Постанова № 39843075, 22.07.2014, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер № 728/1537/14

Номер провадження 2-а/728/50/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року 08 годин 50 хвилин місто Бахмач

Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Пархоменко П.І., за участю секретаря судового засідання Горбач Н.Д., розглянувши в місті Бахмачі адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до

відповідачів Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області

предмет адміністративного позову: про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії

сторони не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2014 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області (далі відповідач) з вимогою про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії. Позов обґрунтував тим, що 18 лютого 2014 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області за заявою позивача було видано виконавчі листи № 6а/728/8/2013 та № 6а/728/6/2013 на виконання ухвал суду від 19 грудня 2013 року, а 25 травня 2014 року позивачем було подано відповідачу заяви про відкриття виконавчого провадження, проте 20 червня 2014 року відповідач повернув виконавчі листи і надіслав постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження. Позивач вважає дані постанови державного виконавця незаконними, так як вона не відповідають вимогам Закону України „Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі Закон від 21 квітня 1999 року № 606-XIV), положенням Європейської Конвенції з прав людини, вважає, що державний виконавець не здійснив всіх необхідних заходів щодо своєчасного і повного виконання рішення суду, зазначеного в документі на примусове виконання рішення.

Ухвалою суду на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) на виконання вимог пункту 11 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду від 13 грудня 2010 № 3 „Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" (із відповідними змінами) в якості співвідповідача було залучено Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області (далі відповідач).

Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до частини четвертої статті 128 КАС України вирішення справи проводиться на підставі наявних у ній доказів.

Судом на підставі статті 41 КАС України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно них правовідносини.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18 жовтня 2010 року (а.с.27) позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області про зобов'язання вчинити певні дії було задоволено.

Виходячи із змісту виконавчого листа Бахмацького районного суду Чернігівської області, який було видано 18 лютого 2014 року (а.с.15) судом було задоволено подання заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про зміну способу та порядку виконання рішення за № 2-а-2026/2011 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області про зобов'язання вчинити певні дії. Зокрема суд вирішив змінити спосіб і порядок виконання постанови Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18 жовтня 2010 року у справі № 2-а-2026/2011 року щодо зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 недосплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в розмірі згідно порядку частини п'ятої статті 38 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" три мінімальні заробітні плати, за виключенням здійсненої виплати - 75 гривень на стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області на користь ОСОБА_1, як учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, недоотриману допомогу на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 1245 грн. 00 коп. (одна тисяча двісті сорок п'ять гривень 00 копійок).

Постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 09 березня 2011 року (а.с.29) позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання дій незаконними та стягнення недоотриманої суми на оздоровлення за 2010 рік було задоволено.

Виконавчим листом Бахмацького районного суду Чернігівської області, який було видано 18 лютого 2014 року (а.с.16) підтверджується, що судом було задоволено заяву заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про зміну способу та порядку виконання рішення за № 2-а-773/2011 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання дій незаконними та стягнення недоотриманої суми на оздоровлення за 2010 рік. Зокрема суд вирішив змінити спосіб і порядок виконання постанови Бахмацького районного суду Чернігівської області від 09 березня 2011 року у справі № 2-а-773/11 року із зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС за 2010 рік в розмірі згідно порядку частини п'ятої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" три мінімальні заробітні плати, за виключенням здійсненої виплати - 75 гривень на: „стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області на користь ОСОБА_1, як учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, недоотриману допомогу на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 1245 грн. 00 коп. (одна тисяча двісті сорок п'ять гривень 00 копійок).

Позивач звернувся до відповідача із заявами про відкриття виконавчого провадження (а.с.13-14).

Постановами від 29 травня 2014 року (а.с.12) було відмовлено у відкритті виконавчого провадження (прийнятті до провадження виконавчого документа), оскільки відповідно до частини другої статті 3 Закону від 21 квітня 1999 року № 606-XIV рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Копією поштового конверту (а.с.8) підтверджується направлення оскаржуваних постанов позивачу 18 червня 2014 року, що свідчить про відсутність пропуску строку звернення до суду позивачем.

З встановленого випливають наступні висновки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 1 Закону від 21 квітня 1999 року № 606-XIV виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі „Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, яке відповідно до статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV застосовується як джерело права, суд вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). А у справі „Чіжов проти України" (заява № 6962/02) суд зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону від 21 квітня 1999 року № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. А пунктом 1 частини другої вказаної статті цього Закону передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленого виконавчим документом і цим Законом.

В свою чергу згідно із частиною першою статті 3 Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі Закон від 05 червня 2012 року № 4901-VI), виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Виходячи із змісту частин 1, 2 статті 3 Закону від 21 квітня 1999 року № 606-XIV у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначається Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2011 року № 845 (далі Порядок від 03 вересня 2011 року № 845).

Згідно пункту 6 Порядку від 03 вересня 2011 року № 845) у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунку, на який слід перерахувати кошти, або даних перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

Так судом встановлено, що Закон від 05 червня 2012 року № 4901-VI набрав чинності з 01 січня 2013 року та встановив новий механізм стягнення коштів за рішеннями судів з рахунків, що обслуговуються органами казначейства.

Набрання чинності даним законом призвело до внесення відповідних змін до Порядку від 03 вересня 2011 року № 845, які набрали чинності з 06 лютого 2013 року, після чого перестала існувати норма згідно якої виконання рішень про стягнення коштів з рахунків боржника, відкритих в органах Казначейства, здійснював державний виконавець у порядку та на підставі виконавчих документів (п. 24 Порядку від 03 вересня 2011 року № 845 ).

В новій редакції вказана норма визначила, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Даний Порядок з внесенням зазначених змін перестав передбачати не тільки можливість звернення державного виконавця про стягнення коштів до органів казначейства, але і виключив механізм такого звернення.

Крім того, до статті 3 Закону від 21 квітня 1999 року № 606-XIV також було внесено зміни, які набрали чинності з 16 жовтня 2013 року, з урахуванням яких частина друга вказаної статті визначає, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Зважаючи на все вищевикладене державним виконавцем було відмовлено у відкритті виконавчого провадження.

Натомість, як вбачає суд, відповідно до частини 3 Розділу ІІ Закону від 05 червня 2012 року № 4901-VI виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону від 05 червня 2012 року № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було видано виконавчі листи 18 лютого 2014 року на виконання рішень суду від 18 жовтня 2010 року та 09 березня 2011 року.

У зв'язку із чим, суд приходить до висновку, що виконавчі документи позивачу видано саме на виконання рішень суду, що набрали законної сили до набрання чинності Законом від 05 червня 2012 року № 4901-VI, а тому зміна способу і порядку виконання вказаних рішень, що відбулася 19 грудня 2013 року, їх не підміняє та не відміняє.

За змістом статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими для виконання на всій території України.

В той же час, статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі „Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі „Піалопулос та інші проти Греції" від 15 березня 2001 року, пункт 68).

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд беручи до уваги вищезазначені обставини справи, приходить до висновку, що відповідач виносячи постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) порушив права позивача, діяв всупереч діючому законодавству та не довів суду правомірність своїх дій, що є підставою для задоволення позову в частині визнання протиправними його дій і зобов'язання вчинити певні дії.

Вирішуючи вимоги про встановлення відповідачу строку для подання звіту про виконання постанови суд бере до уваги, те що зі змісту положень статті 267 КАС України, ініціювати встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - зобов'язати подати звіт про виконання судового рішення, має право суд, що ухвалив судове рішення в адміністративній справі, тобто даною нормою Закону не встановлено процесуальної можливості розгляду питання про встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах за ініціативою (на підставі заяви) сторони по справі, яка не є суб'єктом владних повноважень і на користь якої ухвалено рішення. Крім того, дане питання вирішується в процесі пов'язаному з виконанням судових рішень в адміністративних справах в порядку передбаченому розділом V КАС України і не може бути вирішено в даному позовному проваджені, що є підставою для відмови в задоволенні даної вимоги.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно із квитанцією (а.с.5) позивачем було сплачено 73 грн. 08 коп. (сімдесят три гривні 08 копійок) судового збору, що підлягає стягненню на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 19, 124 Конституції України, статтями 2, 3, 71, 99, 100, 158 - 163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 1, 3, 11 Закону України „Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, Законом України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року № 4901-VI суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 29 травня 2014 року по виконавчому провадженню № 43511360 за виконавчим листом № 6-а/728/6/2013, виданого 18 лютого 2014 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 29 травня 2014 року по виконавчому провадженню № 43511360 за виконавчим листом № 6-а/728/6/2013, виданого 18 лютого 2014 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області.

Зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області прийняти на виконання виконавчий лист № 6-а/728/6/2013, виданий 18 лютого 2014 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області.

Визнати протиправними дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 29 травня 2014 року по виконавчому провадженню № 43510188 за виконавчим листом № 6-а/728/8/2013, виданого 18 лютого 2014 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 29 травня 2014 року по виконавчому провадженню № 43510188 за виконавчим листом № 6-а/728/8/2013, який виданий 18 лютого 2014 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області.

Зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області прийняти на виконання виконавчий лист № 6-а/728/8/2013, виданий 18 лютого 2014 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 73 грн. 08 коп. (сімдесят три гривні 08 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Бахмацький районний суд Чернігівської області.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Бахмацького районного суду

Чернігівської області П.І. Пархоменко