Постанова № 39839871, 08.07.2014, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3403/14-а

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2014 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Декаленко В. С.,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

за участю:

представника позивачки - ОСОБА_1

представника відповідача - Свіцу О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за адміністративними позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про стягнення суми заборгованості з виплати щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, стягнення суми незаконних відрахувань з пенсії, суми витрат на лікування, відшкодування моральної шкоди, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення суми заборгованості з виплати щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, стягнення суми незаконних відрахувань з пенсії, суми витрат на лікування, відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою Апеляційного суду м. Києва від 27.04.2011 року було скасовано постанову Подільського районного суду м. Києва від 23 липня 2009 року про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва вчинити певні дії та ухвалено в цій частині нову постанову наступного змісту: зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, з урахуванням проведених виплат.

Вважає, що оскільки в зазначеній постанові Апеляційного суду м. Києва не вказано кінцевої дати виплати щомісячної соціальної допомоги, то вона повинна їй виплачуватись довічно, однак відповідачем в порушення вимог ст.124 Конституції України цього не здійснено.

Крім того посилається на те, що оскільки вона має право на виплату довічно щомісячної соціальної допомоги, тому відповідачем на її думку не правомірно було здійснено утримання з її пенсії у зв'язку з переплатою зазначеної допомоги згідно постанови Подільського районного суду м. Києва від 23.07.2009 року.

Також звертає увагу суду на те, що такими неправомірними, на її думку, діями відповідача, їй була завдана як матеріальна шкода так і моральна, яка підлягає відшкодуванню відповідачем.

На підставі вищевикладеного звертається з даним позовом до суду та просить стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва на її користь суму заборгованості з виплати щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 року по 30.04.2014 року у сумі 11 034, 54 грн.; суму незаконних відрахувань з її пенсії у розмірі 1708, 01 грн.; суму витрат на лікування у розмірі 1091, 33 грн.; моральну шкоду 5000, 00 грн.

Представник позивачки в судовому засіданні вимоги підтримує з вищевикладених підстав, обгрунтувавши поясненнями просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позивачки не визнає, обгрунтувавши запереченнями просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що в провадженні Подільського районного суду м. Києва перебувала адміністративна справа за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про визнання дій протиправними.

23 липня 2009 року постановою суду позов ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі, а саме: визнано дії УПФУ в Подільському районі м. Києва протиправними та зобов'язано нарахувати ОСОБА_3 надбавку, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року (а.с. 16-18).

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 27 квітня 2011 року вищезазначену постанову Подільського районного суду м. Києва від 23 липня 2009 року про зобов'язання УПФУ в Подільському районі м. Києва вчинити певні дії скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову наступного змісту, а саме: зобов'язано УПФУ в Подільському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, з урахуванням проведених виплат. В іншій частині постанову Подільського районного суду м. Києва від 23 липня 2009 року залишено без змін (а.с. 19-21).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 листопада 2011 року постанову Апеляційного суду м. Києва від 27 квітня 2011 року залишено без змін (а.с. 22-24).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що розпорядженням УПФУ в Подільському районі м. Києва від 21.09.2010 року ОСОБА_3 відповідно до Постанови Подільського районного суду м. Києва від 23.07.2009 року було проведено перерахунок державної соціальної допомоги, як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року та відповідно до протоколу від 01.10.2010 року Управління по нарахуванню та виплаті пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в листопаді 2010 року отримано борг по перерахунку за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року в сумі - 3891,90 грн.

В подальшому УПФУ в Подільському районі м. Києва у зв'язку із отриманням постанови Апеляційного суду м. Києва від 27.04.2011 року було відпрацьовано пенсійну справу ОСОБА_3 та проведено перерахунок державної соціальної допомоги, як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2008 рік, і встановлено переплату державної соціальної допомоги в розмірі 2472,80 грн., яку з 01.07.2011 року розпочали відраховувати з пенсії ОСОБА_3 в розмірі 20% від розміру пенсії, що становить: з 01.07.2011 року - 210,18 грн., з 01.08.2011 року - 212,16 грн., з 01.09.2011 року - 212,16 грн., з 01.10.2011 року - 212,70 грн., з 01.11.2011 року - 212,70 грн., з 01.12.2011 року - 212,70 грн., з 01.01.2012 року - 216,16 грн., з 01.02.2012 року - 219,25 грн. З 01.03.2012 року розпорядженням начальника управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва відрахування переплати було припинено.

Як вже зазначалося вище, позивачка звертаючись з даним позовом до суду обґрунтовує його тим, що на її думку оскільки в постанові Апеляційного суду м. Києва від 27.04.2011 року не вказано кінцевої дати виплати щомісячної соціальної державної допомоги, то вона повинна їй виплачуватись довічно, у зв'язку з чим дії відповідача по її не виплаті та здійсненню стягнення переплати, є протиправним.

Однак з даними твердженнями позивачки суд не може погодитись виходячи з наступного.

Так стаття 162 КАС України визначає, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Згідно ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; 2) змінити постанову суду; 3) скасувати її та прийняти нову постанову суду; 4) скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; 5) визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі.

З аналізу зазначених норм процесуального Закону вбачається, що суд першої інстанції при вирішенні справи по суті має право задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, апеляційний же суд за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову першої інстанції має право зокрема змінити постанову суду та скасувати її та прийняти нову постанову суду. Крім того чинне законодавство не забороняє апеляційному суду за результатами розгляду апеляційної скарги, скасувати постанову суду першої інстанції в певній її частині, ухвалити нову постанову в цій частині, а в іншій частині постанову залишити без змін.

Виходячи із приписів загальних та спеціальних норм процесуального законодавства України, залишення апеляційним судом рішення першої інстанції в певній частині без змін, мається на увазі, що в даній частині рішення суду є чинним.

Як вбачається зі змісту постанови Подільського районного суду м. Києва від 23.07.2009 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про визнання дій протиправними, позовні вимоги позивачки судом було задоволено в повному обсязі, зокрема, зобов'язано нарахувати ОСОБА_3 надбавку, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року.

Як вже зазначалося вище, постановою Апеляційного суду м. Києва від 27 квітня 2011 року зазначену постанову Подільського районного суду м. Києва від 23 липня 2009 року в частині зобов'язання УПФУ в Подільському районі м. Києва вчинити певні дії скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову наступного змісту, а саме: зобов'язано УПФУ в Подільському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, з урахуванням проведених виплат. В іншій частині постанову Подільського районного суду м. Києва від 23 липня 2009 року залишено без змін.

З викладеного вбачається, що апеляційний суд скасовуючи постанову Подільського районного суду м. Києва в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії, не погодився лише із визначеним судом першої інстанції періодом за який повинен бути здійснений перерахунок надбавки, а саме з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, а тому ним (судом) було його змінено на: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, з урахуванням проведених виплат. В той же час вказано, що в іншій частині постанова Подільського районного суду м. Києва від 23 липня 2009 року залишається без змін, що також поширюється і на визначений судом першої інстанції кінцевий період здійснення позивачці перерахунку надбавки, а саме по 31.12.2008 року. А тому суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість твердження позивачки про те, що в постанові Апеляційного суду м. Києва від 27.04.2011 року не вказано кінцевої дати виплати щомісячної соціальної державної допомоги.

Стаття 124 Конституції визначає, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, а також ту обставину, що судом достовірно встановлено, що як Подільським районним судом м. Києва в своїй постанові від 23.07.2009 року так і Апеляційним судом м. Києва в своїй постанові від 27.04.2011 року чітко визначено кінцевий період здійснення позивачці перерахунку щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а саме по 31.12.2008 року, суд приходить до висновку, що відповідач у відносинах, які склалися із позивачкою, діяв в суворій відповідності із вимогами чинного законодавства, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивачки про стягнення з УПФУ в Подільському районі м. Києва на її користь суми заборгованості з виплати щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 року по 30.04.2014 року у сумі 11 034, 54 грн., так само як і не підлягають задоволенню вимоги про стягнення суми незаконних на думку позивачки відрахувань з її пенсії у розмірі 1 708, 01 грн.

Крім того, оскільки судом встановлено необґрунтованість та безпідставність вищезазначених позовних вимог позивачки, які є основними, суд приходить до висновку про необхідність також відмови у задоволенні позовних вимог позивачки про стягнення з відповідача на її користь суми витрат на лікування у розмірі 1091, 33 грн. та моральної шкоди в розмірі 5000, 00 грн., оскільки вони є похідними від основних вимог, а відмова в задоволенні основних позовних вимог, виключає повністю задоволення похідних позовних вимог.

Стаття 71 КАС України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, встановлені в судовому засіданні обставини, суд вважає, що відповідачем доведено, що він у відносинах, що склалися з позивачкою діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим його дії є правомірними.

Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки не знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 119, 124 Конституції України, керуючись ст.ст. 7, 71, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 186 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про стягнення суми заборгованості з виплати щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, стягнення суми незаконних відрахувань з пенсії, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В. С. Декаленко