Постанова № 39844193, 07.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 липня 2014 року № 826/2314/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Укргеомін" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправнм та скасування податкової вимоги

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Укргеомін» (далі по тексту - позивач) звернулось Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївського районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 04 лютого 2014 року № 33-22 та рішення про опис майна у податкову заставу від 04 лютого 2014 року № 9/22-07.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправомірне прийняття податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, оскільки заборгованість не є узгодженою.

Заперечення відповідача мотивовані тим, що за результатом проведеної перевірки, складено податкове повідомлення - рішення, яке направлено на юридичну адресу позивача. Враховуючи отримання податкового повідомлення - рішення та неоскарження його, податковий борг вважається узгодженим. Відтак, на думку контролюючого органу, податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу прийняті у відповідності до податкового законодавства й скасуванню не підлягають.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

За результатом проведеної Державною податковою інспекцією у Голосіївського районі Головного управління Міндоходів у місті Києві перевірки складено акт від 14 листопада 2013 року № 359/1-22-07/31026254 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Укргеомін» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Гранітоль», ТОВ «Аякстрейд», ТОВ «Плас-Консалтинг» за період з 1 січня 2012 року по 30 вересня 2013 року».

На підставі встановлених порушень податкового законодавства, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 26 лютого 2013 року № 0006742207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 357451,00 грн.

Як зазначає позивач, 06 лютого 2014 року останнім отримано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Голосіївського районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 04 лютого 2014 року № 33-22 із визначенням суми заборгованості у розмірі 357336,76 грн., у тому числі штрафні санкції - 70129,00 грн. та рішення про опис майна у податкову заставу від 04 лютого 2014 року № 9/2201.

Підпунктом 14.1.153. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Аналіз пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України дає підстави стверджувати, що в разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПКУ є податковим боргом.

В свою чергу, статті 54 Податкового кодексу України встановлює, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу (визначення податкових зобов'язань у конфліктних ситуаціях, тобто, у зв'язку з порушеннями законодавства, які мали місце на думку контролюючого органу), платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Тобто, у зазначених випадках платник податків повинен або ініціювати процедуру оскарження рішення контролюючого органу в адміністративному або судовому порядку (див. коментар до ст. 56 ПКУ) протягом 10-ти календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, або у цей же строк сплатити визначену контролюючим органом суму грошового зобов'язання. У разі, якщо платник податків не сплатить визначену контролюючим органом суму податкового зобов'язання або ж не ініціює процедуру оскарження такого рішення контролюючого органу, на 11-й календарний день, наступний за днем отримання податкового повідомлення-рішення, сума, визначена контролюючим органом, вважається узгодженою.

Відтак, право податкового органу на направлення платнику податків податкової вимоги у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, виникає лише 11-й день після отримання платником податкового повідомлення - рішення, в разі ініціювання процедури оскарження такого рішення контролюючого органу.

Обґрунтовуючи правову позицію, позивачем зазначено, що станом на момент звернення до суду із позовом, останніми не отримано податкового повідомлення - рішення від 26 лютого 2013 року № 0006742207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 357451,00 грн.

Відповідач зазначає, що рекомендованим листом від 26 листопада 2013 року (копія конверту додана до матеріалів справи) було відправлене податкове повідомлення-рішення № 0006742207 від 26 листопада 2013 року, але повернуто на юридичну адресу ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з довідкою в якій зазначено, що підприємство вибула з місця перебування 28 листопада 2013 року.

Судом встановлено, що позивачем 05 лютого 2013 року укладено Договір суборенди приміщення №05/02 з ТОВ «Промпереробка-ТМ». Відповідно до умов Договору № 05/02 від 05 лютого 2013 року Орендар (ТОВ «Промпереробка-ТМ») передає, а Суборендар (ПП «Укргеомін») приймає у тимчасове користування приміщення, розташоване за адресою: 03028, м. Київ, проспект Науки, буд 11-А, площею 18,4 м.кв.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2014 року клопотання представника Приватного підприємства "Укргеомін" - задоволено. Витребувати від Поштового відділення №28 Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" інформацію про надходження поштового відправлення №0100111025708, адресованого Приватному підприємству "Укргеомін", та його вручення адресату, а у разі неможливості вручення - підстави такого невручення.

Листом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 31 березня 2014 року № 38-10-С-20 повідомлено суд, що згідно з перевіреними документами відділення поштового зв'язку Київ-28 та поясненнями працівників відділення зв'язку, за вказаною адресою знаходиться торгівельний центр, в будівлі якого орендує приміщення велика кількість організацій. Вивіска з назвою ПП «Укргеомін» та абонентська скринька в будівлі відсутні. Договір про надання послуг зв'язку з доставки пошти підприємство уклало в період з 08 листопада 13 по 31 грудня 2013 року. Заяву на переадресацію поштової кореспонденції, яка надходила на адресу підприємства у листопаді 2013 року, організація не надала. Листоношею відділення зв'язку, ЛИСТ був повернутий до відділення зв'язку з відміткою у ф. 8 «не розшук». Повернутий на зворотну адресу з причини «відсутність адресата за вказаною адресою», в день надходження. За порушення технологічної дисципліни до оператора відділення зв'язку Київ-28 ОСОБА_2 будуть вжиті заходи матеріального впливу по підсумкам роботи.

Вищенаведене свідчить, про неотримання позивачем податкового повідомлення - рішення від 26 лютого 2013 року № 0006742207, при цьому, не з підстав не направлення контролюючим органом, а з підстав допущення технологічної помилки з боку поштового відділення.

Відповідно до пункту 58.3. статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Суд звертає увагу, що в даному випадку не можливо застосувати пункту 58.3. статті 58 Податкового кодексу України, оскільки лист із податковим повідомленням - рішенням повернутий на адресу відповідача в день надходження, що позбавило можливості на його отримання позивачем.

Відтак, на думку суду, спірна податкова вимога 04 лютого 2014 року № 33-22 прийнята передчасно, а саме до узгодження суми боргу, визначеної контролюючим органом, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 89.1. статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Враховуючи висновки суду про передчасність сформування податкової вимоги та її скасування, рішення про опис майна у податкову заставу, також підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Приватного підприємства «Укргеомін» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Укргеомін» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Голосіївського районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 04 лютого 2014 року № 33-22 та рішення про опис майна у податкову заставу від 04 лютого 2014 року № 9/22-07.

3. Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Приватного підприємства «Укргеомін» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник