Рішення № 39841016, 17.07.2014, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 419/9119/2012 р.

Провадження № 2/204/46/2014 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2014 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

при секретарі Калініченко М.В.

за участю представника позивачки ОСОБА_1

за участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсною угоди,-

В С Т А Н О В И В:

В травні 2012 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 14.02.2001 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, повернути ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1. В обґрунтування позову позивачка вказала на те, що 12 вересня 2000 року вона за договором купівлі-продажу стала власником квартири АДРЕСА_1, загальною площею 21,9 кв.м. Вказане приміщення позивачка купила для переобладнання під аптечний кіоск, оскільки має освіту провізора. 07 жовтня 2000 року вона отримала на три роки ліцензію на право торгівлі в аптечному кіоску. В подальшому вона займалась отриманням дозволів в інстанціях на виведення квартири з житлового фонду. 18 січня 2001 року рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, на підставі наданих документів, квартира була виведена з житлового фонду міста. Пізніше у вказаній квартирі були зроблені певні переобладнання. 30 січня 2001 року при дорожньо-транспортній пригоді позивачці була спричинена черепно-мозкова травма, з частковою амнезією. А 14 лютого 2001 року за договором купівлі-продажу виходить вона продала приміщення ОСОБА_4 за 1172 грн. За яких обставин пояснити позивачка не може. Після продажу приміщення ОСОБА_4, вона наймала його у ОСОБА_4 Оскільки приміщення використовувалось, як аптечний кіоск та давало прибуток, продавати його у позивачки не було сенсу. Однак, в договорі був підпис від її імені, який вона визнала, що вчинений нею. Разом з тим, вона не могла погодитись, що з власної волі продала приміщення, тому звернулась з позовом до Красногвардійського районного суду, де просила визнати договір недійсним з підстав, що квартири, як предмету продажу на день продажу не було, також на її продаж була необхідна згода її чоловіка - ОСОБА_6, але такої згоди не було. Суд відмовив в задоволенні позову, рішення вступило в законну силу. 30 березня 2012 року позивачка шукала свою ощадну книжку, щоб отримати обіцяні 1000 грн. Ощадбанку і випадково натрапила на рентгенівський знімок і Довідку міської лікарні № 2 до нього, з яких вбачається, що 10 лютого 2001 року вона потрапила до лікарні з діагнозом закритий перелом правої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням. Зроблена рентгенограма та гіпсова іммобілізація. Тобто, виходить їй було накладено гіпс на кість правої руки і вона фізично не могла вчинити підпис 14 лютого 2001 року на договорі купівлі-продажу приміщення ОСОБА_4 Чому вона не пам'ятала цієї травми і не посилалась на неї, як на підставу задоволення позову пояснити не може. Позивачка вказала, що дійсно цієї травми не пам'ятала, можливо з причини амнезії. Однак, вона чітко пам'ятала, що не була в нотаріальній конторі у ОСОБА_5 Чому раніше не натрапила на ці документи пояснила тим ,що з синами: ОСОБА_1 і ОСОБА_7 проживали в квартирі АДРЕСА_1. Однак, той же ОСОБА_4 в порушення закону в 2001 році продав її, а позивачку з синами залишив без житла. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2010 року вказаний договір визнано недійсним. Однак 11 років вони не мають свого житла, проживають в різних квартирах за наймом, оскільки їхня квартира перепродана, вилучити її у добросовісного набувача неможливо. Часті переїзди, коли не можливо все рухоме майно перевезти з однієї найманої квартири в другу, за умовами найму, його частина знаходиться у знайомих в гаражах, сараях.

Пізніше представник позивачки ОСОБА_1 уточнив підстави даної позовної заяви та вказав, що остаточною підставою позовних вимог є те, що позивачка не підписувала спірний Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 14.02.2001 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, оскільки на той момент у неї був закритий перелом правої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням, у зв'язку з чим вона фізично не мала змоги підписати цей договір.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги позивачки підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, посилався на обставини викладені в позовній заяві. Також, зазначив, що єдиним способом довести обставини зазначені позивачкою є проведення судової почеркознавчої експертизи, але суд відмовив в проведенні цієї експертизи, чим позбавив сторону позивачки довести зазначені в позові обставини.

Представник відповідача, ОСОБА_4, - ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог позивачки, при цьому пояснила, що надана Виписка із медичної карти амбулаторного хворого від 30 березня 2001 року видана Комунальним закладом «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 7» Дніпропетровської міської ради викликає сумніви її дійсності та реальності обставин на які посилається позивачка. Також, заявлені в позовній заяві вимоги та підстави якими обґрунтовуються позовні вимоги не відповідають дійсним обставинам справи, є надуманими з боку позивачки та свідчать про те, що позивачка намагається вести в оману суд посилаючись на вигадані нею підстави, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню. Так, в серпні 2002 року позивачка та ОСОБА_8 звертались до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_9, приватного нотаріусу ДМНО ОСОБА_5, виконавчого комітету Красногвардійської районної ради м. Дніпропетровська з кількома позовними вимогами, у тому числі про визнання недійсним Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 14.01.2001 року. Спочатку ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про захист свого порушеного права з підстав, передбачених ст. ст. 48, 57 ЦК України, тобто угода не відповідає вимогам закону і угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози. Пізніше позивачка уточнила і доповнила свої позовні вимоги. Правовими підставами для визнання недійсним договору купівлі-продажу позивачка посилалась на ст. ст. 48, 55, 57 ЦК України, тобто недійсність угоди, яка суперечить вимогам закону. Так, при розгляді вищезазначеної цивільній справи позивачкою особисто в матеріали справи були надані письмові пояснення в яких вона чітко зазначила, що «14.02.2001 г. ОСОБА_11 повез меня снова к частному нотариусу ОСОБА_10 для оформлення договора залога.». Також, у цих поясненнях позивачка зазначає, що «Когда я, подписала уже договор, сумела быстра, перевернуть его и прочитать, что я подписала, то я увидела, что я подписала не договор залога, а договор купли-продажи АВР № 232230 (рег.№ 713).». У подальшому за заявою ОСОБА_3 позовні вимоги до ОСОБА_11 в частині визнання недійсним Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладеного 14.01.2001 року були залишені без розгляду ухвалою Красногвардійського районного суд м. Дніпропетровська на підставі заяви ОСОБА_3 Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.02.2001 року, перевід прав покупця, виселення, вселення, вирішення питання реєстрації в квартирі на підставі рішення Красногвардійського районного суд м. Дніпропетровська від 15 лютого 2007 року були розглянуті та в задоволені було відмовлено у повному обсязі та рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2007 року в цієї частині рішення першої інстанції було залишено без змін. В серпні 2009 року ОСОБА_3 в друге звернулася до Красногвардійського районного суд м. Дніпропетровська з позовними вимогами до ОСОБА_4, треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», Відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Красногвардійського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровської області про визнання недійсним Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 14.01.2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 713. Дана цивільна справа № 2-509-2011 знаходилась в провадженні судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Некрасова О.О. В обґрунтуванні своїх позовних вимог ОСОБА_3 стверджувала, що вищезазначений договір не укладала та не підписувала та також зазначала, що спірний договір є недійсним, оскільки не відповідає вимогам закону. У подальшому, уточнюючи свої вимоги позивачка зазначила, що не заперечує, що саме нею був вчинений підпис на договорі, однак вказаний договір укладений в результаті неправомірних дій відповідача. Так, при розгляді цивільної справи № 2-509/2011 Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська були встановлені наступні обставини, а саме в рішенні суду зазначено, що «Судом встановлено, що під час продажу спірної квартири позивачка особисто підписувала договір купівлі-продажу, була ознайомлена з його змістом та не надавала будь яких заяв про відсутність квартири, як такої». Також, рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.01.2012 року по справі № 22- ц/490/461/12 були встановлені наступні обставини, а саме в рішенні суду зазначено, що «Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 14 лютого 2001 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Договір було підписано сторонами, посвідчено нотаріусом та зареєстровано в КП «ДМБТІ».» Вищезазначене рішення апеляційної інстанції набрало чинності та не скасовано. Таким чином, представник відповідача вважає, що ОСОБА_3 підробляє довідки з медичних установ з метою вести суд в оману користуючись тим, що у цивільному процесі відсутня норма до притягнення до кримінальної відповідальності за фальсифікування доказів. Тому, посилання позивачки на наявність амнезії у зв'язку з чим вона не пам'ятала про перелом руки, що начебто свідчить про те, що вона не підписувала договір, є безпідставним та таким, що суперечить дійсним обставинам справи.

Відповідач, ОСОБА_5, в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, раніше надав суду заяву, в якій просив відмовити позивачці у задоволенні її позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності захисту свого цивільного права. Справу просив розглянути без його участі. Також, раніше надав суду письмові заперечення проти позовних вимог позивачки, в яких зазначив наступне. 14 лютого 2001 року за реєстровим № 713 ним було посвідчено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_3 продала ОСОБА_4 квартиру за АДРЕСА_1. Згаданий договір був прочитаний і підписаний власноручно продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_4 у його присутності. При цьому якихось заяв з приводу травм та неможливості особисто підписати договір продавець не заявляла. Більш того, ОСОБА_3 в ході оформлення договору була власноручно написана і особисто подана нотаріусу заява про її сімейний стан. Приведені факти були свого часу предметом судового дослідження в ході розгляду справи Красногвардійським районним судом за позовом ОСОБА_3 про визнання згаданого договору купівлі-продажу квартири недійсним. При цьому, позивачка жодного разу ані в позовних заявах, ані в судовому засіданні не заявляла про те, що вона не підписувала договір купівлі-продажу. Рішенням суду від 07.11.2011 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_3 було відмовлено в задоволенні позову і тепер новою позовною заявою позивачка намагається ввести суд в оману за вигаданими підставами.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають по наступним підставам.

В судовому засіданні було встановлено, що 14 лютого 2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений Договір купівлі-продажу, який був посвідчений Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 713, за яким ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 купив квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.145).

Позивачка вказує, що нею не укладався жодний Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 14.02.2001 року, оскільки у вказаний період часу в неї був закритий перелом правої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням, у зв'язку з чим вона фізично не мала змоги підписати цей договір. У зв'язку з вищевказаним позивачкою був пред'явлений даний позов про визнання недійсним вищевказаного Договору купівлі-продажу від 14.02.2001 року, на підставі ст. ст. 44, 57 ЦК України (в редакції 1963 року).

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі вищевказаного, за клопотаннями представника позивачки, по даній справі три рази призначалися судові почеркознавчі експертизи, а саме: 22.04.2013 року (т.1 а.с.143-144); 14.01.2014 року (т.1 а.с.213-214) та 16.05.2014 року (т.1 а.с.242-243) і в різні експертні установи, а саме: Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр Головного управління МВС України в Дніпропетровській області та Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз.

Клопотаннями судових експертів Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України в Дніпропетровській області та Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз були витребувані додаткові матеріали, необхідні для виконання судової почеркознавчої експерти, зокрема були витребувані виписки із медичної карти ОСОБА_3 (за 2000-2002 року) (т.1 а.с.244).

На виконання вищевказаного клопотання представником позивачки ОСОБА_1 була надана виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого - ОСОБА_3, 1956 року народження, з якої вбачається, що остання знаходилася на амбулаторному лікуванні в Комунальному закладі «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 7» Дніпропетровської обласної ради в період з 22.02.2001 року по 10.03.2001 року.

Проте, як пояснив представник позивачки ОСОБА_1, самої медичної картки ОСОБА_3 ані в нього ані в Комунальному закладі «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 7» Дніпропетровської обласної ради немає, вона раптом зникла.

Судом ставилося питання про направлення судового запиту до вищевказаного закладу для отримання медичної картки ОСОБА_3, але представник позивачки ОСОБА_1 відмовився від направлення такого судового запиту пояснивши це тим, що в цьому немає потреби, оскільки він точно знає, що медичної картки ОСОБА_3 в Комунальному закладі «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 7» Дніпропетровської обласної ради немає.

У зв'язку з вищевказаним, експертна установа позбавлена можливості провести по даній справі судову почеркознавчу експертизу, у зв'язку з відсутністю необхідних матеріалів для її проведення.

Разом з тим, згідно листа Клінічного об'єднання швидкої медичної допомоги Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської міської ради від 16.11.2010 року за вих. № 6/382, адміністрація Клінічного об'єднання швидкої медичної допомоги повідомила, що ОСОБА_3, 1956 року народження, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2, була доставлена бригадою швидкої медичної допомоги в приймальне відділення в січні 2001 року з травмою ДТП з діагнозом: струс головного мозку та амнезія.

Тобто, доказів з приводу закритого перелому правої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням у ОСОБА_3, 1956 року народження, позивачкою та її представником не надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, в матеріалах справи є рішення апеляційного суду Дніпропетровської області по справі № 22-ц/490/461/12 від 23.01.2012 року, яке скасовано не було, де предметом спору був той же договір купівлі-продажу від 14.02.2001 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 713, та в якому зазначено наступне: «ОСОБА_3 стверджувала, що спірний договір не укладала і не підписувала. У подальшому, уточнюючи свої вимоги вона зазначила, що не заперечує, що саме нею був вчинений підпис на договорі, однак вказаний договір укладено в результаті дій відповідача, які були направлені на позбавлення її власності. Вчиняти такий договір вона не мала наміру і не могла за законом.» (т.1 а.с.44-45).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зв'язку з вищевказаним, твердження позивачки та її представника щодо не укладання позивачкою спірного договору та того, що підпис від її імені на спірному Договорі купівлі-продажу від 14.02.2001 року, який був посвідчений Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 713, зроблений не нею, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, а отже є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, вищевказані обставини встановлені рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області по справі № 22-ц/490/461/12 від 23.01.2012 року, яке скасоване не було та набрало чинності.

За таких обставин, з урахуванням всього вищевказаного, суд вважає за необхідне відмовити позивачці в задоволенні її вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 57 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. ст. 10, 11, 57-61, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсною угоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Самсонова