Ухвала суду № 39838561, 17.07.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 743/468/14-к Головуючий у І інстанції Жовток Є. А. Провадження № 11-кп/795/404/2014 Категорія - ч. 1 ст. 121 КК України Доповідач Миронцов В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіМиронцова В. М. суддів Акуленко С.О., Трейтяк О.П.,

при секретарі Дудко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014270220000013 від 09 січня 2014 року за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2014 року щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Малий Листвен Ріпкинського району Чернігівської області, з професійно-технічною освітою, розлученого, не працюючого, не військовозобов"язаного, зареєстрованого по АДРЕСА_1, без постійного місця проживання, раніше не судимого, обвинуваченого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

з участю учасників кримінального провадження: прокурора - Шимка Є.М., обвинуваченого - ОСОБА_2, захисника - ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_4, -

в с т а н о в и л а:

Вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2014 року ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді 2 років 6 міс. позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили, залишено особисте зобов"язання.

Строк відбування покарання обвинуваченому постановлено рахувати з моменту затримання.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь комунального закладу "Ріпкинська центральна районна лікарня" 3155 грн. 85 коп. в якості відшкодування витрат на лікування потерпілої.

Стягнуто із ОСОБА_2 в дохід держав, процесуальні витрати у розмірі 786 грн. 24 коп.

Питання про долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Судом встановлено, що 07 січня 2014 року, близько 19 години, в будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп"яніння, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_4 один удар ножем ззаду в область тулуба, заподіявши потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя.

До апеляційного суду Чернігівської області надійшли апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, в яких вони просять переглянути вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2014 року та призначити більш м"яке покарання, без позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України.

В обґрунтування апеляційної скарги обвинувачений зазначає, що вирок суду є занадто суворим, оскільки призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі порушника, і за своїм розміром є несправедливим. Вказує, що судом не в повному обсязі враховані пом'якшуючі покарання обставини, а саме, його стан здоров"я, те, що він протягом декількох років був інвалідом і на даний час його здоров"я погіршилось. Крім того, судом не була врахована думка потерпілої, його колишньої дружини ОСОБА_4, яка просила його суворо не карати, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, оскільки в них підростають спільні діти і претензій ніякого роду в неї немає. Також вказує, що він постійно працює та допомагає сім"ї і дітям. Наголошує, що в суду були всі законні підстави для застосування відносно нього ст. 75 КК України, зокрема, те, що він щиро розкаявся, згодний відшкодувати судові витрати та збитки, потерпіла не наполягає на призначенні реальної суворої міри покарання, те, що він раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, на спеціальних медичних обліках не перебуває, те, що він хворіє, на протязі останніх трьох років перебував на групі інвалідності і на сьогодні стан здоров"я погіршився та медичним закладом вирішується питання про поновлення групи інвалідності, є працюючим. А тому вважає, що його виправлення можливе без відбування реального покарання.

В апеляційній скарзі захисника доводи та вимоги є аналогічними за змістом обвинуваченого ОСОБА_2

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, які підтримали апеляційні скарги, просили пом'якшити призначене судом покарання, потерпілу, яка висловилась про застосування покарання не пов'язаного з позбавленням волі, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що останні задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами.

Сам обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні суду першої інстанції свою вину визнав повністю та докладно розповідав про обставини вчинення кримінального правопорушення.

Фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікація дій ОСОБА_2 в судовому засіданні суду першої інстанції ніким, в тому числі обвинуваченим не оспорювались і згідно ч. 3 ст. 349 КПК України не досліджувались.

У відповідності з встановленими судом фактичними обставинами подій кримінального правопорушення правильно застосований і матеріальний закон, що не оспорюється в апеляційних скаргах, тобто дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд, у відповідності з вимогами ст. 65, 66, 67 КК України, призначив його враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, дані про особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем роботи, негативну характеристику за місцем проживання, те, що раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, а також суд врахував і обставини, що пом'якшують покарання - визнання вини, щире каяття, вибачення перед потерпілою та активне сприяння розкриттю злочину, обставину, що обтяжує покарання - скоєння кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, і дійшов правильного висновку, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно роз'яснень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суди, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, повинні виходити із кваліфікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб вчинення, кількість епізодів, характер і ступінь тяжкості наслідків тощо).

Твердження обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він постійно працює, на протязі останніх трьох років перебував на групі інвалідності і на сьогодні стан здоров"я його погіршився, та прохання пом'якшити покарання не заслуговують на увагу, оскільки під час розгляду матеріалів кримінального провадження достатніх підстав для зменшення ОСОБА_2 покарання судом не встановлено і в апеляційній скарзі також не наведено, а вказані причини не можуть впливати на розмір призначеного покарання та тягнути за собою зміну вироку суду вцілому.

Доводи обвинуваченого та захисника в апеляційних скаргах щодо наявності законних підстав для застосування відносно ОСОБА_2 ст. 75 КК України є безпідставними, оскільки не наведено причин визнання обвинуваченим висновку суду про те, що його виправлення можливе без відбування покарання, як передбачено ст. 75 КК України.

Всі обставини, на які в своїх апеляційних скаргах посилаються апелянти, судом першої інстанції при призначенні покарання були враховані, призначене обвинуваченому ОСОБА_2 покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, даним, що характеризують його особу та всім обставинам кримінального провадження, і є справедливим.

З огляду на це, підстав для пом'якшення покарання обвинуваченого, про що ставиться питання в апеляційних скаргах, колегія суддів не знаходить.

За таких обставин, порушень законодавства, які б потягли за собою скасування чи зміну вироку по справі не встановлено.

Керуючись ст. ст. 376 ч.2, 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2014 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

СУДДІ:

В.М. Миронцов С.О. Акуленко О.П. Трейтяк