Рішення № 39844262, 21.07.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 6/35/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

21.07.2014 Справа № 908/1862/14

За позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Український страховий стандарт" (пров. Балтійський, буд. 20, м. Київ, 04073)

До Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Кредо" (просп. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068)

Про стягнення 342 грн. 45 коп.

Суддя Місюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Букач Я.В. - дов. № 410 від 07.06.2012р.

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Український страховий стандарт" м. Київ до Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Кредо" м. Запоріжжя, про стягнення 342 грн. 45 коп., суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача суму страхового відшкодування, сплаченого позивачем страхувальнику, в сумі 8 432 грн.

Позивач зменшив позовні вимоги, остаточно просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування, сплаченого позивачем страхувальнику, в сумі 342 грн. 45 коп.

Заява позивача приймається судом, оскільки заявлена відповідно до ст. 22 ГПК України.

В клопотанні від 14.07.2014р. позивач навів розрахунок суми уточнених позовних вимог, та просить суд розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними в справі матеріалами.

Клопотання позивача приймається судом, оскільки заявлено відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відповідач надав відзив на позов, де зазначив, що частково заперечує проти позову виходячи з наступного. Позивач звернувся до суду з позовом, у якому зазначає, що у зв'язку із виплатою страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування наземних транспортних засобів, укладеного з ТОВ «Український лізинговий фонд», підставою чого стала ДТП за участі ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у відповідача, що підтверджується полісом № АВ/7655119, до нього перейшло право регресної вимоги у розмірі виплаченого страхового відшкодування, що складає 8 432 грн., яке визначено на підставі висновку експерта та рахунка СТО. Однак, відповідач частково не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, у зв'язку з чим зазначає наступне. Змістом ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Нормативним актом, який визначає порядок проведення оцінки шкоди є Закон України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні» положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні» професійна оціночна діяльність (далі - оціночна діяльність) - діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках: визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна у випадках її обов'язкового проведення, зазначених у статті 7 цього Закону, виконана суб'єктами, які не є суб'єктами оціночної діяльності, визнається недійсною. Таким чином, оцінка шкоди, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, виплачується страховиком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виключно на підставі звіту про проведену оцінку, складеним суб'єктом оціночної діяльності. З матеріалів справи вбачається, що позивач замовив та отримав звіт про оцінку колісного транспортного засобу № 17/04/13, який виконаний суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_3. Згідно зазначеного звіту, вартість відновлюваного ремонту автомобілю GEELY СК 1,5, державний номер НОМЕР_1 складає 8537.65 грн., а вартість відновлюваного ремонту з урахуванням фізичного зносу складає 8089,55 грн. Згідно статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Між тим, позивач здійснив виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу не на підставі складеного оцінювачем звіту, а на підставі рахунків ФОП ОСОБА_4, який здійснював відновлюваний ремонт пошкодженого у ДТП транспортного засобу. Така можливість погоджена сторонами договору добровільного страхування транспортного засобу, однак не розповсюджується на правовідносини між позивачем та відповідачем. Крім того, відповідно до п. 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Згідно статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Відповідно до вищевказаного полісу франшиза складає 500 грн. Відтак, відповідач визнає вимоги позивача у розмірі 7 589 грн. 55 коп., які розраховуються як розмір оціненої шкоди з урахуванням фізичного зносу у розмірі 8 089 грн. 55 коп. мінус франшиза у розмірі 500 грн. Визнані вимоги у розмірі 7 589 грн. 55 коп. вже задоволені відповідачем 23.06.2014 року, що підтверджується платіжним дорученням № 837 від 23.06.2014 року. Таким чином, на підставі п. 1-2 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження в частині вимог у розмірі 7 589 грн. 55 коп. підлягає припиненню.

Розгляд справи двічі відкладався.

21.07.2014р. розгляд справи продовжено та прийнято рішення.

Суд ухвалами про відкладення розгляду справи від 17.06.2014р. та від 09.07.2014р. визнавав явку представника позивача обов'язковою та вказував позивачу, що розглянути справу за наявними в неї документами не можливо.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення засідання суду та про відкладення розгляду справи отримані позивачем, про що свідчать відповідні відмітки про отримання на повідомленнях про вручення поштових відправлень.

Позивач, повідомлений про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судові засідання тричі не з'явився, витребувані судом документи не надав.

Незважаючи на те, що суд ухвалами про відкладення розгляду справи від 17.06.2014р. та від 09.07.2014р. визнавав явку представника позивача обов'язковою та вказував позивачу, що розглянути справу за наявними в ній документами - не можливо, позивач в клопотанні від 14.07.2014р. продовжує просити суд розглянути справу за відсутністю представника позивача, за наявними в справі матеріалами.

Заява позивача приймається судом

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо витребувані судом документі не надані.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає, що зменшені позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав:

28.09.2012 року між Товариство з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд" (надалі - ТОВ „Український лізинговий фонд") та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (надалі - ФОП ОСОБА_4.) був укладений договір фінансового лізингу № 323/09/12-Н (надалі - договір лізингу) (а. с. 11-21, т. 1).

Згідно п. 1.1 договору лізингу, ТОВ „Український лізинговий фонд" (лізингодавець за договором) зобов'язався придбати у власність майно, у відповідності до встановленої лізингоотримувачем специфікації, та передати це майно у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоотримувачу, для його господарських цілей, на визначений строк, за умови сплати останнім лізингових платежів.

За умовами договору лізингу, предметом лізингу є автомобіль „Geely", 2012 року випуску.

На виконання умов договору лізингу ТОВ „Український лізинговий фонд" передав, а ФОП ОСОБА_4 прийняв об'єкт лізингу - автомобіль „Geely", 2012 року випуску, що підтверджується актом приймання - передачі предмету лізингу (а. с. 22, т.1).

Відповідно до п. 7.1 договору лізингу, ТОВ „Український лізинговий фонд", як лізингодавець за договором, зобов'язаний був самостійно здійснити страхування предмету лізингу (укласти відповідний договір страхування) на умовах повного КАСКО (або майнового страхування) та обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (в розумінні Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно з п. 7.3 договору лізингу, у випадку настання страхового випадку с предметом лізингу, лізингоотримувач (ФОП ОСОБА_4.) зобов'язаний негайно вжити всіх заходів стосовно належного оформлення такого випадку (у тому числі, але не обмежуючись повідомити страхову компанію про страховий випадок у строки, передбачені договором страхування), надати необхідні документи для оплати страховиком страхового відшкодування, а також невідкладно (протягом одного робочого дня) усно та письмово проінформувати про це лізингодавця.

09.10.2012 року між позивачем (страховиком за договором) та ТОВ „Український лізинговий фонд" (страхувальник, вигодонабувач за договором) був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу № 0112-0115-0880 (надалі - договір страхування) (а. с.23-32, т. 1).

Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом та прикріпленим до нього ззовні і всередині додатковим обладнанням, зазначеним в п. 3 цього договору.

Згідно з п. 5 договору страхування, застрахованим транспортним засобом виступає автомобіль „Geely", реєстраційний номер НОМЕР_1, 2012 року випуску.

В п. 6 договору страхування було передбачено страхові ризики, на які поширює дію договір страхування, зокрема, дорожньо-транспортна пригода, стихійні лиха та інші події, протиправні дії третіх осіб.

Відповідно до умов п. 20.4.2 договору страхування, позивач зобов'язався протягом двох робочих днів, як тільки йому стане відомо (подання страхувальником письмового повідомлення про настання страхового випадку) про настання події, що має ознаки страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування страхувальнику (його представнику / спадкоємцю або вигодонабувачу).

За умовами п. 20.4.3 договору страхування, позивач зобов'язався при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно з п. 20.4.4 договору страхування, позивач зобов'язався відшкодувати витраті, понесені страхувальником при настанні страхового випадку, щодо запобігання або зменшення збитків, у випадках та обсягах, обумовлених цим договором.

В п. 15 договору страхування сторони погодили, що термін дії договору становить з 11.10.2012 року до 10.10.2013 року.

09.01.2013 року між ФОП ОСОБА_4 та громадянином ОСОБА_6 був укладений договір оренди автомобіля (надалі - договір оренди) ( а. с. 34-36, т.1).

За умовами п. 1.1 договору оренди орендодавець (ФОП ОСОБА_4.) передає, а орендатор (ОСОБА_6.) приймає в строкове платне користування автомобіль легковий „Geely", реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 70 000 грн. Автомобіль не має недоліків на момент передачі, які можуть перешкоджати його ефективному використанню.

05.04.2013 року приблизно о 21 годині 40 хвилин по вул. Чкалова, 15 в м. Харків сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля „Geely", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6, та автомобіля ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2.

Відповідно до довідки № 9182323 про дорожньо-транспортну пригоду від 17.04.2013 року, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 п. 12.1. Правил дорожнього руху (порушення правил маневрування) (а. с. 40 - 41, т. 1).

Застрахованому позивачем автомобілю „Geely", реєстраційний номер НОМЕР_1, було завдано технічних пошкоджень, про що вказано в довідці ДАІ (а. с. 37, т. 1).

Винною особою у ДТП, що відбулося 05.04.2013 року, являється ОСОБА_2, вина якого у дорожньо-транспортній пригоді встановлена постановою Київського районного суду м. Харкова від 25.04.2013 року у справі 640/6433/13-п (а. с. 61, т. 1).

Зазначена постанова набрала законної сили 07.05.2013 року, про що вказано судом на тексті самої постанови.

09.04.2013 року ФОП ОСОБА_4 надав до ТОВ „Український лізинговий фонд" повідомлення про настання випадку, який має ознаки страхового (а. с. 67- 68, т. 1).

17.04.2013 року на замовлення ТОВ „Український лізинговий фонд" Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 був складений звіт № 17/04/13 про оцінку колісного транспортного засобу - автомобілю „Geely", реєстраційний номер НОМЕР_1 (а. с. 48-59).

За результатами проведено оцінки було визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 8 537 грн. 65 коп., а з урахуванням фізичного зносу відновлювальний ремонт автомобіля становитиме 8 089 грн. 55 коп.

17.05.2013 року ТОВ „Український лізинговий фонд" звернулось до позивача із заявою від 17.05.2013 року про виплату страхового відшкодування, зазначивши отримувачем коштів - ФОП ОСОБА_4 (а. с. 69, т. 1).

ФОП ОСОБА_4 виставив на оплату рахунок - фактуру № 7789 від 26.04.2013 року на суму 2 032 грн. та рахунок - фактуру № 7790 від 26.04.2013 року на суму 6 400 грн., що разом становить 8 432 грн. (а. с. 65- 66, т. 1). При цьому слід відмітити, що в зазначених вище рахунках - фактурах ФОП ОСОБА_4 не вказав, кому саме він виставляє ці рахунки - фактури (не вказаний платник).

Також слід зазначити, що ці рахунки - фактури виставлені на оплату самим ФОП ОСОБА_4, а не ремонтною майстернею, тобто не було надано доказів вже понесення (оплати) ФОП ОСОБА_4 вказаних в рахунках - фактурах витрат.

Але, не зважаючи на це, позивач 17.06.2013 року склав розрахунок суми страхового відшкодування, на підставі рахунків - фактур № 7789 від 26.04.2013 року на суму 2 032 грн. та № 7790 від 26.04.2013 року на суму 6 400 грн. (а. с. 71, т.1).

26.06.2013 року позивач склав Страховий акт № 874-483/13, в якому визначає суму страхового відшкодування в розмірі 8 432 грн. (а. с. 72, т. 1).

Платіжним дорученням № 1318 від 26.06.2013 року позивач перерахував на користь ФОП ОСОБА_4, суму 8 432 грн. (ар. с. 73, т. 1).

Суд зобов'язав позивача надати детальний розрахунок суми страхового відшкодування та надати документи в обґрунтування цієї суми.

В клопотанні від 14.07.2014р. позивач навів розрахунок суми страхового відшкодування, та вказав, що сума страхового відшкодування складає вартість відновлюваного ремонту автомобілю 8 432 грн. Але, при цьому позивач не надав суду доказів того, що ремонт автомобіля вже був проведений, та що ремонтна майстерня виставляла ФОП ОСОБА_4 на оплату суму 8 432 грн., і що ФОП ОСОБА_4 оплатив цю суму ремонтної майстерні.

За умовами ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено інше.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", об'єктом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно - правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Суд витребував у позивача, відповідача та у Моторного (транспортного) страхового бюро України поліс обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/7655119.

Відповідач надав суду письмові пояснення, де вказав, що страховий поліс № АВ/7655119 в нього не зберігся.

Позивач не надав суду вказаний поліс, зазначивши, що його в нього не має, але надав суду інформацію з єдиної централізованої бази даних МТСБУ. Таку ж інформацію надало суду і Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Таким чином, ОСОБА_2 11.07.2012р. застрахував цивільно - правову відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю та майну третіх осіб при експлуатації автомобіля ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_3, у Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Кредо" (відповідач у справі), згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/7655119.

Отже, цивільно - правова відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю та майну третіх осіб при експлуатації автомобіля ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_3, застрахована у відповідача. Представник відповідача підтвердив цей факт.

Статтею 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів, обладнання.

Вина ОСОБА_2 у скоєні ДТП 05.04.2013 року під час керування автомобілем ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_3, підтверджується постановою Київського районного суду м. Харкова від 25.04.2013р., яка набрала законної сили 07.05.2013р. (а. с. 61).

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» договір страхування першого типу передбачає страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь - якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно із статтею 528 Цивільного кодексу України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Оскільки відповідач застрахував цивільно - правову відповідальність при експлуатації автомобіля ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_3, то він (відповідач), зобов'язаний відповідати за завдані збитки третім особам.

Таким чином, відповідальною особою за завдані збитки при експлуатації автомобіля ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_3, є Товариство з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Кредо" - відповідач у справі.

Вказана правова позиція також підтверджується рішеннями Верховного суду України від 21.03.2007 року та від 25.11.2008 року.

Згідно інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ у страховому полісі зазначено, що ліміт відповідальності за шкоду майну складає 100 000 грн.

Відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язків ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Нормативним актом, який визначає порядок проведення оцінки шкоди є Закон України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках: визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Позивач замовив та отримав звіт про оцінку колісного транспортного засобу № 17/04/13, який виконаний суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_3 (а. с. 48-59).

Згідно зазначеного звіту, вартість відновлюваного ремонту автомобілю GEELY СК 1,5, державний номер НОМЕР_1 складає 8 537 грн. 65 коп., а вартість відновлюваного ремонту з урахуванням фізичного зносу складає 8 089 грн. 55 коп.

Згідно статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу не на підставі складеного оцінювачем звіту, а на підставі рахунків ФОП ОСОБА_4

Така можливість погоджена сторонами договору добровільного страхування транспортного засобу, однак не розповсюджується на правовідносини між позивачем та відповідачем.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ страховим полісом № 7655119 від 11.07.2012р. визначений ліміт по майну у розмірі 50 000 грн., сума франшизи - 500 грн.

Таким чином, враховуючи положення статей 22 та 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 7 589 грн. 55 коп. (розмір оціненої шкоди з урахуванням фізичного зносу у розмірі 8 089 грн. 55 коп. мінус франшиза у розмірі 500 грн.).

Відповідач 23.06.2014 року оплатив позивачу 7 589 грн. 55 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 837 від 23.06.2014 року.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав суду належні докази в обґрунтування суми 342 грн. 45 коп.

За таких підстав, позивач безпідставно просить стягнути з відповідача 342 грн. 45 коп.

Спочатку позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, сплаченого позивачем страхувальнику, в сумі 8 432 грн.

Потім позивач зменшив позовні вимоги на сплачену відповідачем після подачі позову суму 7 589 грн. 55 коп. и на 500 грн. франшизи, остаточно просить стягнути з відповідача 342 грн. 45 коп.

Оскільки суд в задоволені позову, в частині стягнення з відповідача 342 грн. 45 коп., відмовив позивачу, то, відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України, судовий збір від цієї суми слід покласти на позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки позивач безпідставно просив стягнути з відповідача 500 грн. франшизи, суд, відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, вважає за необхідне від цієї суми судовий збір покласти на позивача.

Приймаючи до уваги те, що спір в частини стягнення 7 589 грн. 55 коп. довів до суду відповідач, оплативши цю суму після подачі позову позивачем, судовий збір від цієї суми, відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України та п. 4.7 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013р., слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44 - 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову відмовити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Кредо" (просп. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 13622789; р/р невідомі) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Український страховий стандарт" (пров. Балтійський, буд. 20, м. Київ, 04073; код ЄДРПОУ 22229921; п/р № 26501799999882 в ПАТ КБ „Правекс Банк", МФО 380838) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 644 грн. 30 коп. Надати наказ.

Повне рішення складено: 21.07.2014р.

Суддя Л.С. Місюра