Ухвала суду № 39843966, 21.07.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

УХВАЛА

іменем України

"21" липня 2014 р. Справа № 806/1732/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Капустинського М.М.

Шидловського В.Б.,

при секретарі Рожко М.М. ,

за участю представника позивача - Крутоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "15" травня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар"єр" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" звернулося до Житомисрького окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 20 березня 2014 року за № 0002291501, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість розмірі 62755,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначав, що Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ПрАТ "Західукрвибухпром" за жовтень 2013 року, результати якої оформлено актом перевірки від 26.02.2014 року № 222/15-3/13568156. Під час проведеної перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення товариством вимог п.п. 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення з ПДВ за жовтень 2013 року в сумі 62754,75 грн. Відповідач дійшов висновку про податкові порушення позивачем виключно на підставі акту Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 09.01.2014 року № 11/22-01/32744298, в якому зафіксовані правопорушення, допущені контрагентом позивача - ПрАТ "Західукрвибухпром", а саме: правочини укладені даним підприємцем зі своїми контрагентами мають ознаки фіктивності та не підтвердженні документально. Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеними в акті перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним, безпідставним та необґрунтованим, а тому просить скасувати його у повному обсязі, оскільки під час перевірки ним було надано всю бухгалтерську документацію, яка підтверджує факт вчинення господарської операції.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 20.03.2014 року № 0002291501.

В апеляційній скарзі Коростенська ОДПІ, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, за приписами вищевказаної статті, правильне застосування норм матеріального та процесуального права необхідне для гарантування справедливого результату судочинства та справедливого процесу його здійснення, що забезпечує такий результат. Для ухвалення обґрунтованого рішення суду необхідно правильно оцінити докази, оцінка яких здійснюється на основі внутрішнього переконання, що має бути засноване на повному, безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні доказів.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване Коростенською районною державною адміністрацією, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та як платник податків перебуває на податковому обліку в Коростенській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.01.2012 року № 09337394 являється платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що в період з 17.02.2014 року по 21.02.2014 року посадовими особами Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ПрАТ "Західукрвибухпром" за жовтень 2013 року, результати якої викладені в акті від 26.02.2014 року № 222/15-3/13568156.

Зазначеним актом зафіксовано порушення товариством вимог п.п. 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення з ПДВ за жовтень 2013 року в сумі 62754,75 грн.

Податковий орган дійшов висновку про податкові порушення позивачем виключно на підставі акту Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 09.01.2014 року № 11/22-01/32744298, в якому зафіксовані правопорушення, допущені контрагентом позивача - ПрАТ "Західукрвибухпром", а саме: правочини укладені даним підприємцем зі своїми контрагентами мають ознаки фіктивності та не підтвердженні документально.

За результатами перевірки та на підставі акту перевірки Коростенською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2014 року № 0002291501, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість розмірі 62755,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав оскаржене рішення контролюючого органу таким, що не узгоджуються з нормами чинного законодавства.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 29 квітня 2013 року між ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" (яке виступає як Замовник) та ПрАТ "Західукрвибухпром" (яке виступає як Виконавець) було укладено договір на виконання буровибухових робіт № 5. Відповідно до умов договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання комплекс буровибухових робіт по подрібненню гірської маси методом свердловинних зарядів подальшим подрібленням негабариту. Виконавець зобов"язується виконати роботи із застосуванням власних вибухових матеріалів та із застосуванням власної техніки або техніки субпідрядника. В комплекс робіт, які виконує Виконавець, входить буріння свердловини буровим станком ATLAS COPCO основні вибухові роботи по подрібненню гірничої маси свердловини зарядами та повне подріблення негабариту до потрібних розмірів.

Вартість робіт (з рахуванням ПДВ) договірна і узгоджується протоколом узгодження договірної ціни, що є невід'ємною частиною даного договору.

Замовник перед проведенням робіт проводить попередню оплату Виконавцю у розмірі 50% об'єму блоку, що підлягає підриванню.

Факт здійснення господарської операції підтверджується наступними документами: додатковою угодою № 1 до Договору № 5 від 29.04.2013 року, протоколи №№ 1, 2, 3 погодження договірних цін на проведення буровибухових та вибухових робіт у ТОВ "Бехівський гранітний кра"єр", проміжковими актами приймання - передачі виконаних робіт №№ 1/10, 2/10, 3/10, заключними актами приймання - передачі виконаних робіт №№ 1/10, 2/10, 3/10, виписками з банку від 02.10.2013 року, 03.10.2013 року, 04.10.2013 року, 22.10.2013 року, 29.10.2013 року, 31.10.2013 року, податковими накладними від 12.10.2013 року № 49 на загальну суму з ПДВ 221734,50 грн., від 19.10.2013 року № 77 на загальну суму з ПДВ 176528,50 грн., від 25.10.2013 року № 105 на загальну суму з ПДВ 238252,50 грн., акти про початок робіт від 01.10.2013 року, від 10.10.2013 року, від 14.10.2013 року, від 19.10.2013 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 даного Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності із п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України, яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно із п. 201.1 ст. 201 Податкового кодекс України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У відповідності із п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегією суддів встановлено, що позивачем було виконано всі зобов'язання, які покладено Цивільним кодексом України за договором, укладеним з його контрагентом - ПрАТ "Західукрвибухпром", а саме: прийнято надані послуги, сплачено виконавцю грошові кошти за послуги, про що свідчать вищезазначені первинні документи.

Надані позивачем документи оформленні відповідно до вимог чинного законодавства, мають всі необхідні реквізити та дають підстави для висновку про сплату ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" сум податку на додану вартість в ціні придбання послуг у ПрАТ "Західукрвибухпром", який видав позивачу податкові накладні.

Що стосується посилання апелянта на акт перевірки Житомирської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 09.01.2014 року № 11/22-01/32744298, в якому зазначено про правопорушення ПрАТ "Західукрвибухпром", колегія суддів зазначає наступне.

Суд не погоджується з вказаними доводами апелянта та оцінює їх критично, оскільки будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв'язку господарських операцій, що викликають сумніви податкового органу щодо їх реальності із господарськими операціями, які було досліджено у ході перевірки контрагента позивача щодо тотожності предмету господарських відносин у вказаних підприємств та їх зв'язку із виконанням зобов'язань перед позивачем податковим органом не наведено.

Колегія суддів зазначає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Проте, апелянтом право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження показників податкового обліку, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Своїми рішеннями апелянтом встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням податкового органу, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Більш того, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того слід зазначити, що на час здійснення господарських операцій контрагент позивача - ПрАТ "Західукрвибухпром" був зареєстрований як платники податку на додану вартість, що також підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що зміст спірного договору не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчили про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бехівського гранітного кар'єру" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 березня 2014 року за № 0002291501, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 62755,00 грн.

Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожна особа має право в порядку встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ст. 6 КАС України).

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "15" травня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: М.М. Капустинський

В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "22" липня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар"єр" с.Бехи,Коростенський район, Житомирська область,11521

3- відповідачу: Коростенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул.Коротуна, 3,м.Коростень,Житомирська область,11500

: - ,