Постанова № 39839937, 16.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 липня 2014 року № 826/7557/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до Ректора Університету сучасних знань про визнання дії протиправними ВСТАНОВИВ:

Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Університету сучасних знань та ректора Університету сучасних знань Кушерець В.І. про визнання протиправними дій щодо ненадання відповіді на запит на інформацію та ненадання запитуваної публічної інформації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем 25 листопада 2013 року направлено на адресу відповідача запит на інформацію з проханням надати публічну інформацію про ВНЗ, яка становить суспільний інтерес, у вигляді належним чином засвідчених копій нижченаведених документів: - зміни (за їх наявності) внесені до Статуту ВНЗ протягом 2013 -2014рр.; - Витягу ВНЗ із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців; - Правила прийому до ВНЗ у 2014 році; - Положення про приймальну комісію ВНЗ; - Наказу про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ, 08 травня 2014 року позивачем повторно надіслано запит на інформацію. У відповідь на запит позивача відповідач листом №133 від 12 травня 2014 року повідомив про те, що Вищий навчальний заклад "Університет сучасних знань" не є суб'єктом владних повноважень та не є розпорядником запитуваної інформації відповідно до норм Закону України "Про доступ до публічної інформації" , а отже для надання запитуваної інформації та копій документів не вбачається правових підстав. Позивач вважає таку відповідь відмовою у задоволенні запиту, відповідно, порушеним своє право на отримання публічної інформації, а тому звернувся до суду з заявленим позовом.

Відповідач позов не визнав, надіслав через канцелярію суду письмову заяву в якій зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю Вищий навчальний заклад "Університет сучасних знань" не є розпорядником інформації, відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а також не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на що, позовні вимоги позивача є безпідставними, а провадження у даній справі має бути закрито, оскільки спір не підлягає розгляду в адміністративному суді.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд подальший розгляд справи здійснив у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи та заперечення сторін, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 25.11.2013 р. Всеукраїнська громадська організація «Комітет конституційно-правового контролю України», що зареєстрована в якості юридичної особи (громадської організації) відповідно до Закону України «Про громадські об'єднання», направила ректору Університету сучасних знань запит № 573/4-13 від 25.11.2013 р. на отримання інформації з проханням надати публічну інформацію про вищий навчальний заклад (ВНЗ) - Університет сучасних знань, яка становить суспільний інтерес, у вигляді належним чином засвідчених копій нижченаведених документів: - зміни (за їх наявності) внесені до Статуту ВНЗ протягом 2013 -2014рр.; - Витягу ВНЗ із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців; - Правила прийому до ВНЗ у 2014 році; - Положення про приймальну комісію ВНЗ; - Наказу про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ.

Однак, з приводу зазначеного, відповідачем, взагалі не було надано жодної відповіді та запитуваної інформації на запит позивача Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» щодо отримання публічної інформації, що становить суспільний інтерес.

08 травня 2014 року представник позивача повторно надіслав відповідачам запит на інформацію №336/-2-14.

У відповідь на запити позивача від 25 листопада 2013 року та 08 травня 2014 року відповідач листом №133 від 12 травня 2014 року за підписом ректора Ведєрніков Ю.А. повідомив, що Вищий навчальний заклад "Університет сучасних знань" не є суб'єктом владних повноважень та не є розпорядником інформації, відповідно до положень с..12,13 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Вказану відповідь позивач вважає відмовою у наданні запитуваних документів.

Вирішуючи спір суд виходить з такого.

Згідно положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні службові й посадові особи повинні діяти в межах повноважень, в порядку та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи у відповіді щодо запитуваної позивачем інформації відповідач зазначив, що не є розпорядником публічної інформації, а отже відсутні правові підстави для надання зазначеної інформації та копій документів.

Однак, вказані твердження відповідача суд вважає необґрунтованими та безпідставними, з огляду на нижченаведене.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону."

Тобто, згідно вимог ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", передбачені виключні підстави для відмови запитувачу в задоволенні його запиту на інформацію.

Підстави, відповідно до яких відповідач взагалі не надав запитуваної інформації на запит позивача на інформацію - відсутні в ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Отже, дії відповідача щодо ненадання відповіді на запит на інформацію та ненадання запитуваної публічної інформації, в даному випадку, є неправомірними.

Як вбачається із наданих відповідачем заперечень , що останній не є розпорядником публічної інформації та на нього не розповсюджуються норми Закону України "Про доступ до публічної інформації", на переконання суду, є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації", суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень.

Позивач є зареєстрованою, відповідно до вимог Закону України "Про громадські об'єднання", юридичною особою, а отже є суб'єктом запиту - запитувачем інформації.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядниками інформації визнаються особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Саме такий випадок і передбачений ч. 3 ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації", згідно якої - оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на таке, суд вважає необґрунтованими та протиправними посилання відповідача про те, що даний спір не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

Аналогічної правової позиції дотримується також і Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 03 квітня 2014 р. по справі № К/800/57483/13.

Також, відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 30.09.2013 р. № 11 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VІ "Про доступ до публічної інформації", юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі спори щодо правовідносин, пов'язаних з доступом до публічної інформації, в яких оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність розпорядників публічної інформації, в тому числі й у разі, якщо і такими розпорядниками є не суб'єкти владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про вищу освіту", безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник - ректор.

Частиною 2 статті 32 Закону України "Про вищу освіту" передбачено перелік владних управлінських функцій, що виконуються ректором.

Отже, відповідач є розпорядником інформації відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та належним відповідачем згідно положень п. 9 ч. 1 ст. 3 КАС України.

Оскільки відповідач належить до розпорядників інформації, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" ("особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків"), то на відповідача розповсюджується ч. 3 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відповідно до якої: "на розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами".

Отже, оскільки відповідач є розпорядником інформації, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", то останній зобов'язаний не лише оприлюднювати публічну інформацію на своєму офіційному веб-сайті, проте й надавати таку інформацію за запитами на інформацію.

Крім того, п. 3, 6 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про громадські об'єднання" визначає право громадських об'єднань на одержання у порядку, визначеному Законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та здійснювати інші права, не заборонені Законом.

Так, позивач зареєстрований юридичною особою (громадською організацією) у відповідності до вимог Закону України "Про громадські об'єднання".

Таким чином, нормами чинного законодавства, прямо передбачено право витребування громадськими організаціями належним чином засвідчених копій документів-носіїв публічної інформації та зобов'язання відповідача, як розпорядника інформації, надавати публічну інформацію за запитами на інформацію.

Більш того, як підтверджується наявними матеріалами справи, вказаний запит позивача щодо надання публічної інформації про ВНЗ, який не було задоволено відповідачем, та на який відповідачем взагалі не було надано жодної відповіді, становить суспільний інтерес.

Так, відповідач не взяв до уваги положення ст. 53 Конституції України, відповідно до якої: "Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства."

Відповідач також не взяв до уваги того факту, що інформація, яка була запитана у нього, пов'язана зі вступом до вищого навчального закладу та є безумовно інформацією, що становить значний суспільний інтерес, оскільки за інформацією: http://mon.gov.ua (офіційний веб-сайт Міністерства освіти і науки України) від 28 липня 2013 року: "Станом на 09:00 год. 26 липня 2013 року у ВНЗ України зареєстровано 2 027 800 заяв від абітурієнтів". Враховуючи рідних та близьких абітурієнтів, які опікуються їх вступом до ВНЗ, кількість громадян України, для яких дана, запитана позивачем, інформація становить суспільний інтерес перевищує 6 млн. громадян України.

Таким чином, позивач запитував публічну інформацію у Ректора Університету сучасних знань, саме про Університет сучасних знань, та інформацію, що становить суспільний інтерес.

Враховуючи вищенаведене, дії відповідача, що полягають у ненаданні відповіді на запит на інформацію та ненаданні запитуваної публічної інформації, яка становить суспільний інтерес, в даному випадку порушують права Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України".

Отже, зазначені дії відповідачів щодо ненадання відповіді на запит на інформацію та ненадання запитуваної публічної інформації, яка становить суспільний інтерес, призвели до настання низки негативних наслідків, а саме:

- позивач не зміг виконати зобов'язання, передбачені умовами договору між позивачем, адвокатами та іншими фахівцями в галузі права, які надають правову оцінку документів, пов'язаних із вступом до ВНЗ;

- була порушена системність у проведенні перевірок, та як наслідок - у роботі позивача.

Зважаючи на викладене в сукупності, дослідивши наявні у справі докази та проаналізувавши норми чинного законодавства з приводу даного спору, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки позивач, довів правомірність заявлених позовних вимог, а відповідач не надав допустимих доказів на підтвердження обґрунтувань щодо підстав відмови в позові, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 11, 69-71, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" задовольнити частково.

2. Визнати дії ректора, голови приймальної комісії Університету сучасних знань що полягає у ненаданні інформації за запитом від 25.11.2013року на інформацію позивача - протиправними.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Н.Г. Вєкуа