Постанова № 39844232, 07.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 липня 2014 року № 826/7683/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алея-парк" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомленнб-рішеннь від 16.05.2014

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алея-Парк» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 16 травня 2014 року № 0002092205 та № 0002102205.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв'язку з тим, що сторони договору ТОВ «Алея-Парк» (продавець) та ТОВ «Грінед» (покупець) погодили вартість нежитлового будинку, вона відповідає рівню ринкових цін та не менше звичайної ціни, тому самостійно встановлення податковим органом ціни нежитлового будинку та визначення суми доходу, який фактично не отриманий підприємством, не засновано на нормах податкового законодавства.

Заперечення відповідача співпадають з висновками акту перевірки Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 22 квітня 2014 року № 173/26-57-22-05-10/34483134.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі направлень від 08 квітня 2014 року № 572, № 574, відповідно до наказу від 08 квітня 2014 року № 609, згідно підпункту 78.1.7. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Алея-Парк» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 14 квітня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 14 квітня 2014 року, за результатом якої складено акт від 22 квітня 2014 року № 173/26-57-22-05-10/3443134.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- пунктів 135.1., 135.2., 135.5. статті 135, підпунктів 139.1.1., 139.1.9. пункту 139.1. статті 139, пункту 146.14. статті 146 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на прибуток в розмірі 138520,00 грн.;

- пунктів 187.1. статті 187, пункту 188.1. статті 188, пунктів 198.1., 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 156337,70 грн.

Фактично, такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що ТОВ «Алея-Парк» було здійснено продаж (договір купівлі-продажу від 15 березня 2013 року) нежилого будинку нижче звичайної (ринкової) вартості в порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1. статті 135, пункту 135.2. статті 135, пункту 146.14 статті 146 Податкового кодексу України.

Податковими повідомленнями - рішеннями Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 16 травня 2014 року № 0002092205 та № 0002102205 позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 172082,60 грн. та з податку на додану вартість на суму 195592,13 грн. відповідно.

Відповідно до пункту 146.14. статті 146 Податкового кодексу України дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта (активу).

Податковий кодекс України визначає терміні «звичайна ціна» як ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін; «ринкова ціна» - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

В свою чергу, пунктом 188.1. статті 188 Податкового кодекс України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Судом встановлено, що 15 березня 2013 року між ТОВ «Алея-Парк» (продавець) та ТОВ «Грінед» (покупець) укладений договір купівлі-продажу, за яким продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв нежитловий будинок. За погодженням сторін продаж здійснювався за грошову суму 158 013,40 грн.

Позивачем надано відповідні податкові накладні, банківські виписки, податкові декларації.

Верховний Суд України у постанові від 07 листопада 2011 року №21-328а11 висловив правову позицію про те, що якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у спів ставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів спів ставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.

При визначенні звичайної ціни на об'єкт нерухомості слід враховувати такі умови, як його місце розташування, фізичний стан, а також те, чи здійснювалось поліпшення такого об'єкта. Звичайна ціна об'єкта нерухомості не може бути визначена без належної оцінки зазначених економічних факторів.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Суд зазначає, що податковим органом не доведено продаж ТОВ «Алея-Парк» будинку по цінам, що нижче звичайних цін, на надано інформації про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договору з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Відтак, самостійно встановлення податковим органом ціни нежитлового будинку та визначення суми доходу є необґрунтованим.

Таким чином, збільшення податковим органом податку на додану вартість та податку на прибуток є безпідставним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алея - Парк» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алея - Парк» задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 16 травня 2014 року № 0002092205 та № 0002102205.

3.Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алея - Парк» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник