Рішення № 39842870, 17.07.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 липня 2014 р. Справа № 902/940/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації", м.Вінниця

до: Державного підприємства "Підприємство Вінницької виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№ 86)", м.Вінниця

про стягнення 23 496,64 грн заборгованості за отримані послуги по договору № 492-1 від 16.08.2012 р.

За участю секретаря судового засідання Німенко О.І.

За участю представників:

позивача: Тимощук Є.С. - довіреність № 5 від 08.01.2014 р., посвідчення НОМЕР_1 від 25.02.2011 р.

відповідача: Шоломицький О.А. - доручення б/н від 18.03.2014 р., посвідчення НОМЕР_2 від 21.05.2014 р.

ВСТАНОВИВ :

Комунальним підприємством "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" заявлено позов до Державного підприємства "Підприємство Вінницької виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№ 86)" про стягнення заборгованості в розмірі 23 496,64 грн, з яких 20 700,00 грн боргу, 1 972,22 грн пені, 824,42 грн 3 % річних в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 492-1 від 16.08.2012 р.

Ухвалою від 02.07.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/940/14 та призначено до розгляду на 17.07.2014 р.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву (№ 749 від 17.07.2014 р.) про відмову від позову в частині вимог про стягнення 1 972,22 грн пені, 824,42 грн 3 % річних.

Вказана заява прийнята судом до розгляду, як така, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

16.08.2012 р. між Комунальним підприємством "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" (Виконавець) та Державним підприємством "Підприємство Вінницької виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№ 86)" (Замовник) укладено договір № 792-1 відповідно до п.1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по внесенню поточних змін у нежитлову будівлю з площею до 500 м2 з ТП розташовану по вул.Привокзальна, 26, м.Вінниця (а.с.10, т.1).

Відповідно п.2.1 Договору Замовник, крім іншого, зобов'язаний оплатити витконані роботи на умовах даного Договору та згідно виставлених рахунків.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що вартість робіт визначається Виконавцем після виконання робіт у відповідності до тарифів на роботи та послуги, які надає КП "ВМБТІ".

Замовник до початку виконання робіт перераховує орієнтовну вартість робіт, яка складає 520 грн 33 коп. (п.3.2 Договору).

Остаточний розрахунок здійснюється Замовником до отримання результату виконаного замовлення на протязі 5 днів після виконання робіт згідно рахунку-фактури Виконавця (п.3.3 Договору).

На підставі вказаного Договору оформлено Договір-замовлення № ЗАМ-076362 від 17.08.2012 р. в якому сторонами погоджено місцезнаходження об'єкта (вул.Привокзальна, 26, м.Вінниця), дату виконання (27.09.2012 р.), дату виходу техніка (29.08.2012 р. з 09-00 до 18-15) тощо (а.с.11, т.1).

Як вбачається із матеріалів справи Виконавець взяті на себе зобов'язання виконав, що підтверджується звітом виконання робіт відповідно до Договору-замовлення ЗАМ-076362 від 17.08.2012 р. відповідно до якого вартість виконаних послуг складає 33 193,70 грн (а.с.12, т.1).

15.07.2013 р. Замовником сплачено Виконавцю 5 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 15.07.2013 р № 2600 (а.с.13, т.1).

05.08.2013 р. Замовник звернувся до Виконавця з гарантійним листом за № 36 в якому просив надати дозвіл на отримання технічного паспорту на нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: вул.Привокзальна, 20 (26) гарантуючи проведення залишку боргу протягом серпня-жовтня 2013 року (а.с.22, т.1).

За твердженням позивача, із врахуванням наданого гарантійного листа ним було видано відповідачу виготовлену технічну документацію його уповноваженому представнику, що підтверджується витягом з книги вихідної кореспонденції.

Факт отримання технічної документації не заперечується відповідачем.

В подальшому Виконавець за період з 16.09.2013 р. по 30.05.2014 р. перерахував Виконавцю грошові кошти на суму 7 493,70 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, банківським виписками наданими сторонами (а.с.14-16, т.1).

Таким чином розмір боргу відповідача становить 20 700,00 грн (33 193,70 - 12 493,70).

В зв'язку з відсутністю проведення оплати відповідачем позивач заявив претензії про сплату заборгованості 14.04.2014 р. та 21.05.2014 р. (а.с.23-28, т.1).

Як вказувалось вище, після отримання претензій відповідачем було проведено оплату на суму лише 493,70 грн.

Непроведення оплати відповідачем спонукала позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання підряду регулювання яких здійснюється § 4 Підряд на проектні та пошукові роботи Глави 61 ЦК України (Підряд) (ст.ст.887-891 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.889 ЦК України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом;

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вказувалось вище згідно п.3.3 Договору остаточний розрахунок здійснюється Замовником до отримання результату виконаного замовлення на протязі 5 днів після виконання робіт згідно рахунку-фактури Виконавця.

В письмовому поясненні позивача від 11.07.2014 р. останній вказує, що рахунок-фактура було вручено відповідачу, але докази вручення відсутні. При цьому позивач як на підтвердження вручення рехунку-фактури посилається на те, що відповідач здійснюючи оплату в графі "Призначення платежу" посилався на рахунок-фактуру № 112 від 05.03.2013 р.

Окрім того із матеріалів справи вбачається, що позивач двічі заявляв претензію відповідачу про сплату заборгованості, що з урахуванням приписів ч.2 ст.530 ЦК України свідчить про настання зобов'язання для останнього по сплаті суми боргу.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 20 700,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

В засіданні суду розглянуто заяву від 17.07.2014 р. № 749 позивача про відмову від позову в частині вимог про стягнення 1 972,22 грн пені, 824,42 грн 3 % річних розрахованих за період з 10.03.2013 р. по 14.04.2014 р.

Давши оцінку даній заяві суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову.

Частина 6 названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно п.4 ч.1 ст.80 ГПК України - господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, відповідає обставинам і матеріалам справи.

При цьому суд враховує, що заяву про відмову від позову підписано першим заступником начальника КП "ВМБТІ" у якого наявні повноваження на здійснення вказаної процесуальної дії, що вбачається з посадової інструкції затвердженої 13.09.2010 р., зокрема із п.3.1 останньої.

В зв'язку з цим провадження у справі в частині стягнення 1 972,22 грн пені, 824,42 грн 3 % річних підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення остаточних розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів про припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення пені та 3 % річних в зв'язку з відмовою позивача від них.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України.

17.07.2014 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Вінницької виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№ 86)", вул.Привокзальна, 26, м.Вінниця, 21100 (ідентифікаційний код - 08679617) на користь Комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації", вул.Соборна, 64, м.Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код - 30054427) - 20 700 грн 00 коп. - боргу, 1 827 грн 00 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення 1 972 грн 22 коп. - пені, 824 грн 42 коп. - 3 % річних.

4. Провадження в частині стягнення 1 972 грн 22 коп. - пені, 824 грн 42 коп. - 3 % річних припинити згідно п.4ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

5. Видати наказ в день набрання рішення законної сили.

Повне рішення складено 22 липня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.