Ухвала суду № 39838655, 16.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 р.Справа № 820/8942/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представника відповідача - Коваленко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2014р. по справі № 820/8942/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення,

ВСТАНОВИЛА:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_2), з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, прийнятої судом, просила суд скасувати повністю податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 08.05.2014 року № 0002071702, від 08.05.2014 року № 0002081702, скасувати повністю вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2014 року № Ф6 винесену ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області та скасувати повністю рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску від 08.05.2014 року №000209/1702.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2014 року по справі № 820/8942/14 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення - задоволено.

Скасовано повністю податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 08.05.2014 року № 0002071702, від 08.05.2014 року № 0002081702.

Скасовано вимогу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2014 року № Ф6.

Скасовано рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску від 08.05.2014 року №000209/1702.

Стягнуто з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, платник - УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова, МФО 851011, код ЄДР 37999628, юридична адреса: м.Харків, вул. Плеханівська 29) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2014 року по справі № 820/8942/14 скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову - відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що позивачем віднесено до складу витрат, які враховуються при визначенні доходу, витрати з оплати оренди нежитлового приміщення у ПП «Рест-Профі» за договором № 01-10 від 01.10.2009 року. Стверджує, що у наданих до суду документах (договір, додаткова угода, акт прийому-передачі майна) візуально відрізняється підпис директора, що свідчить про підписання зазначених документів не уповноваженою особою. Крім того, вказує, що ФОП ОСОБА_2 не перебувала у трудових відносинах з іншими платниками податків, однак, використання складського приміщення із веденням усіх необхідних документів обліку товару та руху товару на складі, передбачає наявність кваліфікованого персоналу і унеможливлює здійснення цього самою ОСОБА_2 Також, ані до перевірки, ані до суду не надано документального підтвердження використання орендованого складу. З огляду на викладене, вважає, що витрати з оренди вищевказаного складського приміщення не пов'язані з господарською діяльністю позивача і тому не повинні враховуватись при визначенні об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Враховуючи вищенаведене, наполягає на правомірності збільшення позивачеві грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб та не вбачає підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2014 року по справі № 820/8942/14 скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що позивач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі позивача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 зареєстрована виконавчим комітетом Харківської міської ради 16.04.2007 року за № 2 480 000 0000 078419. Як платник податків перебуває на податковому обліку у ДПІ Дзержинського району м. Харкова з 19.04.2007 року, була зареєстрована платником ПДВ відповідно до свідоцтва НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця від 16.04.2007р., довідкою про взяття на облік ф. № 4-ОПП та свідоцтвом про державну реєстрацію платника податку на додану вартість, копії яких наявні в матеріалах справи. (т.1, а.с. 10-12).

В період з 27.01.2014 року по 31.01.2014 року фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведена позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 роки, за наслідками якої складений акт від 07.02.2014 року № 386/1702/НОМЕР_1 (т.1, а.с.14-34).

Зазначеним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем: п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого у періоді з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року занижено податок на додану вартість за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2011 р. у розмірі 14 683,00 грн.; п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. на загальну суму 6 371,40 грн.; ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - не утримано та не перераховано єдиний соціальний внесок, внаслідок чого було визначено суму єдиного внеску у розмірі 14 113, 39 грн.

На підставі наведених висновків акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 26.02.2014 року № 0000771702, яким збільшена сума грошового зобов'язання за платежем по податку з доходів фізичних осіб у сумі 7 964, 25 грн. у тому числі за основним платежем - 6 371,4 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 592,85 грн., та податкове повідомлення-рішення від 26.02.2014 року № 0000781702, яким збільшена сума грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у сумі 18 353, 75 грн. у тому числі за основним платежем - 14 683,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3 670, 75 грн. (т.1, а.с.37-38).

Крім того, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області 07.02.2014 року прийнята вимога про сплату боргу № Ф6, якою визначена сума недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розміру 14 113,39 грн. (т.1, а.с.35).

Також, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області винесене рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.02.2014 року № 000079/1702, яким визначена сума штрафу у розмірі 2 117,01 грн. (т.1, а.с.36).

Позивач, не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій, скористалася правом оскарження їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду Головним управлінням Міндоходів у Харківській області скарги позивача частково задоволені, скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.02.2014 року № 0000771702 в частині збільшення грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1591,85 грн., № 0000781702 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 12841,75 грн. (у т.ч. за основним платежем - 9172,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3669,75 грн. (т.1, а.с.46-49), скасовано рішення від 26.02.2014 року № 000079/1702 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 705,67 грн. В іншій частині скарги позивача залишені без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій - без змін.

За наслідками процедури адміністративного оскарження відповідачем були прийняті наступні рішення: від 08.05.2014 року № 0002071702, яким збільшена сума грошового зобов'язання за платежем по податку з доходів фізичних осіб у сумі 6 372, 40 грн. у тому числі за основним платежем - 6 371,4 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн. (т.1, а.с.62), податкове повідомлення-рішення від 08.05.2014 року № 0002081702, яким збільшена сума грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у сумі 5 512, 00 грн. у тому числі за основним платежем - 5 511,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн. (т.1, а.с.63) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.05.2014 року № 000209/1702, яким визначена сума штрафних санкцій у розмірі 1 411,34 грн. (т.1, а.с.64).

Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій та вимогою про сплату недоїмки, ФОП ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом про їх оскарження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій винесені відповідачем на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки, є безпідставними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 08.05.2014 року № 0002071702 та № 0002081702 слугували висновки акту перевірки про порушення ФОП ОСОБА_2 пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого у періоді з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року занижено податок на додану вартість за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2011 р. у розмірі 14 683,00 грн., п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. на загальну суму 6 371,40 грн.

У свою чергу, такі висновки зроблені відповідачем виходячи з твердження про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та контрагентом ПП «Рест-Профі».

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними та такими, що не є підставою для збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ та податку з доходів фізичних осіб, з наступних підстав.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні відносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за жовтень-грудень 2010 року склалися до 01.01.2011 року (набрання чинності розділом Податковим кодексом України), застосуванню при наданні оцінки правомірності формування такого показника податкового обліку підлягають положення Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в той час як порядок формування податкового кредиту за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року, а також сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року регламентовано Податковим кодексом України.

Особливості оподаткування доходів фізичної особи - підприємця від провадження господарської діяльності визначені статтею 177 Податкового кодексу України.

Згідно з п.177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції до 07.07.2011 року), до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III цього Кодексу. ("Податок на прибуток підприємств").

Однак, розділ III цього Податкового кодексу України ("Податок на прибуток підприємств") набрав чинності з 01.04.2011 року.

Правовідносини стосовно формування валових витрат обігу та виробництва у період до 01.04.2011 року були врегульовані ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Проте, у зв'язку з тим, що правовідносини стосовно формування валових витрат обігу та виробництва до 1 кварталу 2011 року включно виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку до таких правовідносин слід застосовувати також норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинний на момент виникнення даних відносин.

За визначенням п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, у розумінні п.1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як встановлено підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є об'єктивно необхідним для здійснення господарської діяльності.

За приписами п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наведеним нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" кореспондують положення Податкового кодексу України.

Так, відповідно пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до абз. 1 п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Наведеним положенням Закону України «Про податок на додану вартість» кореспондують норми Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування валових витрат та податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в періоді, що перевірявся ФОП ОСОБА_2 мала взаємовідносини з ПП "Рест-Профі" на підставі договору суборенди нежитлового приміщення № 01-10 від 01.10.2009 року. Відповідно до п. 1.1 вказаного договору ПП "Рест-Профі" (Орендар) передає, а ФОП ОСОБА_2 (Суборендар) приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (надалі - майно), площею 682,4 кв.м., розміщене за адресою: 61017, м. Харків, вул. Кокчетавська, 20 на 1 поверсі 3-х поверхового будинку, що є власністю ВАТ "Харківкнига". Майно передається в строкове платне користування для здійснення Суборендарем своїх завдань та статутних цілей. Згідно з п.3.1 Договору, за суборенду Майна Суборендар сплачує Орендарю плату, що включає в себе дві складових: постійну, місячний розмір якої за домовленістю сторін на дату підписання договору становить 6551,04 грн., з урахуванням ПДВ 20% - 1091,84 грн.; змінну, місячний розмір якої визначається по факту понесених експлуатаційних витрат на протязі місяця. Постійна складова розміру плати за суборенду за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Розмір експлуатаційних витрат залежить від різних чинників, таких як: споживання електроенергії, води, опалення, каналізаційних витрат (т.1, а.с.65-70).

Додатковою угодою № 1 строк дії договору суборенди № 01-10 від 01.10.2009 року продовжено по 31.12.2010 року включно, додатковою угодою № 2 - по 31.12.2011 року включно (т.1, а.с.73).

