Рішення № 39844315, 17.07.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2014 р. Справа № 911/2389/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київдо 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Київська обл., с. Мархалівка 2) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Запорізька обл., с. Новогорівкапро стягнення 19 822,74 грн.,за участю представників:

позивача:ОСОБА_3, довіреність № б/н від 02.06.2014 року;відповідача 1:не з'явилися; відповідача 2:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-тайс» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (відповідач 1) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач 2) про стягнення солідарно з відповідачів 19 822,74 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за угодою № 15-11/12-115 від 15.11.2012 року про зміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) та додатковою угодою до неї № 2 від 14.08.2013 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-тайс» перейшло право вимоги до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо сплати розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3% річних та інфляційної складової боргу, що виникли в результаті неналежного виконання останнім умов договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК060409/5 від 06.04.2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

При цьому, позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 15-11/12-115 від 15.11.2012 року про зміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) та додатковою угодою до неї № 2 від 14.08.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки № 21-12-2012-29 від 21.12.2012 року, відповідно до умов якого відповідач 1 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань по сплаті розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами відповідачем 2 в розмірі 30 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.06.2014 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 03.07.2014 року.

01.07.2014 року через канцелярію суду позивач подав письмові пояснення у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.07.2014 розгляд справи було відкладено на 17.07.2014 року.

07.07.2014 року через канцелярію суду позивач подав письмові пояснення у справі.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання 17.07.2014 року не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представників відповідача 1 та відповідача 2 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідача 1 та відповідача 2, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір № ТК060409/5 поставки на умовах товарного кредиту.

Відповідно до п. 1.1. якого у строки, зумовлені договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал (надалі - товар або насіння) та хімічні засоби захисту рослин (надалі - товар або препарати), а покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод, Специфікацій до нього).

Згідно з п. 6.1. договору покупець зобов'язується оплатити продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у специфікаціях.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом року з моменту його складання. Закінчення строку дії договору не звільняє покупця від виконання тих грошових зобов'язань, які залишилися не виконаними ним (п. 9.1. договору).

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору № ТК060409/5 поставки на умовах товарного кредиту від 06.04.2009 р., ТОВ «Корпорація «Агросинтез» 28 грудня 2010 року звернулося до господарського суду Запорізької області із позовною заявою про стягнення із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми заборгованості та штрафних санкцій за період із 26.08.2009 р. до 29.09.2010 р. згідно договору № ТК060409/5 поставки на умовах товарного кредиту від 06.04.2009 р.

Згідно частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини другої статті 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 17/323/10 від 28.02.2011 р., позовні вимоги ТОВ «Корпорація «Агросинтез» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 були задоволені частково, а саме - стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ «Корпорація «Агросинтез» 6 859,08 грн. основного боргу, 2 629,29 грн. пені, 21 343,95 грн. штрафу, 2 500,01 грн. інфляційних витрат, 41 051,15 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

У зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору № ТК060409/5 поставки на умовах товарного кредиту від 06.04.2009 р., ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» 29 липня 2013 року звернулося до господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення із ТОВ «ПК «Трейдсервісгруп» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми заборгованості та штрафних санкцій за період із 29.12.2010 р. до 15.11.2012 р. згідно договору № ТК060409/5 поставки на умовах товарного кредиту від 06.04.2009 р.

Рішенням господарського суду Київської області у справі № 911/2918/13 від 19.09.2013 р., позовні вимоги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» до ТОВ «ПК «Трейдсервісгруп» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 були задоволені частково, а саме - стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія НІКО-ТАЙС» 1 000,00 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, а також судові витрати: 1 720,50 грн.. судового збору та 2 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія НІКО-ТАЙС» 22 560, 94 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 349,81 грн. інфляційних втрат.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, згідно наказу господарського суду Запорізької області по справі 17/323/10 від 04.11.2011 року не виконанно.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем 2 взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору № ТК060409/5 поставки на умовах товарного кредиту від 06.04.2009 року у ТОВ «Корпорація «Агросинтез» виникло право вимоги до відповідача 2 щодо нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами на суму простроченого платежу згідно договору № ТК060409/5 поставки на умовах товарного кредиту від 06.04.2009 року.

У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (стаття 516 Цивільного кодексу України).

15.11.2012 року між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» та «Компанія «Ніко-Тайс» було укладено Угоду № 15-11/12-115 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України), із врахуванням додаткової угоди № 2, відповідно до яких, первісний кредитор (ТОВ «Корпорація «Агросинтез») відступає новому кредитору («Компанія «Ніко-Тайс») право вимоги виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 зобов'язання щодо сплати розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами, інфляційних витрат, 3% річних на підставі договору № ТК060409/5 поставки на умовах товарного кредиту від 06.04.2009 року у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем 2 грошового зобов'язання згідно договору № ТК060409/5 поставки на умовах товарного кредиту від 06.04.2009 року.

Відповідно до умов угоди № 15-11/12-115 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 року із врахуванням додаткової угоди № 2, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами, інфляційних витрат, 3% річних за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору № ТК060409/5 поставки на умовах товарного кредиту від 06.04.2009 року (пункт 1.1., 2.4 угоди).

На виконання умов даної Угоди (п. 4.1.), ТОВ «Корпорація «Агросинтез» було передано ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 обумовленого зобов'язання. У відповідності до ч. 1 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до пункту 4.3. Угоди, ТОВ «Корпорація «Агросинтез» повідомленням від 15.11.2012 року про зміну кредитора у зобов'язані, належним чином повідомило фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 про зазначені вище обставини.

За Угодою № 15-11/12-115 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 року, позивач одержує право замість ТОВ «Корпорація «Агросинтез» вимагати від відповідача 2 сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1 цієї угоди.

Таким чином, позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за Угодою № 15-11/12-115 від 15.11.2012, між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (кредитор) та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) було укладено Договір поруки № 21-12-2012-29 від 21.12.2012 року, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами у зв'язку із неналежним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору (основний договір).

Відповідно до п. 2.1. договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють угоду № 15-11/12-115 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012 року, укладену згідно договору № ТК060409/5 поставки на умовах товарного кредиту від 06.04.2009 року.

У розділі 3 договору поруки, поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності поручителя та розмір поруки, яка обмежується сплатою розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами пені у сумі 30 000,00 грн.

Пунктом 4.1. договору поруки визначено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 2 грошового зобов'язання за договором № ТК060409/5 поставки на умовах товарного кредиту від 06.04.2009 року, позивач нараховує та просить стягнути солідарно з відповідачів 19 822,74 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно п. 5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.4 договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК060409/5 від 06.04.2009 року визначено, що згідно ч. 3 ст. 692, 694, 536 ЦК України, сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП=(СППх0,5хД:100), де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу; Д - кількість календарних днів прострочення платежу.

Як встановлено судом, розрахунок суми відсотків за коритсування чужими грошовими коштами відповідає вимогам законодавства та умовам договору, є арифметично вірним та становить 19 822,74 грн. за період з 16.11.2012 року по 16.06.2014 року, а тому позовна вимога підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить покласти на відповідачів витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 2 000,00 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання адвокатських послуг № 28-1/13 від 28.01.2013 року, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 16.06.2014 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 року, платіжне доручення № 191 від 28.01.2013 року на суму 2 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову -на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р.).

При вирішенні питань, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід також враховувати викладене в абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» від 14.12.2007р., за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката ОСОБА_3 у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 911/2389/14, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 2 000, 00 грн. співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою та правомірною.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судовий збір у розмірі 1 827,00 грн. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2 000,00 грн. підлягають стягненню солідарно з відповідача 1 та відповідача 2.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, буд. 22, код 38267861) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код 38039872) 19 822 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 74 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору, 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 21.07.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак