) Держземагентства в місті, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 10.05.2012 року за № 258 передбачено, що Управління (Відділ) відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює ведення державного земельного кадастру та отримує інформацію про відведення земельних ділянок, здійснює ведення Поземельних книг та їх зберігання, організовує здійснення на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру, здійснює державну реєстрацію земельних ділянок та обмежень у їх використанні, створює інформаційну базу даних з питань реформування земельних відносин, землеустрою, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, оціночної діяльності і земельних торгів.

Пунктом 5.4 цього Положення передбачено, що Управління (Відділ) з метою організації своєї діяльності організовує розгляд звернень громадян, юридичних осіб, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та надає роз'яснення з питань, що належать до його компетенції, виявляє та усуває причини, що призводять до подання громадянами скарг.

Статтею 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно з статтею 2 цього Закону Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при : регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.

Статтею 25 Закону України «Про державний земельний кадастр» визначено, що Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів. Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки та ведеться в паперовій та електронній (цифровій) формі. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. До Поземельної книги в паперовій формі долучаються всі документи, які стали підставою для внесення відомостей до неї.

Аналізуючи вищенаведені норми вбачається, що інформацію, якою Відділ держземагенства у м. Львові володіє в силу положень чинного законодавства, було надано позивачу у повній мірі.

Зокрема, відповідач у своїх відповідях вказав усі відомості, які вносяться до Поземельної книги щодо земельної ділянки, в тому числі кадастровий номер, площу, цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), нормативну грошову оцінку, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, тощо.

Суд зазначає, що у запитах № 05/03 від 25.03.2014 року та № 01/04 від 09.04.2014 року позивач не просив відповідача про надання інформації за період з 1996 року по 2002 рік, в тому числі за період з 2003 року по 2014 рік щодо власників /користувачів цих ділянок у базі земельно-кадастрових даних відповідача, проте у позовних вимогах просить суд зобов'язати відповідача таку інформацію надати.

Фактично позивач просить зобов'язати відповідача повторно надати інформацію за період з 2003 року по 2014 рік, якою відповідач володів і яку уже надав та інформацію за період з 1996 по 2002 роки, яку у вказаних зверненнях не запитував.

При цьому позивач не ставить вимог про зобов'язання надання даних, які відповідач подав до Державної податкової служби за період з 2003 по 2014 роки (окремо за кожний рік: 2003, 2004, 2005 і т.д.) для нарахування нею земельного податку позивача, із зазначенням: - а) власника/користувача земельної ділянки; - б) площі кожного виду земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка підлягала оподаткуванню і які в обґрунтуваннях позовних вимог вважає не наданими.

Стаття 16 Закону України «Про інформацію» передбачає, що податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Відповідно до пункту 286.1. статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 63.12 статті 63 Податкового кодексу України інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

Частиною 1 статті 21 Закону України «Про інформацію» передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Отже, інформація щодо даних, які відповідач подав до Державної податкової служби за період з 2003 по 2014 роки (окремо за кожний рік: 2003, 2004, 2005 і т.д.) для нарахування нею земельного податку позивача є службовою, а тому є інформацією з обмеженим доступом.

Суд, з урахуванням наведеного, вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства відповідач письмово повідомив заявника про результати розгляду звернення, надав інформацію в межах повноважень, а тому немає підстав стверджувати, що було порушено право позивача на інформацію, передбачене статтями 32 та 40 Конституції України.

Відповідно до статті 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.

Окрім того, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові особисте суб'єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способами, визначеними законодавством, є підставою для прийняття рішення про відмову в позові.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Аналізуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем розглянуто заяви позивача, надано йому належні відповіді у межах повноважень.

Враховуючи наведене, суд дійшов переконання, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України.

Оскільки, відповідачем не порушено права позивача, то позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 21 липня 2014 року.

Суддя М.В. Лейко-Журомська