Рішення № 39842244, 05.11.2012, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 05.11.2012

Справа № 815/3218/2012р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2012 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого: судді Редько О.В.,

при секретарі: - Панченко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного казначейства України третя особа - Мелітопольська міжрайонна прокуратура про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду з позовом до Державного казначейства України третя особа - Мелітопольська міжрайонна прокуратура про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

28.02.2001 року прокурором м. Мелітополя Діденко В.М. відносно позивача, ОСОБА_2, була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ст. 168 ч. З КК України, 10.04.2001 р. відносно позивача була порушена кримінальна справа по ст. 165ч. З КК України, а 23.04.2001 р. - по ст. 166 ч. З КК України (в редакції КК України 1961 р.)

В постанові про порушення кримінальної справи було зазначено, що позивач, працюючи начальником Мелітопольського МРЄВ ДАІ з липня 1998 р. по жовтень 2000 р. отримував в завуальованій формі хабар під видом заробітної плати свого сина, і таким чином отримав 8371 грн., і те, що позивач організував виселення працівників ЗАТ «Регістратор - 2», а також те, що за його було оплачено путівку до санаторію.

Починаючи з 28 лютого 2001 року по 4 березня 2009 року проводилося розслідування даної кримінальної справи.

04 березня 2009 року кримінальна справа №130111пр за ознаками злочину, передбаченого ст. 365 ч.3, 368 ч. 3 КК України (2001 р.) була закрита за відсутністю в діях позивача складу злочину на підставі ст. 6 п. 2 КК України.

Позивач вважає, що такий висновок органи прокуратури могли зробити ще в ході проведення дослідчої перевірки, однак перед порушенням справи ніхто не думав розбиратися і кримінальна справа була порушена безпідставно. Проведення дослідної перевірки, а потім незаконне порушення відносно позивача кримінальної справи фактично стали підставою для його звільнення з органів внутрішніх справ, де він працював на посаді начальника МРЕВ ДАІ, і його змусили написати заяву про звільнення.

Незаконне розслідування відносно нього кримінальної справи призвели до того, що він не зміг після звільнення знайти собі роботу. Протягом всього часу розслідування позивачу відмовляли в прийнятті на роботу, оскільки посадові особи підприємств, куди він хотів влаштуватися на роботу, розуміли, що його можуть в будь-який момент притягти до кримінальної відповідальності. Тому, намагаючись якось прожити, він вимушений був піти на роботу не за спеціальністю, механіком.

В обґрунтування завданої шкоди позивач зазначає, що протягом усього досудового слідства та розгляду справи судом порушені його нормальні життєві зв'язки. Для організації свого життя, він витратив додаткові зусилля. Позивачем зайво витрачено особисту енергію та час, який він міг витратити з користю, як для суспільства, так і для своїх родичів, близьких людей, а також для себе. Моральні страждання, отримані їм при незаконному притягненні до кримінальної відповідальності та засудженні, призвели до погіршення стану його здоров'я, позбавили його можливості реалізовувати його звички та бажання. Погіршились його стосунки із оточуючими людьми, так як його тривалий час вважали злочинцем, особою, яка використовує своє становище в особистих цілях, корисливою людиною, і це при тому, що він є пенсіонером органів внутрішніх справ, усе життя пропрацював у сфері боротьби зі злочинністю, є підполковником внутрішніх справ у запасі. Йому завдано моральну шкоду тими органами, які повинні захищати права і свободи людини, громадянина, стояти на шляху протиправних зазіхань окремих непорядних представників правоохоронних структур, що використовують своє службове становище у власних інтересах, які притягаючи його до кримінальної відповідальності, виконували замовлення, а не діяли у відповідності до вимог законодавства.

Також позивач підкреслює, що в порушення положень ст. 62 Конституції, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, прокурор Мелітопольського району та слідчий виступили з статтями в газеті, де повідомлялося що позивач викритий як хабарник, та слідчий також направив постанову на місце його колишньої роботи, начальнику ДАІ Запорізької області, де зазначив: «В ходе расследования настоящего уголовного дела установлено, что ОСОБА_2 работая начальником Мелитопольского межрайонного регистрационно-зкзаменационного отделения ГАЙ УМВД Украиньї в Запорожской области и являясь представителем власти, в период времени с июля 1998 года по сентябрь 2000 года в целях обогащения путем вьімогательства получил взятки в особо крупном размере, совершил злоупотребление властью и превьішение власти,повлекшее тяжкие последствия .»

Тому позивач вважає, що в зв'язку з незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності органами досудового слідства йому завдана шкода, оскільки діями органів досудового слідства порушувалися мої конституційні права на об'єктивність, всебічність та повноту розслідування, що постійно ігнорувалося. В зв'язку з обранням відносно нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, позивач не міг в повній мірі реалізовувати свої уподобання, нормально та регулярно відпочивати, відновлювати своє здоров'я. Ситуація з незаконним перебуванням під слідством протягом тривалого часу була для позивача такою, що принижувала його людську честь та гідність, знизила його ділову репутацію та авторитет серед колишніх колег по роботі, знайомих, друзів та ін., перешкоджає у повазі та позитивному ставленні з боку оточуючих, відобразилася на соціальному статусі та перспективах на майбутнє. Ця ситуація порушила його нормальний, звичний душевний стан, призвела до душевних страждань, у нього знизилась довіра до людей, посилилась образливість. Його переживання супроводжувались необхідністю виправдовуватися та доводити свою невинність в інкримінованих йому злочинах. Шкоду, завдану йому незаконними діями органів досудового слідства позивач оцінюю в 150000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду завдану незаконними діями правоохоронних органів в розмірі 150000 гривень; стягнути з відповідача судові витрати у сумі 3000 (три тисячі) гривень.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, однак надали до суду письмову заяву про слухання справи за їх відсутністю, позов підтримують в повному обсязі на задоволені позовних вимогах наполягають.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак надав до суду письмову заяву про слухання справи за його відсутністю проти позову заперечує, свої заперечення обґрунтовує наступним. Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування шкоди враховується вимоги розумності та справедливості. Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" в позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких саме міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, якими доказами це підтверджується. При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а жодний нормативно-правовий акт не звільняє позивача від доказування підстав, обґрунтованості, розумності та доцільності висунутих їм вимог. Посилання позивача на те, що саме у зв'язку з порушенням у відношенні нього кримінальної справи він був змушений звільнитись з роботи та втратив можливість знайти іншу роботу не можуть братись до уваги. Жодного документально підтвердженого доказу того, що зазначені обставини виникли саме у зв'язку з порушенням кримінальної справи позивачем не надано. Позивача з посади начальника МРЕВ ДАІ було звільнено за власним бажанням, про що вказується в позовній заяві. Також в матеріалах справи відсутні письмової відмови з підприємств та організацій у прийнятті позивача на роботу у зв'язку з порушенням у відношенні нього кримінальної справи. Позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральних страждань, втрат немайнового характеру, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв'язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв'язків у зв'язку з діяльністю органів державної виконавчої служби, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень. Оскільки позивачем не надано доказів заподіяння йому страждань, застосування до нього фізичного або психічного впливу працівниками прокуратури, підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, однак надав до суду письмову заяву про слухання справи за його відсутністю, проти позову заперечує, свої заперечення обґрунтовує наступним. Статтею 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" передбачено, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Однак в Законі не зазначено, що відшкодування моральної шкоди є беззаперечним і таким, що право на нього не потребує доказування. Окрім того, відповідно до вимог ст. 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього зусилля для організації свого життя. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.2005 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою мається на увазі втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках і т.д. Згідно зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. ОСОБА_2 не надав доказів того, що органи прокуратури і суду не надавали йому дозволу на виїзд за межі м. Мелітополя. Ним не надано будь-яких доказів щодо зміни ним звичайного образу життя та додавання додаткових зусиль для його організації (зазначені доводи крім слів позивача, нічим не підтверджуються). Позивачем також не надано доказів погіршення стану його здоров'я саме у зв'язку з порушенням відносно нього кримінальної справи та змушення його написати заяву про звільнення з посади начальника МРЕВ ДАІ. Крім того, в частині стягнення 3000 грн., сплаченої ОСОБА_2 у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги, позивачем порушено порядок її стягнення. Так, ст.12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» встановлено, що розмір даної відшкодовуваної шкоди, залежно від того, який орган провадив слідчі дії чи розглядав справу, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову, у разі незгоди з якою громадянин має право оскаржити її до суду. Вказаний порядок позивачем дотримано не було.

Суд дослідивши матеріали справи, письмові пояснення сторін важає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Законом України від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", зі змінами й доповненнями, встановлено, що особа має право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, у випадках: постановлення виправдувального вироку суду, закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину тощо.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" передбачено, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до ст. 1176 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного притягнення до кримінальної відповідальності відшкодовується державою у повному обсязі, незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Відповідно до ст. 53-1 КПК України у разі закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю в діянні складу злочину або за недоведеністю участі особи у вчиненні злочину, а також у разі постановлення виправдувального вироку орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав і вжити заходів до відшкодування шкоди,завданих особі внаслідок незаконних засудження, притягнення як обвинувачення…

ОСОБА_2 був притягнутий в якості обвинуваченого відповідно до постанови про притягнення в якості обвинуваченого від 23.04.2001 року. З цією постановою позивач був ознайомлений 08.05.2001 року. Згідно з постановою від 04.03.2009 року кримінальна справа у відношенні ОСОБА_2 була закрита за відсутністю в діях позивача складу злочину на підставі ст. 6 п. 2 КК України. /а.с. 5-15/

Таким чином, загальний строк з моменту винесення постанови про притягнення в якості обвинуваченого до остаточного закриття кримінальної справи складає 94 місяці, отже за виключенням 13 місяців, протягом яких відповідно до постанов про закриття справи від 07.09.2007 р., 02.10.2007 р., 25.12.2007 р., 03.04.2008 р., 25.07.2008 р., 24.11.2008 р., 31.12.2008 р. та скасування постанов про закриття кримінальної справи від 28.09.2007 р., 21.12.2007 р., 03.04.2008 р., 23.06.2008 р., 07.10.2008 р., 10.12.2008 р., 11.02.2009 р. кримінальна справа відносно ОСОБА_2 була фактично закрита, термін перебування позивача під слідством і судом становить 81 місяць.

Отже, ураховуючи вищевикладене розмір моральної шкоди становить:

81 місяць х 1037 грн. дорівнює 83997 (вісімдесят три тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) грн.00 коп.

Відповідно до п. 21 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» Державна казначейська служба України звільняється від сплати судового збору.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

Відповідно розмір судових витрат становить пропорційно розміру задоволених позовних вимог складає 1679 (одна тисяча сімсот шістдесят дев'ять) грн. 94 коп.

Керуючись вищевикладеним, на підставі ст.ст. 8,56,124 Конституції України, ст.ст. 1,2, ст. З, ст. 11, ст. 13, ст. 14 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", п.2 ч.2 ст. 1167, ст. 1176 ЦК України, ст.ст. 3, 60,61, 88, 110,118-120, 122 ЦПК України, ст. 53-1 КПК України -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Державного казначейства України третя особа - Мелітопольська міжрайонна прокуратура про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури- задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України (ІДН 37567646) на користь ОСОБА_2 шкоду, завдану незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури у розмірі 83997 (вісімдесят три тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) 00 грн.

Стягнути з Державної казначейської служби України (ІДН 37567646) на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1679 (одна тисяча сімсот шістдесят дев'ять) грн. 94 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду О.В.Редько