Факт виконання умов вказаного договору підтверджуються первинними документами : актами прийому-передачі майна від 01.10.2009 року, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000010 від 30.10.2010 року, № ОУ-0000011 від 30.11.2010 року, № ОУ-0000012 від 31.12.2010 року, № ОУ-0000001 від 31.01.2011 року, № ОУ-0000003 від 28.02.2011 року, № ОУ-0000003 від 31.03.2011 року, копії яких наявні в матеріалах справи (т.1, а.с.71-72, 81-83, 90-92, 138, 143, 148, 206-215, 221).

ПП «Рест-Профі» виписано позивачеві податкові накладні від 22.10.2010 року № 13 на загальну суму 7 239,76 грн. у т.ч. ПДВ - 1 206,63 грн.; від 27.10.2010 року № 14 на загальну суму 3 881,48 грн. у т.ч. ПДВ - 646,91 грн.; від 15.11.2010 року № 15 на загальну суму 7 275,96 грн. у т.ч. ПДВ - 1 212,66 грн.; від 30.11.2010 року № 16 на загальну суму 5 167,13 грн. у т.ч. ПДВ - 861,19 грн.; від 22.12.2010 року № 17 на загальну суму 7 297,79 грн. у т.ч. ПДВ - 1 216,30 грн.; від 29.12.2010 року № 18 на загальну суму 8 270,69 грн. у т.ч. ПДВ - 1 378,45 грн., від 31.01.2011 року № 1 на загальну суму 7 356,17 грн. у т.ч. ПДВ - 1 226,03 грн.; від 31.01.2011 року № 2 на загальну суму 8 540,92 грн. у т.ч. ПДВ - 1 423,49 грн.; від 24.02.2011 року № 1 на загальну суму 7 429,73 грн. у т.ч. ПДВ - 1238,29 грн.; від 28.02.2011 року № 2 на загальну суму 9 662,78 грн. у т.ч. ПДВ - 1 610,46 грн.; від 21.03.2011 року № 1 на загальну суму 7 496,59 грн. у т.ч. ПДВ - 1 249,43 грн.; від 30.03.2011 року № 2 на загальну суму 8 475,41 грн. у т.ч. ПДВ - 1 412,57 грн., копії яких надано позивачем до матеріалів справи (т.1, а.с.75-80, 84-89, 133-134, 139-140, 144-145, 205, 207-208, 212, 216-217).

Згідно з наявними в матеріалах справи копіями рахунків-фактур та виписок по рахунку позивача (т.1, а.с.93-107, 135-137, 141-142, 146-147, 204-205, 209-211, 213-214, 218-220), розрахунок за надані послуги проведений в повному обсязі.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, сума витрат у зв'язку з суборендою нежитлового приміщення була включена до валових витрат декларації про майновий стан та доходи за 2011 р. та до податкового кредиту по податку на додану вартість за перевіряємий період.

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що отримані послуги з оренди складських приміщень були використані ФОП ОСОБА_2 у господарській діяльності, а саме для зберігання товарно - матеріальних цінностей, які вона придбавала с метою подальшої реалізації.

Зазначений факт підтверджується матеріальними звітами за 4 квартал 2010 року та за 1 квартал 2011 року, рахунками - фактурами, накладними, складеними за результатами операцій купівлі - продажу ТМЦ з контрагентами, даними книг доходів та витрат за 2010 рік та за 2011 рік (т.1, а.с. 172-202, т.1, а.с.225-235, т.2, а.с.1-32).

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги те, що згідно з наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про сплату єдиного податку (т.1, а.с.13) позивач здійснює торгово-закупівельну діяльність, колегія суддів вважає, що придбання послуг з оренди складських приміщень безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, на час видачі податкових накладних ПП "Рест - Профі" був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платників ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угод, доказів на спростування цих обставин відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

З приводу тверджень відповідача в апеляційній скарзі про те, що у наданих до суду документах (договір, додаткова угода, акт прийому-передачі майна) візуально відрізняється підпис директора, що, на думку відповідача, свідчить про підписання зазначених документів не уповноваженою особою, відсутність у ФОП ОСОБА_2 найманих працівників для належної експлуатації орендованого складу, а також про ненадання до перевірки доказів використання останнього, на підставі чого відповідачем зроблено висновок про відсутність зв'язку придбаних послуг оренди з господарською діяльністю позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Так, колегією суддів встановлено, що вищенаведені обставини не були встановлені перевіркою, не викладені перевіряючими в акті перевірки, а відтак, не слугували підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, колегія суддів зауважує, що Податковим кодексом України перевіряючі не наділені повноваженнями щодо візуального обстеження підписів на первинних документах платника податків, встановлення їх відповідності або невідповідності та підписів належності конкретній особі.

При цьому, слід відмітити, що наявність у розпорядженні фізичної особи-підприємця складського приміщення, у т.ч. на умовах оренди, не передбачає обов'язкової наявності у нього найманих працівників, тим більше у випадку здійснення таким підприємцем торгово-закупівельної, а не виробничої діяльності.

З приводу посилань відповідача в акті перевірки позивача від 07.02.2014 року № 386/1702/НОМЕР_1 на акт від 14.06.2013р. № 2282/2240/35860329 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Рест - Профі", за яким податковий орган дійшов висновку, що вчинені правочини, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 (далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Колегія суддів зазначає, що в порушення вимог наведених норм Порядку № 984, висновок про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України за результатами відносин ФОП ОСОБА_2 із ПП «Рест-Профі» зроблено відповідачем в акті перевірки без посилання на конкретні первинні документи та показники бухгалтерського обліку, які б свідчили про порушення позивачем або його контрагентом вимог податкового законодавства.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, жодних первинних документів податковим органом не досліджувалось.

Крім того, з огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку №984, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідач не надав до суду доказів прийняття компетентним органом рішення про порушення кримінальної справи або обвинувального вироку відносно ФОП ОСОБА_2 або за фактами діяльності контрагента, що викладені в акті.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за рахунок вартості послуг, придбаних у контрагента ПП «Рест-Профі» на відсутність у останнього власного майна та автотранспорту, не підтверджені жодними доказами, не можуть свідчити про неможливість фактичного надання вказаним підприємством в оренду складського приміщення, та, крім того, не позбавляють правового значення виписані вказаним контрагентом податкові накладні та первинні документи по реальним господарським операціям, факт здійснення та оплати яких підтверджений документально; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманих позивачем товарів та послуг сторонами не заперечується.

Щодо твердження відповідача про відсутність ПП «Рест-Профі» за місцезнаходженням, та те, що на момент проведення перевірки підприємство має стан 9 - «направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження», колегія суддів зазначає, наступне.

Так, належним доказом останнього в розумінні положень ст. 70 КАС є дані про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації у Єдиному Державному Реєстрі підприємств та організацій України.

Однак, з наданих до матеріалів справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вбачається записів про відсутність ПП «Рест-Профі» за місцезнаходженням або про направлення відповідного повідомлення на адресу державного реєстратора.

Посилання в обґрунтування твердження про відсутність контрагента позивача ПП «Рест-Профі» за місцезнаходженням та про неможливість здійснення ним господарської діяльності на пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_6 які були посадовими особами в період з 01.11.2011 року, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки вони не стосуються спірного податкового періоду 1 квартал 2011 року.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати за результатами відносин із ПП «Рест-Профі» по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в зв`язку із замовленням послуг, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача, а тому підстави для збільшення позивачеві грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 6 372, 40 грн. (у т.ч. за основним платежем - 6 371,4 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 08.05.2014 року № 0002071702 та по податку на додану вартість у сумі 5 512, 00 грн. (у т.ч. за основним платежем - 5 511,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 08.05.2014 року № 0002081702 - відсутні.

Щодо вимог про скасування вимоги ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2014 року № Ф6 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску від 08.05.2014 року №000209/1702, колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для донарахування позивачеві недоїмки зі сплати єдиного внеску та застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату казаної недоїмки слугували висновки акту перевірки про порушення ФОП ОСОБА_2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"- неутримання та неперерахування єдиного соціального внеску в розмірі 14 113, 39 грн.

У свою чергу, такі висновки є наслідком твердження відповідача про заниження позивачем чистого доходу за рахунок завищення валових витрат за результатами відносин із ПП «Рест-Профі».

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача помилковими, з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України від 08.07.10р. №2464 - IV "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі по тексту - Закон № 2464) платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) (п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Оскільки податковим органом не доведено завищення валових витрат у сумі 40 801,33 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість твердження відповідача про порушення приписів статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині неутримання та не перерахування єдиного соціального внеску.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 08.05.2014 року № 0002071702, від 08.05.2014 року № 0002081702, а також вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2014 року № Ф6 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску від 08.05.2014 року № 000209/1702, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 07.02.2014 року № 386/1702/НОМЕР_1 порушень слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.05.2014 року № 0002071702, № 0002081702, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2014 року № Ф6 та рішення про застосування штрафних санкцій від 08.05.2014 року № 000209/1702, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2014р. по справі № 820/8942/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 21.07.2014 р.